Рішення № 42909424, 25.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.02.15р. Справа № 904/776/15

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м.Дніпропетровськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості у сумі 1 151,50 грн.

Суддя Крижний О.М.

Представники:

від позивача: Запороженко О.І., довіреність № 1804 від 10.03.2014 року, юрисконсульт I категорії;

від відповідача: ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2.

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1 138,68 грн. та пеню у розмірі 12 ,82 грн., загалом на суму 1 151,50

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 010156 від 06.04.2012 року щодо повної оплати поставленої позивачем теплової енергії, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість та відповідно нарахована пеня у сумі 1 151,50 грн.

25.02.2015 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подав до суду письмову заву про визнання позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 25.02.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення..

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

06.04.2012 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) був укладений договір про постачання теплової енергії № 010156 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання поставити споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Строк дії Договору передбачений п. 11.1. Договору, за яким цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 06.04.2015 року.

Відповідно до п. 2.1. Договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з Додатком 1 до цього Договору (копія наявна в матеріалах справи) у вигляді гарячої води на такі потреби:

опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

кондиціювання повітря - по мірі необхідності.

Згідно п. 2.2. Договору рішення про початок та закінчення опалювального сезону приймається виконавчим органом відповідної місцевої ради, виходячи з кліматичних умов.

Згідно правил користування тепловою енергією споживач зобов'язаний встановити прилади обліку теплової енергії. Облік споживання теплової енергії здійснюється за показниками приладів обліку, встановлених на вводах розрахунковим способом по пр. ім. газети "Правда",106 (п.п. 5.1.-5.2. Договору).

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що для споживачів, які не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями (Додаток № 1) з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплопостачального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактичною спожитою тепловою енергією сплачується споживачем згідно з п. 7.4. Договору.

Тарифи на теплову енергію, що споживаються згідно з цим Договором установлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України. Тариф для розрахунків за цим Договором складає - теплова енергія (1 Гкал) - 1 008,34 грн. (п.п. 6.1.-6.2. Договору).

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в двох примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі Додатку 4 (наявний в матеріалах справи, а.с. 14) (п.п. 7.1.- 7.2. Договору).

Відповідно до п. 7.3. Договору споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати енергопостачальній організації вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у Додатку № 1 до цього Договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Згідно п. 7.4. Договору остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем впродовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальною організацією, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим, у випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу теплову енергію за період жовтень 2013 року - січень 2014 року на загальну суму 1 401,58 грн.

На підтвердження наведеного факту позивач надав до суду копії Актів прийому-передачі виконаних робіт до договору № 010156 від 06.04.2012 року, а саме: Акт за жовтень 2013 року на суму 252,08 грн., Акт за листопад 2013 року на суму 403,33 грн., Акт за грудень 2013 року на суму 615,08 грн., Акт за січень 2014 року на суму 131,09 грн.

Також позивач надав до суду копії рахунків, виставлених позивачем на оплату поставленої теплової енергії, а саме: рахунок № 010156 від 31.10.2013 року на суму 252,08 грн., рахунок № 010156 від 30.11.2013 року на суму 403,33 грн., рахунок № 010156 від 31.12.2013 року на суму 615,08 грн., рахунок № 010156 від 31.01.2014 року на суму 131,09 грн..

Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлену позивачем теплову енергію у сумі 262,90 грн., внаслідок чого неоплаченою є теплова енергія у сумі 1 138,68 грн. (1 401,58 грн. - 262,90 грн.).

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати поставленої теплової енергії за період жовтень 2013 року - січень 2014 року у встановлений Договором строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 138,68 грн., що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи умови Договору (п.п. 7.3.-7.4. Договору), строк оплати поставленої теплової енергії за спірний період та у спірній сумі є таким, що настав.

Відповідач проти позову не заперечує та визнає суму заборгованості в повному обсязі, про що зазначає в заяві про визнання позову від 25.02.2015 року.

Право відповідача визнати позов повністю або частково передбачено ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача не суперечать законодавству, не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, з огляду на що господарський суд приймає визнання відповідачем позову у повному обсязі.

За наведеного, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1 138,68 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 ЦК України).

Пунктом 8.2.3. Договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня у розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню на суму 109,24 грн. (сума виставленого позивачем відповідачу рахунку на оплату поставленої теплової енергії за січень 2014 року без ПДВ) за період з 16.02.2014 року по 25.09.2014 року у сумі 12,82 грн.

У поданій до суду заяві про визнання позову відповідач погоджується із розміром пені у сумі 12,82 грн. у повному обсязі.

Судом перевірений розрахунок пені та встановлена його правильність, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню повністю у сумі 12,82 грн.

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті за поставлений товар. Невиконанням обов'язку щодо оплати продукції відповідач порушує права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти (вартість товару) у власність позивача.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 1 827,00грн.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199 Господарського кодексу України, статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, вул. Карла Маркса, 37, ідентифікаційний код 32082770) суму основного боргу у розмірі 1 138,68 грн., пеню у розмірі 12,82 грн. та судовий збір у розмірі 1 827,00 грн., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 25.02.2015 року.

Суддя О.М. Крижний