Рішення № 42909488, 25.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2015 р.Справа № 916/154/15-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" (м. Одеса);

До відповідача: Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (м. Одеса);

про стягнення 277213,08 грн.

Суддя Волков Р.В.

Представники:

Від позивача: Жебровський Є.О. (за довіреністю).

Від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ: 15.01.2015р. за вх. №164/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" (далі - позивач, Клієнт) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (далі - відповідач, Банк) про стягнення за договором №2142 (у національній валюті) від 29.04.2009р. суми основного боргу у розмірі 263278,33 грн., пені - 5452,73 грн., втрат від інфляції - 7897,80 грн., 3% річних - 584,22 грн., що загалом становить 277213,08 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, в обгрунтування чого посилається на невиконання Відповідачем умов договору банківського рахунку №2142 (у національній валюті) від 29.04.2009р., заяву про закриття поточного рахунку №255 від 18.12.2014р., платіжне доручення №2417 від 16.12.2014р., довідку Філії АТ "ІМЕКСБАНК" у м. Одеса вих.№6350 від 24.12.2014р.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про поважність причин відсутності не повідомив, витребувані документи не надав, у зв'язку з чим, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними документами.

У судовому засіданні від 25.02.2015р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

29 квітня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" та Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" укладено договір банківського рахунку №2142 (у національній валюті), (далі - Договір), щодо відкриття Банком Клієнту поточного рахунку №26004014903001 та зобов'язання приймати та зараховувати на відкритий рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження останнього щодо перерахування і видачі відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком в межах, встановлених операційним часом Банку.

Відповідно до п.9.1 Договору він укладений на невизначений строк та набуває чинності з дня його підписання.

Договір підписаний обома сторонами без зауважень і заперечень та скріплені печатками підприємств.

Приписами ч. 1 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно п.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.2.2.1 Договору Клієнта має право самостійно розпоряджатися коштами на рахунку, керуючись вимогами чинного законодавства. Обмеження права Клієнта розпорядження рахунком можливо за рішенням суду, а також у інших випадках, встановлених законом.

Згідно п. 2.2.2 Договору Клієнт має право надавати Банку розпорядження щодо використання коштів на рахунку, отримувати виписки по рахунку та іншу кореспонденцію по здійсненим Клієнтом операціям у Банку, а п. 2.2.7 Договору передбачено, що Клієнт має право давати доручення на списання коштів зі свого рахунку, використовуючи такі види платіжних інструментів як платіжне доручення та акредитив.

Разом з тим, п.п.7.3-7.5 Договору передбачають, що Договір розривається за заявою клієнта у будь-який час, у разі чого рахунок закривається за умови сплати Банку комісійної винагороди за закриття рахунку, при чому залишок грошових коштів на рахунку видається Клієнту готівкою або за його вказівкою перераховується на інший рахунок у строки та в порядку, встановленими банківськими правилами.

Так, позивач звернувся до відповідача із заявою про закриття поточного рахунку №255 від 18.12.2014р. (далі - Заява, а.с.26), у якій просить перерахувати кошти з рахунку згідно платіжного доручення №2417 від 16.12.2014р. (а.с.17), що додане до цієї заяви, розірвати Договір, закрити поточний рахунок, та у зв'язку з чим стягнути на користь Банку комісійну винагороду за закриття рахунку відповідно до умов Договору.

Пунктами 2.3.3 та 2.3.4 Договору передбачено, що Банк зобов'язується своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до діючого законодавства та нормативно-правових актів Національного банку України, приймати та виконувати протягом операційного часу розрахунково-касові документи Клієнта, після операційного часу приймати розрахункові документи та виконувати доручення Клієнта згідно умов п.2.1.15, відповідно до якого якщо розрахунковий документ надійшов до банку після операційного часу банк має право виконати доручення Клієнта, що міститься в цьому документі, не пізніше наступного операційного дня.

При цьому, як вбачається з довідки, що надав відповідач позивачу по рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" №26004014903001 залишок коштів на 23.12.2014р. складає 263278,33 грн. (а.с.18), у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 263278,33 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, у тому числі і з договорів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши обставини спору, судом встановлено факт неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "ІМЕКСБАНК" прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5452,73 грн., з огляду на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, а ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) як порушення зобов'язання.

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А відповідно до ч.2 т.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається (ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України). А право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за несвоєчасне чи неналежне виконання розпорядження Клієнта щодо перерахування його коштів Банк сплачує Клієнту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно або неналежно списаної суми платежу за кожен день прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу платіжне доручення №2417 від 16.12.2014р. разом із Заявою, які відповідач отримав 18.12.2014р. за вх.№5247, про що останнім зроблена позначка на зазначеній заяві.

Перевіривши розрахунки Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" щодо нарахування відповідачу пені за період 19.12.2014р.-14.01.2015р. у розмірі 5452,73 грн., суд встановив їх відповідність обставинам справи, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 7897,80 грн. та 3% річних у розмірі 584,22 грн., з огляду на що слід зазначити наступне.

В силу вимог до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши розрахунки позивача щодо сплати відповідачем за період 19.12.2014р. - 14.01.2015р. 3% річних у розмірі 584,22 грн. та суми втрат від інфляції у розмірі 7897,80 грн., судом встановлена їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування відповідачу штрафних санкцій, встановив їх відповідність обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовна вимога Позивача про стягнення з відповідача 5356,44 грн. штрафних санкцій підлягає задоволенню.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи Відповідачем не надано доказів виконання умов договору щодо несвоєчасного виконання грошових зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" до відповідача Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" про стягнення 277213,08 грн. - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ІМЕКСБАНК" (65039, м. Одеса, пр-т Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕВРОДОР" (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.№60, ідентифікаційний код 33387560, р/р 26000311054801 в АБ „Південний" у м. Одеса, МФО 328209) основний борг у розмірі 263278 (двісті шістдесят три тисячі двісті сімдесят вісім) грн. 33 коп., втрати від інфляції - 7897 (сім тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 80 коп., пеню - 5452 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят два) грн. 73 коп., 3% річних - 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 22 коп., судовий збір - 5544 (п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 27 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 02 березня 2015 р.

Суддя Р.В. Волков