Постанова № 42907651, 25.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 лютого 2015 року № 826/20006/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києвіпроскасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014р. № 105312702 та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 20.10.2014р. № 10674/10/26-15-10-09-25,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014р. № 105312702 та скасування рішення про результати розгляду первинної скарги від 20.10.2014р. № 10674/10/26-15-10-09-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2014 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві безпідставно зроблено висновки щодо заниження позивачем зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб а відтак безпідставно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Крім того позивачем вказується на протиправність Рішення про результати розгляду первинної скарги прийняте Головним управлінням Міндоходів у м. Києві.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили, хоча належним чином повідомлялись час та місце розгляду справи, письмових заперечень з приводу заявленого позову не подали.

В судове засідання 28.01.2015 р. не з'явились представники відповідачів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

На адресу суду 29.01.2015р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подано письмові заперечення з приводу заявленого позову, які судом в рамках розгляду справи у порядку письмового провадження було оцінено та враховано при вирішені спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 437 від 06.06.2014 р. про проведення документальної планової перевірки та направлень на проведення перевірки від 20.06.2014р. проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. За результатами перевірки складено акт від 25.07.2014 р. за № 1247/26-59-22-01/34300297 (надалі - акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення ТОВ «Укртехінвестгаз» у тому числі порушень п. 164.1, абз. «е» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 30 325,50грн.

У зв'язку із встановленням зазначених вище порушень податкового законодавства Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 07.08.2014р. винесено податкове повідомлення-рішення № 10531702, яким позивачу збільшено суму зобов'язання з податку з доходів з фізичних осіб на загальну суму 38 940,63грн., в тому числі 30 352,50грн. - основний платіж, та штрафні санкції у розмірі - 7 588,13грн.

Не погодившись із винесеним податковим органом податковим повідомленням-рішенням позивачем 20.08.2014р. подано до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргу.

Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 за № 10674/10/2615.10.09.29 про результати розгляду первинної скарги, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач не погоджується як із прийнятим Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податковим повідомленням-рішенням так і з Рішенням Головного управління Міндоходів у м. Києві про результати розгляду первинної скарги, у зв'язку із чим звернувся до суду із даним позовом щодо їх скасування.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до змісту заявленого позову позивачем вказується на протиправність спірного податкового повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги в силу порушення податковим органом при проведенні перевірки вимог податкового законодавства, а також наявності посилань не різні, загалом не існуючі акти перевірки позивача.

Повно та всебічно оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, суд не погоджується з такими доводами позивача, враховуючи наступні обставини.

Відповідно до змісту статті 75 Податкового кодексу України відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, як контролюючий органи наділено правом проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Як, вбачається із змісту наданої до матеріалів справи копії Наказу ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 437 від 06.06.2014р., таким на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України та плану-графіку проведення планових документальних перевірок на ІІ-й квартал 2014 призначено проведення документальної планової виїзної перевірки.

Порядок проведення документальних планових перевірок визначено 77 статтею Податкового кодексу України, відповідно до змісту якої, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Слід зауважити, що позивачем не заперечується включення його до плану-графіку проведення планових документальних перевірок на ІІ-й квартал 2014, однак зазначається, що його не було повідомлено в установлених кодексом спосіб про призначення проведення такої, та й саму перевірку проведено без відома позивача.

Такі доводи позивача у повній мірі спростовано наданими до письмових заперечень доказами.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи копій направлення на проведення перевірки, а також повідомлення про проведення планової перевірки, такі відповідно до відмітки про особисте отримання - вручено головному бухгалтеру ТОВ «Укртехінвестгаз» Овчаренко А.Д. 06.06.2014р. Відповідно до змісту п. 1 акту перевірки, таку проведено з відома та у присутності вказаної особи.

Вказані обставини позивачем жодним чином спростовано не було, а тому стверджувати про допущення податковим органом порушення порядку проведення перевірки у суду немає можливості.

Також цілком безпідставними є доводи позивача з приводу порушення податковим органом вимог податкового законодавства в частині складання численних актів перевірок без проведення таких та відповідно повідомлення про їх проведення позивача.

Так, дослідивши надані сторонами докази вбачається, що фактично акт планової перевірки на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення складено ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 25 липня 2014 року за № 1247/26-59-22-01/34300297, при цьому у спірному податковому повідомленні-рішенні як на підставу винесення такого вказано акт перевірки від 28.07.2014р. за № 1247/22-01/34300297, крім того у Рішенні про результати розгляду первинної скарги містяться посилання на акт планової перевірки від 07.08.2014 р. № 1247/26-59-22-01/34300297.

Разом з тим з аналізу наданих матеріалів вбачається, що інших актів про проведення працівниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу № 437 від 06.06.2014р. про проведення документальної планової перевірки та направлень на проведення перевірки від 20.06.2014 р. виїзної планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012 року по 31.12.2013 року відповідачами, крім акту від 25.07.2014р. за № 1247/26-59-22-01/34300297, не складалось, а фактично мало місце допущення податковим органом технічної опечатки, що жодним чином не впливає на підстави винесення спірних рішень.

Що ж стосовно наявності правових підстав для збільшення позивачу податковим повідомленням-рішенням від 07.08.2014р. № 10531702 зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб суд бере до уваги наступне.

Як вбачається із змісту акту перевірки підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувало встановлення податковим органом, що позивачем як податковим агентом по відношенню до його працівників не включено до загального місячного оподаткованого доходу, отриманий як додаткове благо дохід у вигляді вартості витрат на розмови по мобільному зв'язку у сумі 202 350,00грн., що в свою чергу призвело до заниження зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб розмірі 30 352,50грн.

Згідно підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

При цьому, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В контексті підпункту 14.1.180 названої статті та статті 168 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа, яка зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати даний податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема з копії статуту підприємства та відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій позивач - ТОВ «Укртехінвестгаз» здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі пальним, оптової торгівлі твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Наказу № 23-0 від 01.12.2009р. керівником товариства у зв'язку із виробничою необхідністю та нагальною потребою в комунікації між працівниками прийнято рішення забезпечити працівників послугами стільникового зв'язку за рахунок Товариства.

На виконання вказаного наказу в грудні 2009року ТОВ «Укртехінвестгаз» укладено Угоду з ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» за № 3736019 про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800.

Крім того на виконання Наказу № 23-0 від 01.12.2009р. працівникам товариства в найм надано мобільні телефони, що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями договорів найму майна від 01.08.2012р., від 27.02.2012р., від 26.06.2014р., від 01.10.2012р., від 22.10.2012р.та ін.., а також актами приймання-передачі майна, що передається в найм.

Вказані договори є типовими, а тому в дослідженні кожного окремо суд не вбачає потреби.

Так, відповідно до умов Договорів найму, майно, а саме мобільний телефон передається ТОВ «Укртехінвестгаз» в найм фізичній особі терміном на 1 рік з моменту складання акту приймання-передачі, при цьому відповідно до п. 3.2 Договору строк дії договору припиняється у випадку закінчення трудових відноси між наймачем та наймодавцем.

Крім того, відповідно до п. 1.4 Договору майно, а саме мобільний телефон та встановлена на ньому sim-карта передається наймачеві з цільовим призначенням - підтримання постійного зв'язку із наймодавцем та його іншими працівниками.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що використання відповідних послуг мобільного зв'язку здійснювалось з метою забезпечення належного виконання позивачем своєї господарської діяльності, в свою чергу податковим органом не підтверджено своєї позиції щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно наданих працівнику послуг та не надано жодного доказу.

Слід також зазначити, що акт перевірки органу державної податкової служби не містить конкретизації щодо номерів телефонів відносно яких зроблені висновки про необґрунтовану оплату послуг мобільного зв'язку.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що Податковим кодексом України не встановлено чіткий та вичерпний перелік документів, обставин та критеріїв, аналіз застосування яких дають можливість зробити висновок, чи пов'язані із виробничою метою отримані платником податків послуги телефонного зв'язку, оскільки незалежно від того, де саме особою отримано телефонну послугу та при яких обставинах, критерієм віднесення телефонних розмов до послуг, які отримані з виробничою метою є сам характер та зміст телефонних розмов.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 27.09.2013 року у справі № В/800/3932/13, від 30.07.2013 року у справі № К/9991/4146/11.

За таких умов суд вважає, що відповідачем безпідставно донараховано позивачу грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період та відповідно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Що ж стосовно позовних вимог в частині скасування Рішення про результати розгляду первинної скарги Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 за № 10674/10/2615.10.09.29, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.10.2014 за № 10674/10/2615.10.09.29 не є юридично значеним для позивача, оскільки таке не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього особу будь-якого обов'язку, отже саме по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на його права та обов'язки.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.05.2013 року за номером К-54177/09-С.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що оскільки рішення про результати розгляду скарг само по собі не породжує для позивача настання будь-яких юридичних наслідків та не впливає на права та обов'язки, то не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу, шляхом визнання протиправним та скасування зазначеного рішення, а отже позовна вимога в цій частині є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 10531702 від 07.08.2014р. прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути суму судового збору в розмірі 1 753,92 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укртехінвестгаз» (код ЄДРПОУ 34300297) з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук