Постанова № 42904166, 18.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

18 лютого 2015 року 10:27 №826/1091/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Давиденко Л.В., за участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг»

до

державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2014 №0012192203, від 21.11.2014 №0012202223, від 21.11.2014 №0012212203

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.11.2014 №0012192203, від 21.11.2014 №0012202223, від 21.11.2014 №0012212203.

Позовні вимоги мотивовано тим, що державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на підставі хибних висновків акту перевірки від 27.10.2014 №1169/26-54-22-03/37195854 щодо відсутності факту реальності фінансово-господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД», необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 21.11.2014 №0012192203, від 21.11.2014 №0012202223, від 21.11.2014 №0012212203. За посиланням позивача, він є добросовісним платником податків, вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки від 27.10.2014 №1169/26-54-22-03/37195854 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 21.11.2014 №0012192203, від 21.11.2014 №0012202223, від 21.11.2014 №0012212203 з огляду на відсутність реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (попереднє найменування - державна податкова інспекція в Оболонському районі головного управління Міндоходів у місті Києві) проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД» за період з 01.08.2014 по 31.12.2014.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 66897,00 грн;

Крім того, перевіркою встановлено порушення пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту на суму 12503,00 грн;

Також, в акті перевірки зафіксовано порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг» пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 75430,00 грн.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 27.10.2014 №1169/26-54-22-03/37195854 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 21.11.2014 №0012192203, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 94287,50 грн. у тому числі: 75430,00 грн. – основний платіж, 18857,50 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 21.11.2014 №0012202203, яким позивачеві визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 83621,25 грн. у тому числі: 66897,00 грн. – основний платіж, 16724,25 грн. – штрафні (фінансові) санкції;

від 21.11.2014 №0012212203, яким позивачеві зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2013 року на 12503,00 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Приписами пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акту перевірки державної податкової інспекції в Оболонському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 27.10.2014 №1169/26-54-22-03/37195854 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг» та його контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД».

З матеріалів справи вбачається, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД» (виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Український компресорний холдинг» (замовник) укладено типові договори про надання послуг з ремонту компресорів від 08.07.2013 №07-03/13, від 29.08.2013 №08-02/13, від 25.09.2013 №09-04/13, від 29.10.2013 №10-07/13, відповідно до яких, виконавець зобов’язується на власний ризик, з використанням власних матеріалів, своїми силами надати послуги з ремонту компресорів, що належить замовнику.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів про надання послуг з ремонту компресорів від 08.07.2013 №07-03/13, від 29.08.2013 №08-02/13, від 25.09.2013 №09-04/13, від 29.10.2013 №10-07/13; калькуляцій вартості послуг по ремонту компресорів; контракту від 01.06.2011 №010611; митних декларацій; актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за відповідні періоди; податкових накладних за відповідні періоди.

Проте, контролюючим органом під час проведення перевірки, згідно підсистеми «Аналітична система» інтегрованої автоматизованої інформаційної системи «Податковий Блок» встановлено, що остання звітність товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД» подавалась з податку на прибуток за 2013 рік - з показником доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в сумі 9684,00тис.грн.; податку додану вартість за квітень 2014 - з показниками «усього податкових зобов'язань» в сумі 353,90 тис.грн., «усього податкового кредиту» в сумі 351,80 тис.грн.

Крім того, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ):

- за травень 2014 року - штатна чисельність працівників 1 особа, заробітна плата 0,00грн.,

- за грудень 2013 року - штатна чисельність працівників 1 особа, заробітна плата 2500,00грн.,

- за вересень 2013 року - штатна чисельність працівників 1 особа, заробітна плата 1900,00 грн.

Відповідно до звітних документів товариства з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД», на останньому в 2013 році працював лише директор, а тому умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу не було, як і не було транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, при значних обсягах купівлі та реалізації товарів (робіт, послуг).

З огляду на зазначене, контролюючий орган прийшов до висновку про відсутність реального руху активів у взаємовідносинах позивача із його контрагентом і створення позивачем відомості господарських операцій з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

Проаналізувавши доводи сторін, суд наголошує на тому, що позивачем не доведено суду економічної та ділової доцільності господарських взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД».

Так, основним видом діяльності позивача є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового значення, позивач має орендовані нежитлові приміщення для провадження своєї господарської діяльності.

Позивачем не надано суду доказів неможливості виконання ремонтних робіт компресорів (які є основним видом діяльності позивача) власними силами, а також доказів щодо необхідності залучення для виконання таких робіт контрагента, наявності у контрагента кваліфікованого персоналу для виконання ремонтних робіт.

Також позивачем не обґрунтовано суду економічну складову вартості ремонтних робіт, наявності економічної доцільності взаємовідносин із товариством з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД».

Враховуючи, що умовами договорів передбачалось виконання ремонтних робіт на території замовника, тобто позивача, останнім не надано суду доказів щодо допуску відповідних осіб до робіт, а також прізвища цих осіб, враховуючи що за податковою інформацією в товаристві з обмеженою відповідальністю «Актовір-ТД» працював лише директор.

Не спростовано позивачем і висновків акту перевірки щодо наявності відхилень між сумами задекларованого позивачем податкового кредиту та податковими зобов’язаннями його контрагента.

Враховуючи відсутність доведеної позивачем наявності ділової мети та економічної доцільності здійснених правочинів, відсутність обґрунтування вартості послуг, руху активів в процесі здійснення господарських взаємовідносин, суд погоджується і доводами контролюючого органу та вважає їх доведеними щодо створення позивачем уявності господарських операцій з метою штучного формування даних податкового обліку, а відтак порушення фіскальних інтересів держави.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про правомірність винесеного відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень 21.11.2014 №0012192203, від 21.11.2014 №0012202223, від 21.11.2014 №0012212203, а тому позовні вимоги про скасування зазначених податкових повідомлень-рішень є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками відмови у задоволенні позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із приписами статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 380,82 грн., з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі у розмірі 3 427,41 грн. (3 808,23 грн. – 380,82 грн.).

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю “Український компресорний холдинг” (04214, місто Київ, вулиця Північна, 6, літера “А1”, код ЄДРПОУ 37195854) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок ГУ ДКСУ в місті Києві №31218206784007, МФО 820019, код отримувача 38004897) судовий збір у розмірі 3 427,41 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний текст постанови складено 19.02.2015