Постанова № 42904199, 24.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

24 лютого 2015 року 13:45 №826/1047/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко»

до

державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032205,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032205.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 23.12.2014 №616/26-57-22-04-21/31779204 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп», необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032205. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 23.12.2014 №616/26-57-22-04-21/31779204 та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032205 через відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» пункту 198.6 статті 198, пункту 200.10, статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання із податку на додану вартість на суму 111121,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 23.12.2014 №616/26-57-22-04-21/31779204 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032205, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 138901,00 грн. у тому числі: 111121,00 грн. – основний платіж, 27780,00 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.12.2014 №616/26-57-22-04-21/31779204 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп» у липні 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп» (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» (покупець) укладено договір поставки від 03.07.2014 №ДГ-002/07, відповідно до якого, продавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити та передати у власність покупця товар, номенклатура та кількість якого визначається у відповідності з поданим покупцем замовленням, а покупець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та своєчасно оплатити товар.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договору поставки від 03.07.2014 №ДГ-002/07; товарно-транспортних накладних; видаткових накладних та податкових накладних за відповідний період.

При цьому, замовлень, які передбачені умовою договору поставки від 03.07.2014 №ДГ-002/07 і які мають містити дані про кількість, асортимент, строки і місце поставки, позивачем суду не надано.

Разом з тим, з наданих позивачем документів, вбачається, що останнім здійснювалась купівля портативних крісел та стільців, ізотермічних сумок.

У свою чергу, контролюючим органом під час проведення перевірки встановлено, що згідно з бази ЄРПН, товар (ізотермічні сумки та портативні крісла і стільці), придбані позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп» у звітному періоді є з кодом УКТЗЕД, проте, згідно бази АІС Митниця, імпортні операції в 2014 році у товариства з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп» відсутні. При відпрацюванні даних податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп» не встановлено придбання останнім товару, якій реалізовано позивачу.

Позивачем не наведено суду доказів щодо наявності у нього власних або орендованих транспортних засобів, доказів списання пального у зв’язку з перевезенням продукції та несення у зв’язку з цим витрат, що у сукупності та додатково дає підстави для висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача.

Крім того, позивачем не надано суду довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей (витяг із журналу реєстрації довіреностей), документів, що підтверджують право власності або оренду складського приміщення, оборотно-сальдових відомостей.

Також позивачем не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп».

Крім того, за результатами співставлення даних податкового обліку позивача із даними податкового обліку товариства з обмеженою відповідальністю «Реверанс груп», контролюючим органом встановлені значні відхилення, чим порушено фіскальні інтереси держави.

Отже, враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, позивачем не спростовано висновків акту перевірки щодо необґрунтованого формування даних свого податкового обліку за липень 2014 року.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.01.2015 №0000032205, а тому позовні вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 277,81 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 2500,21 грн. (2778,02 грн. – 277,81 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю «Тайм Еко» (03164, місто Київ, вулиця Наумова, 1, код ЄДРПОУ 31779204) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн. 21 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.