Постанова № 42908647, 11.02.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 р. Справа № 804/1379/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі судовового засідання за участю представників сторін: від позивачаКонєвої С.О. Панченко Я.І. Жоболда Н.В. розглянувши у відкритому судовому засідання у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі про стягнення 2190,35грн.,-

ВСТАНОВИВ:

17.01.15р. Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі та просить:

- стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсії громадян з настанням нещасного випадку у яких сталося на території колишнього СРСР та країн СНД за грудень 2014р. у сумі 901,19грн.;

- стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій громадянам, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів в сумі за грудень 2014р. у сумі 1289,16грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем у період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. проводилась виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання які настали на території країн СНД у загальній сумі 901,19грн. громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, та ОСОБА_9 - тимчасово переселеному із зони проведення АТО; пенсії у зв'язку з втратою годувальника батькам і чоловіку (дружині) померлого, які не були на його утримані, але згодом втратили джерело засобів до існування у загальній сумі 1289,16грн. - громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 на підставі довідки про спільне проживання та ОСОБА_18 - тимчасово переселеної із зони проведення АТО. Вказана заборгованість виникла у зв'язку з невідшкодуванням відповідачем сум виплачених пенсій по інвалідності, не прийняттям відповідачем до відшкодування та наданням таблиць розбіжностей посилаючись на те, що потерпілі не є застрахованими за законодавством України. Згідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження здоров'я покладено на відповідача та витрати, понесені УПФУ у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове держане пенсійне страхування" підлягають відшкодуванню відповідачем. Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992 р. пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином 26.01.2015р. у відповідності до положень ст.38 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою (а.с. 43).

03.02.2015р. відповідач надав до канцелярії суду письмові заперечення проти позову, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до ЗУ «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відповідач здійснює виплати з того часу, коли підприємства передали в установленому порядку документи, що підтверджують право працівників, (членів сімей), що потерпіли на виробництві до 01.04.2001р на такі страхові виплати та соціальні послуги. Діючим законодавством не передбачено права позивача передати відповідачу документи для проведення соціальних виплат у формі виплати пенсій по інвалідності і пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Сплату таких пенсій на даний час здійснює Пенсійний фонд України, згідно з Законом України «Про пенсій забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач також зазначає, що потерпілі, які отримали каліцтво поза межами України і переїхали на постійне місце проживання не є застрахованими в України і за них не сплачувались страхові внески до відповідача, а тому у відповідача немає правових підстав відшкодовувати виплачені пенсії позивачем. Щодо вимоги позивача про стягнення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, відповідач зазначає, що такі вимоги є необґрунтованими, оскільки не було надано доказів про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням або трудовим каліцтвом. Щодо пенсії тимчасово переселених із зони АТО відповідач також зазначає, що зазначені особи не зверталися до відповідача із заявами про отримання страхових виплат та жодних відомостей про зазначених осіб у відповідача немає, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, вислухавши думку представника позивача щодо можливості розгляду справи без участі представника відповідача, яка не заперечувала проти розгляду справи без участі представників відповідача, строки розгляду і вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням наданих заперечень на позов та доказів в обґрунтування заперечень у відповідності до вимог ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії громадянам у зв'язку з настанням нещасного випадку, який стався на території колишнього СРСР та країн СНД та витрати на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника за грудень 2014р. у загальному розмірі 1740,35грн., виходячи з наступного.

За змістом ч. 2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Пунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ встановлено, що громадянам України переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.

Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 було виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.12.2014р. по 31.12.2014р. у розмірі 901,19грн., а також громадянам ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_19 виплачено пенсії у зв'язку з втратою годувальника, які не були на його утриманні, а згодом втратили джерело засобів до існування за грудень 2014р. у розмірі 1289,16грн., що підтверджується копією акту, копією інформації про заборгованість та списками осіб, яким виплачена пенсія, копіями актів про нещасні випадки, копіями рішень судів про перебування осіб на утриманні (а.с. 7-34).

Однак відповідач не відшкодував вищевказану суму витрат Пенсійного фонду України у встановленому законодавством порядку.

Заборгованість по вищевказаних виплачених позивачем пенсіях за грудень 2014р. становить у загальній сумі - 2190,35грн., що підтверджується копією інформації про заборгованість станом на 01.01.2015р. та копією списку осіб, яким виплачена пенсія (а.с.8-11).

Задовольняючи позовні вимоги позивача в частині виплати і доставки пенсій громадянам у зв'язку з настанням нещасного випадку який стався на території колишнього СРСР та країн СНД за грудень 2014р. у сумі 751,19грн., суд виходить з наступного.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 16/98-ВР від 14.01.1998р. встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до статті 4 вказаних Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Частиною 4 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-ХІV встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Підпунктами «г» і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІV, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 3 частини 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визначено, що, окрім іншого, до складу страхових виплат входять страхові виплати у вигляді пенсії по інвалідності потерпілому.

Відповідно до п.15 статті 34 вказаного вище Закону передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Таким чином, на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві були понесені органами Пенсійного фонду України такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно з пунктом 4 вказаного вище Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Таким чином, за прямою вказівкою пункту 4 зазначеного Порядку № 5-4/4 суми виплачених пенсій по інвалідності (основний розмір) підлягають відшкодуванню Фондом із врахуванням витрат на їх доставку.

Отже, на підставі зазначеного вище заборгованість у розмірі 751,19грн. на виплату і доставку пенсій громадянам, нещасний випадок яких стався на території колишнього СРСР та країн СНД за грудень 2014р. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій громадянам, які на момент втрати годувальника не були на їх утриманні, а згодом втратили джерело засобів до існування в сумі 989,16грн. за грудень 2014р. слід зазначити наступне.

Пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Згідно до ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та ст. 33 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, також мають право на пенсію, якщо згодом втратили джерело засобів до існування.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Згідно статті 21 цього Закону, визначені соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Так, у разі настання страхового випадку, Фонд у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні.

Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Аналіз норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми пенсій у зв'язку з втратою годувальника за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Виходячи з наведеного, слід дійти висновку про те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків тільки у разі настання смерті за наслідками отриманого нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що підтверджується висновками спеціальних медичних закладів.

Так, згідно із наявних в матеріалах справи вбачається, що позивачем були надані документи, які підтверджують причинний зв'язок смерті з нещасним випадком на виробництві та рішення суду про встановлення факту перебування на утриманні (а.с. 21-36) у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника у сумі 989,16грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Між тим, не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії громадянам у зв'язку з настанням нещасного випадку, який стався на території колишнього СРСР та країн СНД за грудень 2014р. в сумі 150,00грн., які виплачені гр. ОСОБА_9 - переселенцю із зони проведення АТО та пенсії по втраті годувальника за грудень 2014р. у сумі 300,00грн. виплачені гр. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 з огляду на те, що позивачем не надано доказів та не наведено норм матеріального права за якими відповідач повинен відшкодувати такі витрати переселенцям із зони проведення АТО та щодо виплаченої пенсії по втраті годувальника гр. ОСОБА_17 не надано доказів перебування її на утриманні померлого ОСОБА_20.

При цьому, судом критично оцінюється в якості доказу довідка про спільне проживання ОСОБА_17 та померлого ОСОБА_20, оскільки зазначена довідка не може бути належним доказом перебування ОСОБА_17 на утриманні померлого гр. ОСОБА_20

Згідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо правомірності не відшкодування витрат на виплату і доставку пенсії громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 у загальній сумі 1740,35грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії громадянам з настанням нещасного випадку, який стався на території колишнього СРСР та країн СНД за грудень 2014р. у сумі 751,19грн., а також витрат на виплату і доставку пенсії у зв'язку з втратою годувальника у сумі 989,16грн. підлягають задоволенню, а в частині позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на виплату та доставку пенсії у розмірі 150,00грн. гр.ОСОБА_9 з настання нещасного випадку у якого сталося на території колишнього СРСР та країн СНД за грудень 2014р. якого було проведено із зони проведення АТО, а також гр.ОСОБА_18 та ОСОБА_17 пенсії по втраті годувальника за грудень 2014р. у сумі 300,00грн.- слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, у яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 41, 71, 86, 94, 122, 128 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі про стягнення 2190,35грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі (50007, м.Кривий Ріг, пр.Миру, буд.30а, р/р37179699993132 УВДК у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЗКПО 25913606) на користь Управління Пенсійного фонду України в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (50042, м.Кривий Ріг, вул.Подбєльського, буд.17а, р/р 25601040389295 Філія Дніпропетровське ОУ АТ «Ощадбанк України» №7806, МФО 305482, код ЄДРПОУ 24450512) - витрати на виплату і доставку пенсії громадянам у зв'язку з настанням нещасного випадку, який стався на території колишнього СРСР та країн СНД та витрати на виплату та доставку пенсій по втраті годувальника за грудень 2014р. у загальному розмірі 1740грн. 35коп. (одна тисяча сімсот сорок гривень 35 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений - 16.02.2015р.

Суддя С.О. Конєва