Рішення № 42906310, 24.02.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2015 р.Справа № 916/4957/14

Господарський суд Одеської області у складі:

судді Брагіної Я.В.

секретаря судового засідання Галюк Т.В.

за участю представників:

від позивача: не з'явився (був присутній в засіданні суду 28.015. Шишкін О.Ю. згідно довіреності від 05.01.15.);

від відповідача: Бондаренко А.В. згідно довіреності від 02.01.2015р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "M.E.C. - CONSULT " (м. Харків);

до відповідача: Державного підприємства "Одеська залізниця" (м. Одеса);

про стягнення 29872,42грн.

У засіданні суду оголошувалась перерва з 28.01.2015р. по 24.02.2015р. на підставі ст.77 ГПК України.

Спір розглядався у більш тривалий строк за клопотанням сторони відповідно до ст.69 ГПК України.

09 грудня 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю "M.E.C. - CONSULT " звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення 29872,42грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2014р. за зазначеним позовом порушено провадження у справі № 916/4957/13.

Представник позивача в судове засіданні після перерви не з'явився, а в засіданні суду 28.01.15. підтримав позов з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у засіданні суду позов визнав. Пояснив, що товар отримав, але не розрахувався вчасно із-за відсутності коштів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23.05.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "M.E.C. - CONSULT " (позивачем, постачальником) та Державним підприємством "Одеська залізниця" (відповідачем, замовником) було укладено договір поставки № ОД/ Л-13-539 НЮ.

Предметом договору є зобов'язання постачальника поставити та передати у власність відповідачу товар (насос NM 80/250 T/F), а останнього - прийняти та своєчасно оплатити товар.

З врахуванням п. 3.1 договору кількість та асортимент товару визначається у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

За умовами п. 5.1 договору товар повинен бути поставлений на підставі письмової заявки замовника не пізніше 40 днів з моменту їх отримання по адресу постачальника будь яким способом (факсом, електроною поштою, листом) постачальником. Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, якщо товар не поставлений замовнику у строк 40 робочих днів від дня одержання постачальником заявки замовника.

Згідно п.6.1 договору замовник оплачує поставлений товар постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Загальна сума по договору складає 28791,00грн. в тч. ПДВ 20% - 4798,5грн. (п.6.3 договору).

Розділом 7 договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються у безготівковій формі та замовник оплачує постачальнику за прийнятий товар протягом 120 банківських днів після підписання накладної.

Згідно розділу 12 договору замовник за договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нарахована пеня від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Відповідно п.11.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2013р.

Позивач виконав умови договору поставки № ОД/ Л-13-539 НЮ від 23.05.2013р. належним чином, бо позивачем було здійснено поставку товару відповідачу та останній його отримав, про що свідчать: видаткова накладна № 146 від 08 липня 2013р. та довіреність на ім'я Цишнатій Е.В., згідно якої останій отримала насос NM 80/250 T/F.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами сплатити заборгованість за отриманий товар, але товар станом на час звернення з позовом до суду неоплачений відповідачем.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку(ст.509 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших в'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статья 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі - товарів (робіт, послуг).

Відповідач неналежно виконав прийняте зобов'язання за договором, бо не розрахувався за отриманий товар, а саме насос NM 80/250 T/F, в сумі 28791,00грн.

Таким чином, борг відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" перед позивачем становить 28791,00грн., і тому суд задовольняє позов у цій частині.

Позивач також просить стягнути пеню з відповідача Державного підприємства "Одеська залізниця" у сумі 1081,42грн.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.12.1 договору замовник за договором несе відповідальність за несвоєчасну оплату замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нарахована пеня від суми заборгованості, за кожен день прострочки.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства і тому задовольняє позов у частині стягнення пені з Державного підприємства "Одеська залізниця".

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив до суду не надіслав. Представник відповідача у засіданні суду позов визнав.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, оскільки позов підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи, заявлений відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача Державне підприємство "Одеська залізниця", оскільки по вині останнього позивач вимушений був звернутись до суду за захистом порушених прав.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "M.E.C. - CONSULT " (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 16, офіс 204, код ЄДРПОУ 20040846):

- 28791,00грн. - основної заборгованості,

- 1081,42 грн. - пені,

- 1827,00 грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 02 березня 2015 р.

Суддя Я.В. Брагіна