Рішення № 42904515, 10.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2015 р.Справа № 922/976/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, м. Харків в інтересах держави в особі 1. Вільшанської селищної ради Дергачівського району Харківської області, смт. Вільшани 2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне", с. Вільшани про стягнення 108 328,00 грн. за участю пнредставників:

прокурора - Хряка О.О. (посв. № 028256 від 15.08.2014 р.)

1. позивача - Галагури В.М. (дов. № б/н від 10.02.2015 р.)

2. позивача - Сосіної І.О. (дов. № 01/01-24/05-14 від 08.01.2014 р.)

відповідача - Селіванова М.В. (дов. № б/н від 23.06.2014 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2014, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 в задоволенні позову про відшкодування шкоди у розмірі 108 328,00 грн., завданої державі у зв'язку з порушенням природоохоронного законодавства відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 грудня 2014 року у справі №922/976/14 касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задоволено частково, рішення господарського суду Харківської області від 28.07.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.10.2014 - скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Відповідно до витягу від 16 грудня 2014 року, автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Жигалкіну І.П.

Від Прокурора заяв та клопотань не надійшло. Вимоги ухвали суду не виконав. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від 1. Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від 2. Позивача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні та у наданому правовому обґрунтуванні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.

Від Відповідача заяв та клопотань не надійшло. У судовому засіданні та у наданому відзиві проти позовних вимог заперечує в частині стягнення 75 836,60 грн. та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

По матеріалам Державної екологічної інспекції у Харківській області Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за фактом спричинення державі збитків внаслідок здійснення забору підземної води СТОВ "Вільне" без дозволу на спеціальне водокористування.

У період з 26.06. по 16.07.2013 рік Державною екологічною інспекцією у Харківській області (Держекоінспекція) було проведено планову перевірку щодо додержання вимог природоохоронного законодавства в діяльності Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Вільне» (СТОВ «Вільне»), за результатами якої було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічним речовинами № 819/01-03/06-11.

Перевіркою встановлено, що у Відповідача був дозвіл на спеціальне водокористування від 22.08.2012 року Укр. №5969 А/Хар, строком дії 22.08.2015 рік. А також попередній дозвіл на спеціальне водокористування від 22.10.2009 року Укр. №4641А/Хар, строком дії до 29.07.2012 рік.

З довідки СТОВ «Вільне» вбачається, що за період з 30.07.2012 рік по 21.08.2012 рік було забрано 2200 м3 води на виробничі потреби та для передачі населенню, що здійснювалося із артезіанської свердловини за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідачем разом з відзивом, 10 лютого 2015 року, було надано копію листа №02-59 від 28.01.2015 р. Управління підприємництва та дозвільних процедур, де останнім зазначено, що до державного адміністратора Єдиного дозвільного центру м. Харкова 09.08.2012 р. від СТОВ "Вільне" було надано заяву на отримання дозволу на спеціальне водокористування.

На підставі відсутності дозволу на спеціальне водокористування у Відповідача за період з 30.07.2012 рік по 21.08.2012 рік Держекоінспекцією із врахування норм передбачених «Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 року зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 року (із змінами згідно наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220) (надалі - Методика № 389) була розрахована шкода за період з 30.07.2012 рік по 21.08.2012 рік, яка становить 108 328,00 грн.

Розрахунок шкоди заподіяної державі внаслідок самовільного використання води із водного об'єкта разом з претензією № 31 від 29.01.2014 року, були надіслані Відповідачу. Однак, після отримання претензії шкода внаслідок самовільного використання води із водних об'єктів Відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

З метою усунення порушень виявлених під час здійснення позапланової перевірки, 23 вересня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області було винесено припис № 06-22-187 про усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства.

За результатами перевірки на виклик Державної екологічної інспекції у Харківській області № 8697/01-24/06-17 від 16.12.2013 року представники підприємства для надання пояснень та розгляду питання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення не з'явились, що унеможливило притягнення винних осіб Товариства до адміністративної відповідальності.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009 року, розраховано шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного використання води з водного об'єкту, на загальну суму 108 328,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію № 31 від 29.01.2014 року, проте до теперішнього часу спричинені порушенням законодавства збитки не відшкодовані, що й стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Статтею 111-12 ГПК України передбачено, що вказівки, які містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Так суд керуючись вказівками постанови Вищого господарського суду України від 02 грудня 2014 р. досліджує надані до матеріалів справи докази та встановлює наступне.

Щодо наявності права Відповідача на земельну ділянку та чим ці права підтверджено: згідно акту перевірки № 819/01-03 та довідки СТОВ «Вільне» від 19.06.2013. вбачається, що СТОВ «Вільне «орендує землю у пайщиків. Кількість паїв 234 з них зареєстровано 137 паїв на площі 928,6772 га, 42 пая на площі 298,11 га договори не зареєстровані у зв'язку з оформленням спадщини, 55 пая на площі 578,8419 договори не заключені у зв'язку із відсутністю спадкоємця. Крім того 53,2 га знаходяться під будівлями та господарськими дворами. Документи, що посвідчують право власності або користування землею відсутні. В наявності лише дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки під майновим комплексом.

Також, актом перевірки зафіксовано, що СТОВ «Вільне» не є власником та землекористувачем земельних ділянок під водними спорудами, а останнім не надано ніяких підтверджуючих доказів, які спростували би дане твердження.

Щодо видобування відповідачем води для власних потреб: відповідно до п. 5 дозволу на спеціальне водокористування від 22.08.2012 року Укр.№5966А/Хар, строком дії 22.08.2015 рік метою користування підземною водою є господарсько-питні та технічні потреби.

Крім того, відповідно до довідки від 19.06.2013 СТОВ «Вільне» забір води здійснюється з шахтного колодязя на виробничі потреби і для передачі населення. Таким чином, СТОВ «Вільне» використовує підземну воду не для власних потреб. Довідкою Вільшанскьої селищної ради від 09.02.2015 р. № 02-17/60 зазначено, що у період з 30.07.2012 рік по 21.08.2012 рік Відповідач здійснював постачання питної води мешканцям селища Вільшани та забезпечував населення житлово-комунальною послугою.

З наданих сторонами пояснень вбачається, що встановлення перевищення Відповідачем ліміту видобування води: у зв'язку із відсутністю у СТОВ «Вільне» Журналу первинного обліку води за формою ПОД-12 та відсутністю лічильника, встановити перевищення або дотримання ліміту використання води є неможливим.

Також, суд зазначає, що у акті перевірки № 819/01-03 не було визначено та встановлено перевищення або дотримання ліміту Відповідачем використання води.

На підставі викладеного вбачається, що відсутні підстави для застосування норми ст. 23 Кодексу України про надра до правовідносин СТОВ «Вільне».

Щодо встановлення «чи є у відповідача дозвіл на користування надрами» зазначаємо, що даний дозвіл відсутній про що відображено в акті перевірки та не спростовано Відповідачем.

Щодо вказівки ВГС України про надання правового обґрунтування використання коефіцієнту 0,4924 для визначення розміру шкоди та правильність розрахунку такої шкоди, суд зазначає наступне.

Прокурором вимоги ухвали суду не виконано, не надано правового обґрунтування використання коефіцієнту 0,4924 для визначення розміру шкоди та правильність розрахунку такої шкоди.

Відповідно до п. 1.4. Методики № 389, що застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону на раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і, на підставі цієї Методики, розраховують розмір відшкодування збитків.

Відповідно до п. 9.1 Методики № 389, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), грн., здійснюється за формулою: Зсам = 100 х W х Тар, де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), куб.м; Тар - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для води з лиманів - розмір, грн/100 куб. м, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об'єкти», встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Тариф на підземну воду (ставка збору за спеціальне використання води) у відповідності до ст. 325 ПКУ у редакції 2013 року складав 49,24 коп./м3.

Пункт 9.2. Методики передбачає, що фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Як зазначає 2. Позивач, перевіркою встановлено, що підприємство з 30.07.2012 по 21.08.2012 роки здійснювало самовільне водокористування, у зв'язку з чим коефіцієнт «W» відповідно до довідки СТОВ «Вільне» від 19.06.2013 дорівнює 2200 м3.

Таким чином, Зсам(30.07.2012-21.08.2012)= 100*2200 м3 *49,24 коп./м3 =100*2200*0,44924= 108328,00 грн.

З даним правовим обґрунтуванням 2. Позивача щодо використання коефіцієнту 0,4924 для визначення розміру шкоди та правильність розрахунку такої шкоди суд не погоджується, з підстав того, що Відповідачем у період з 30.07.2012 рік по 21.08.2012 рік здійснювалось постачання питної води мешканцям селища Вільшани та забезпечував населення житлово-комунальною послугою, про що свідчить Довідка Вільшанскьої селищної ради від 09.02.2015 р. № 02-17/60. Також доводи 2. Позивача спростовується доводами та розрахунками Відповідача, оскільки 2. Позивачем не застосовано під час розрахунків передбаченого п. 325.9. ст. 325 Податкового кодексу України коефіцієнту 0,3 як для підприємства, що надає житлово-комунальні послуги з водопостачання.

Відповідно до п. 325.2 ст. 325 розділу XVI Податкового кодексу України на дату виявлення порушення ставка збору за спеціальне використання підземних вод у Харківській області становила 49,24 грн./100 м3.

Статтею 325 (п. 325.9) Податкового кодексу України встановлено, що до ставок збору житлово- комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.

Відповідно до ст. 14.1.59 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства - це Суб'єкти господарювання, які безпосередньо виробляють, створюють або надають житлово-комунальні послуги. Кодекс містить примітку, що таке визначення житлово-комунальних підприємств застосовується до розділу XVI Кодексу.

В силу ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Виконавцем таких послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

Результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною та гарячою водою відноситься до комунальних послуг.

Виходячи з положень ст. 13 вказаного Закону централізоване постачання холодної та гарячої води відноситься до комунальних послуг.

Одним із видів діяльності відповідача є забір, очищення та постачання води - Код КВЕД 36.00.

Згідно Звіту 2ТП (водогосп) за III квартал 2012 рік СТОВ "Вільне" останнім з початку 2012 року включаючи III квартал 2012 року було використано 26,0 тис. метрів кубічних (гр.2) підземних вод

(підземний водоносних горизонт) (гр.Б, В) питної якості (гр. Д), з яких 3,0 тис метрів кубічних за 1 місяць III кварталу 2012 року (липень) (гр. 3), 3,0 тис метрів кубічних за 2 місяць III кварталу 2012 року (серпень) (гр. 4), 2,0 тис метрів кубічних за 3 місяць III кварталу 2012 року (вересень) (гр. 5).

Водночас відповідно вказаного звіту у зазначеному обсязі вода питної якості була використана на господарсько-питні потреби сільського населення, тваринницькі комплекси, ремонтні майстерні, технічне обслуговування автотранспорту і механізмів тощо (Гр. 13),тобто на водопостачання с/г населення та особисті потреби підприємства.

Саме у 13 графі зазначаються обсяги використання води на водопостачання с/г населення та особисті потреби підприємства.

Згідно п.п. 3.7, 3.8., 5.3., 5.5, 5.7., 5.8., 5.10., 5.11. Інструкції щодо заповнення форми N 2-ТП (водгосп), затвердженої Наказом Держкомстату України від 30.09.1997 N 230, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 1997 р. за N 480/2284 в окремих графах таблиці 1 (заповнюються в звітах за кожний квартал) в порядку їх нумерації вказуються: гр. "В" (тип джерела водопостачання) проставляється у відповідності з п.3.7.- 60 - Підземний водоносний горизонт; гр. "Д" - (код категорії якості) забраної або одержаної води вказується згідно з п.3.8 - ПО - господарсько-питні потреби сільського населення, тваринницькі комплекси, ремонтні майстерні, технічне обслуговування автотранспорту і механізмів тощо (наростаючим підсумком з початку року); гр. 2 - обсяг забраної води із джерела або одержаної від іншого водокористувача води (в тому числі зворотні) в цілому за квартал (наростаючим підсумком з початку року); гр. 3-5 - обсяг забраної або одержаної води по місяцях звітного кварталу; гр. 8-9 - сумарні за квартал обсяги води (ліміти і фактичні), використаної водокористувачем, що звітує (наростаючим підсумком з початку року); гр. 10-13, 15 - обсяги використаної води на відповідні потреби водокористувачем, що звітує (в сумі повинні дорівнювати даним гр.9) (наростаючим підсумком з початку року).

Показник гр.13 відображає обсяг води, використаної на господарсько-питні потреби сільського населення, тваринницькі комплекси, ремонтні майстерні, технічне обслуговування автотранспорту і механізмів тощо (наростаючим підсумком з початку року).

В довідці СТОВ "Вільне" від 19.06.2013 року (т. 1 а.с. 47-50) про видобування підземних вод зазначено, що 99,5% видобутої води передано іншим водокористувачам (населенню), 0,5% використано на особисті потреби підприємства.

Зазначена інформація міститься також в довідці Голови Вільшанської селищної (сільської) ради № 02/17/60 від 09.02.2015 р.

Таким чином, здійснюючи водопостачання зі свердловини мешканцям відповідач, в розумінні ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Податкового кодексу України, надавав житлово-комунальні послуги і діяв як житлово-комунальне підприємство.

Окреслені доводи відповідають судовій практиці з розгляду спорів даної категорії справ, зокрема, Постановам Вищого господарського суду України від 04 березня 2014 року по справі № 914/2600/13, від 25 лютого 2014 року по справі № 914/2308/13.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України - "Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних та громадських потреб ".

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України - "Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У разі використання води з водних об'єктів загальнодержавного значення, дозвіл на спеціальне водокористування видається державними органами охорони навколишнього природного середовища. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з державними органами геології - в разі використання підземних вод. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. "

Згідно п. 9 ст. 44 Водного кодексу України - "Водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу ".

Відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій (ст. 1 Закону).

Відповідно до Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, розробленого, зокрема, відповідно до Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів.

Згідно п. 1.4 Порядку, акт перевірки - це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Відповідно до п. 4.1 Порядку, перевірка складається з таких основних частин: - підготовка перевірки; - проведення перевірки; - оформлення результатів перевірки (складання акта перевірки, оформлення інших матеріалів перевірки); - обговорення результатів перевірки, підписання акту перевірки; - застосування адміністративних стягнень до порушників законодавства про охорону навколишнього природного середовища (у разі виявлення порушень).

Пунктом 4.13 Порядку визначено, що за результатами проведеної планової або позапланової перевірки, в тому числі спільно з органами державного нагляду (контролю), державним інспектором складається уніфікований акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містить перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю), залежно від ресурсу, що перевірявся.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Прокурором не виконано вимоги суду та не надано до суду доказів, які витренувались вказівок визначених у постанові Вищого господарського суду України від 02 грудня 2014 року у справі №922/976/14.

Також суд зазначає, що згідно звіту 2ТП (водгосп) та довідки від 19.06.2013 р. товариством протягом періоду з 30.07.2012 р. по 21.08.2012 р. було видобуто 2200 м3 води, що становить 100 м3 на добу, яку Відповідачем постачалось у вигляді питної води мешканцям селища Вільшани, а також забезпечувалось населення житлово-комунальною послугою, про що свідчить Довідка Вільшанскьої селищної ради від 09.02.2015 р. № 02-17/60.

Тобто, Відповідачем не перевищено встановленого законом ліміту продуктивності водозаборів підземних вод, а тому, в даному випадку, мав право без спеціального дозволу на користування надрами, видобувати та використовувати підземні води.

Таким чином, Відповідач, здійснивши видобування та користування підземними водами для господарсько-питних та господарсько-побутових потреб, діяв в межах ст. 23 Кодексу України про надра.

Приписами ч. 2, 3 ст. 2 ВК України передбачено, що водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства. Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Таким чином, норма ст. 2 ВК України містить посилання на гірничі відносини, які виникають під час користування водними об'єктами та регулюються відповідним законодавством України. Відтак, водні відносини в Україні регулюються не лише Водним кодексом України, а і іншим законодавством, зокрема Кодексом України про надра.

Відповідно до ст. 1 Кодексу України про надра, надра - це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Згідно зі ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного та місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного і місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального вивчення та забезпечення раціонального використання надр.

Відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994р., підземні прісні води відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення. Визначення корисних копалин як копалин загальнодержавного чи місцевого значення поширює на них відповідний режим правового регулювання.

Надра надаються у користування зокрема для видобування корисних копалин (ст. 14 Кодексу України про надра).

Статтею 19 Кодексу України про надра передбачено, що надра надаються в користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 зазначеного Кодексу надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідеміологічного благополуччя населення.

Відповідно до ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

Реалізація землекористувачами або землевласниками права видобувати підземні води без спеціального дозволу, передбаченого статтею 23 Кодексу України про надра, можлива за наявності певних умов: по-перше, при наявність права на земельну ділянку, по-друге, при видобуванні води з метою її використання для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, по-третє, за умови неперевищення ліміту видобування підземних вод (не більше 300 м. куб. на добу).

Так було встановлено, що відповідно до довідки від 19.06.2013 СТОВ «Вільне» забір води здійснюється з шахтного колодязя на виробничі потреби і для передачі населення. Таким чином, СТОВ «Вільне» використовує підземну воду не для власних потреб

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Суд не вбачає з наданих прокурором та позивачами документів, які надані в якості доказів, протиправної поведінки відповідача, а отже відповідальність за вказані дії не може настати, оскільки відсутній повний склад господарського правопорушення, що передбачає настання наслідків які зумовлюють відшкодування шкоди.

З вказаних вище підстав суд вважає позовні вимоги, що пред'явлені до СТОВ "Вільне" не обґрунтованими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.02.2015 р.

Суддя І.П. Жигалкін