Рішення № 42909527, 17.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2015 р.Справа № 922/5880/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпою К.І.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" про стягнення 32999,19 грн. за участю представників сторін:

позивача - Пономарьов Б.Ю., довіреність № 20/85 від 14.01.2015 року;

відповідача - Румянцев О.С., довіреність № 1 від 05.01.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" про стягнення заборгованості у розмірі 32999,19 грн. Позовні вимоги позивач обгрунтовує невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором № 392 від 01.12.2005 року на відпуск води з систем комунального водопостачання та прийом стоків у комунальну каналізацію. Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.12.2014 року прийнята вказана заява до розгляду, порушено провадження у справі № 922/5880/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.01.2015 року.

26 січня 2015 року від представника відповідача до канцелярії суду надійшов відзив на позов за вх. № 2608, який долучений судом до матеріалів справи.

Також 26.01.2015 оку за вх. № 2605 відповідачем була надана заява про застосування строків позовної давності, яка досліджена та долучена судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26 січня 2015 року була оголошена перерва до 10 лютого 2015 року.

10 лютого 2015 року після судового засідання позивачем до канцелярії суду були надані заперечення на відзив за вх. № 5239, які долучені до матеріалів справи.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи було продовжено 10 лютого 2015 року.

У судовому засіданні 10 лютого 2015 року була оголошена перерва до 17 лютого 2015 року.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи було продовжено 17.02.2015 року.

Представник позивача у призначеному судовому засіданні підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов.

Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить застосувати позовну давність щодо вимог за період з лютого 2010 року по листопад 2011 року. Також представник відповідача надав відзив на заперечення на відзив за вх. № 6405, який долучений до матеріалів справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.

01 грудня 2005 року між Комунальним підприємством "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" (відповідачем) був укладений Договір № 392 від 01.12.2005 року на відпуск води з систем комунального водопостачання та прийом стоків у комунальну каналізацію.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1. Договору, постачальник із водних джерел, закріплених за підприємством (управлінням), виготовляє та відпускає через систему комунального водопостачання воду споживачу.

Відповідно до п. 1.2. Договору, споживач приймає узгоджений об'єм води, раціонально використовує його та оплачує по графікам та у строки, передбачені даним договором.

Пунктом 3.10. Договору визначено, що кількість поданої води оформлюється двостороннім актом (на основі показів приладів обліку або розрахунку по пропускній здатності труби вводу споживача) один раз на місяць не пізніше 29 числа розрахункового місяця. При неявці представника від споживача до вказаного часу та дати, необгрунтованій його відмові від підписання акту, постачальник, на підставі даних обліку води ( п.п. 3.3., 3.9) складає акт, один екземпляр якого у триденний строк направляється споживачу.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику за споживаючу воду по діючим тарифам.

Відповідно до пункту4.5. Договору, відповідач здійснює оплату за питну, технічну воду та стоки помісячно, у строк до 30 числа розрахункового місяця, згідно з рахунками на подану воду.

На виконання умов договору, за період з лютого 2010 року по жовтень 2014 року позивач надав відповідачу послуги з централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму 43346,93 грн., проте відповідач здійснив лише часткову оплату за надані послуги у розмірі 10347,74 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка по підрахункам позивача складає 32999,19 грн.

10 травня 2013 року позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія № 20/1277, в якій позивач просив сплатити відповідача заборгованість у розмірі 32942,85 грн., проте відповідач заборгованість не сплатив.

Оскільки до цього часу вказана заборгованість відповідачем залишається непогашеною, позивач був змушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 32999,19грн. за період з лютого 2010 року по жовтень 2014 року.

Надаючи правову кваліфікацію вказаній вимозі, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно частинам 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідачем за період з лютого 2010 року по грудень 2010 року спожито послуг на суму 8380,67 грн. при цьому сплативши 268,76грн. Тобто заборгованість відповідача за вказаний період складає 8111,91 грн.

За період з січня 2011 року по жовтень 2011 року відповідачем спожито послуг на 8528,50 грн., при цьому сплачено було 2064,13 грн. Одже, заборгованість відповідача за вказаний період становить 6464,37 грн.

Загальна заборгованість відповідача за період з лютого 2010 року по жовтень 2011 року складає 14576,26грн., яка є обгрунтованою, проте відповідач до цього періоду нарахувань просить застосувати строк позовної давності.

Відповідно до ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статей 256 та 257 Цивільного кодексу України: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 5 ст. 261 Цивільного кодексу України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Таким чином, на думку відповідача, викладену в заяві про застосування строків позовної давності, позивач звернувшись із позовною заявою 10.12.2014 року пропустив трирічний строк позовної давності в частині вимог за період з лютого 2010 року до листопада 2011 року.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 31.05.2012 року між сторонами був складений Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2011 року по 31.05.2012 року. Відповідно до вказаного акту, підписаного уповноваженими особами сторін та скріпленого печатками, відповідач визнав наявність заборгованості у розмірі 10787,05 грн.

Частиною 1 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Частиною 3 ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до п. п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні спорів", до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором у силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Одже, виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що підписанням Акту взаємних розрахунків уповноваженими особами за період з 01.01.2011 року по 31.05.2012 року був заново розпочатий перебіг позовної давності, а втім застосування строків позовної давності можливий лише до зобов'язань, які існували до січня 2011 року.

Крім того, суд звертає увагу, що починаючи з грудня 2011 року по жовтень 2014 року відповідач був належним платником, а деякі з рахунків на оплату, що виставлені позивачем не скріплені двостороннім актом, що вимагається умовами договору (п. 3.10). Так, рахунок № 392/1 від березня 2011 року на суму 18836,64 грн. не скріплений відповідним актом, що ставить під сумніви відповідність поданих позивачем до суду відомостей фактичним даним, що не спростовано та визнано у судовому засіданні позивачем. Таким чином, вказаний рахунок не підтверджений відповідними документами, а одже й сплата заборгованості за цим рахунком не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вищевикладене, та враховуючи заяву про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 10787,05 грн. за період з 01.01.2011 року по 31.05.2012 року, оскільки вказана сума заборгованості підтверджена матеріалами справи та визнана відповідачем. В решті позову суд вважає за необхідне відмовити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 267,261 , 264 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трест Рубіжанськхімбуд" ( 93000, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, б. 5, код ЄДРПОУ 31401483) на користь Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства "Рубіжанської міської ради" (93010, Луганська область, м. рубіжне, вул. Менделєєва, 49, код ЄДРПОУ 32026192, р/р № 26005271305903 в АТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - 10787,05 грн. заборгованості, 597,22 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову в частині стягнення 22212,14 грн. заборгованості - відмовити.

Повне рішення складено 23.02.2015 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/5880/14