Рішення № 42909257, 25.02.2015, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=====

Іменем України

РІШЕННЯ

25 лютого 2015 року Справа №927/94/15

За позовом прокурора Борзнянського району,

вул. Красносільського, 2-А, м. Борзна, 16400 в інтересах держави в особі

позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації,

вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000,

до першого відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Хоробор-Агро", вул. Червоний шлях, 14, с. Берестовець, Борзнянський район, 16440,

до другого відповідача: Борзнянської районної державної адміністрації,

вул. П.Куліша, 104, м. Борзна, 16400,

про визнання недійсними розпорядження, додаткової угоди до договору оренди землі та про зобов'язання повернути земельні ділянки.

Суддя Ж.В.Блохіна

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від першого відповідача: не з'явився,

від другого відповідача: не з'явився,

прокурор: не з'явився.

В судовому засіданні 25.02.2015 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурором Борзнянського району в інтересах держави в особі позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації подано позов до першого відповідача: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Хоробор-Агро", до другого відповідача: Борзнянської районної державної адміністрації про:

- визнання недійсним розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 28.04.2014 року №191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 року №83 щодо терміну оренди СТОВ „Хоробор-Агро" земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469,2 га, розташованих на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району;

- визнання недійсною додаткової угоди №1 (без дати), укладеної між Борзнянською районною державною адміністрацією та СТОВ "Хоробор-Агро" до договору оренди земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469,2 га, зареєстрованого Борзнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 17.03.2006 за №040684200001;

- зобов'язання СТОВ „Хоробор-Агро" повернути земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га, що розташовані на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, їх розпоряднику Чернігівській обласній державній адміністрації шляхом підписання між СТОВ "Хоробор-Агро" та Чернігівською ОДА акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. 09.02.2015 року позивач подав через загальний відділ суду пояснення по справі №10-05/474, в яких заявив про відмову від заявлених позовних вимог та просить суд розглянути справу без участі його представника. Позивачем 24.02.2015 року через загальний відділ суду подано клопотання, в якому позивач просить не розглядати його лист від 09.02.2015 року №10-05/474, заявляє про підтримання позовних вимог прокуратури та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник першого відповідача в судове засідання не з'явився. Перший відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов (вих. №17/02-01 від 17.02.2015 року), в якому заперечує щодо позовних вимог і просить у позові відмовити.

Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився. Другий відповідач надіслав на адресу суду листа від 17.02.2015 року, в якому просить розглянути справу без участі представника райдержадміністрації.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації від 05.07.2005 року №207 „Про вилучення земельних ділянок та переведення їх до земель запасу на території Берестовецької сільської ради" вилучено з постійного користування СТОВ „Берестовецьке" земельні ділянки загальною площею 469,2 га земель лісового фонду, які знаходяться на території Берестовецької сільської ради, на підставі добровільної відмови; переведено зазначені земельні ділянки до земель запасу на території Берестовецької сільської ради.

Розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації від 26.12.2005 року №413 надано дозвіл СТОВ „Хоробор Агро" на складання проектно-технічної документації по наданню в оренду строком на 5 років земельних ділянок лісового фонду на території Берестовецької сільської ради.

Розпорядженням Борзнянської районної державної адміністрації від 06.03.2006 року №83 затверджено Технічну документацію по оформленню права оренди на землю СТОВ „Хоробор Агро" для ведення лісового господарства терміном на 5 років із земель лісового фонду та надано останньому в оренду терміном на 5 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га із земель запасу на території Берестовецької сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження від 06.03.2006 року №83 між Борзнянською районною державною адміністрацією та СТОВ „Хоробор Агро" 16.03.2006 року укладено договір оренди земельної ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, строком на 5 років, для ведення лісового господарства ( далі - договір від 16.03.2006 року).

Договір зареєстрований 17.03.2006 року Борзнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК" за №040684200001.

Передача в оренду земельної ділянки від орендодавця орендарю відбулася за актом приймання-передачі від 16.03.2006 року.

28.04.2006 року за №191 головою Борзнянської райдержадміністрації видано розпорядження про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 06.03.2006 року і викладено п.2 розпорядження в такій редакції: „2. Надати СТОВ „Хоробор Агро" (директор Іваненко В.М.) в оренду терміном на 10 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га, в тому числі: 455,37 га під лісом, 8,69 на інші лісові землі, 5,14 га невкриті лісовою рослинністю для ведення лісового господарства із земель запасу на території Берестовецької сільської ради".

При цьому, як зазначено в самому розпорядженні, голова райдержадміністрації керувався ст. 17 та п.12 розділу Х „Перехідні положення" Земельного кодексу України в зв'язку з розробкою матеріалів лісовпорядкування.

Отже, даним розпорядженням від 28.04.2006 року №191 (далі - розпорядження №191), яке є предметом спору, Борзнянська райдержадміністрація збільшила строк оренди землі з 5 до 10 років.

В подальшому орендодавець - Борзнянська райдержадміністрація та орендар - СТОВ „Хоробор Агро" дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі від 16.03.2006 року, склавши та підписавши Додаткову угоду №1 до договору оренди землі між Борзнянською райдержадміністрацією та СТОВ „Хоробор Агро", виклавши пункт 8 договору в такій редакції: „8. Договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи, ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію"; доповнивши п. 31 Договору: „Орендар зобов'язується виконувати умови природоохоронного законодавства, як тимчасовий лісокористувач".

Додаткова Угода №1 без дати, яка є предметом спору, підписана уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплена печатками сторін договору.

Прокурор, звертаючись з даним позовом, вважає, що розпорядження №191 прийнято з порушенням вимог ст.ст. 17,57,122 Земельного кодексу України, оскільки видано поза межами наданих повноважень. Також, на думку прокурора, всупереч вимогам ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України „Про оренду землі", державна реєстрація додаткової угоди №1 до договору оренди земельних ділянок не проводилась, а відтак, відповідач не має права користуватись земельною ділянкою після спливу п'ятирічного строку оренди.

Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

У статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 118 Конституції України зазначено, що виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації.

Відповідно до статті 119 Конституції України місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують, зокрема, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади; реалізацію інших наданих державою, а також делегованих відповідними радами повноважень.

Одним з законодавчих актів України, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ .

Статтею 84 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006 року) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ст. 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація має певні повноваження в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля, зокрема, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

У пункті 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006 року) передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно із статтею 43 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" акти місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, актам Президента України та Кабінету Міністрів України або інтересам територіальних громад чи окремих громадян, можуть бути оскаржені до органу виконавчої влади вищого рівня або до суду.

Розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006 року) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Межи повноважень місцевих державних адміністрацій щодо передачі у користування земельних ділянок визначені ст. 122 Земельного кодексу України.

Частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України (в редакції станом на 06.03.2006 року) встановлено, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для ведення лісового і водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті (пункт „б" ч.3 ст. 122).

Відтак, виходячи з вищевикладених норм законодавства, приймаючи розпорядження про надання СТОВ „Хоробор Агро" в оренду терміном на 5 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га із земель запасу на території Берестовецької сільської ради та укладаючи з СТОВ „Хоробор Агро" вищевказаний договір оренди землі від 16.03.2006 року, Борзнянська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України „Про місцеві державні адміністрації" та Земельним кодексом України.

Законом України від 8 лютого 2006 року N 3404-IV „Про внесення змін до Лісового кодексу України", який набрав чинності 29.03.2006 року внесені відповідні зміни до Земельного кодексу України, зокрема, у частині третій статті 122 у пункті „б" слова „лісового і" виключено.

Отже з 29.03.2006 року районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

а) сільськогосподарського використання;

б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;

в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті ( частина 3 ст. 122 Земельного кодексу України).

В той же час обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті (частина 4 ст. 122 Земельного кодексу України).

Таким чином, з 29.03.2006 року правом розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів, для ведення лісового господарства наділені обласні державні адміністрації, а районні державні адміністрації таке право втратили.

Проте, 28.04.2006 року за №191 головою Борзнянської райдержадміністрації видано розпорядження про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 06.03.2006 року, яким викладено п.2 розпорядження в такій редакції: „2. Надати СТОВ „Хоробор Агро" (директор Іваненко В.М.) в оренду терміном на 10 років земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га, в тому числі: 455,37 га під лісом, 8,69 на інші лісові землі, 5,14 га невкриті лісовою рослинністю для ведення лісового господарства із земель запасу на території Берестовецької сільської ради" (далі - розпорядження №191).

Отже, розпорядженням №191 відповідач змінив істотну умову договору оренди землі, збільшивши строк дії договору оренди з 5 до 10 років.

Відповідно до ст.ст. 6, 21 Закону України „Про місцеві державні адміністрації" до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону, яке здійснюється головою місцевої державної адміністрації в межах його повноважень, шляхом видачі відповідних розпоряджень.

Ні Конституція України, ніЗакон України „Про місцеві державні адміністрації" не містять заборони щодо прийняття розпоряджень про внесення змін до розпоряджень голів райдержадміністрацій, при цьому розпорядження мають бути прийняті в межах компетенції на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання власних і делегованих повноважень.

Суд доходить висновку про те, що голова Борзнянської райдержадміністрації, приймаючи 28.04.2006 року розпорядження №191 про внесення зміни до розпорядження голови райдержадміністрації від 06.03.2006 року, збільшивши строк оренди земельних ділянок лісового фонду, вийшов за межи повноважень районних державних адміністрацій щодо надання таких земельних ділянок державної власності у користування, оскільки з 29.03.2006 року і на момент видачі такого розпорядження вже втратив таке право, яке відповідно до законодавства перейшло до обласних державних адміністрацій.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним розпорядження Борзнянської районої державної адміністрації від 28.04.2014 року №191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 №83 щодо терміну оренди СТОВ „Хоробор-Агро" земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469,2 га, розташованих на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, підлягають задоволенню.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди №1 (без дати), укладеної між Борзнянською районною державною адміністрацією та СТОВ "Хоробор-Агро" до договору оренди земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469,2 га, зареєстрованого Борзнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 17.03.2006 за №040684200001, суд виходить з наступного.

Борзнянська райдержадміністрація та орендар - СТОВ „Хоробор Агро" дійшли згоди внести зміни до договору оренди землі від 16.03.2006 року, склавши та підписавши Додаткову угоду №1 до договору оренди землі між Борзнянською райдержадміністрацією та СТОВ „Хоробор Агро", виклавши пункт 8 договору в такій редакції: „8. Договір укладено на десять років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово чи іншим шляхом (збори, сходи, ЗМІ) орендодавця про намір продовжити його дію"; доповнивши п. 31 Договору: „Орендар зобов'язується виконувати умови природоохоронного законодавства, як тимчасовий лісокористувач".

Додаткова Угода №1 2006 року, без місяця та числа її складання, яка є предметом спору, підписана уповноваженими особами орендодавця та орендаря та скріплена печатками сторін договору.

Як вказано у ст. 13 Закону України „Про оренду землі" від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (далі - Закон №161) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 18, 20 Земельного кодексу України (виключеі на підставі Закону N 1878-VI від 11.02.2010) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на 2006 рік, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

03.08.04р. набрав чинності Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1 липня 2004 року N1952-IV (далі - Закон №1952), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Також у ст. 2 Закону №1952 зазначено, що в розумінні даного закону об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Абзацом 3 ст.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" від 11 лютого 2010 року N1878-VI встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003р. N1088 "Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно було визначено Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, а в редакції, чинній з 15.08.09р., -Державне Підприємство „Центр державного земельного кадастру".

23.05.2003р. Держкомземом був виданий наказ N135, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003р. за N408/7729, „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Відповідно до ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно ст.30 Закону України „Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, як вбачається з вищевикладених норм земельного законодавства, правочини, внаслідок яких між сторонами виникають земельні правовідносини, підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Таким чином, оскільки договір від 16.03.2002 року був зареєстрований 17.03.2006 року державним органом - Борзнянським районним відділом Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК" відповідно до діючого на момент укладення договору земельного законодавства, та враховуючи, що земельним законодавством передбачена державна реєстрація правочинів, внаслідок яких між сторонами виникають земельні правовідносини, та визначено відповідні державні органи і порядок такої реєстрації, суд доходить висновку, що правочини, якими змінювались чи доповнювались положення зазначеного договору від 16.03.2006 року, мали бути зареєстровані відповідно до вимог вищезазначеного законодавства.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09р. N9 зазначено наступне: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як встановлено судом, спірна додаткова угода№1 за 2006 рік не була належним чином зареєстрована в органах державного земельного кадастру, отже, дана угода відповідно до вищевказаних положень ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України та п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09р. N9, не була вчиненою, а тому не створювали прав та обов'язків для сторін.

Оскільки, виходячи з вищевикладеного, спірна додаткова угода №1 за 2006 р. була невчиненою та неукладеною, прокурор звернувся з таким позовом безпідставно в зв'язку з тим, що така додаткова угода не підлягає визнанню недійсною.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про зобов'язання СТОВ „Хоробор-Агро" повернути земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га, що розташовані на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, їх розпоряднику Чернігівській обласній державній адміністрації шляхом підписання між СТОВ "Хоробор-Агро" та Чернігівською ОДА акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок, суд виходить з наступного.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 Земельного кодексу України. За приписами наведеної норми, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з приписами ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Тобто, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів.

Виходячи з вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині визнання недійсним розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 28.04.2014 року №191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 №83 щодо терміну оренди СТОВ „Хоробор-Агро" земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469,2 га, розташованих на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, підлягають задоволенню, оскільки дане розпорядження суперечить Конституції України, законам України.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки в оренду, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Виходячи з того, що СТОВ „Хоробор-Агро" у встановленому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі" порядку не набуло права оренди земель лісового фонду загальною площею 469,2 га, що розташовані на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, після спливу 16.03.2011 року п'ятирічного терміну оренди, спірна земельна ділянка підлягає поверненню у власність держави в особі розпорядника - Чернігівської обласної державної адміністрації (ст. 122 Земельного кодексу України), шляхом підписання між сторонами акту прийому-передачі.

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов не приймаються судом до уваги, виходячи з вищевикладеного.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відтак, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним розпорядження Борзнянської районної державної адміністрації від 28.04.2014 року №191, яким внесено зміни до розпорядження Борзнянської райдержадміністрації від 06.03.2006 року №83 щодо терміну оренди СТОВ „Хоробор-Агро" земельних ділянок лісового фонду загальною площею 469,2 га, розташованих на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району.

3. Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю „Хоробор-Агро" (вул. Червоний шлях, 14, с. Берестовець, Борзнянський район, ідентифікаційний код 32934346) повернути земельні ділянки лісового фонду загальною площею 469,2 га, що розташовані на території Берестовецької сільської ради Борзнянського району, їх розпоряднику Чернігівській обласній державній адміністрації шляхом підписання між СТОВ „Хоробор-Агро" та Чернігівською облдержадміністрацією акту прийому-передачі вказаних земельних ділянок.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Хоробор-Агро" (вул. Червоний шлях, 14, с. Берестовець, Борзнянський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 32934346) до державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, МФО 853592, ідентифікаційний код 38054398, Банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500068 пункт 2.1", код бюджетної класифікації 22030001) 2436 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. В решті позову відмовити

Повне рішення складено 02.03.2015 року

Суддя Ж.В. Блохіна

.