Постанова № 42906483, 25.02.2015, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

25 лютого 2015 року Справа № 918/1567/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Мамченко Ю.А. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання: Німчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.14 р. у справі №918/1567/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (м.Москва)

до відповідача-1 - товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" (м.Київ);

до відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТ СКРІН" (м.Одеса);

до відповідача-3 - товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпромнафта" (м.Одеса)

про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 85 260, 00 грн.

За участю представників:

позивача - Трачук Ю.М., довіреність № 21 від 23.12.2014 року

відповідача 1 - Кружільний С.О., довіреність № 259 від 24.11.2014 року

відповідача 2 - представники не з'явились

відповідача 3 - представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.12.2014 р. у справі №918/1567/14 (суддя Андрійчук О.В.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТ СКРІН", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпромнафта" про стягнення компенсації за порушення майнових авторських прав в сумі 85 260, 00 грн.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь": 12 180,00 грн. - компенсації за порушення авторського права, 261,08 грн. - судового збору.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТ СКРІН" в розмірі 30 450,00 грн., до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпромнафта" в розмірі 30 450,00 грн. та до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" в розмірі 12 180,00 грн. компенсації за порушення авторського права.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО" в частині стягнення компенсації в розмірі 12180,00 грн. відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами. Відмовлено в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення компенсації за порушення авторського права у зв'язку з відсутністю доказів, які б стверджували факт замовлення, виготовлення, поставку товару "Доміно. Герої Мультфільмів" відповідачами 2 та 3.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" подав через господарський суд Рівненської області апеляційну скаргу (т.1, арк.справи 215-222).

В скарзі апелянт, зокрема зазначає, що суд першої інстанції дослідив виключно один факт продажу контрафактної продукції з чотирьох наявних у матеріалах справи та не врахував, що ТОВ «ЕКО» подало до суду недостовірну інформацію про вилучення залишків з обігу.

Звертає увагу, що незалежно від того, чи надходило відповідне клопотання від правовласника, місцевий господарський суд повинен був вжити дії щодо арешту контрафактної продукції: вилучення, знищення, передачі право власнику - контрафактної продукції за обставини, що суду стало відомо про подальше розповсюдження контрафактних примірників творів відповідачем ТОВ «ЕКО».

Також зазначає, що судом не було взято до уваги, що: ТОВ «ЕКО» має мережу магазинів по всій Україні; ТОВ «ЕКО» розповсюджували контрафактну продукцію упродовж більш ніж трьох років; ТОВ «ЕКО» подали суду недостовірну інформацію про вилучення товару та не надали документ про сертифікацію продукції, хоча на упаковці зазначено, що вона сертифікована.

Стверджує, що відповідачі 2, 3, як це визначено нормами чинного законодавства є виробниками цієї продукції, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Скаржник вважає, що визначені ним розміри компенсації є наближеними до мінімального розміру компенсації та не можуть стати джерелом отримання невиправдано надмірних доходів, так як реально завдана шкода позивача є значно вищою.

При обґрунтуванні апеляційної скарги апелянт посилається на норми ч.1 ст.700 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.52 Закону України «Про авторське право та суміжні права», ч.3 ст.14 Закону України «Про інформацію», ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», п.42 Постанови ВСУ №5 від 04.06.2010р. «Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав», п.п.1, 2, 16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки України №104 від 19.04.2007р.

На підставі викладеного просить суд скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2014р. у справі №918/918/1567/14 та прийняти нове рышення, яким позовны вимоги задоволити в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.02.2015р. (т.1, арк.справи 214).

Відповідач 1 - ТОВ «ЕКО» надіслав на адресу Рівненського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 3059/15 від 04.02.2015р.), в якому заперечує проти доводів скаржника.

У відзиві представник ТОВ «ЕКО», зокрема, зазначає, що з дати отримання копії позовної заяви відповідачем 1 було вжито негайних заходів, щодо зняття з реалізації товару «Доміно. Герої Мультфільмів» (код 4823036901679) до з'ясування всіх обставин справи. Оскільки за строком давності товарної операції з поставки вказаного товару товариству не вдалося встановити особу постачальника цього товару Наказом по підприємству за №10/11/14 від 10.11.2014 року «Про вилучення товару з обігу», відповідальних осіб зобов'язано не лише вилучити вказаний товар з обігу, а й консолідувати цей товар на одному зі складів товариства до остаточного вирішення, ситуації, що склалася. 14.11.2014 року усі залишки товару було консолідовано на складі товариства у м. Києві, що підтверджується відповідним Актом № 4 від 14.11.2014р. Тобто, товариством «ЕКО» самостійно вжито всі заходи направлені на припинення вказаного порушення.

Відповідач 1 вважає, що суд вірно дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог до відповідача 1 в розмірі 12 180,00 грн. компенсації.

Апеляційну скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Рівненської області вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24.02.2015 р. у справі № 918/1567/14 внесено зміни до складу колегії, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Філіпова Т.Л., суддя Мамченко Ю.А.

У судовому засіданні апеляційної інстанції 25.02.2015р. представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції незаконне та необгрунтоване, у зв'язку з чим просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача 1 заперечив проти доводів апеляційної скарги, підтримав позицію надану у відзиві. Просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.2014р. залишити без змін, апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Відповідачі 2, 3 не забезпечили явку своїх представників в призначене судове засідання, причини неявки суду не повідомили, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому законом порядку (арк.справи 20, 21).

Враховуючи приписи ст. 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідачів 2, 3.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

08.06.2010р. товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (ліцензіат) та Кузовковим О.Г. (ліцензіар) укладено ліцензійний договір №ЛД-1/2010 про надання права використання творів художнього мистецтва (виключна ліцензія) (з додатком № 1).

Відповідно до п.1.1. договору ліцензіар надає ліцензіату на строк дії даного договору за винагороду право використання творів в установлених даним договором межах, на умовах виключної ліцензії, тобто без збереження за ліцензіаром права видачі ліцензій на використання творів способами, передбаченими цим договором, іншими особами.

Ліцензіар гарантує, що він особисто створив твори, є їхнім єдиним автором, на момент передачі прав за договором ліцензіар є власником прав, що передаються ліцензіату, а також, що при створенні творів ним дотриманні охоронювані законом інтелектуальної власності права інших осіб (п. 1.2. договору).

Право використання творів способами, передбаченими даним договором, надаються ліцензіаром ліцензіату на території всіх країн світу на строк з дати укладення даного договору до 30.07.2025 року включно (п.2.1. договору).

За даним договором ліцензіар надає ліцензіату право використовувати твори як разом, так і окремо, наступними способами: відтворювати твори, тобто виготовляти один чи більше екземпляри творів та (або) їх частини в будь-якій матеріальній формі, у тому числі шляхом візуального запису без обмеження тиражу; "будь-яка матеріальна форма" - це у тому числі будь-які промислові вироби (сувеніри, предмети галантереї, текстильні, трикотажні вироби, ігри, іграшки та ін.), пам'ять ЕОМ без залежності від способу дії, оптичні диски, цифрові диски, носії високої чіткості, машинозчитувальні носії, магнітні стрічки, фото-кіно плівки будь-яких форматів, а також інші носії як відомі на момент укладення Договору, так і ті, що стануть відомими протягом строку дії Договору з рівня техніки; розповсюджувати екземпляри творів; здійснювати публічний показ; імпортувати оригінали чи екземпляри творів; надавати в прокат оригінали чи екземпляри творів; публічно виконувати; сповіщувати в ефір чи по кабелю; здійснювати переклад чи іншу переробку; доводити до загального відома; використовувати шляхом включення до інших творів (підп. 2.2.1. - 2.2.11. п. 2.2. договору).

Пунктами 2.5.-2.7 договору встановлено, що ліцензіат має право видавати субліцензії без попередньої згоди ліцензіара, реєструвати твори або їх частини, назви та персонажів як торговельні марки.

Згідно п.2.10. договору якщо треті особи порушують виключне право ліцензіара, а таке порушення буде зачіпати права ліцензіата, то названі особи зобов'язуються разом захищати свої права; відмова ліцензіара від захисту своїх прав, як і його бездіяльність не є перепоною для самостійного вжиття ліцензіатом заходів захисту його прав в передбаченому законом порядку.

Відповідно п.9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дати його підписання і діє протягом всього строку надання прав на використання творів, встановлених п. 2.1 договору, які діють протягом строку дії виключних прав на складені об'єкти, в які будуть включені твори (персонажі, частини, елементи).

Крім цього, 08.06.2010 року ТОВ Студія "Амімаккорд" (правовласник) та позивачем (правонабувач) укладено договір про відчуження виключних прав на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") № 010601-МиМ (з додатками №№ 1-8), за умовами якого правовласник в порядку, передбаченому цим договором, передає правонабувачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал "Маша и Медведь", який має статус "національного фільму", а правонабувач зобов'язується виплатити правовласнику обумовлену договором винагороду.

Передачі підлягає виключне право на наступні серії аудіовізуального твору: "Раз, два, три! Елочка гори", "Первая встреча", "До весны не будить!", "Весна прийшла!", "Ловись рыбка!", "Следы невиданных зверей!", "С волками жить...!", "Позвони мне, позвони!" (п. 1.1. договору).

Основні ідентифікаційні характеристики серій аудіовізуального твору, виключні права на які підлягають передачі відповідно до цього договору, наведені в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Правовласник гарантує, що є власником виключних прав на аудіовізуальний твір. Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу у повному обсязі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі. Виключне право на аудіовізуальний твір переходить від правовласника до набувача в момент підписання сторонами договору (п.п. 1.3.-1.5. договору).

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом всього строку дії виключного права на аудіовізуальний твір (п. 6.1. договору).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

У свою чергу, виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема відтворення творів, їх розповсюдження.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом (ст. 441 УЦК України).

Як встановлено ч.1 ст.9 Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів, автори літературних і художніх творів, охороняються цією Конвенцією, користуються виключним правом дозволяти відтворення цих творів будь-яким чином і в будь-якій формі.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями ст.31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Згідно положень ч.1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у ст. 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.

Частинами 1-3 статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права") встановлено, що автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону. Передача права на використання твору іншим особам може здійснюватися на основі авторського договору про передачу виключного права на використання твору або на основі авторського договору про передачу невиключного права на використання твору. За авторським договором про передачу виключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має виключне авторське право) передає право використовувати твір певним способом і у встановлених межах тільки одній особі, якій ці права передаються, і надає цій особі право дозволяти або забороняти подібне використання твору іншим особам. При цьому за особою, яка передає виключне право на використання твору, залишається право на використання цього твору лише в частині прав, що не передаються

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є власником виключних майнових авторських прав на персонажі "Маша" і "Медведь" до анімаційного дитячого серіалу, на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь" та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.

Як вбачається з ст.ст.614, 1166 Цивільного кодексу України, відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди.

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

02.11.2014 року у приміщенні магазину "Еко-Маркет", що знаходиться за адресою: вул.Соборна,17, м.Рівне, що належить відповідачу 1, представником позивача придбано товар - "Доміно. Герої мультфільмів", що стверджується фіскальним чеком №110 (91028) на суму 25,92 грн., загальна сума чеку 27,11 грн., чеком № 038471, виданим терміналом від UniCreditBank.

Придбаний товар містить зображення персонажу "Маша", малюнки на який належать позивачу згідно з ліцензійним договором № ЛД-1/2010 про надання права використання творів художнього мистецтва (виключна ліцензія) від 08.06.2010 року та які використані при створенні персонажів аудіовізуального твору "Маша и Медведь", зокрема у серії "До весни не будити", право на яку належить позивачу згідно з договором про відчуження виключних прав на аудіовізуальний твір (серіал "Маша и Медведь") № 010601-МиМ від 08.07.2010 року.

Як вбачається з фіскального чеку №142 (86271) від 04.12.2014р. на загальну суму 41,25 грн., у приміщенні магазину "Еко-Маркет", що знаходиться за адресою: вул.Соборна,17, м.Рівне, що належить відповідачу 1, представником позивача придбано товар - "Доміно. Герої мультфільмів".

З наявних матеріалів справи колегія суддів робить висновок, що розповсюдження відповідачем-1 "Доміно. Герої мультфільмів", на якому зображений персонаж "Маша" до анімаційного дитячого серіалу "Маша и Медведь", здійснювалося без згоди позивача як суб'єкта авторського права.

За ст. 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.

У вирішенні питань про те, чи є конкретний результат об'єктом авторського права, слід враховувати, що: за змістом ст.ст. 421, 433, 435 ЦК України, ст. 7 і 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в їх взаємозв'язку таким є лише той результат, який створено творчою працею; доки не доведено інше, результат інтелектуальної діяльності вважається створеним творчою працею; правовій охороні як об'єкт авторського права підлягає твір, виражений в об'єктивній формі, а не його зміст.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що персонаж аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь" "Маша" є частиною аудіовізуального твору, який може використовуватися самостійно, а тому розглядається як твір.

Відповідно до п.а ч.1 ст.50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, визначені ст.ст.14 і 38 цього Закону, та їх майнові права, визначені ст.ст.15, 39, 40 і 41 цього Закону, з урахуванням передбачених ст.ст.21-25, 42 і 43 цього Закону обмежень майнових прав.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" наведено, зокрема, визначення понять:

аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими;

відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп'ютер;

розповсюдження об'єктів авторського права і (або) суміжних прав - будь-яка дія, за допомогою якої об'єкти авторського права і (або) суміжних прав безпосередньо чи опосередковано пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором;

контрафактний примірник твору, фонограми, відеограми - примірник твору, фонограми чи відеограми, відтворений, опублікований і (або) розповсюджуваний з порушенням авторського права і (або) суміжних прав, у тому числі примірники захищених в Україні творів, фонограм і відеограм, що ввозяться на митну територію України без згоди автора чи іншого суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, зокрема з країн, в яких ці твори, фонограми і відеограми ніколи не охоронялися або перестали охоронятися.

За п.3 Постанови КМ України від 03.10.2007 року № 1185 "Про затвердження Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності" контрафактна продукція - продукція або примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності. Право на поширення в будь-який спосіб твору належить авторові твору, який, зокрема, може дозволяти чи забороняти розповсюдження оригіналу або примірників твору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 1, здійснюючи реалізацію "Доміно. Герої мультфільмів", розповсюджував контрафактний примірник твору, оскільки використання зображення персонажу "Маша" здійснювалося з порушенням авторського права.

Розповсюдження контрафактних примірників творів у будь-якому разі є порушенням виключних майнових прав на твір, незалежно від того, створено цей примірник самим порушником чи придбано у третіх осіб (для подальшого використання у комерційних цілях). Використанням твору в силу ст. 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами. Відтак, порушенням виключних майнових прав на твір є виготовлення одного чи кількох примірників, здійснене з контрафактного примірника або за неправомірного доведення до загального відома (в тому числі при неправомірному розміщенні в мережі Інтернет).

Особа, що розповсюджує примірники, в яких відображено об'єкти авторського права та/або суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення законодавства про авторське право і суміжні права і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договором з третіми особами.

Позадоговірне використання творів та/або об'єктів суміжних прав може здійснюватися лише в цілях і в обсязі, прямо визначених у законі. Вирішуючи питання про правомірність дій сторін, суд повинен установити, чи відповідали законові цілі позадоговірного використання і чи не перевищував обсяг використання межі, визначені законом для даних об'єктів авторського права та/або суміжних прав. За авторсько-правовою системою охорони об'єктів цих прав захист авторам та іншим суб'єктам авторського права (суміжних прав) надається лише проти будь-якого свідомого несанкціонованого використання іншою особою охоронюваного об'єкта (крім передбачених законом випадків вільного використання творів і об'єктів суміжних прав). Тому факт позадоговірного порушення авторських прав вважається встановленим лише у разі доведення автором чи іншим суб'єктом зазначених прав обставин, пов'язаних з копіюванням або запозиченням іншою особою істотних рис твору чи об'єкта суміжного права, що був раніше введений в цивільний оборот, або з незаконним використанням відповідного твору чи об'єкта суміжного права в інший спосіб.

Зазначена позиція також викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року 3 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності".

Оскільки позивачем доведено факт несанкціонованого розповсюдження товару "Доміно. Герої мультфільмів", на якому зображено персонаж "Маша" до анімаційного дитячого серіалу "Маша и Медведь", тобто без згоди автора (суб'єкта авторських прав) та за відсутності підстав для його вільного використання (ст.ст.21, 25 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), а також те, що відповідач 1 не довів додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні об'єктів інтелектуальної власності та не спростував визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (ст.ст. 614, 1166 ЦК України), отже відповідач 1 визнається порушником авторського права.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. 432 ЦК України одним із способів захисту прав є стягнення збитків (матеріальної шкоди) за порушення прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а також компенсації за порушення авторського права і суміжних прав.

Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до п. "г" ч. 1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації. Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського та/або суміжних прав, в тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді стягнення компенсації. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених ст. 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Розмір компенсації визначається судом, виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на дату прийняття рішення становить 1 218,00 грн.

Зважаючи на наявність доказів вчинення відповідачем 1 дій, які визнаються порушенням авторського права, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Позивачем у позові було визначено розмір компенсації на рівні 20 розмірів мінімальних заробітних плат.

При обґрунтуванні заявленої до стягнення суми саме на рівні 20 мінімальних заробітних плат (а не 19 чи 21, чи будь-якого іншого розміру) позивач не забезпечив належними та достатніми доказами, як того вимагають приписи ст. 33, 34 ГПК України.

В матеріалах справи відсутні докази, що позивач вживав заходів, спрямованих на реальне припинення порушення авторських прав, зокрема шляхом вилучення контрафактної продукції з обігу, про заборону відповідачу 1 здійснювати реалізацію такої продукції тощо.

У свою чергу, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського права невиправданих додаткових прибутків.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог до відповідача 1, а саме - в розмірі 12 180,00 грн. компенсації.

Позивачем також були заявлені позовні вимоги до товариства з обмеженою відповідальністю "ФАСТ СКРІН" та до товариства з обмеженою відповідальністю "Агротехпромнафта" як до виробника та замовника контрафактної продукції, дані про яких міститься на упаковці контрафактної продукції.

Як зазначалося, відповідачу 1 за строком давності товарної операції з поставки контрафактного товару не вдалося встановити особу постачальника. Також відповідачем 1 надано довідку № 10/11-14 від 10.11.2014 року, згідно з якою останній у період з 2011 року по 2014 рік з відповідачами 2, 3 жодних договорів не укладав.

У відзиві відповідача 2 та відзиві відповідача 3 зазначено, що жодних договорів, пов'язаних із замовленням контрафактної продукції та її поставкою, останні не укладали.

Інших доказів, які б стверджували факт замовлення, виготовлення, поставку товару "Доміно. Герої Мультфільмів" відповідачами 2 та 3, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, слід враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач, заявляючи вимоги до відповідачів 2, 3, не навів достатніх доказів, оскільки такими можуть вважатися безпосередньо договори поставки, купівлі-продажу, накладні тощо, а тому, надані суду докази не можуть свідчити про вчинення відповідачами 2, 3 дій, які визнаються порушенням авторського права позивача, а відтак - підстави для задоволення вимог в цій частині відсутні.

Доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" на рішення господарського суду Рівненської області від 08.12.14 р. у справі №918/1567/14 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Філіпова Т.Л.