Ухвала суду № 42908879, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 668/17889/14-а

Категорія: 12 Головуючий в 1 інстанції: Кузьміна О.І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

за участю секретаря - Авраменка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонської міської ради на постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 19 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

23.12.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Херсонської міської ради, за участю третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Херсонської міської ради від 04.06.2014 року №1396 «Про затвердження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради».

Постановою Суворовського районного суду м. Херсона від 19.01.2015 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської міської ради від 04.06.2014 року №1396 «Про затвердження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради».

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Херсонська міська рада, подала апеляційну скаргу.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Херсонська міська рада посилалась на те, що в даному випадку судом першої інстанції не було встановлено чи були порушені оскаржуваним рішенням права, свободи та інтереси ОСОБА_2. Також апелянт стверджував, що будь-яких порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішення від 04.06.2014 року №1396 Херсонською міською радою допущено не було, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного ставиться питання про скасування постанови Суворовського районного суду м. Херсона від 19.01.2015 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 04.06.2014 року Херсонською міською радою було прийнято рішення за № 1396 «Про затвердження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради».

Згідно п. 1 вказаного рішення ОСОБА_3 було затверджено на посаді першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.

П. 2 рішення від 04.06.2014 року № 1396 встановлено, що ОСОБА_3 набуває повноважень першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради після проходження спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій місцевого самоврядування.

Крім того, у п. 3 рішення Херсонська міська рада вирішила, що з моменту набуття повноважень першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_3 встановити йому надбавки: в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг посадової особи місцевого самоврядування та вислугу років як керівному працівникові, який безпосередньо займається розробленням проектів нормативно-правових актів; за вислугу років як посадовій особі місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства (п.п. 3.1.1 та 3.1.2 п. 3). Також здійснювати йому надання матеріальної допомоги для оздоровлення (при наданні щорічної відпустки) та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (за умови наявності коштів), доплату за ранг як посадовій особі місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства; щомісячне преміювання в розмірі 100 відсотків посадового окладу, преміювання до державних і професійних свят, ювілейних дат у межах затвердженого фонду оплати праці (п.п. 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 п. 3.2).

Не погоджуючись з вказаним рішенням Херсонської міської ради, ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом про визнання його протиправним та скасування.

В поданому позові ОСОБА_2 посилався на те, що відповідач, у порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», прийняв рішення про затвердження ОСОБА_3 на посаді першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради без проведення спеціальної перевірки відносно нього. Зважаючи на зазначене, позивач вважає, що відповідачем було порушено порядок призначення ОСОБА_3 на посаду.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2, зважаючи на наступне:

Статтею 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

У відповідності до положень статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради шляхом затвердження відповідною радою.

При цьому, частиною 3 статті 5 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття зазначених в абзацах третьому та четвертому статті 3 цього Закону посад в органах місцевого самоврядування, за їх письмовою згодою проводиться спеціальна перевірка в порядку, встановленому Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» суб'єктами відповідальності за корупційні правопорушення є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Ч. 1 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» встановлено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону (крім кандидатів на пост Президента України, кандидатів у народні депутати України, кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та на посади сільських, селищних, міських голів, громадян, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або залучаються до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу), проводиться спеціальна перевірка, у тому числі щодо відомостей, поданих особисто.

Організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на зайняття посади в якому претендує особа, крім випадків, установлених законом.

Порядок проведення спеціальної перевірки відомостей про осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування затверджений Указом Президента України від 25 січня 2012 року N 33/2012.

Так, згідно абзацу 2 пункту 15 вказаного Порядку, у разі встановлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають установленим законодавством вимогам для зайняття посади, посадова особа (орган), яка (який) здійснює призначення (обрання) на цю посаду, відмовляє кандидату у призначенні (обранні) на посаду.

Таким чином, з аналізу вказаних нормам чинного законодавства передбачено, що стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, пов'язаних із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування спочатку проводиться спеціальна перевірка, а згодом, за результатами її проведення (у разі відсутності підстав, передбачених ч. 3 ст. 11 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» для відмови кандидату у призначенні (обранні) на посаду») вони призначаються на відповідні посади.

При цьому, як вже зазначалось вище, згідно ст. 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» особи, які претендують на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради приймаються на службу в органи місцевого самоврядування шляхом саме затвердження їх кандидатури відповідною радою.

В даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним рішенням Херсонської міської ради від 04.06.2014 року № 1396 ОСОБА_3, ще до проведення спеціальної перевірки, був затверджений на посаді першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Тобто, фактично, ОСОБА_3 був прийнятий на службу в органи місцевого самоврядування до проведення спеціальної перевірки відносно нього, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Зважаючи на зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що оскаржуване рішення Херсонської міської ради від 04.06.2014 року №1396 «Про затвердження першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради» не може вважатись правомірним та законним, а тому підлягає скасуванню.

В поданій апеляційній скарзі Херсонська міська рада посилалась на те, що законом чітко визначено, що спеціальна перевірка проводиться щодо особи, яка є претендентом на посади, визначені ст. 4 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції». В свою чергу, поняття «претендент» або «кандидат» на посаду першого заступника міського голови може бути застосоване до особи, яку узгодила (затвердила) відповідна рада. Зважаючи на зазначене, апелянт вважає, що саме по собі затвердження міською радою першого заступника міського голови ОСОБА_3 не є призначенням його на посаду та допущення до виконання своїх посадових обов'язків.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції критично ставиться до тверджень відповідача, з огляду на те, що з оскаржуваного рішення від 04.06.2014 року №1396 не вбачається, що Херсонська міська рада здійснювала затвердження претендента або кандидата на посаду першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради. Крім того, слід зазначити, що висновок Херсонської міської ради про те, що саме по собі затвердження міською радою першого заступника міського голови ОСОБА_3 не є призначенням його на посаду суперечить нормам Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», якими чітко визначено, що особи, які претендують на посади, зокрема, заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, приймаються на службу в органи місцевого самоврядування шляхом затвердження їх кандидатури відповідною радою.

Слід зазначити, що згідно ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

При цьому, ч. 3 зазначеної статті визначено, що виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, як утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск.

Таким чином, затвердження на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради відноситься до виключних повноважень міської ради.

Що стосується посилань відповідача на те, що в даному випадку оскаржуване рішення не порушує прав та інтересів позивача, а тому в даному випадку відсутні підстави для звернення його до суду за захистом таких прав та інтересів, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Ст. 1 зазначеного Закону визначено, що територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Статтею 3 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено право громадян на участь у місцевому самоврядуванні.

Так, громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і це перевірено колегією суддів апеляційного суду, шляхом огляду паспорту позивача, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за вказаною адресою, й є рівноправним членом територіальної громади м. Херсона.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивач, як житель територіальної громади м. Херсона, реалізовував своє право на місцеве самоврядування та вирішення питань місцевого значення, шляхом обрання представницького органу - Херсонської міської ради, якого безпосередньо чи опосередковано стосується прийняте 04.06.2014 року відповідачем рішення № 1396, зачіпають та порушують його законні права та інтереси, які полягають у розрахунку на відповідність дій відповідача - Херсонської міської ради нормам чинного законодавства України.

Ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Bellet v. France Європейський Суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, право на звернення до суду належить громадянам, які вправі реалізувати гарантоване ст. 55 Конституції України право на звернення до суду, у тому числі на оскарження рішень і дій (бездіяльності) органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Право на судовий захист є гарантією всіх конституційних прав і свобод.

Таким чином, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 не може бути позбавлений права на звернення до суду.

Що стосується строків звернення до суду, слід зазначити наступне:

Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач посилався на те, що про порушення його прав йому стало відомо лише 18.12.2014 року із засобів масової інформації. В свою чергу, зазначені обставини не були спростовані ані в ході розгляду адміністративної справи в суді першої інстанції, ані при її розгляді в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку відсутні підстави для залишення поданого адміністративного позову без розгляду.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради залишити без задоволення, а постанову Суворовського районного суду м. Херсона від 19 січня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв