Рішення № 42904479, 20.02.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2015 р. Справа № 914/4445/14

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:

Приватного акціонерного товариства „Трускавецькурорт”, м. Трускавець, Львівська область

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Патронат Плюс”, м. Львів

про:

стягнення 1547,33 грн.

Суддя Артимович В.М.

Секретар судового засідання Струк Н.Р.

Представники сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства „Трускавецькурорт”, м. Трускавець, Львівська область, надалі – позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Патронат Плюс”, м. Львів, надалі – відповідач, про стягнення коштів в сумі 1567,52 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2014 р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, судове засідання призначено на 28.01.2015 р.

11.02.2015 р. через канцелярію на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням долучити до матеріалів справи ряд документів.

11.02.2015 р. на розгляд суду представник позивача подав клопотання з проханням продовжити строк розгляду справи.

В засідання суду 20.02.2015 р. представники позивача та відповідача, не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Сторонами спору 01.01.2014 р. було укладено договір про надання послуг № 183-01, відповідно до якого виконавець за завданням замовника зобов’язується в обсязі та на умовах, визначених цим договором, надавати замовнику послуги технологічної харчової лабораторії: проведення дослідження зразків продуктів харчування на відповідність вимогам ДСТУ, дослідження овочів на вміст нітратів, дослідження страв на дотримання технології і рекомендованої рецептури страв, контрольних проб продуктів харчування для визначення проценту відходів при холодній або тепловій обробці тощо відповідно до галузі атестації лабораторії та згідно з переліком, заявленим замовником, а замовник в обсязі та на умовах, визначених цим договором, зобов’язується оплатити ці послуги.

В додатку № 1 до договору визначені ціни на послуги харчової лабораторії для зовнішніх споживачів з 01.01.2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищевказаного договору сторонами підписано акти наданих послуг від 31.01.2014 р. за № 264 на суму 855,00 грн. та від 28.02.2014 р. за № 509 на суму 456,00 грн., що скріплені підписами уповноважених представників сторін спору та круглими печатками. З актів вбачається, що зауважень від відповідача, як замовника, щодо кількості, якості та строків надання послуг немає, а загальна вартість наданих послуг становить 1311,00 грн.

11.02.2015 р. позивачем подано уточнений розрахунок суми боргу з врахуванням індексу інфляції, відповідно до якого позивач просить суд стягнути з відповідача 1547,33 грн. з врахуванням інфляційних втрат за весь час прострочення.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Положеннями ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по договору 01.01.2014 р. за № 183-01 підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. п. 3.1. - 3.4. вищезгаданого договору вартість послуг за цим договором визначається відповідно до цін виконавця на послуги, що діють на момент оплати та обсягу замовлених послуг протягом строку дії договору. Ціни на послуги наведені в додатку 1, що є невід’ємною частиною договору. Замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту отримання рахунку. Протягом 5 днів після закінчення місяця, в якому надавались послуги, виконавець надає замовнику акт про надані послуги, в якому наводиться опис наданих виконавцем послуг та їх вартість згідно з цим договором. Замовник зобов’язаний підписати акт про надані послуги протягом 3 робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити виконавцю мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в акті послуги не відповідають фактично наданим виконавцем згідно з умовами цього договору та вимогами, установленим чинним в Україні законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи 31.01.2014 р. сторонами у двосторонньому порядку підписано акти наданих послуг від 31.01.2014 р. за № 264 та від 28.02.2014 р. за № 509, які склали ці акти про те, що виконавцем були виконані такі роботи на підставі договору, рахунків про оплату покупцю від 31.01.2014 р. за № 302, від 28.02.2014 р. за № 567.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що рахунки виставлені та підписані акти виконаних робіт, що містять посилання на рахунки, 31.01.2014 р. та 28.02.2014 р.

Відповідач взятих на себе зобов’язань перед позивачем належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову у нього виникла заборгованість в сумі 1311,00 грн.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення повністю. З відповідача слід стягнути 1311,00 грн.

Згідно ч. 6.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цим договором згідно з діючим законодавством України.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено розрахунок суми інфляційних нарахувань, зважаючи на відзив відповідача, вважає, що розрахунок втрат від інфляції за актами надання послуг підлягає до задоволення в сумі 236,33 грн.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням № 263 від 06.11.2014 р. на суму 1827,00 грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, стягнувши з нього на користь позивача судовий збір в розмірі 1827,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих послуг.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства „Трускавецькурорт”, м. Трускавець, задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Патронат Плюс» (79035, м. Львів, вул. Пасічна, 129; код ЄДРПОУ 33285535) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ Трускавецькурорт ” (82200, Львівська область, м. Трускавець, бульвар Ю.Дрогобича, 2; код ЄДРПОУ 30322940) 1311,00 грн. основного боргу, 236,33 грн. інфляційних нарахувань, 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.