Ухвала суду № 42906202, 27.02.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.02.15р. Справа № 904/2670/14За заявою: комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради

про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.14 р.

У справі:

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 24400131,69грн.

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача (заявника): представник Біла О.М. - довіреність № 2 від 05.01.15р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «ТЕПЛОТРАНС» Дніпропетровської міської ради (далі по тексту - відповідач) про стягнення 24400131,69грн. за договором №13/2307-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 провадження у справі в частині стягнення 542738,51грн. основного боргу припинено, позов задоволено частково, призначено до стягнення з комунального підприємства «Транспортування покупної теплової енергії «ТЕПЛОТРАНС» Дніпропетровської міської ради на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 21662417,00грн. основного боргу, 700333,90грн. пені, 273108,02грн. інфляційних втрат, 521200,37грн. 3% річних, 73080,00грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року по справі №904/2670/14 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року по вищевказаній справі залишено без змін.

10.09.2014 року на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 по справі №904/2670/14 господарським судом Дніпропетровської області видано наказ, який рекомендованою кореспонденцією направлено на адресу стягувача.

17.09.2014 комунальне підприємство "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року строком на 15 місяців.

За результатами розгляду заяви за вих.№1252 від 17.06.2014 року господарський суд ухвалою від 18.09.2014р. прийняв її до розгляду та призначив розгляд у засіданні господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 29.09.2015року заяву комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "ТЕПЛОТРАНС" Дніпропетровської міської ради про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014р. постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.09.2014р. у справі №904/2670/14 залишено без змін, а касаційну скаргу ПАТ НАК "Нафтогаз України" без задоволення.

За результатами апеляційного оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015року залишена без змін, а апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишена без задоволення.

За результатами касаційного оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 року та постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 року касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.11.2014 року скасовано, а справу №904/2670/14 передано до господарського суду Дніпропетровської області для нового розгляду заяви відповідача про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року.

Враховуючи викладені обставини господарський суд ухвалою від 18.02.2015 року прийняв заяву за вих.№1252 від 17.06.2014 року про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року до розгляду та призначив її розгляд в судове засідання.

Учасники процесу належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується реєстром поштових відправлень суду.

Відповідно до положень ст.121 Господарського процесуального кодексу України, розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду здійснюється у десятиденний строк в судовому засіданні з викликом сторін.

27.02.2015р. повноважний представник позивача в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, витребуванні судом документи не представив.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні заяву підтримує та наполягає на її задоволенні в повному обсязі.

Заява обґрунтована ускладненням виконання відповідачем рішення суду через соціально-економічну напругу в суспільстві, важким становищем в енергетичній сфері, перебуванням в тяжкому фінансовому становищі відповідача, який з метою подолання фінансових труднощів був змушений ввести на підприємстві чотириденний робочий тиждень, що в сукупності унеможливлює негайне (у повному обсязі) виконання рішення господарського суду і може потягнути за собою негативні наслідки для господарської діяльності підприємства та споживачів, які користуються послугами відповідача.

Обставинами, які унеможливлюють виконання цього рішення, є важке фінансове становище боржника, яке склалося внаслідок наявності великої заборгованості перед іншими контрагентами - 124548000грн. (кредиторська заборгованість), а також несвоєчасними розрахунками населення - 2037277,75грн. (дебіторська заборгованість), заборгованість бюджету - 308618,20грн. (дебіторська заборгованість), господарські розрахунки - 29726535,08грн. за спожиті послуги з постачання теплової енергії (дебіторська заборгованість), що підтверджується довідкою КП "ТПТЕ "Теплотранс" станом на 01.09.2014р. (а.с.127). Вказані обставини встановлені на підставі Балансу (Звіт про фінансовий стан) КП "ТПТЕ "Теплотранс" за І-е півріччя 2014 року (а.с.145).

В підтвердження тяжкого фінансового становища відповідачем надано довідку про залишки коштів на рахунках станом на 24.11.2014р., згідно якої загальна сума залишку коштів на рахунках відповідача становить 177080,55 грн. (а.с.214-215) Між тим, підприємством відповідача вживаються відповідні заходи щодо залучення кредитних ресурсів для погашення заборгованості за природний газ (копія рішення Дніпропетровської міської ради від 29.10.2014 №9/56 (а.с.216-217).

В письмових поясненнях за вих.№236 від 27.02.2015р., які господарському суду надані 27.02.2015р. відповідач пояснив, що кошти, які містяться на рахунках підприємства необхідні для здійснення оплати за матеріали, необхідні для підтримання в робочому стані опалювальної системи, за спожиту електроенергію, своєчасну виплату заробітної плати, відрахування до бюджету. Нездатність підприємства здійснювати такі платежі може призвести до його зупинки. Тобто, на думку відповідача, існує реальна загроза, що буде припинено постачання теплової енергії для споживачів Кіровського та Красногвардійського районів м.Дніпропетровська, що може призвести до соціального вибуху серед населення міста.

Господарський суд ознайомився з зазначеною вище позицією відповідача, однак приймаючи рішення враховує, що аналогічні обов'язки та певні витрати має і позивач, тому господарський суд при прийнятті рішення враховує майнові інтереси всіх учасників процесу.

Згідно пункту 1.2 договору №13/2307-ТЕ-4 від 21.12.2012 року, укладеним між сторонами, газ, що продається за вказаним договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а тому виконання рішення у повному обсязі може спричинити негативні наслідки в період опалювального сезону 2014-2015рр.

Крім вказаного у письмових поясненнях за вих.№236 від 27.02.2015р. відповідач звертає увагу суду, що його підприємство змушене виконувати приписи щодо постачання теплової енергії споживачам за встановленими тарифами у 2009 році, а не за дійсною вартістю теплової енергії і як наслідок несвоєчасне виконання умов договору підприємством виникло з вини держави, яка вчасно не перераховувала підприємству кошти на погашення заборгованості з різниці в тарифах, а не з вини відповідача.

Ознайомившись з викладеною відповідачем позицією господарський суд звертає увагу, що договір №13/2307-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 року укладено позивачем саме з відповідачем, а не державою, тому відповідальність за належне його виконання покладено саме на відповідача, а не державу, тому вказані відповідачем заперечення господарським судом визнаються необґрунтованими.

Активна претензійно-позовна робота відповідача з повернення дебіторської заборгованості підтверджується довідкою про стан виконання претензійно-позовної роботи (а.с.147).

Незгода відповідача з зазначеним у постанові Вищого господарського суду України господарським судом до уваги не береться.

Відповідно до ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Як зазначено в п.7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявна загроза банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали заяви та додаткові документи надані позивачем та відповідачем на вимогу суду в судове засідання, заслухавши повноважного представника відповідача в судовому засіданні, господарський суд дійшов висновку, що заява відповідача про розстрочку виконання рішення суду є такою, що не підлягає задоволенню на підставі наступного.

Відповідач не надав суду доказів наявності порушення відносно нього справи про банкрутство та обумовленої цим реальної загрози його банкрутства.

Відповідач не обґрунтував, яким чином сам по собі його статус комунального підприємства місцевого значення може завадити чи істотно ускладнити виконання судового рішення чи свідчити про скрутне фінансове становище боржника.

Застосовуючи ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про відстрочку виконання рішення господарський суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави тощо.

Господарський суд бере до уваги, що позивач, будучи підприємством державного сектора економіки, 100% акцій якого належить державі, внаслідок інфляційних процесів зазнає значних збитків з огляду на несвоєчасні розрахунки відповідача за імпортований природний газ, спожитий згідно умов укладеного між сторонами договору та який повинен оплачуватися позивачем коштами в іноземній валюті.

Таким чином, наявні стрімкі інфляційні процеси в економіці держави, які супроводжуються істотним здешевленням національної валюти є суттєвими перешкодами для виникнення обставин, які сприяють задоволенню розстрочки виконання рішення суду.

Господарський суд звертає увагу, що інфляційні процеси зачіпають передусім майнові інтереси позивача, так як належні до стягнення на його користь грошові кошти в національній валюті за період тривалого невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №13/2307-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 року істотно знецінилися, що, як наслідок, призводить до погіршення фінансового стану позивача.

При цьому, самі по собі соціально-економічна напруга в суспільстві та важке становище в енергетичній сфері не є підставами для розстрочення виконання судового рішення, оскільки негативні фінансові наслідки соціально-економічної кризи в державі стосуються всіх господарюючих суб'єктів, насамперед позивача.

Господарським судом враховано, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України випадкові обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника чи відсутність у боржника необхідних коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, в розумінні ст. 617 Цивільного кодексу України обставини недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (фізичними особами - споживачами послуг з теплопостачання) чи відсутність у боржника необхідних коштів, не звільняють боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 42 та абзацу 5 ст. 44 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а принципами підприємницької діяльності є комерційний розрахунок та власний комерційний ризик.

Господарським суд вважає, що наявні підстави вважати, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин.

Спірна заборгованість відповідача перед позивачем виникла в результаті неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем з оплати природного газу, який останнім поставлявся відповідачу за договором №13/2307-ТЕ-4 від 21.12.2012 року купівлі-продажу природного газу в січні, лютому, березні, квітні, жовтні, листопаді та грудні 2013 року, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року по справі №904/2670/14, яке за результатами апеляційного та касаційного оскарження залишилося без змін.

Таким чином, господарський суд не знайшов належних доказів, які б свідчити про бажання відповідача належним чином виконувати покладені на нього господарським договором обов'язки.

Господарський суд наголошує, що з заявою про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.06.2014 року по справі №904/2670/14 відповідач звернувся до суду 17.09.2014 року та просив суд розстрочити виконання рішення суду на 15 (п'ятнадцять місяців) починаючи з жовтня 2014 року, однак враховуючи тривалий судовий процес в результаті оскарження ухвали суду від 29.09.2014 року, якою було задоволено заяву відповідача останній станом на 27.02.2015 року не надав суду належних доказів виконання власного графіку розстрочки.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що звернення відповідача до господарського суду з заявами про розстрочку виконання рішення суду спрямоване на подальше затягування процесу виконання рішення суду від 23.06.2014 року.

Господарський суд звертає увагу, що відповідач у письмових поясненнях за вих.№236 від 27.023.2015 року зазначив, що за період дії розстрочки виконання рішення суду останнім на рахунки позивача сплачено 4811623,27грн.

Господарський суд визначив, що згідно наданого відповідачем графіку погашення заборгованості, який викладено в заяві за вих.№1252 від 17.06.2014 року станом на кінець лютого 2015 року відповідач повинен був розрахуватися з позивачем у розмірі 7743379,75грн.

Таким чином, навіть власний графік розстрочки відповідач не виконує, що є додатковим доказом, що останній зловживає своїми процесуальними правами та вчиняє дії спрямовані на ухилення від належного виконання рішення господарського суду.

З метою захисту законних інтересів сторін та підтвердження обов'язковості виконання рішень суду господарський суд вважає, що об'єктивні та виняткові обставини, які б перешкоджали відповідачу виконувати рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви за вих.№1252 від 17.06.2014 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу її прийняття та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку встановленому для оскарження судових рішень.

Суддя І.В. Петренко