Постанова № 42905354, 05.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2015 рокусправа № 804/1425/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Чередниченко В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко- Дніпро» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р. у справі №804/1425/13-аза позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко- Дніпро»до: про:Державної податкової служби у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

25.01.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро» (далі - ТОВ «Грінко-Дніпро») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень / а.с. 3-7 том 1/.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.02.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом було відкрито провадження в адміністративній справі №804/1425/13-а та справу було призначено до судового розгляду /а.с. 1 том 1/.

Позивач, посилаючись у позовній заяві з урахуванням уточненого позову / а.с. 68-72 том 1/ на те, що відповідачем у справі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грінко-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої було складено акт №3111/221/35112687, у якому за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про не підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», нікчемність правочинів з цими контрагентами по усьому ланцюгу постачання, і як наслідок встановлено відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ по операціям з ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», що призвело до порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138, ст. 144, ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.4 ст. 146, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством було занижено податок на прибуток протягом перевіряємого періоду на загальну суму 726557 грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування протягом перевіряємого періоду на 1057250 грн., завищення суми від'ємного значення по податку на додану вартість (далі - ПДВ) усього на 185158 грн., та занижено ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 653449 грн., за результатами перевірки, на підставі акту перевірки, відповідачем 27.12.2012р. було прийнято податкові повідомлення-рішення: - №0002202305, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача податку на прибуток у загальному розмірі на 769008,50 грн.; - №0002212305, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2012р. на 1057250 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення необґрунтованими з огляду на те, що висновки відповідача ґрунтуються лише на припущеннях, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду, при тому, що документи щодо здійснення господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», позивачем були надані податковому органу, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, зобов'язання за цими угодами сторонами виконано у повному обсязі, отримані від контрагента товари (роботи, послуги) використано позивачем у власній господарській діяльності, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність визначався об'єкт оподаткування податком на прибуток у відповідні звітні періоди, тому позивач вважає, що прийняті відповідачем за результатами перевірки рішення є безпідставними, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0002202305 та №0002212305 від 27.12.2012р..

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р. у справі №804/1425/13-а в задоволенні адміністративного позову ТОВ «Грінко-Дніпро» до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено (суддя Тулянцева І.В. ) / а.с. 220-228 том 2/.

Позивач, не погодившись з постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 3-9 том 3/, у посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 25.06.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким задовольнити заявлені позивачем вимоги у повному обсязі.

Представник Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка є правонаступником відповідача у даній адміністративній справі, заперечував проти доводів апеляційної скарги, та посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було з'ясовано усі обставини справи, які мали суттєве значення для її вирішення, та постановлено у справі обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції від 25.06.2013р. у даній справі залишити без змін.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Позивач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлявся неодноразово. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відступіть представника позивача.

Заслухавши у судовому засіданні представника Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «Грінко-Дніпро» , ідентифікаційний код 35112687, зареєстровано як юридична особа 23.04.2007р. виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку у відповідача у справі, основними видами господарської діяльності позивача у даній адміністративній справі є вантажний автомобільний транспорт, інші види діяльності з прибирання, збирання безпечних відходів, збирання небезпечних відходів, інша діяльність щодо поводження з відходами./ а.с. 37-42 том 1/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у справі у період з 31.08.2012р. по 25.10.2012р. було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Грінко-Дніпро» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої було складено акт №3111/221/35112687 від 01.12.2012р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду та долученої до матеріалів справи ксерокопії вищезазначеного акту перевірки / а.с. 58-158 том 2/ за результатами проведеної перевірки податковим органом було зроблено висновки про не підтвердження господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», нікчемність правочинів з цими контрагентами по усьому ланцюгу постачання, і як наслідок встановлено відсутність бази та об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ по операціям з ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», що призвело до порушення позивачем пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138, ст. 144, ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.4 ст. 146, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством було занижено податок на прибуток протягом перевіряємого періоду на загальну суму 726557грн., завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування протягом перевіряємого періоду на 1057250 грн., завищення суми від'ємного значення по ПДВ усього на 185158грн., та заниження ПДВ за перевіряємий період на загальну суму 653449 грн.

За результатами перевірки на підставі акту №3111/221/35112687 від 01.12.2012р. податковим органом 27.12.2012р. було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0002202305, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на прибуток у загальному розмірі на 769008,5 грн. / а.с. 35 том 1/;

- №0002212305, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2012р. на 1957250 грн. /а.с. 36 том 1 /.

Як вбачається з наданої суду та долученої до матеріалів справи ксерокопії акту перевірки №3111/221/35112687 від 01.12.2012р. / а.с. 58-158 том 2/ висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства податковим органом - відповідачем у справі, зроблено виключно на підставі аналізу документів та інформації, що стосується контрагентів позивача - ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», а саме актів про результати перевірки цих контрагентів позивача, які складені податковими органами за місцем їх обліку та у яких зроблено висновки про нікчемність угод, які укладено контрагентами позивача по усьому ланцюгу постачання, не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх вид обсяг, і як наслідок про відсутність об'єктів оподаткування /а.с. 164-168, 169-186,187-196 том 2/.

Під час розгляду справи судом встановлено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем (покупець) та його контрагентом - ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс» (постачальник) було укладено договори постачання контейнерів оцинкованих №Ін-11/01-101 від 11.01.2011р., №20110131 від 31.01.2011р., між позивачем (замовник) та його контрагентом ТОВ «ТАК-Ю» (виконавець) було укладено договір про технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №98/08 від 01.08.2011р., та між позивачем (виконавець) та його контрагентом ТОВ «Матадор» (замовник) було укладено договір на вивезення побутових відходів від 01.02.2012р., зазначені контрагенти позивача під час укладання вищезазначених договорів з позивачем та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими правочинами були у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстровані у якості юридичних осіб та платників податків, у тому числі ПДВ, сторонами за цими договорами свої зобов'язання виконано у повному обсязі, так ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс» було поставлено позивачу у визначені договорами строки та кількості контейнери оцинковані, позивачем було сплачено вартість отриманого від постачальника товару та використано цей товар у власній господарській діяльності з надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, оскільки цей вид господарської діяльності є основним видом діяльності підприємства позивача, також позивачем у повному обсязі було отримано визначені умовами договору послуги від ТОВ «ТАК-Ю» щодо технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів та сплачена вартість цих послуг, а надані контрагентом послуги використано позивачем у власній господарській діяльності, оскільки контрагент здійснював ремонт та технічне обслуговування транспортних засобів позивача на яких ним здійснюється вивезення твердих побутових відходів, і вид господарської діяльності є основним видом діяльності підприємства позивача, також позивачем було виконано свої зобов'язання перед ТОВ «Матадор» щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів, а контрагентом у повному обсязі була сплачена вартість наданих позивачем послуг, які є основним видом господарської діяльності позивача, при цьому позивачем було надано під час судового розгляду даної адміністративної справи суду усі первинні документи за вищезазначеними господарськими зобов'язаннями (правочинами), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, які у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є належними первинними документами, які засвідчують факт виконання певних господарських операцій, і є підставою для ведення бухгалтерського обліку та формування фінансової звітності, та які у свою чергу також свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами і використання придбаних позивачем товарів та послуг у власній господарський діяльності позивача, які були досліджені судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи / а.с. 73-86,101-117,143-250 том 1, а.с. 1-52 том 2,/ а тому колегія суддів вважає, що податковим органом зроблено неправомірний висновок щодо нереальності проведених позивачем господарських операцій та відсутності бази та об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ по операціям з ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс» протягом перевіряємого періоду.

Стосовно висновку відповідача про нікчемність укладених правочинів по всьому ланцюгу постачання, який був ним зроблений на підставі актів перевірки інших державних податкових інспекцій, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентами, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Щодо посилань відповідача у справі під час проведення перевірки та під час розгляду даної справи на акти про результати перевірок контрагентів позивача - ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», які складено іншими податковими органами, за місцем обліку цих суб'єктів господарювання, то колегія суддів вважає необхідним зазначити, що акт перевірки іншого суб'єкта господарювання не може бути єдиним достовірним та достатнім доказом порушення норм податкового законодавства контрагентом суб'єкта перевірки щодо якого складено акт перевірки, і у даному випадку суд критично оцінює обставини викладені у цих актах оскільки вони фіксують порушення норм законодавства, які вчинені саме суб'єктом перевірки під час здійснення ним власної господарської діяльності, за які відповідальність може нести лише суб'єкт господарювання який вчинив ці порушення.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення чинного податкового законодавства, зокрема положення пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138. 2 ст. 138, ст. 144, ст. 145, п. 146.2, п. 146.3, п. 146.4 ст. 146, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум ПДВ , який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагентів - ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс», товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства, та віднесення суми оплати за надані ним протягом перевіряємого періоду ТОВ «Матадор» послуги з вивезення твердих побутових відходів до складу об'єкту оподаткування податком на прибуток, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум податку на додану вартість сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагента, та визначення бази та об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ протягом перевіряємого періоду з урахуванням результатів господарської діяльності по операціям з ТОВ «Матадор», ТОВ «ТАК-Ю», ТОВ «Торговий дім «Імекс Трейд плюс» протягом перевіряємого періоду, що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з податку на прибуток та зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2012р. не відповідають вимогам Законів України «Про оподаткування підприємств», «Про податок на додану вартість»» Податкового кодексу України, і висновок податкового органу про заниження податку на прибуток протягом перевіряємого періоду та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012р. по операціям з вищезазначеними контрагентами є безпідставним, що свідчить про те, що відповідач у справі, який у спірних правовідносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0002202305 та №0002212305 від 27.12.2012р., які є предметом оскарження у даній справі, діяв не у спобіг. Який визначено чинним податковим законодавством.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам, що призвело до постановлення ним рішення у даній справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до положень ст.. 202 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу позивача необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції від 25.06.2013р. у даній справі скасувати.

Вирішуючи по суті заявлені позивачем у справі позовні вимоги, колегія суддів враховуючи вищезазначені обставини, які були встановлені судом під час розгляду даної справи та підтверджені належними письмовими доказами, які були досліджені судом під час розгляду справи та долучені до матеріалів справи, приймаючи до уваги норми чинного податкового законодавства, які регулюють спірні правовідносини з урахуванням дії законів та нормативно-правових актів в часі, вважає, що заявлені позивачем у справі позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, а тому необхідно задовольнити заявлені позивачем позовні вимоги та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №0002202305 та №0002212305 від 27.12.2012р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196,198,202,205,207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінко-Дніпро»- задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2013р. у справі №804/1425/13-а - скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002202305 та №0002212305 від 27.12.2012р.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 27.02.2015р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко