Постанова № 42909283, 24.02.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2015 р. Справа№ 911/2392/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Грищенко О.М.

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 Макіян Г.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» на рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2014 (суддя Мальована Л.Я.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп»

Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум»

про стягнення суми,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Компанія «Ніко-Тайс» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «ПК Трейдсервісгруп» та ТОВ «Гранум» про стягнення суми.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.12.2014 позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач ТОВ «Гранум» звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення суду прийняте при неповному з`ясуванні всіх обставин справи, з порушенням норма матеріального та процесуального права, а тому просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2014 відновлено строк апелянту на прийняття апеляційної скарги, прийнято її до провадження та призначено до розгляду.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшли пояснення стосовно поданої апеляційної скарги, в якій представник зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обгрнутованим, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Представники позивача та відповідача - 2 в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник відповідача - 1 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду скарги був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 2, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

31.10.2006 між ТОВ «Тридента Агро» (продавець) та ТОВ «Гранум» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №192, згідно з яким визначені умови купівлі-продажу кукурудзи (п.1.1 договору).

На виконання умов договору позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 172 489,81 грн., що підтверджено видатковими накладними №РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року.

Оскільки ТОВ «Гранум» зобов'язання з оплати одержаного товару не виконало, ТОВ «Тридента Агро» звернулося до Господарського суду Донецької області з остаточними позовними вимогами до ТОВ «Гранум» про стягнення з ТОВ «Гранум» на користь ТОВ «Тридента Агро» 172 489,81 грн. основного боргу, пеню у розмірі 98 465,26 грн. за договором №192 від 31.10.2006 року, 14 507,64 грн. - 3% річних, індекс інфляції у розмірі 82 967,53 грн., адвокатські послуги у розмірі 15 000 грн. згідно договору №148/06/08 про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 27.06.2008 року.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року у справі № 9/131, у задоволені позовних вимог ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» до ТОВ «ГРАНУМ» про стягнення заборгованості в розмірі 303438,87 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25 травня 2010 року у справі № 9/131, апеляційну скаргу ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 26 листопада 2009 року у справі № 9/131 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2010 справі у № 9/131, касаційну скаргу ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 у справі № 9/131 задоволено частково. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.05.2010 у справі № 9/131 скасовано. Прийнято нове рішення, відповідно до якого підлягає стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» основного боргу у сумі 172 484,81 грн., 3%-річних в сумі 8 371,55 грн. та інфляційні витрати в сумі 59 979,27 грн., які нараховані за період із 20.11.2006 року по 14.07.2008 року та 6 063,69 грн. судових витрат.

Касаційна інстанція дійшла висновку, щодо здійснення позивачем правочину з поставки відповідачу товару та прийняття останнім цього товару від позивача, на загальну суму 172 489,81 грн. згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року.

Зобов'язання ТОВ «ГРАНУМ» згідно видаткових накладних № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 року, №РН-СЛ00682 від 10.11.2006 року, наказу Господарського суду Донецької області від 03.11.2010 у справі № 9/131 у повному обсязі та належним чином не виконано.

26.01.2011 між ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» та ФОП Грищенко О.М. було укладено угоду № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України), пунктом 1.1. якої встановлено, що первісний кредитор (ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО») відступає новому кредитору (ФОП Грищенко О.М.) право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ», зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних, інфляційних втрат набутих Первісним кредитором на підставі видаткової накладної №РН-СЛ00681 від 01.11.2006 та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, а новий кредитор компенсує вартість переданого зобов'язання відповідно до даної угоди.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.), ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» було передано ФОП Грищенко О.М. перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

У відповідності до пункту 4.3. угоди, ТОВ «ТРИДЕНТА АГРО» належним чином повідомило ТОВ «ГРАНУМ» про зазначені вище обставини.

29.04.2013 між ФОП Грищенко О.М. та ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» укладено угоду № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 даної угоди, встановлено, що первісний кредитор (ФОП Грищенко О.М.) відступає новому кредитору (ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС») вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ», зобов'язання щодо сплати розміру 3%-річних, інфляційних витрат набутих первісним кредитором на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006 та згідно угоди № К-88-ТА про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 26.01.2011 у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» свого зобов'язання згідно вищезазначених накладних.

Відповідно до умов угоди №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення а вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29 квітня 2013 року, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі 3%-річних та інфляційних втрат, за період існування прострочення боржником грошового зобов'язання згідно видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 та видаткової накладної №РН-СЛ00682 від 10.11.2006.

На виконання умов даної угоди (п. 4.1.) ФОП Грищенко О.М. було передано позивачу документи, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем-2 обумовленого зобов'язання.

Таким чином, Позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України.

У зв'язку із подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням ТОВ «ГРАНУМ» взятого на себе грошового зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулося до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення із ТОВ «СОВАГРО» (як поручитель ТОВ «Гранум») та ТОВ «ГРАНУМ» суми 3% річних за період із 15.07.2008 р. по 03.03.2014

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.05.2014 у справі № 916/772/14, позов ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за угодою №57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29.04.2013, 07.04.2014 між ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» (кредитор) та ТОВ «ПК «ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» (поручитель) був укладений договір поруки № 07-04-2014-4, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНУМ» щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки та угоди, передбаченою ст. 2 цього договору. пункт 1.1. договору.

Пунктом 3.1. договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 3% річних та інфляційних втрат у розмірі 75 000 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки у разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основною угодою, кредитор вправі звернутися із вимогою про виконання як до боржника, так і до поручителя, які несуть солідарну відповідальність перед кредитором.

Позивач, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що відповідачами по справі не були належним чином виконанні взяті зобов`язання щодо сплати коштів, а тому ними нараховані, відповідно до вимог чинного законодавства України 3% річних за період з 04.03.2014 по 12.06.2014 та інфляційні втрати за період з червня 2008 по травень 2014.

Відповідач -2, заперечуючи проти заявлених вимог, обґрунтовує це тим, що заборгованість відповідача протягом 2011-2013 років повністю погашена, а отже підстави нарахування 3% річних та інфляційних втрат відсутні.

Крім того, відповідач - 2 зазначав, що стосовно заявлених вимог необхідно застосувати позовну давність.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, докази, надані представниками сторін як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.202 ГК України, ст. 599 ЦК України зобов'язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Позивач додатково звернувся до відповідача-1 із вимогою вих. № 05-4/14 від 05.05.2014, яка була одержана відповідачем-1 08.05.2014, проте залишена без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному розмірі.

Суд першої інстанції, постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтував це тим, що ні відповідач-2 в повному обсязі, ні відповідач-1, не сплатили заборгованість, що виникла за угодою № 57/04-13 про заміну кредитора у зобов'язані відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 29.04.2013, укладену на підставі видаткової накладної № РН-СЛ00681 від 01.11.2006 та видаткової накладної № РН-СЛ00682 від 10.11.2006, а тому позивач мотивовано звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом свого порушеного права.

Проте суд апеляційної інстанції частково погоджується із такою позицією суду першої інстанції.

Як вбачається із наявних матеріалів справи, на виконання постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2010 справі № 9/131, Господарським судом Донецької області був виданий наказ № 9/131.

26.04.2012 державним виконавцем ВДВС Кремінського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

21.08.2013 на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ від ТОВ «Гранум» надійшли кошти в сумі 180000 грн., з яких 122093,54 грн. розподілено на користь позивача.

13.09.2013 депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ від ТОВ «Гранум» надійшли кошти в сумі 66179,71 грн., з яких 61539,39 грн. розподілено на користь позивача.

26.09.2013 на депозитний рахунок відділу державної виконавчої служби Кремінського РУЮ від ТОВ «Гранум» надійшли кошти в сумі 10224,46 грн., яка повністю була розподілена на користь позивача.

Дане підтверджується довідкою Відділу державної виконавчої служби Кремінського районного управління юстиції № 1191 від 25.02.2014.

Крім того, даною довідкою ВДВС Кремінського РУЮ підтверджують, що станом на 25.02.2014 ТОВ «Гранум» заборгованість в повному обсязі сплачено, проте кошти на рахунок ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» не перераховані Управлінням Державної казначейської служби України в Кремінському районі.

До того ж 06.05.2014 ВДВС Кремінського РУЮ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки наказ № 9/131 виконано реально, заборгованість сплачено в повному обсязі.

Позивач, зазначаючи, що на день звернення із даним позовом до суду кошти боржником на його рахунок не перераховані, обґрунтовує це тим, що відповідно до норм чинного законодавства України, кошти вважаються сплачені боржником кредитору в день, коли вони зараховані на розрахунковий рахунок кредитора, а оскільки кошти від ТОВ «ГРАНУМ» на рахунки позивача на цей час не надійшли, що підтверджується відповідними довідками банківських установ, відповідно зобов`язання відповідачем належним чином не виконано.

Зазначене твердження позивача спростовується наступним.

В матеріалах справи наявна копія рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2014, яке залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014, яким розглянуто позов ТОВ «ГРАНУМ» до ВДВС Кремінського РУЮ та Управління державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганського області про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Вказаним рішення було встановлено, що дійсно ТОВ «ГРАНУМ» на депозитний рахунок виконавчої служби в період з серпня по вересень 2013 року були перераховані кошти, зокрема на виконання наказу Господарського суду Донецької області № 9/131, які, в свою чергу, не були зараховані на рахунки ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» з вини Управляння державної казначейської служби України у Кремінському районі Луганської області та, відповідно, було зобов`язано управління виконати платіжні доручення та перерахувати кошти на користь ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Таким чином, зважаючи на вказане рішення вина ТОВ «ГРАНУМ» у ненадходженні коштів на рахунок позивача - відсутня, а отже останнім свої зобов`язання щодо сплати коштів за постановою Вищого Господарського суду України від 16.09.2010 виконано в повному обсязі та належним чином.

Дані докази не розглядалися Господарським судом Київської області при постановлені оскаржуваного рішення в рамках справи № 911/2392/14, оскільки, як вбачається із матеріалів справи та протоколу судового засідання, даний позов був розглянути за відсутності представника відповідача - 2 у перше судове засідання.

Згідно із ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII.

Статтею 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем заявлена вимога про стягнення 3% річних в розмірі 1428,14 грн. за період з 04.03.2014 по 12.06.2014.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дана вимога не підлягає задоволенню, оскільки, як було зазначено вище, судами встановлено, що ТОВ «ГРАНУМ» основну суму боргу, визначену постановою Вищого Господарського суду України від 16.09.2010 у справі № 9/131 в розмірі 172484,81 грн., на яку нараховано 3% річних ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» в рамках даної справи, було сплачено остаточно в вересні 2013 року, а отже обов`язок відповідача - 2 по сплаті 3% річних за період з 04.03.2014 по 12.06.2014 відсутній.

Стосовно заявленої вимоги про стягнення інфляційних втрат в розмірі 72443,62 грн. колегія суддів зазначає, що вона підлягає частковому задоволенню.

Так позивачем визначений період нарахування інфляційних втрат з червня 2008 по травень 2014.

Проте, з урахуванням, доказів сплати ТОВ «ГРАНУМ» основної суми боргу, визначеної постановою Вищого Господарського суду України від 16.09.2010 у справі № 9/131 в розмірі 172484,81 грн., період нарахування інфляційних втрат колегією суддів визначається з червня 2008 по 26.09.2013.

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням проплат, здійснених 21.08.2013, 13.09.2013 та 26.09.2013, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про задоволення даної вимоги у розмірі 61537,83 грн.

Апелянтом при зверненні із скаргою до суду подано заяву про застосування позовної давності до вимог позивача, проте дана заява не приймається до уваги колегією суддів, оскільки вона не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, і представником відповідача не надано колегії суддів належних та допустимих доказів неможливості звернення до суду першої інстанції із такою заявою.

Так посилання представника відповідача на те, що вони не були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи у Господарському суду Київської області, спростовується наявними в матеріалах справи зворотнім повідомленням, відповідно до якого вбачається, що представнику ТОВ «ГРАНУМ» вручена ухвала суду першої інстанції - 17.07.2014.

Крім того, даний факт підтверджується довідкою УДППЗ «Укрпошта», відповідно до якої, рекомендоване лист № 0103244935153 поданий в Києві, що слідував за адресою: Донецька обл., Слов`янський р-н, м. Миколаївка, вул.. Щорса, 5 одержувач ТОВ «ГРАНУМ» вручено особисто 17.07.2014 об`єктом поштового зв`язку Слов`янськ.

Твердження представника відповідача, що на їх підприємстві не працює особа із прізвищем, що зазначене у зворотному повідомлені та яка нібито отримала ухвалу Господарського суду Київської області, не доведено суду апеляційної інстанції належними та допустимими доказами, у розумінні чинних норм ГПК України.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ухвала суду першої інстанції про прийняття до провадження позовної заяви та призначення її до розгляду, направлялася на юридичну адресу відповідача ТОВ «Гранум», відповідно до довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 18.12.2014 по справі № 911/2392/14 - скасуванню.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов`язані з розглядом справи при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката в розмірі 7000 грн.

На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг № 02-5/06-14 від 02.06.2014, копію акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг від 02.06.2014 та від 16.06.2014, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3888 від 29.10.2009, копію платіжного доручення № 571 від 13.06.2014 на суму 7000 грн.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

З пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» вбачається, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Пунктом 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При вирішенні питань, пов'язаних з оплатою послуг адвоката, слід також враховувати викладене в абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» № 01-8/973 від 14.12.2007, за яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Дослідивши матеріали справи та визначаючи роль адвоката Грищенко О.М. у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 911/2392/14, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що заявлена сума витрат на послуги адвоката в розмірі 7000 грн. є співрозмірною з ціною позову, обґрунтованою та правомірною.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Київської області від 18.12.2014 по справі № 911/2392/14 - скасувати. Постановити нове.

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» (08633, Київська обл., Васильківський район, с. Мархалівка, вул. Комсомольська, 22, код 38267861) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» (84180, Донецька обл., Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5, код 31586254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) інфляційні втрати в розмірі 61537,83 грн. витрати на послуги адвоката в сумі 7000 грн. та судовий збір за подання позову до суду в сумі 1521,95 грн.

В частині стягнення 3% річних в сумі 1428,14 та інфляційних втрат в сумі 10905,79 грн. - відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, буд. 38, оф. 23, код 38039872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум» (84180, Донецька обл., Слов'янський район, м. Миколаївка, вул. Щорса, буд. 5, код 31586254) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 152,52 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/2392/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов