Постанова № 42904631, 18.02.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

18 лютого 2015 року Справа № 814/3867/14

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Тимошевської О.І. у відкритому судовому засіданні розглянув адміністративну справу

за позовомФОП ОСОБА_1, АДРЕСА_1, с. Інгулка, Баштанський район, Миколаївська область, 56170

доГоловного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 проскасування рішення від 10.11.2014 р. № 000169/11-21, За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: Одноор В.М.,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд скасувати рішення від 10.11.2014 р. № 000169/11-21.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що зазначені в акті перевірки пачка сигарет і горілка належали особисто її сину ОСОБА_4 У магазині не продають алкогольні та тютюнові вироби.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких вказано, що факти роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами та продаж алкоголю на розлив зафіксовано в акті перевірки (а. с. 21).

У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала та просила суд відмовити у задоволені позову.

У судовому засіданні 18.02.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухав пояснення сторін, з'ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідив матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

03.10.2014 р. відповідачем була проведена фактична перевірка магазину позивача по АДРЕСА_2 Баштанського району. За результатами даної перевірки відповідачем складено акт № 239/14-29-21-12/НОМЕР_1. Перевіркою виявлено факт реалізації 50 г горілки "Горілочка" ціною 5,00 грн. та пачки сигарет ціною 12,00 грн. без наявності ліцензії на такий вид діяльності. Крім того, позивач не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування для продажу алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем було прийнято рішення від 10.11.2014 р. № 000169/11-21, яким до позивача застосовано фінансові санкції в розмірі 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії, 17000,00 грн. за роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії та 6800,00 грн. за продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці суб'єктом господарювання, що не має статусу суб'єкта господарювання громадського харчування (а. с. 6).

У судовому засіданні позивач пояснила, що її син ОСОБА_4 не працює продавцем, на її прохання випадково знаходився в магазині під час перевірки. Контрольна закупка проведена за відсутності позивача та свідків. У магазині відсутні тютюнові та алкогольні вироби. ОСОБА_4 продав власні сигарети і горілку.

ОСОБА_4 був допитаний у судовому засіданні в якості свідка і підтвердив обставини, про які зазначила позивач.

У той же час ОСОБА_4 під час проведення перевірки надав письмові пояснення перевіряючим, у яких зазначив, що працює продавцем у магазині ОСОБА_1 Факт продажу алкоголю та сигарет за ціною, зазначеною в акті перевірки, підтвердив, однак зазначив, що вони належали йому особисто (а. с. 25). Акт перевірки підписаний ним без зауважень.

Суд критично оцінює показання свідка та пояснення позивача, оскільки вони суперечливі та очевидно не відповідають матеріалам справи. Факт продажу алкоголю та сигарет у магазині не заперечується ні позивачем, ні ОСОБА_4 Належність товару саме позивачу не впливає на кваліфікацію правопорушення.

Суд також не приймає до уваги доводи позивача про те, що ОСОБА_4 не перебуває в трудових відносинах, оскільки фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору.

Статтею 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481) передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання за наявності у них ліцензій.

Відповідно до ст. 15-3 Закону № 481, продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб'єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб'єктів господарювання громадського харчування, суб'єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.

Згідно ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби без наявності ліцензій у розмірі 200% вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 грн.;

- порушення вимог ст. 15-3 Закону № 481 - у розмірі 6800,00 грн.

Наведені позивачем доводи є надуманими, не відповідають матеріалам справи та не заперечують самі факти виявлених правопорушень.

Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів перед судом законність рішення, яке є предметом розгляду даної справи. За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

На підставі ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову позивач сплатила 10 відсотків розміру ставки судового збору - 182,70 грн. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, у зв'язку з чим стягненню з позивача підлягає 1644,30 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 1644,30 грн. на користь Державного бюджету України (р/р 31217206784002 УДКСУ у м. Миколаєві, код 37992781, МФО 826013, ЄДРПОУ 35356555).

Постанова суду першої інстанції набирає чинності з моменту закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного Адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 20.02.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська