Постанова № 42908848, 23.02.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, тел. (057) 730-42-72, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 лютого 2015 р. №820/535/15

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді -Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Лавренчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій №0000210022 від 08.10.2014 р. та №000210023 від 08.10.2014 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення є неправомірними, оскільки, на думку позивача, податковий орган у спірних правовідносинах повинен був винести податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, згадане рішення винесено з порушенням законодавчо встановленого строку, а також за відсутності передбачених належних підстав. Також позивач зазначив, що не перебував у трудових правовідносинах із особою, яка здійснила продаж слабоалкогольного напою та тютюнових виробів неповнолітній особі, оскільки зазначена особа була допущена до реалізації товарів як стажист.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивачем було порушено вимоги Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за що до нього були застосовані фінансові санкції, відповідно до оскаржуваних рішень, що є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим просить в задоволенні позову відмовити.

Суд вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 14.06.2014 р. близько 12:30 години в магазині позивача ФОП ОСОБА_3, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_4 здійснено реалізацію неповнолітньому гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 слабоалкогольного напою "Revo" та пачки сигарет «Bond».

Викладені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи протоколом про адміністративне правопорушення серії ХА №140668 від 14.06.2014 р., протоколом особистого огляду та вилучення речей, згідно з якими у неповнолітнього гр. ОСОБА_5 вилучені зазначені вище слабоалкогольний напій та тютюнові вироби, письмовими пояснення згаданої неповнолітньої особи та особи, котра здійснила продаж товарів.

На підставі матеріалів справи про адміністративне правопорушення адміністративною комісією при Хорошівській сільській раді винесена постанова №1 від 09.07.2014 р. року, якою за порушення положень ч.2 ст.156 КУпАП гр. ОСОБА_4 притягнута до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

За таких обставин, факт продажу неповнолітній особі слабоалкогольного напою та тютюнових виробів і вчинення цього правопорушення саме ОСОБА_4 підтверджений матеріалами справи.

Позивачем ані у позовній заяві, ані під час судового розгляду справи згадані обставини не заперечувалися.

08.10.2014 р. на підставі протоколу ХА №140668 від 14.06.2014 р., складеного працівниками кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Харківській області та пояснень до нього Харківською ОДПІ прийняті спірні рішення №0000210022 та №000210023 про застосування до позивача, як суб'єкта господарювання, фінансових санкцій в сумі 6800,00 грн. за реалізацією слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно особі, що не досягла 18 років.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно положень ст. 15-3 згаданого Закону, забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів особами, які не досягли 18 років.

Відповідно до ч. 4, 5 ст.15-3 Закону продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Статтею 17 зазначеного Закону визначено, що у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу розміром 6800 гривень. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року №790 затверджений порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", пунктом 3 якого визначено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Пунктом 5 зазначеної вище Постанови визначено, що підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб'єктом підприємницької діяльності встановлених законодавством вимог, обов'язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб'єкта підприємницької діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб'єктами підприємницької діяльності вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З огляду на викладене, посилання позивача на неправомірність винесення оскаржуваних рішень не за результатами проведеної податковим органом перевірки, а лише на підставі матеріалів про адміністративне правопорушення, не можуть бути взяті судом до уваги при розгляді справи.

Разом з тим, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Зазначене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. В пункті 58.1 статті 58 Податкового кодексу України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.

Прийняття будь-яких інших рішень контролюючим органом у розумінні Податкового кодексу України в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, суперечитиме Податковому кодексу України. Форма рішення про застосування фінансових санкцій, передбачена Порядком застосування фінансових санкцій, не може застосовуватися контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України, оскільки відповідні норми Порядку в цій частині суперечать приписам Податкового кодексу України, який має вищу юридичну силу та підлягає застосуванню до цих правовідносин з урахуванням Перехідних положень до Кодексу. З огляду на викладене, суд погоджується з доводами позивача, що рішення щодо визначення платникові податків штрафних санкцій за порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, за своєю формою не відповідає податковому повідомленню-рішенню.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не є безумовною підставою для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Вказана позиція викладена, зокрема, і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду від 28.03.2014 р №375/11/14-14, на який посилається позивач в обґрунтування своїх доводів.

Суд встановив, що рішення Харківської ОДПІ прийняте у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), отже таке рішення є правомірним, незважаючи на не дотримання окремих елементів форми спірного рішення. Спірні рішення розцінюються судом як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які, втім, не змінюють суті спірного рішення, зміст рішення має перевагу над його зовнішньою формою.

Щодо посилань позивача на відсутність трудових відносин між гр. ОСОБА_4 та позивачем на час вчинення правопорушення, суд зазначає наступне. За твердженням ФОП ОСОБА_3, гр. ОСОБА_4 проходила стажування на посаду продавця в магазині позивача з випробним терміном 1 місяць з 01.06.2014 р., і враховуючи події, котрі мали місце 14.06.2014 р., випробний термін не пройшла та відповідно на роботу прийнята не була, що на думку позивача повністю узгоджується із положеннями ст.ст. 26-28 КЗпП України.

Проте, відповідно до положень ст. 24 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

З огляду на те, що 14.06.2014 р. гр. ОСОБА_4 фактично була допущена позивачем до роботи у магазині по вул. Фрунзе, буд. 42А у с. Хорошево, суд дійшов висновку, що на момент вчинення правопорушення між особами виникли трудові відносини.

Частиною 3 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення ОДПІ при винесенні спірних рішень прав та охоронюваних законом інтересів суб'єкта господарювання, то в задоволенні позову належить відмовити.

На виконання вимог КАС України, а саме Глави 7 Розділу 2, суд вважає за необхідне розподілити судові витрати.

Суд зазначає, що порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 19.09.2013 року N 590-VII, який набув чинності 23.10.2013 року, внесені зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, відповідно до відхиленої частини вимоги, суд вважає за необхідне стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 решту суми судового збору в розмірі 89,30 грн. на користь Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, сплачений судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування рішень - залишити без задоволення.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784011, платник - УДКСУ у Червонозаводському районі м.Харкова, МФО 851011, код ЄДР 37999628, юридична адреса: м.Харків, вул. Плеханівська 29) судовий збір в сумі 89,30 грн. (вісімдесят дев'ять гривень 30 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2015 року.

Суддя Волошин Д.А.