Ухвала суду № 42906795, 25.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/15008/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013р. по справі за позовом державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», третя особа: ТзОВ «Лісоторгпроект» до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

08.10.2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить з врахуванням збільшення позову, скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області від 20.06.2013 року форми «Р» №0000922200, яким за порушення п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5,3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на прибуток державних підприємств в сумі 443810,25 грн., у тому числі основний платіж 374027,0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 69783,25 грн.; форми «Р» №0000932200, яким за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 243222,50 грн., у тому числі основний платіж 209278,0 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 33944,50 грн.; форми «В4» №0000952200, яким за порушення п.198.3 ст.198 ПК України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 9315,0 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що право позивача на податковий кредит підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно не підтвердження первинними документами та безтоварність господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект» є необгрунтованими та не підтвердженими доказами. На підтвердження розміру понесених позивачем валових витрат під час проведення перевірки були надані всі необхідні первинні документи, які відповідачем не були взяті до уваги.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору не свідчить про реальність вчинення відповідної операції, оскільки реалізація умов договору та його фактичне виконання для цілей ведення податкового обліку має бути підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

В процесі проведення перевірки, результати якої оскаржуються платником податків встановлено, що в усіх зазначених контрагентів позивача відсутні власні виробничі потужності та трудові ресурси, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно укладених договорів.

Документи якими позивач обґрунтовує свою правову позицію не можуть беззаперечно підтверджувати фактичність господарських операцій придбаних товарів (робіт, послуг)).

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.55 КАС України ДПІ у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області замінено на ДПІ у Жовківському районі ГУ ДФС у Львівській області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, який просить залишити без змін рішення суду, представника відповідача, який підтримав апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Рава-Руське лісове господарство», про що складено акт №547/22-00/00992450 від 31.05.2013 року про результати позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2011 року при взаєморозрахунках з ТзОВ «Лісоторгпроект», за період березень 2011 року при взаєморозрахунках з ТзОВ «Цайпер-Україна». Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 73504 грн.; вимог п.п.5.2.1 п.5.2., п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток підприємства в сумі 609554 грн.; вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.4. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 411723 грн., а також встановлено завищення від'ємного значення по податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 9315 грн.

20.06.2013 року відповідачем на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення форми «Р» №0000922200, №0000932200, форми «В4» №0000952200.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача податкові повідомлення-рішення було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, оскільки позивачем не допущено порушень ведення податкового обліку.

Так, 30.12.2010 року між ДП «Рава-Руське лісове господарство» (замовник) та ТзОВ «Цайпер-Україна» (виконавець) укладено Договір №36 Р про надання послуг з будівництва та ремонту, облаштування, благоустрою будівель та споруд та інші види послуг відповідно до проектно-кошторисної документації.

Між ДП «Рава-Руське лісове господарство» (замовник) та ТзОВ «Лісоторгпроект» (підрядник) укладено Договір №14 на надання послуг у сфері лісового господарства від 22.02.2010 року, з додатками №1 та №2, а також Договір №10 ПЛ про закупівлю послуг за державні кошти від 03.02.2011 року з додатками №1, №2, №3 та №4.

Позивачем надано докази на підтвердження реальності господарських операцій з ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект» представлено договори, податкові накладні, акт приймання виконаних будівельних робіт, платіжні доручення, акти звірки взаємних розрахунків, які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Вказані докази в сукупності свідчать про використання позивачем у своїй господарській діяльності робіт, придбаних у контрагента ТзОВ «Лісоторгпроект» та ТзОВ «Цайпер-Україна».

Оригінали первинних документів ТзОВ «Лісоторгпроект» знаходяться в матеріалах кримінальної справи №444/2310/13-к про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України та були досліджені судом у судовому засіданні першої інстанції, однак не досліджувались податковим органом під час проведення перевірки, т.я. були вилучені під час проведення обшуку 21.02.2013 року, а, відповідно, податковим органом дано помилковий висновок про фіктивність спірних господарських угод.

Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Жодних зауважень щодо їх оформлення податковий орган не пред»являв.

Факт заниження об'єкта оподаткування ТзОВ «Лісотрогпроект» шляхом протиправного завищення валових витрат у відносинах з субпідрядниками не спростовує реальність господарських операцій із позивачем.

Покликання відповідача у акті податкової перевірки на обставини, встановлені у Актах податкових перевірок контрагентів ТзОВ «Цайпер-Україна» та ТзОВ «Лісоторгпроект», стосовно відсутності у них трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства тощо, то згідно п.110.1 ст.110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно з п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 цього ж Закону, до складу валових витрат включаються, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж: Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.5.11 ст.5 цього ж Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою

їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності

платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для Оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари

(послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах

господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного

податкового періоду.

Згідно з п.п.7.4.4 п.7.4. ст.7 цього ж Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ПК України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, На підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності; інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2013р. по справі №813/7558/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 27.02.2015р.