Постанова № 42905481, 05.02.2015, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2015 р. Справа № 805/218/15-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанов відповідача від 29.12.2014року ВП №41161668, ВП№38158665 про повернення виконавчих документів, зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження, -

В С Т А Н О В И В:

Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанов відповідача від 29.12.2014року ВП №41161668, ВП№38158665 про повернення виконавчих документів, зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановами відповідача від 29.12.2014року за ВП №41161668, ВП№38158665 повернуто вимоги Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області №Ф69 від 03.05.2013року, від 03.04.2013року про сплату недоїмки у розмірах 2 497,34 грн. та 4 572,42 грн. відповідно.

З даними постановами відповідача позивач не згоден. Вважає, що відповідачем порушено статті 11, 41, 42, 47 Закону України “Про виконавче провадження”. Крім того, обов’язок, встановлений у вимозі, не ґрунтується на Законі України “Про виконавче провадження”.

У зв’язку з чим, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Сторони до суду не з’явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. На адресу суду від сторін надійшли клопотання про розгляд справи без їх присутності. Крім того, відповідач надав заперечення проти позову, в яких зазначив, що в період примусового виконання рішення державним виконавцем були винесені постанови про повернення виконавчих проваджень, оскільки позивач перешкоджав здійсненню виконавчих проваджень, а саме, не виконав вимогу державного виконавця, яка в свою чергу позивачем не була оскаржена і є діючою.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог і на підставі документів, які містяться в матеріалах адміністративної справи, суд встановив наступне.

Управлінням пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області було надано на виконання відповідачу наступні виконавчі документи:

вимогу від 03.04.2013року за №Ф 69 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 4 572,42 грн.;

вимогу від 03.05.2013року за №Ф 69 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 497,34 грн.

Постановами відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції від 29.12.2014 ВП№41161668, ВП№38158665 були повернуті вимоги Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області №Ф69 від 03.05.2013року, від 03.04.2013року про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірах 2 497,34 грн. та 4 572,42 грн. відповідно, у зв’язку із тим, що представник управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області не з’явився для виходу (виїзду) до боржників з метою перевірки їх майнового стану за місцем мешкання, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчих документів, тим самим порушив п.4. ч.1 статтю 47 Закону України “Про виконавче провадження”.

Так, Відділом державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції надано вимогу від 11.11.2014року за №5698 управлінню пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області, в якій зазначено, що з 19.11.2014року та кожну наступну середу та п’ятницю забезпечити виїзд до боржників з метою перевірки їх майнового стану за місцем мешкання та подальшого вилучення і передачі арештованого майна на зберігання стягувану.

Листом від 18.11.2014року за №3405/09 управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області надало відповідь, в якій зазначено, що державний виконавець має право лише за згодою власника використовувати приміщення для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна. Крім того, позивач зазначив, що на даний час не має фінансових видатків на ці дії.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України “Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999 року № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частиною 3 статті 11 цього Закону встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна.

Пунктом 1, 8 частини 2 статті 17 цього Закону передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.

Частиною 2 статті 41 цього Закону передбачено, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 4 частини 1 статті 47 цього Закону передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу зокрема, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Згідно з положенням ст. 5 Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Ч.1 ст. 6 Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 1 статті 59 цього Закону передбачено, що майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 11 Закону доводить, що дана норма містить умову її виконання, а саме, згоду стягувача на використання його приміщення та транспортних засобів. Кожна особа використовує свої права на власний розсуд, тому позивач повідомив відповідача про тяжке фінансове становище, яке спричинило, відсутність належних умов і приміщень для зберігання речей та можливості надати автомобіль для проведення сумісних виїздів.

Окрім того, Законом не визначено, що позивач (стягувач) є виключною особою, якій передається на зберігання вилучене і арештоване майно боржника.

Суд зазначає, що вказані дії позивача (стягувача) не можуть вважатися перешкодою провадженню виконавчих дій, а сумісний вихід державного виконавця і стягувача до боржників – є лише одним із заходів примусового виконання рішень, а умовою його виконання – є згода стягувача, щодо якої позивач вже висловився у листі від 18.11.2014 року. Також, суд звертає увагу, що діючим законодавством, крім сумісних дій стягувача і державного виконавця, передбачені і інші заходи забезпечення виконання примусового провадження.

Таким чином, невиконання даної вимоги не може бути підставою для винесення постанов про повернення виконавчих проваджень, до того ж, взагалі, санкція у вигляді винесення постанови про повернення виконавчого провадження за невиконання вимоги чинним законодавством не передбачена.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що при прийнятті спірних постанов відповідач не врахував положення статей Закону України “Про виконавче провадження”, а тому спірні постанови відповідача підлягають скасуванню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – постанова про повернення виконавчого документу. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи, із завдань КАС України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення прав.

Таким чином, порушене право позивача відновлено скасуванням актів індивідуальної дії (постанов про повернення виконавчих документів від 29.12.2014 року), а вчинення дій (сам факт винесення спірних постанов), які спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів є лише способом реалізації органами виконавчої служби власних повноважень і не порушують прав позивача.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача в цій частині є необгрунтованими та не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об’єкту порушеного права.

Стосовно позовних вимог щодо зобов’язання відповідача відновити виконавче провадження, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 51 цього Закону передбачено, що у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Аналіз наведеного доводить, що скасування у судовому порядку постанови про повернення виконавчого провадження обумовлює обов’язок відповідача відновити виконавче провадження протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, щодо виконання в примусовому порядку виконавчого листа та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області до Відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції про визнання дій відповідача протиправними, скасування постанов відповідача від 29.12.2014року ВП №41161668, ВП№38158665 про повернення виконавчих документів, зобов’язання відповідача відновити виконавчі провадження – задовольнити частково.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції від 29.12.2014року ВП №41161668 про повернення вимоги Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області від 03.05.2013року за №Ф69 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 2 497,34 грн.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Першотравневого районного управління юстиції від 29.12.2014року ВП №38158665 про повернення вимоги Управління пенсійного фонду України в Першотравневому районі Донецької області від 03.04.2013року за №Ф69 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску в розмірі 4 572,42 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Бабаш Г.П.