Постанова № 42904519, 23.02.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р. Справа № 914/3306/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бонк Т.Б., Кравчук Н.М.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) - Чоловський О.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище», б/н від 30.11.2014 року

на рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року (підписане 28.10.2014 року), cуддя Запотічняк О.Д.

у справі №914/3306/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Жорнище», с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок Львівської області

про стягнення 1836407,80 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року по справі №914/3306/14 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Жорнище» задоволено частково: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» 1027586,87 грн. - основного боргу, 37116,91 грн. - інфляційних втрат та 14175,55 грн. - 3% річних. В частині стягнення 210000 грн. - основного боргу провадження у справі припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Крім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7000 грн. - витрат на послуги адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що сума основної заборгованості в розмірі 1027586,87 грн. (із заявленої до стягнення 1680183,54 грн.) підставна, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Разом з тим, оскільки 210000 грн. - основної заборгованості відповідач сплатив в процесі розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи положення п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, місцевий суд припинив провадження у справі в цій частині. Крім того, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про часткове задоволення вказаної вимоги та вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 37116,91 грн. - інфляційних втрат та 14175,55 грн. - 3% річних (із заявлених до стягнення 137490 грн. та 18734,26 грн. відповідно). Також суд, враховуючи положення ст.ст.44, 49 ГПК України, вирішив покласти на відповідача витрати позивача на послуги адвоката в розмірі 7000 грн. (із заявлених до стягнення 10000 грн.).

Не погоджуючись частково з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Жорнище» подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року по справі №914/3306/14, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274а, код ЄДРПОУ 32475074) на користь Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (22721, Вінницька область, Іллінецький район, с. Жорнище, вул. Бойка, 17, код ЄДРПОУ 00414210) основний борг - 1418383,44 грн. інфляційні втрати - 147192,55 грн., 3% річних - 22791,83 грн., витрати на послуги адвоката - 10000 грн., судовий збір - 36728,14 грн.».

Як вбачається з апеляційної скарги, скаржник (позивач) не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо стягнення 509488,49 грн. (з яких: 390796,57 грн. - основний борг, 8616,28 грн. - 3% річних та 110075,64 грн. - інфляційні втрати). Поряд з тим, скаржник не згідний із рішенням суду в частині відмови у стягненні витрат на послуги адвоката в розмірі 3000 грн. та з проведеним судом розподілом судового збору.

На думку скаржника, місцевим господарським судом помилково не враховано, що в акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 26.02.2014 року не включено вартість продукції, поставленої відповідачу за договором купівлі-продажу, укладеним між ПАТ «Жорнище» та філією ТзОВ «Яблуневий дар», на загальну суму 390796,70 грн., що відображено у акті звірки взаємних розрахунків між філією ТзОВ «Яблуневий дар» та ПАТ «Жорнище» станом на 30.11.2013 року. У зв'язку з наведеним, на думку скаржника, судом також невірно перераховано суми 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7000 грн. з заявлених до стягнення 10000 грн., вказуючи, що в даному випадку загальна вартість послуг адвоката становить 37027,20 грн.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.02.2015 року склад судової колегії змінено: замість судді Бойко С.М. введено суддю Кравчук Н.М.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: змінити рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року по справі №914/3306/14, виклавши пункт 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» (81500, Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274а, код ЄДРПОУ 32475074) на користь Публічного акціонерного товариства «Жорнище» (22721, Вінницька область, Іллінецький район, с. Жорнище, вул. Бойка, 17, код ЄДРПОУ 00414210) основний борг - 1418383,44 грн. інфляційні втрати - 147192,55 грн., 3% річних - 22791,83 грн., витрати на послуги адвоката - 10000 грн., судовий збір - 36728,14 грн.».

Поряд з цим, 12.02.2015 року від представника позивача (скаржника) на адресу суду надійшло доповнення обґрунтування до апеляційної скарги з долученими копіями видаткових та товарно-транспортних накладних за серпень-грудень 2013 року.

Колегія суддів зазначає, що копії вказаних накладних містяться в матеріалах справи та враховані місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У відзиві на апеляційну скаргу (вих.№1218 від 17.12.2014 року) відповідач просив рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року по справі №914/3306/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Жорнище» - без задоволення.

Оскільки, явка представника відповідача не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача (скаржника), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 09 серпня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Жорнище» (в тексті договору - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» в особі Вінницької філії ТзОВ «Яблуневий дар» (в тексті договору - покупець) укладено договір купівлі-продажу №09/SR/2013, відповідно до умов якого, а саме: п..1.1 продавець зобов'язався передати у власність покупця сільськогосподарську плодоовочеву продукцію у кількості погодженій сторонами, а покупець - прийняти та оплатити її.

Згідно п.п.2.1, 2.2 Договору асортимент, якість, кількість та ціна кожної партії товару визначається сторонами в специфікації на кожну партію товару. Ціна кожної партії товару зазначається у накладних.

Відповідно до п.п.3.1, 3.3 Договору доставка товару здійснюється в строки узгоджені сторонами в специфікації до кожної партії товару. Товар поставляється на склад покупця за адресою: Вінницька область, м. Липовець вул. Копитка, 62а.

Оплата за товар здійснюється після поставки товару, або передоплатою, у національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, а також шляхом готівкових розрахунків (п.4 Договору).

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року.

Договір купівлі-продажу №09/SR/2013 від 09.08.2013 року підписаний уповноваженими представниками сторін, а підписи скріплені печатками юридичних осіб - сторін договору.

В матеріалах справи міститься аналогічний договір від 09.08.2013 року за таким же номером, а саме: №09/SR/2013, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», пунктом 3.3 якого передбачено поставку продавцем товару на склади покупця (відповідача) за адресами: Львівська область, м. Городок, вул. Львівська, 274а; Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Солобківці, вул. Камянецьке шосе, 3 та Вінницька область, м. Липовець, вул. Копитка, 62а.

Згідно п.8.1 вказаного Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2013 року.

Позивачем в суд першої інстанції та в апеляційний суд не надавались докази поставки товару на пункти відповідача, що розташовані у Львівській та Хмельницькій областях.

Як вбачається з підписаного двома сторонами, акту звірки взаєморозрахунків станом на 26.02.2014 року, а також з видаткових і податкових накладних, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7252377,55 грн.

Слід зазначити, що місцевий господарський суд правомірно не взяв до уваги поставку товарів 24.03.2014 року згідно накладної РН-0000139 на суму 18117,02 та 21.05.2014 року згідно накладної РН-0000240 на суму 3682,08 грн., оскільки, позивачем не надано суду первинних документів, які б підтверджували факт поставки, а акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2013 року по 20.10.2014 року, на який посилався позивач не містить підпису відповідача. Крім цього, така поставка здійснена позивачем уже після закінчення строку дії договору (31.12.2013 року).

19 травня 2014 року позивач звернувся до відповідача з претензією №52 в якій вимагав погасити заборгованість в сумі 2291500,46 грн. впродовж 7 діб з моменту отримання претензії. Дана претензія отримана відповідачем 20.05.2014 року, що засвідчується відповідним написом та печаткою відповідача на примірнику претензії.

З огляду на що, у відповідача виник обов'язок здійснити розрахунок за отриманий товар з 28.05.2014 року.

Разом з тим, з банківських виписок, долучених до матеріалів справи та з акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.08.2013 року по 20.10.2014 року, загальна сума перерахованих відповідачем коштів станом на 27.05.2014 року становила 5369790,68 грн.

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем, станом на 28.05.2014 року, становила 1882586,87 грн.

Крім того, в період з 28.05.2014 року по 10.09.2014 року (момент подання позову) відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 645000 грн. З огляду на що, станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача становила 1237586,87грн.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції (17.09.2014 року та 25.09.2014 року) відповідачем частково погашено заборгованість на загальну суму 210000 грн., що підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, з огляду на положення п.1.1 ч.1 ст.80 ГПК України, суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 210000 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу положень ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, враховуючи умови укладених між сторонами договорів купівлі-продажу, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості в розмірі 1027586,87 грн., оскільки в частині стягнення 210000 грн. - основного боргу, провадження у справі слід припинити.

Разом з тим, слід зазначити, що судом першої інстанції не взято до уваги акт звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 30.11.2013 року (арк. справи 42 том І), оскільки в матеріалах справи відсутні первинні документи, зазначені в такому акті, які б свідчили про поставку товару відповідачу.

Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У пунктах 5.1 Договорів сторони погодили, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) встановлену чинним законодавством України.

Порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (п.5.2 Договору).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань 137490 грн. - інфляційних втрат та 18734,26 грн. - 3% річних.

Слід зазначити, що судом першої інстанції правомірно перераховано заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних за період з 28.05.2014 року по 10.09.2014 року з врахуванням суми заборгованості яка існувала станом на 28.05.2014 року та часткової оплати (в період з 28.05.2014 року по 10.09.2014 року) відповідачем заборгованості, з огляду на що, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого суду, що за неналежне виконання договірних зобов'язань з відповідача слід стягнути 37116,91 грн. - інфляційних втрат та 14175,55 грн. - 3% річних (арк. арк. справи 162-165 том ІІІ - розрахунок суду).

Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар» на користь Публічного акціонерного товариства «Жорнище» 1078879,33 грн. - заборгованості, з яких: 1027586,87 грн. - основний борг, 37116,91 грн. - інфляційні втрати та 14175,55 грн. - 3% річних.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 10000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Чоловський Олександр Миколайович здійснював представництво позивача на підставі договору про надання правової допомоги у господарській справі від 12.05.2014 року №79 та довіреності від 12.05.2014 року Повноваження Чоловського О.М. як адвоката підтверджені копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №639.

Крім того, позивачем долучено до справи акт прийому-передачі наданих послуг від 22.10.2014 року, в якому зафіксовано факт надання адвокатом Чоловським О.М. юридичних послуг, які полягали в наданні усних консультацій, підготовці та направленні претензії про сплату боргу, підготовці процесуальних документів та ін. Також в даному акті зазначено, що загальна вартість наданих послуг складає 10000 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджено квитанцією від 12.05.2014 року №79.

Згідно із ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про покладення на відповідача витрат позивача на послуги адвоката частково в сумі 7000 грн.

Посилання скаржника на ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» колегія суддів до уваги не бере, з огляду на те, що справа №914/3306/14 відноситься до категорії господарських спорів, відтак, вказаний закон в даному випадку не підлягає застосуванню при визначенні витрат на правову допомогу.

Поряд з цим, судом, у відповідності до ч.1 ст.49 ГПК України, правомірно покладено на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 25777,58 грн. - пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення, а доводи скаржника про зміну рішення суду першої інстанції є безпідставними.

Рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року по справі №914/3306/14 прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування чи зміни апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 23.10.2014 року по справі №914/3306/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Жорнище» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №914/3306/14 повернути до господарського суду Львівської області.

Повну постанову складено 27.02.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бонк Т.Б.

Кравчук Н.М.