Рішення № 42909552, 26.02.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

« 26» лютого 2015 Справа №927/97/15

Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

АДРЕСА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрікор Холдинг",

Юридична адреса: 17501, с. Сергіївка Прилуцького району Чернігівської області, вул. Шейгусівська, 1 а.

Поштова адреса: вул. Пирятинська, 14, м. Прилуки, Чернігівська обл..

Про стягнення 728203,94 грн.

Суддя Скорик Н.О.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1202 від 17.12.2014 представник

від позивача: Бунін А.Ю. довіреність № 1202 від 17.12.2014 представник

(від позивача: ОСОБА_4 довіреність № 1202 від 17.12.2014 представник , присутній в судовому засіданні 12.02.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» про стягнення 681106,30 грн. боргу за договором № 2710 про надання послуг по перевезенню вантажу від 27.10.2014, 24677,14 грн. інфляційних, 3956,77 грн. відсотків річних та 36927,46 грн. пені.

Представником позивача подані письмові пояснення по справі, в яких позивач зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені та просить стягнути пеню в розмірі облікової ставки НБУ в сумі 18463,73 грн. Таким чином, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 681106,30 грн. боргу за договором № 2710 про надання послуг по перевезенню вантажу від 27.10.2014, 24677,14 грн. інфляційних, 3956,77 грн. відсотків річних та 18463,73 грн. пені.

Суд прийняв подану заяву, справа розглядається з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.

Відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції 00055322.

У випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. ( п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача, суд

Встановив:

Відповідно до ст.. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

27.10.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрікор Холдинг» (замовник) укладено договір № 2710 надання послуг по перевезенню вантажів автотранспортом України (далі - договір).

Згідно п. 1.1 договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов'язання надати відповідно до умов даного договору послуги по перевезенню наступних типів вантажів замовника: - врожай сільськогосподарських культур автомобільним транспортом перевізника.

Відповідно п. 1.2. договору замовник зобов'язується прийняти надані послуги по перевезенню та оплатити їх вартість в порядку та строки, визначені цим договором.

Замовник здійснює попередню оплату з розрахунку 20000,00 грн. у т.ч. ПДВ 3333,33 грн., на один автомобіль перевізника протягом 5 банківських днів з моменту прибуття автотранспортних засобів перевізника на територію замовника ( п. 3.5. договору).

Згідно з п. 3.6. договору розрахунок замовником перевізнику здійснюється по факту за надані послуги на підставі актів приймання-передачі наданих послуг по договору на виконання транспортних перевезень, підписаних уповноваженими представниками сторін, протягом 10 банківських днів з дня їх підписання.

Представниками сторін були підписані та скріплені відтисками печаток акти приймання-передачі наданих послуг, а саме: від 28.10. 2014 на суму 15294,00 грн., від 29.10.2014 на суму 42983,00 грн., від 30.10.2014 на суму 52732,00 грн., від 31.10.2014 на суму 26155,00 грн., від 31.10.2014 на суму 22891,50 грн., від 01.11.2014 на суму 33894,00 грн., від 01.11.2014 на суму 6571,50 грн., від 01.11.2014 на суму 2394,00 грн., від 02.11.2014 на суму 51003,00 грн., від 02.11.2014 на суму 21873,00 грн., від 03.11.2014 на суму 5220,00 грн., від 03.11.2014 на суму 27483,00 грн., від 03.11.2014 на суму 10797,00 грн., від 04.11.2014 на суму 78075,00 грн., від 05.11.2014 на суму 66843,00 грн., від 05.11.2014 на суму 7838,60 грн., від 05.11.2014 на суму 22297,00 грн., від 06.11.2014 на суму 49716,00 грн., від 06.11.2014 на суму 22706,20 грн., від 08.11.2014 на суму 11085,00 грн., від 08.11.2014 на суму 39823,50 грн., від 08.11.2015 на суму 29178,60 грн., від 09.11.2014 на суму 10368,00 грн., від 09.11.2014 на суму 65485,50 грн., від 09.11.2014 на суму 21018,80 грн., від 10.11.2014 на суму 5268,00 грн., від 10.11.2014 на суму 55642,50 грн., від 10.11.2014 від 31180,60 грн., від 11.11.2014 на суму 44289,00 грн., на загальну суму 880106,30 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На виконання умов договору відповідачем було проведено часткову оплату: 31.10.2014 на суму 24000,00 грн., 05.11.2014 на суму 50000,00 грн., 06.11.2014 на суму 100000,00 грн., 21.11.2014 на суму 25000,00 грн., що підтверджується виписками банку ( а.с. 67-70).

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачу 15.01.2015 була направлена претензія від 15.01.2015 № 02 оплатити заборгованість у сумі 681106,30 грн. (а.с. 62- 65).

Доказів сплати боргу відповідачем не надано, сума 681106,30 грн. боргу підтверджується матеріалами справи і підлягає стягненню, а позов в цій частині вимог - задоволенню.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 18463,73 грн. пені за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період: з 12.11.2014 по 26.01.2015.

В обґрунтування вимог по сплату пені за прострочку виконання грошових зобов'язань позивач посилається на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та стверджує, що пеня підлягає стягненню в розмірі облікової ставки НБУ в разі не встановлення в договорі відповідальності за прострочку оплати.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 230 та ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), розмір якої може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Із аналізу наведених статей вбачається, що, умова щодо розміру відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання у формі пені має бути викладена у письмовій формі.

Разом з тим, у наявній в матеріалах справи копії договору відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді пені з визначенням її розміру.

Крім того, аналогічна правова позиція міститься в постанові пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

З огляду на зазначене, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 18463,73 грн. пені та про відмову у їх задоволенні.

Відповідно до ст.. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 24677,14 грн. інфляційних за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року включно та 3956,77 грн. 3% річних за період прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 12.11.2014 по 26.01.2015.

Умовами договору період прострочки платежу визначено в банківських днях, позивачем же нарахування інфляційних і 3% річних помилково проведено в залежності від календарних днів. Враховуючи, що при розрахунку 3% річних позивачем невірно визначений початок періоду прострочення виконання зобов'язання, а саме 12.11.2014 замість 15.11.2014, належна до стягнення сума річних становить 3769,46 грн.

Згідно п. 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованих інфляційних господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування інфляційних у сумі 20433,19 грн. тільки за грудень 2014 року, з вищевикладених обставин.

В решті вимог про стягнення інфляційних та 3 % річних в позові має бути відмовлено.

Судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно ст.. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 547, 549, 908, 909 Цивільного кодексу України, ст..49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ „АГРІКОР ХОЛДИНГ", код 36279482, вул. Шейгусівська, 1-а, с. Сергіївка, Прилуцький район, Чернігівська область, 17592, на користь ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 681106,30 грн. боргу, 20433,19 грн. інфляційних, 3769,46 грн. річних, 14106,18 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

2. В решті позову відмовити.

3. Повернути ФІЗИЧНІЙ ОСОБІ-ПІДПРИЄМЦЮ ОСОБА_1, код НОМЕР_1, АДРЕСА_1 369,27 грн. переплаченого судового збору сплаченого платіжним дорученням №14 від 26.01.2015, що знаходиться в матеріалах справи № 927/97/15 Господарського суду Чернігівської області.

Повне рішення складено 02.03.2015.

Суддя Н.О. Скорик