Постанова № 42905532, 25.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/235/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Балан Я. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області, Одеської обласної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області, з урахуванням уточнень, про визнання дій та бездіяльності посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області стосовно грубого порушення строку розгляду звернення громадян, а саме звернення ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа якої складає 6,0 га., для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану погодженого відділом Держземагентства у Білгород-Дністровському районі незаконними та такими, що грубо порушують вимоги п.7 ст.118 Земельного кодексу України; визнання дій та бездіяльності посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області відносно порушення власних і делегованих меж повноважень наданих головам місцевих державних адміністрацій, закріплених у ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо надання відмови громадянину України ОСОБА_4 у задоволенні його законних вимог відповідно до звернення від 30.11.2012 року у формі звичайного листа незаконними; визнання дій та бездіяльності посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області через відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, відповідно до звернення громадянина України ОСОБА_4 від 30.11.2012 року стосовно відведення у оренду земельної ділянки для сінокосіння за межами населеного пункту на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, тільки на підставі плануємого використання зазначеної земельної ділянки у рекреаційних цілях Шабівською сільською радою без надання правовстановлюючих документів погоджених належним чином та зареєстрованих у державному кадастрі, незаконними та такими, що грубо порушують вимоги ст.ст.58, 60, 61, 62, 125, 126 Земельного кодексу України; визнання дій та бездіяльності посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області незаконними та такими, що грубо порушують вимоги п.2 ст.3, ст.6, п.1 ст.8, п.2 ст.22, ст.55 Конституції України, а саме: прав та свобод людини - головного обов'язку держави, грубого порушення повноважень та меж встановлених Конституцією України, грубого порушення норм права прямої дії та принципу верховенства права; визнання дій та бездіяльності посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області відносно порушення обов'язків місцевих державних адміністрації, а саме не виконання вимог Конституції та законів України, законності і правопорядку, додержання прав і свобод громадян незаконними та такими, що грубо порушують вимоги ч.1, ч.2 ст.119 Конституції України, вимоги ст.3 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»; визнання дій та бездіяльності посадових осіб Одеської обласної державної адміністрації відносно порушення власних і делегованих меж повноважень наданих головам місцевих державних адміністрацій, закріплених у ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» щодо надання відмови громадянину України ОСОБА_4, у задоволенні його законних вимог відповідно до звернення від 30.05.2013 року у формі звичайного листа незаконними; зобов'язання Одеську обласну державну адміністрацію надати ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа якої складає 6,0 га., для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану погодженого відділом Держземагентства у Білгород-Дністровському районі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2012 року позивачем до Білгород-Дністровської РДА було подано звернення стосовно надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа 6,0 га для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану погодженого відділом Держкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області. Листом № Г-1705/7473 від 21.12.2012 року відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Вказана відмова, на думку позивача, є протиправною, оскільки в порушення ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» була оформлена у вигляді звичайного листа, а не у формі розпорядження. Щодо суті відмови, позивач вважає безпідставними викладені у листі посилання на те, що земельна ділянка, надання дозволу на розробку проекту землеустрою якої просив позивач, знаходиться у прибережно-захисній смузі Будацького (Шаболацького) лиману й відноситься до земель водного фонду, а також відповідно до Генерального плану сіл Шабо, Біленьке та селища Прибережне зазначену земельну ділянку передбачено використовувати у рекреаційних цілях, оскільки проект землеустрою щодо встановлення прибережно-захисної смуги уздовж Будацького (Шаболацького) лиману не розроблявся та не погоджувався, відомості щодо наявності державного акту або іншого право установчого документу на вказану земельну ділянку територіальними громадами сіл Шабо, Біленьке та селища Прибережне не надані. З урахуванням вказаного, позивач вважає таку відмову незаконною та необґрунтованою. Крім того, 30.05.2013 року до ООДА на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_4 було подано аналогічне звернення з вимогою надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння, яке було повернуто позивачу на доопрацювання 15.07.2013 року. Проте, позивач вважає вказану відмову незаконною, оскільки її також оформлено у вигляді звичайного листа, що є порушенням ст.ст.3,6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», тощо.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, надали пояснення та просили позов задовольнити повністю з підстав, викладених в адміністративному позові та уточненнях (т.1 а.с. 2-7, 17-24, 61-67).

Представник відповідача - Білгород-Дністровської РДА Одеської області до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. В матеріалах справи містяться заперечення відповідача проти позову у яких відповідач вважає вимоги ОСОБА_4 необґрунтованими, оскільки звернення від імені позивача подане представником за довіреністю 30.11.2012 року було розглянуто у межах передбаченого Законом України «Про звернення громадян». Крім того, щодо суті наданої відповіді, відповідач вказав на відсутність у зверненні позивача від 30.11.2012 року та доданих до нього графічних матеріалів земельної ділянки, погоджених начальником Відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області зазначення категорії, до якої відноситься запитувана земельна ділянка (т.1 а.с. 119-123).

Представник відповідача - Одеської ОДА позовні вимоги не визнав, надав в судовому засіданні пояснення, у яких вказав про безпідставність вимог мотивуючи тим, що 30.05.2013 року позивач звернувся до Одеської ОДА із вимогою надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа 6,0 га для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту, за результатами розгляду якої ООДА листом від 27.06.2013 року було надано відповідь про повернення наданих документів на доопрацювання. У зв'язку із тим, що землі, які позивач мав намір орендувати відносяться до земель водного фонду та щодо надання яких в оренду законодавством встановлена визначена процедура із обов'язковим проведенням земельних торгів. У зв'язку із чим, відповідач просить відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях (т.1 а.с. 216-218).

Представник третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи. Через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вхід. № 8758/14 від 08.04.2014 року від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за наявними матеріалами у справі без участі третьої особи (т.1 а.с. 211).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Дії та бездіяльність посадових осіб Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області стосовно грубого порушення строку розгляду звернення громадян, а саме звернення ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа якої складає 6,0 га., для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану погодженого відділом Держземагентства у Білгород-Дністровському районі - визнано незаконними та такими, що грубо порушують вимоги п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області та ОСОБА_4 звернулись з апеляційними скаргами на зазначену постанову.

Білгород-Дністровська районна державна адміністрація Одеської області просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі.

ОСОБА_4 просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, проте про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області підлягає задоволенню, апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Колегією суддів встановлено, що 30.11.2012 року представник за довіреністю від імені та в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Білгород-дністровської РДА Одеської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа 6,0 га, для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-дністровського району Одеської області за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану. До вказаної заяви були надані наступні документи: ксерокопія паспорту та ідентифікаційного коду, викопіювання із кадастрового плану надане Держземагентством із земельних ресурсів Білгород-Дністровського району Одеської області та копію довіреності на підтвердження повноважень представника (т.1 а.с. 8-11).

Як вказує відповідач у своїх запереченнях проти позову, вказане звернення було розглянуто та листом № Г-1705/7473 від 21.12.2012 року на адресу позивача надіслано відповідь. Як зазначено в позові, відповідь була оформлена з порушенням приписів Закону України «Про місцеві державні адміністрації», а також не містить обґрунтованих підстав для надання такої відмови.

У зв'язку із вказаними обставинами, 30.05.2013 року представником за довіреністю від імені та в інтересах позивача на адресу голови Одеської обласної державної адміністрації надіслано заяву про надання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтована площа якої складає 6,0 га, для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану погодженого відділом Дежкомзему у Білгород-Дністровському районі Одеської області з додатками: копією довіреності, копією паспорту та коду та копію викопіювання із кадастрового плану (т.1 а.с. 69-70).

За результатами розгляду вказаного звернення, Одеською обласною державною адміністрацією на адресу представника позивача надіслано лист № Н-2781-вз/п-07 від 27.06.2013 року, яким повідомлено про повернення наданих матеріалів для доопрацювання (т.1 а.с. 72).

В судовому засіданні суду першої інстанції представники позивача пояснили, що відповідач Білгород-Дністровська РДА Одеської області протягом тривалого часу не надавала відповіді на звернення позивача від 30.11.2012 року, крім того, станом на даний час офіційної відповіді на зазначене звернення відповідачем позивачу так і не надано. Також, Одеською обласною державною адміністрацією за результатами розгляду звернення представника позивача не було надано офіційної відповіді. Надані листи, за результатами розгляду заяв позивача є незаконними та такими, що прийняті з порушенням встановлених Законом вимог. А відтак, є підстави зобов'язати відповідача Одеську обласну державну адміністрацію прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову частково. Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України, згідно з якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на звернення представника позивача відповідачами були надані відповіді у вигляді листів, що, на думку представника позивача, є порушенням приписів ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», актами місцевих державних адміністрацій є розпорядження.

Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що земельним законодавством не передбачено прийняття рішення (розпорядження, наказу) щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішення у формі розпорядження, наказів, на думку колегії суддів, приймаються у разі позитивного вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Стосовно суті відмов у прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо їх правомірності та обґрунтованості, виходячи з наступного.

Так, згідно листа ООДА № Н-2781-вз/п-07 від 27.06.2013 року, заяву представника позивача від 30.05.2013 року було повернуто на доопрацювання на підставі висновку ГУ Держземагентства в Одеській області № 7-71303/327 від 21.06.2013 року.

Із наявного в матеріалах справи висновку № 7-71303/327 від 21.06.2013 року «щодо розгляду листа» вбачається, що за інформацією Відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області, земельна ділянка, яка планується до передачі в оренду відводиться за рахунок відкритих земель без рослинного покрову або з незначним рослинним покровом та знаходиться у 100 метровій смузі вздовж Шаболацького лиману. Також, вказаним висновком зазначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності за окремими проектами землеустрою встановлюються прибережні захисні смуги на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Відповідно до приписів ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України, уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Згідно з положеннями ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать землі, зайняті, в тому числі і прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії, у відповідності до вимог ст. 20 Земельного кодексу України, здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених вимогами ст. 122 вказаного Кодексу.

З урахуванням вказаних норм чинного законодавства, що регулює земельні відносини, враховуючи відсутність будь-якої інформації щодо наявності рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про віднесення земель до тієї чи іншої категорії, у висновку від 21.06.2013 року ГУ Держземагентства в Одеській області вказало про неможливість визначити компетенцію органів державної влади щодо розпорядження вищенаведеною (спірною) земельною ділянкою та запропоновано в першу чергу вирішити питання щодо встановлення водоохоронної зони і прибережної захисної смуги вздовж Шаболацького лиману, після чого вирішувати питання щодо оренди земельної ділянки із земель водного фонду або земель сільськогосподарського призначення з урахуванням вимог ст.ст. 22, 34, 59, 122-124, 134 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного висновку, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, відповідачем правомірно було повернуто надані документи із заявою представника позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у довгострокову оренду терміном 49 років, орієнтованою площею 6,0 га для сінокосіння, яка знаходиться на території Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту згідно викопіювання із кадастрового плану погодженого відділом Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області на доопрацювання, оскільки згідно викопіювання вказана земельна ділянка знаходиться у межах двох кілометрової зони прибережно-захисної смуги та відноситься до земель водного фонду, питання відведення якої встановлено приписами ст. 59 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ст.59 Земельного кодексу України, громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватись на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення в берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Згідно до вимог ч.1 ст.134 Земельного кодексу України передбачено проведення земельних торгів у разі передання їх або прав на них, тощо.

Частиною 3 вказаної статті передбачено, що земельні торги не проводяться при надання (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених ст.ст.34, 36, 121 Земельного кодексу України, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу, тобто торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, городництва тощо. Проте, поряд з вказаним, колегія суддів зазначає, що вимоги ст.ст.34, 36 Земельного кодексу України регулюють питання надання земель сільськогосподарського призначення.

Вимогами ст.134 Земельного кодексу України не визначено можливості передачі земельної ділянки в оренду без проведення аукціону у випадках, передбачених ст.59 цього Кодексу.

Таким чином на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, щодо правомірності надання позивачу відмови у надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка в силу приписів ст.60 Земельного кодексу України та ст.88 Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду, а саме - земель прибережно-захисної смуги, а відтак порядок передання у власність або прав на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис) передбачає проведення аукціону (земельних торгів).

Доводи апелянта ОСОБА_4 щодо відсутності розробленого та погодженого проекту землеустрою щодо встановлення прибережно-захисної смуги уздовж Шаболацького лиману та відсутності державного акта або іншого правоустановчого документу на вказану земельну ділянку не можуть бути належним доказом обґрунтування правової позиції позивача щодо не віднесення вказаної земельної ділянки до земель водного фонду, оскільки відсутність такої документації, на думку суду першої інстанції, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, не може бути взято до уваги при прийнятті рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення запитуваної земельної ділянки. Оскільки в силу приписів Закону, вказана земельна ділянка знаходиться у двохкілометровій зоні прибережно-захисної смуги, а відтак без розроблення проекту землеустрою щодо встановлення прибережно-захисної смуги, запитувана земельна ділянка не може бути передана у оренду без проведення земельних торгів.

Крім того, згідно відповіді Відділу Держземагентства у Білгород-Дністровському районі Одеської області № 03-01-14/2851 від 05.09.2014 року на запит суду першої інстанції, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки для сінокосіння на території Шабівської сільської ради (за межами населеного пункту) Білгород-Дністровського району Одеської області був виготовлений у листопаді 2012 року. У грудні 2012 року був затверджений Генеральний план с. Шабо, с. Біленьке та селища Прибережне (з розвитком рекреаційної зони), до якого увійшла запитувана позивачем земельна ділянка, як територія рекреаційних установ. На даний час розробляється проект землеустрою щодо встановлення меж с. Шабо, с. Біленьке та селища Прибережне. У зв'язку із вказаним, подальше відведення цієї земельної ділянки для сінокосіння на землях рекреаційного призначення в межах с. Біленьке є неможливим та протирічить нормам чинного законодавства (т.2 а.с. 43).

Як зазначає суд першої інстанції, позовні вимоги про визнання неправомірними дій Білгород-Дністровської РДА Одеської області щодо грубого порушення строку розгляду заяви позивача - є обґрунтованими, оскільки, на думку суду першої інстанції, під час судового розгляду справи відповідачем не спростовано твердження позивача стосовно неотримання до подання адміністративного позову офіційної відповіді на запит від 30.11.2012 року, про що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази.

Однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_4, 29.12.2012 року на його адресу надійшов лист з боку Білгород-Дністровської РДА № Г-1705/7473 датований 21.12.2012 року, відповідно до якого вищевказаному громадянину було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду для сінокосіння, яка знаходится на території Шабської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області за межами населеного пункту (т.1 а.с.18, т. 2 а.с. 97).

Тобто, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 не тільки не заперечується факт надіслання Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області офіційної відповіді на його звернення та її отримання апелянтом ОСОБА_4, а навпаки ОСОБА_4 сам вказує на це.

Крім того, під час судового засідання суду апеляційної інстанції, представником Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області було надано копію вищезазначеної відповіді № Г-1705/7473 від 21.12.2012 року (а.с. 144) та в матеріалах справи наявні відомості щодо направлення означеного листа від 21.12.2012 року на адресу представника позивача, про що свідчить запис в журналі реєстрації вихідних і внутрішніх документів Б-Дністровської РДА (додаток до апеляційної скарги).

У зв'язку із вищезазначеним, колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем не спростовано твердження позивача стосовно неотримання до подання адміністративного позову офіційної відповіді на запит від 30.11.2012 року, про що в матеріалах справи відсутні будь-які письмові докази.

Як зазначає апелянт в своїй апеляційній скарзі, вищезазначена відмова Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області була оформлена у формі звичайного листа, а не у формі розпорядження голови РДА, що є грубим порушенням вимог ст.6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Однак, колегія суддів, виходячи зі змісту вищезазначеної норми Закону, вважає, що за земельним законодавством не передбачено прийняття рішення (розпорядження, наказу) щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Рішення у формі розпорядження, наказів, на думку колегії суддів (як вже зазначалось вище), приймаються у разі позитивного вирішення питання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Тому, колегія суддів доходить до висновку про те, що в діях Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області не вбачається порушення строків щодо розгляду заяви позивача та оформлення зазначеної відмови у формі листа.

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідачі, які є суб'єктами владних повноважень, свою позицію суду доказали та обґрунтували її.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області задовольнити, ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року скасувати, прийняти у справі нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 у справі №815/235/14.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький