Рішення № 42909086, 23.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015 р. Справа № 914/1721/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б. при секретарі судового засідання Децик С.Я.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Громадської організації "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (територіальний підрозділ ПАТ "Брокбізнесбанк"), м. Львів

про: стягнення 30 594,07 грн.

Представники :

від позивача: Зелінська Н.В. - представник (Довіреність №266/А-15 від 16.01.2015р.);

від відповідача: Презлята С.З. - представник (Довіреність № 536/03 від 26.12.2014р.).

Представникам сторін роз'яснено права і обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотань в порядку ч. 6 ст. 811 ГПК України про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: 15.05.2014 року Громадська організація "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" (далі - позивач) звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ "Брокбізнесбанк" в особі Львівського головного регіонального відділення (далі - відповідача) про стягнення грошових коштів на суму 30 594, 07 грн., з яких 30 000 грн. - сума депозиту, яку позивачу не було повернено по закінченню строку Договору банківського строкового вкладу "Стандарт" №3 від 05.02.2014 року у зв'язку із запровадженням у відповідача, як неплатоспроможного банку, тимчасової адміністрації, 431, 50 грн. - процентів за депозитом, та 162, 57 грн. - 3% річних за прострочення виконання відповідачем зобов'язання з виплати спірних грошових коштів.

Ухвалою суду від 19.05.2014р.(суддя Кидисюк Р.А.) вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні на 10.06.2014 року. Подальший хід розгляду справи у зазначеному складі суду висвітлено в ухвалах суду по справі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року (суддя Кидисюк Р.А.) позов задоволено, стягнено з відповідача на користь позивача 30 000 грн. суми депозиту, 431, 50 грн. процентів за депозитом та 162, 57 грн. - 3% річних, стягнено з відповідача в доход Державного бюджету України 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 24.06.2014 року та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи тим, що вимоги позивача, який є кредитором відповідача, щодо виплати коштів за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії якого закінчився, не можуть бути виконані відповідачем в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку із запровадженням стосовно банку-відповідача тимчасової адміністрації.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Давид Л.Л., судді: Данко Л.С., Кордюк Г.Т.) апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року у даній справі - без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову апеляційного суду від 22.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 24.06.2014 року, прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, статей 1, 2, 36, 39, 40, 49, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 5 Закону України "Про судовий збір", а також неповнотою дослідження обставин, що мають значення для правильного вирішення даного спору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 22.09.2014 року та рішення суду першої інстанції від 24.06.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представника відповідача, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, оскільки мало місце неповне дослідження фактичних обставин справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно, і на правильність застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, у зв»язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасних висновків про задоволення повних вимог.

Відтак, Постановою Вищого господарського суду України від 09 грудня 2014 року касаційну скаргу ПАТ «Брокбізнесбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Брокбізнесбанк» Куреного Олександра Вікторовича задоволено частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.09.2014 року та рішення господарського суду Львівської області від 24.06.2014 року у справі №914/1721/14 скасовано, а справу №914/1721/14 передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області.

При цьому, у Постанові від 09 грудня 2014 року Вищий господарський суд України вказав, що при новому розгляді справи суду першої інстанції належить із застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, які визначають процедуру ліквідації банків, порядок та черговість задоволення вимог їх кредиторів, дослідити обставини справи, перевірити чи реалізував позивач, як кредитор, своє право на заявлення уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію відповідача грошових вимог до банку-боржника, в тому числі вимог щодо виплати спірної суми депозиту та процентів за депозитом, в порядку та у строки, передбачені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановити обставини наявності у ПАТ "Брокбізнесбанк" права на здійснення банківської діяльності, зокрема, банківських операцій щодо закриття вкладних (депозитних) рахунків клієнтів та виплати вкладникам залишку коштів на цих рахунках або їх перерахування на рахунки вкладників, відкриті в інших банківських установах, та з огляду на встановлене дійти висновку про можливість задоволення (відхилення) позову вкладника про стягнення з відповідача як банку, що ліквідується, вкладу за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії якого закінчився, та процентів за вкладом поза межами ліквідаційної процедури банку.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.12.2014 року справу №914/1721/14 прийнято до розгляду в новому складі суду (згідно повторного автоматичного розподілу визначено суддю Кітаєву С.Б. головуючим суддею для нового розгляду справи №914/1721/14); судове засідання призначено на 02.02.2015 року.

16.01.2015 року представнику позивача надано можливість ознайомитись із матеріалами справи і зняти з них копії, чим задоволено заяву представника позивача яка поступила до суду 23.01.15р. і зареєстрована за вх.№ №2530/1.

27.01.2015 р. (за вх.№2902/15) в суді зареєстровано подане представником позивача пояснення від 27.01.2015р. щодо заявлених вимог, а за вх.№2901/15 - зареєстровано заяву у якій позивач підтверджує, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів, які судом прийняті та приєднані до матеріалів справи.

В судове засідання 02.02.2015 року позивач явку повноважного представника забезпечив. У додаток до листа (вх.№3701/15 від 02.02.2015р.) представник позивача подав до справи копію Витягу з ЄДРПОУ на відповідача та копію Заяви позивача №314/А-100 від 18.06.2014 року на ім»я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ «Брокбізнесбанк» Куреному О.В. про задоволення вимог кредитора. Зазначений лист з додатками прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду від 31.12.2014 року не виконав.

Ухвалою від 02.02.2015 року суд відкладав розгляд справи на 23.02.2015 року.

23.02.2015 року за вх.№7585/15 в суді зареєстровано подане представником позивача клопотання про долучення до матеріалів справи документів (у т.ч. й доказів надіслання Заяви позивача №314/А-100 від 18.06.2014 року на ім»я Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ «Брокбізнесбанк» Куреному О.В. про задоволення вимог кредитора); клопотання разом із долученими до нього документами приєднано до матеріалів справи.

23.02.2015 року за вх.№7586/15 в суді зареєстровано поданий представником відповідача відзив від 23.02.2015р. на позовну заяву про стягнення заборгованості, у якому відповідач вказує, що після запровадження у ПАТ "Брокбізнесбанк" тимчасової адміністрації (з метою виведення цього банку з ринку) та переходу до процедури ліквідації банку задоволення вимог кредиторів банку відбувається в особливому порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з дотриманням принципів черговості, визначеної ст. 52 цього Закону та виходячи з того, що найвищий пріоритет мають зобов'язання банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом. Таким чином ПАТ "Брокбізнесбанк" не може забезпечити право позивача на безперешкодне розпорядження коштами, що знаходяться на його депозитному рахунку. Відзив з долученими до нього документами прийнятий судом та приєднаний до матеріалів справи.

В судове засідання 23.02.2015 року сторони явку повноважних представників забезпечили.

З підстав наведених у позовній заяві, наданих до справи поясненнях, представник позивача заявлені вимоги підтримав та просить задоволити.

З підстав, наведених у відзиві, наданих поясненнях, представник відповідача позовні вимоги заперечив, просить у задоволенні позову відмовити позивачу.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Розглянувши матеріали справи,заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України суд встановив.

05.02.2014 року позивачем (вкладник) та відповідачем (банк) укладено Договір банківського строкового вкладу "Стандарт" №3, згідно з яким сторони погодили, що вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти на суму 30 000 грн. (депозит) на умовах та в порядку, встановлених цим Договором, на строк з 05.02.2014 року по 11.03.2014 року або по дату, що визначається згідно з пунктом 4.8. цього Договору, у випадку настання обставин, зазначених в пункті 4.8. цього Договору; за користування депозитом банк сплачує вкладнику проценти у валюті депозиту із розрахунку 15% річних, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (пункти 1.1. - 1.4. договору).

Відповідно до п.2.1, в день укладення цього Договору Банк відкриває Вкладнику вкладний (депозитний ) рахунок №26101102795007.

Зарахування депозиту на рахунок вкладника здійснюється з будь-якого рахунку вкладника (п.2.2 Договору). Відповідно до п.2.3, вкладник вносить депозит на рахунок впродовж 2 (двох) банківських днів з дати укладання сторонами цього Договору.

Як встановлено судом, на виконання умов пунктів 2.1. - 2.3. зазначеного Договору, відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок №26101102795007, на який позивачем (вкладником) було перераховано грошові кошти в розмірі 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 06.02.2014 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Згідно з пунктами 6.1., 6.2. Договору, банк зобов'язався повернути позивачеві всю суму депозиту в останній день його розміщення шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника №26009000001201, відкритий у ПАТ ЛФ "Укрсоцбанк" МФО 300023 без надання вкладником відповідного платіжного доручення на перерахування грошових коштів, а також перерахувати в день повернення депозиту, в день дострокового повернення депозиту (його частини) шляхом перерахування на зазначений поточний рахунок вкладника нараховані проценти.

Як стверджує позивач за період з 05.02.2014р. по 11.03.2014 р. відповідач повинен був виплатити позивачу грошову суму в розмірі 30 000,00 грн., а також 431,50 грн. процентів, що останнім не виконано.

Керуючись ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3 % річних в розмірі 162,57 грн. від суми 30 431,50 грн. (30 000,00 грн. + 431,50 грн.), вимогу про стягнення якої заявив у позові.

Таким чином, станом на день подання позову до суду сума боргу ПАТ «Брокбізнесбанк» перед позивачем становила 30 594,07 грн., з яких 30 000,00 грн. - це заборгованість за депозитом , 431,50 грн. - заборгованість за відсотками , 162,57 грн.- нараховані 3% річних відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу суму вкладу та проценти за вкладом, у зв'язку із введенням щодо банку відповідача на підставі постанови Правління НБУ від 28.02.2014 №107 та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №9 від 28.02.2014 року тимчасової адміністрації з 03.03.2014 року строком на 3 місяці з метою виведення неплатоспроможного банку з ринку, що стало підставою для звернення позивача до банку-відповідача з позовом у даній справі.

Як підтверджують матеріали справи та сторони, 28.02.2014 року введено тимчасову адміністрацію щодо відповідача, а Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 року з 11.06.2014 року відкликано банківську ліцензію, генеральну ліцензію ПАТ "Брокбізнесбанк" на здійснення валютних операцій та ініційовано його ліквідацію; в подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №45 від 11.06.2014 року розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 року по 10.06.2015 року включно.

18.06.2014 р. позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "Брокбізнесбанк" Куреного О.В. із Заявою № 314/А-100 про задоволення вимог кредитора, відповідно до якої просив прийняти та розглянути грошові вимоги до Банку, які складаються з зобов'язань за залишками коштів на рахунках ГО "Львівська обласна асоціація інвалідів Всеукраїнської організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України", в тому числі за Договором №3 від 05.02.2014 року на суму 30 000,00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, з наступних підстав:

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов»язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Частинами 1, 2 статті 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Отже, фізична або юридична особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання процентів або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника.

Згідно з частиною 3 статті 1058 ЦК України, до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Статтею 1074 ЦК України передбачено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яким встановлюються повноваження, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків, врегульовані наслідки запровадження щодо банку тимчасової адміністрації.

Так, згідно з частинами 5, 6 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами. Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" до вкладників віднесено фізичних осіб (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), які уклали або на користь яких укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або які є власниками іменного депозитного сертифіката.

Отже, на зобов'язання банку з виплати коштів юридичних осіб за договорами банківського вкладу (депозиту) поширюються передбачені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження щодо задоволення вимог інших кредиторів банку під час тимчасової адміністрації, запровадженої щодо неплатоспроможного банку.

Згідно з положеннями статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань, є кредитором банку.

Відтак, після запровадження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб тимчасової адміністрації стосовно неплатоспроможного банку з метою виведення його з ринку та в подальшому відкликання Національним банком України банківської ліцензії та переходу до процедури ліквідації банку, задоволення вимог кредиторів банку здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, зокрема, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Згідно з пунктом 20.9. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003 року (зі змінами та доповненнями), після прийняття Національним банком рішення про відкликання в банку банківської ліцензії (власником банку рішення про ліквідацію банку) і призначення ліквідатора поточні та вкладні (депозитні) рахунки клієнтів закриваються ліквідатором банку.

Відповідно до частини 3 статті 1075 ЦК України, залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Отже, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та припинення банку як юридичної особи, в банку виникає зобов'язання щодо видачі вкладнику грошових коштів, внесених ним на банківський рахунок як депозит, а також виплати процентів, нарахованих на суму вкладу (депозиту). Відтак, владник, який є кредитором банку на суму вкладу та процентів за користування вкладом, вправі заявити уповноваженій особі Фонду на ліквідацію банку про свої вимоги до банку-боржника у строк, встановлений частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

При цьому, задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до статті 52 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 33 та частини 2 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.02.2014 року позивачем (вкладник) та відповідачем (банк) укладено Договір банківського строкового вкладу "Стандарт" №3, згідно з яким сторони погодили, що вкладник розміщує, а банк приймає тимчасово вільні грошові кошти на суму 30 000 грн. (депозит) на умовах та в порядку, встановлених цим Договором, на строк з 05.02.2014 року по 11.03.2014 року або по дату, що визначається згідно з пунктом 4.8. цього Договору, у випадку настання обставин, зазначених в пункті 4.8. цього Договору; за користування депозитом банк сплачує вкладнику проценти у валюті депозиту із розрахунку 15% річних, якщо інше не передбачено умовами цього Договору (пункти 1.1. - 1.4. договору).

На виконання умов пунктів 2.1. - 2.3. зазначеного Договору, відповідач відкрив позивачу вкладний (депозитний) рахунок №26101102795007, на який позивачем (вкладником) було перераховано грошові кошти в розміром 30 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 06.02.2014 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що згідно з пунктами 6.1., 6.2. Договору, банк зобов'язався повернути позивачеві всю суму депозиту в останній день його розміщення шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника №26009000001201, відкритий у ПАТ ЛФ "Укрсоцбанк" МФО 300023 без надання вкладником відповідного платіжного доручення на перерахування грошових коштів, а також перерахувати в день повернення депозиту, в день дострокового повернення депозиту (його частини) шляхом перерахування на зазначений поточний рахунок вкладника нараховані проценти.

Судом встановлено, що відповідач не виплатив позивачу суму вкладу та проценти за вкладом, у зв'язку із введенням щодо банку відповідача на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №9 від 28.02.2014 року тимчасової адміністрації з 03.03.2014 року строком на 3 місяці з метою виведення неплатоспроможного банку з ринку, що стало підставою для звернення позивача до банку-відповідача з позовом у даній справі.

Також, судом встановлено, що 28.02.2014 року введено тимчасову адміністрацію щодо відповідача, а Постановою Правління Національного банку України №339 від 10.06.2014 року з 11.06.2014 року відкликано банківську ліцензію, генеральну ліцензію ПАТ "Брокбізнесбанк" на здійснення валютних операцій та ініційовано його ліквідацію; в подальшому, рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №45 від 11.06.2014 року розпочато ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк", призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Брокбізнесбанк" Куреного Олександра Вікторовича на період з 11.06.2014 року по 10.06.2015 року включно.

За визначенням ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" ліквідація банку - це процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Положення ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачають, що Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.

Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповідності до процедури ліквідації банку, визначеної нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення про ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк") Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, розміщує інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет.

Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" та "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч.ч. 1,2 ст. 45 Закону).

Як вбачається із матеріалів справи 11.06.2014 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 45 "Про початок ліквідації ПАТ "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію", про що здійснено публікацію в газеті "Голос України" № 113 (5863) від 14.06.2014 р.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

За змістом ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Згідно положень ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Вимога позивача до відповідача як банку, що ліквідується, про повернення вкладу (депозиту), строк якого закінчився, та виплати відсотків за вкладом, є за своєю правовою природою майновою вимогою кредитора, яка підлягає задоволенню виключно в межах ліквідаційної процедури банку - відповідача в порядку та черговості, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Слід зазначити, що оскільки з 11.06.2014 року Національним банком України розпочато процедуру ліквідації банку-відповідача як юридичної особи одночасним відкликанням його банківської ліцензії, то за відсутності банківської ліцензії відповідач, як банківська установа, не вправі здійснювати банківську діяльність, в тому числі такі банківські операції як закриття поточних рахунків та повернення вкладникам залишку коштів на цих рахунках (їх перерахування на поточні рахунки вкладників, відкриті в інших банківських установах).

При цьому, судом встановлено обставини заявлення позивачем уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів на ліквідацію банку-відповідача Куреному О.В. своїх вимог, в тому числі й за зобов»язаннями банку за спірним Депозитним договором №3 від 05 лютого 2014 року на суму 30 000,00 грн. згідно заяви про задоволення вимог кредитора за вих..№314/А-100 від 18.06.2014 року в порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, аналіз вищенаведених норм Законів України "Про банки і банківську діяльність" та "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" дає можливість зробити висновок, що з моменту відкриття ліквідаційної процедури вирішення питання щодо визнання та задоволення вимог до банку належить до компетенції уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та виконавчої дирекції Фонду, вимоги до банку, який знаходиться у процедурі ліквідації, можуть бути заявлені у формі заяви про визнання кредиторських вимог до банку та зобов'язання включити їх до переліку вимог кредиторів банку.

Задоволення вимог кредиторів банку окремо від ліквідаційної процедури здійснюватися не може, оскільки встановлення у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" особливого порядку та черговості задоволення вимог до банку не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури, оскільки це фактично є погашенням вимог окремого кредитора та порушенням прав та інтересів інших кредиторів банку.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що положеннями статей 44-49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими визначено процедуру ліквідації неплатоспроможного банку та порядок заявлення вимог його кредиторами, не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки норми зазначеного закону не виключають можливості кредитора банку, що ліквідується, звернутися до суду за захистом свого порушеного права на повернення депозиту та процентів за користування банком грошовими коштами, внесеними на депозит, після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) та зазначає, що відкликання Національним банком України на момент розгляду даного спору по суті обставин банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовило для позивача, як володільця вкладу (депозиту), розміщеного на рахунку в банку-відповідача, настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури заявлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості , передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов»язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом.

З огляду на встановлені обставини справи та враховуючи те, що на момент розгляду даного спору по суті Національним банком України було відкликано банківську ліцензію відповідача та ініційовано процедуру його ліквідації з 11.06.2014 року згідно Постанови Правління НБУ №339 від 10.06.2014 року, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми депозиту та відсотків за депозитом в умовах запровадження ліквідаційної процедури суд відмовляє.

З тих же мотивів суд не вбачає правових підстав і для задоволення вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Із врахуванням приписів п. 19 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за розгляд даного спору стягненню з позивача не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 44-49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб",ст. ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.03.2015 року.

Суддя Кітаєва С.Б.