Ухвала суду № 42908187, 02.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 р. Справа № 876/9858/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер» на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер» до Ківерцівської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

07.06.2013 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 травня 2013 року за №0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 199 грн. 50 коп., в том числі 133 грн. - основний платіж та 66 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція; за №0000542200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 154 грн., в том числі 153 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що факт виконання зобов'язань за спірним правочином між ТзОВ «Полімер» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а поставлений товар в подальшому використовувався позивачем в межах власної господарської діяльності, спрямованої на отримання прибутку.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В апеляційній скарзі покликається на те, що вони не мали на меті здійснювати господарські операції спрямовані заздалегідь на не настання реальних правових наслідків.

Особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про місце та час розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що висновки Ківерцівської МДПІ, викладені в акті перевірки №329/2201/32328478 від 29 квітня 2013, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Полімер» зареєстроване як юридична особа Ківерцівською районною державною адміністрацією 20.01.2003 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №447870, довідкою АА №690351 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 04.12.2012 року. 27.01.2003 року товариство зареєстроване платником податку на додану вартість, про що видане свідоцтво №02399592.

У період з 25.04.2013 року по 26.04.2013 року Ківерцівською МДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Полімер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності із ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», за результатами якої складено акт за №329/2201/32328478 від 29 квітня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.8. статті 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 153 грн., в тому числі за IV квартал 2011 року на 153 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.2., 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 133 грн., в тому числі за грудень 2011 року на 133 грн.

За наслідками перевірки Ківерцівською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення 22.05.2013 року за №0000532200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) на 199 грн. 50 коп., в том числі 133 грн. - основний платіж та 66 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція; за №0000542200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 154 грн., в том числі 153 грн. - основний платіж та 1 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Висновки податкового органу про заниження ТзОВ «Полімер» податку на прибуток за IV квартал 2011 року на 153 грн. та завищення податкового кредиту за грудень 2011 року на 133 грн. базуються на тому, що правочин, укладений між позивачем та контрагентом-постачальником ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», Ківерцівською МДПІ визнаний нікчемним. На підтвердження своїх доводів податковий орган зазначає, що у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Так, згідно із пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року позивачем проведено в обліку отримання ТМЦ від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» (Постачальник) на загальну суму 798 грн., в тому числі ПДВ - 133 грн.

На придбаний ТзОВ «Полімер» у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» товар було виписано податкову накладну від 20.12.2011 року №653 та видаткову накладну від 20.12.2011 року №РН-12-2005 на загальну суму 798 грн., в тому числі ПДВ - 133 грн. Оплата за отримані послуги підтверджується платіжним дорученням від 20.12.2011 року №1415 на суму 798 грн. Однак, у ТзОВ «Полімер» відсутні документи, які б підтверджували транспортування товару від ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент». Факт відсутності у товариства даних документів підтвердив представник товариства в судовому засіданні.

Разом з тим, як вбачається з Акту №329/2201/32328478 від 29.04.2013 року, перевірку правильності та своєчасності обчислення та декларування витрат з податку на прибуток та податкового кредиту по ПДВ здійснено на підставі протоколів допитів свідків ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», актів обстеження місце знаходження підприємств.

Згідно із протоколом допиту директора ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент» ОСОБА_2 від 07.05.2012 року, дане підприємство було перереєстроване на його ім'я, однак, ніякої діяльності від імені даного підприємства він не здійснював, а лише інколи підписував первинні бухгалтерські документи.

За змістом частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною другою цієї статті є нікчемним. Як встановлено частиною другою статті 215 того ж Кодексу, визнання судом нікчемного правочину недійсним не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази підтверджують неможливість реального здійснення платником податків поставки товару з урахуванням відсутності необхідних умов для здійснення господарських операцій, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент», тому фінансово-господарські взаємовідносини між ТзОВ «Полімер» та ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» вчинено без наміру фактичного здійснення господарської діяльності.

Первинні документи, складені та видані із порушенням податкового законодавства України та не можуть вважатися належним доказом на підтвердження правомірності формування позивачем податку на прибуток за IV квартал 2011 року та податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011 року.

З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що висновки Ківерцівської МДПІ, викладені в Акті перевірки №329/2201/32328478 від 29.04.2013, про відсутність реального здійснення господарських операцій із ТзОВ «Ейс констракшен менеджмент» знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, а тому прийняті на підставі матеріалів перевірки податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, не дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм у оскаржуваному судовому рішенні належну правову оцінку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160, 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімер» залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року у справі №803/1318/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний