Постанова № 42904319, 26.02.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 року Справа № 904/9151/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Вечірко І.О.

секретар судового засідання: Назаренко С.Г.

представники сторін:

від прокурора: представник в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від позивача: представник в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

від відповідача: Гаркунов Д.Ю., довіреність №13/05-1 від 13.05.14, представник;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 року у справі

за позовом Полтавського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача: Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", м. Дніпропетровськ

про стягнення 15 625,98 грн.

ВСТАНОВИВ:

Полтавський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача: Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" про стягнення заборгованості у розмірі 15 625,98 грн. за договором № 30/04-2013 від 30.04.2013 р.

В якості органу уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Прокурором в позовній заяві зазначено Публічне акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», Державне агентство автомобільних доріг України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 р. ( суддя Золотарьова Я. С. ) у справі № 904/9151/14 позов Прокурора задоволено у повному обсязі - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор"

Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" - 14 800,84 грн. основного боргу, 378,33 грн. - 3 % річних, 446,81 грн. - інфляційних втрат, 1 827,00 грн. судового збору.

Приймаючи рішення, господарський суд виходив з обставин доведеності не виконання Відповідачем перед Позивачем зобов'язань за Договором про закупівлю товарів № 30/04-2013 від 30.04.2013 р., а також того, що саме Державна агентство автомобільних доріг України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Не погодившись з вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права , просить рішення скасувати.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги, Відповідач посилається на те, що звертаючись із даною позовною заявою, прокурор не навів ніяких законних підстав, які б надавали йому право представляти у процесі інтереси позивачів, оскільки останні є господарюючими суб'єктами. Не подано прокурором і достатніх доказів на підтвердження того, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Фактично позов було подано не в інтересах держави, а звернувшись до суду в цій справі прокурор виступив як представник господарюючого суб'єкта в інтересах не сплати судового збору цим господарюючим суб'єктом.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.02.2015 р. у справі № 904/9151/14, колегією суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач ), суддів Бахмат Р. М., Євстигнеєва О.С. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" прийнято до розгляду, який було призначено на 26.02.2015 р.

Розпорядженням секретаря судової палати від 25.02.2015 р. у зв'язку з перебуванням судді Євстигнеєва О.С - члена постійно діючої колегії суддів, визначеної наказом голови суду № 50 від 20.10.2014 р., у відпустці, та керуючись ст. 4 6 ГПК України, п. п. 3.1.6, 3.1.7 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., наказом голови суду № 7 від 17.01.2011 р. визначена для розгляду справи колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєва І.М. ( доповідач ), суддів Бахмат Р. М., Вечірко І.О.

В судове засідання представники Прокурора та Позивача не з'явилися.

Від Позивача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника.

Згідно ч. 1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

Ст. 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Абзацом 1 п. 3.9.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів вважає, що неявка представників Прокурора та Позивача не перешкоджає вирішенню спору - розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА", представник якого присутній у

судовому засіданні.

У судовому засіданні 26.02.2015 р. оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника Відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 30.04.2013 р. між Філією "Гадяцький райавтодор" Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" ( Продавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Променергетика" ( Покупець ) укладено Договір № 30/04-2013, відповідно до п. 1.1 якого Продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - асфальтобетон тип "Б" ( а. с. 19 - 23 ).

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 Договору сума цього договору становить 99 999,00 грн. з ПДВ., ціна договору може бути зменшена/збільшена за взаємною згодою сторін.

П. 3.3 Договору передбачено, що ціна за одиницю товару становить: 1 164,20 грн.

На виконання умов договору, 30.04.2013 р. Продавець поставив Покупцю асфальтобетон у кількості 12 тон та бітум у кількості 0,100 тонн на загальну суму 14 800,84 грн. , що підтверджується: видатковою накладною № 64 від 30.04.2013 р. на суму 14 800,84 грн. ( а. с. 24); товарно-транспортною накладною № 1 від 30.04.2013 р. ( а. с. 25 ); актом прийому-передачі асфальтобетону у кількості 12 тон та бітуму у кількості 0,100 тонн на загальну суму 14 800,84 грн. від 30.04.2013 р. ( а. с. 26 ). Відповідач отримав товар на підставі довіреності № 1436 від 30.04.2013 (а.с.27).

Відповідно до п. 4.1 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом оплати Покупцем після отримання від Постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів.

До рахунку додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, податкові накладні та інші первині документи, передбачені для даного виду товару чинним законодавством (п. 4.2 договору ).

Відповідно до п. 4.3 Договору сторони свідчать, що Покупець зобов'язується розрахуватися з учасником за отриманий товар не раніше ніж через 3 дні з моменту отримання від Постачальника документів відповідно до п. 4.1. та п. 4.2 цього договору.

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств, станом на 01.07.2014 року ( а. с. 28 ) заборгованість Відповідача перед Позивачем за поставлений товар складає 14 800,84 грн.

Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 01-09/189-6 від 03.10.2014 р., в якій Продавець просив у семиденний строк з дати отримання цієї претензії здійснити оплату заборгованості у розмірі 14 800,84 грн. ( а. с. 29-31 ).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 14 800,84 грн. оплачено не було ( доказів не надано ).

Наявність за Відповідачем вказаної заборгованості перед Позивачем було також встановлено перевіркою додержання вимог бюджетного законодавства ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" щодо повноти вжитих заходів підприємством по стягненню дебіторської заборгованості, матеріали якої надійшли до Полтавської прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері з прокуратури Полтавської області.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги те, що ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» є підприємством, заснованим на державній власності ( згідно п. 1.1. Статуту ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» - засновником підприємства є ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», відповідно до пункту 5.1. Статуту ПАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» засновником

компанії є держава ), Полтавський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі позивача: Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" про стягнення заборгованості у розмірі 15 625,98 грн. за договором № 30/04-2013 від 30.04.2013 р.

Прокурор в своїй позовній заяві послався на те, що неналежне виконання зобов'язань Відповідача перед ДП «Полтавський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» призводить до негативних економічних наслідків у діяльності дочірнього підприємства, що в свою чергу підриває нормальне функціонування автодорожньої галузі держави та виконання покладених на Державне агентство автомобільних доріг завдань з реалізації державної політики у сфері дорожнього господарства, забезпечення в межах компетенції у разі запровадження в державі особливого періоду переведення транспорту і автомобільних доріг загального користування та державних дорожніх підприємств на відповідний режим роботи, проведення роботи із залучення додаткових (позабюджетних) джерел (у тому числі запозичень від міжнародних фінансових організацій, резидентів та нерезидентів України) для фінансування реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування та інших споруд, забезпечення розвитку виробничих потужностей дорожнього господарства, що передбачено пунктом 4 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України , затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. № 456/2011.

Предметом спору по цій справі є стягнення з Відповідача коштів за отриманий товар від Позивача на підставі умов договору про закупівлю товару, укладеного між сторонами.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Стаття 526 ЦК України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 655 ЦК України ).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.3 договору, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості сторонами надано не було.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 14 800,84 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від

простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з порушенням Відповідачем зобов'язання щодо своєчасної оплати поставленого товару, Позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 01.01.2014 р. по 07.11.2014 р. у сумі 378,33 грн. та інфляційні втрати за період з 01.01.2014 р. по 07.11.2014 р. у сумі 446,81 грн.

Вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 65, 38 грн. та інфляційних втрат у сумі 461, 82 грн. також є обґрунтованими.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи скаржника, що позов фактично було подано Прокурором не в інтересах держави, а в інтересах господарюючого суб'єкта, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно зі ст. 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України, є представництво громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про прокуратуру", при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Однією із форм представництва є звернення прокурора з позовом до суду. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 221 "Про утворення відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"" прийнято пропозицію Державної служби автомобільних доріг, погоджену з Міністерством транспорту, Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерством фінансів, Фондом державного майна та Антимонопольним комітетом, щодо утворення Державною службою автомобільних доріг відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

П. 2 Постанови установлено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг; повноваження вищого органу управління покладаються на засновника Компанії; у державній власності закріплюються 100 відсотків акцій Компанії із забороною їх відчуження, використання для формування статутних фондів будь-яких суб'єктів господарювання, передачі в управління будь-яким особам та вчинення будь-яких дій, наслідком яких може бути відчуження цих акцій з державної власності, зокрема передача в заставу, до прийняття окремого рішення щодо приватизації Компанії; акціонерами Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг до прийняття в установленому порядку рішення про приватизацію Компанії.

Указом Президента України "Про Положення про Державне агентство автомобільних доріг України" від 13.04.2011 р. № 456/2011 установлено, що Державне агентство автомобільних доріг України є правонаступником Державної служби автомобільних доріг України.

Отже, засновником, вищим органом і єдиним акціонером компанії є держава в особі Державного агентства автомобільних доріг України.

Таким чином, саме Державна агентство автомобільних доріг України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В даному випадку інтереси держави повністю збігаються з інтересами державного підприємства, і Державного агентства автомобільних доріг України, до сфери управляння якого належить Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Зазначена правова позиція знайшла своє відображення і в рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 ( справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді ), де суд зазначив, що інтереси держави можуть

збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З огляду на наведене, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст. ст. 101 - 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "ПРОМЕНЕРГЕТИКА" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 р. у справі № 904/9151/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 02.03.2015 року

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя І.О. Вечірко