Рішення № 42904129, 23.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2015№910/29100/14

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., при секретарі судового засідання Грабовській А.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/29100/14

за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ,

до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району», м. Київ,

про стягнення 150 209, 14 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Драчової М.С. (довіреність від 23.01.2015 №57);

відповідача - Гамолі О.Ф. (довіреність від 06.01.2015 №б/н).

Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - ПАТ «АК «Київводоканал»; Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району» (далі - КП «ЖЕО - 111»; Організація): 540 625, 28 грн. основного боргу, що утворився внаслідок неналежного виконання останнім умов договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 10.02.2006 № 06368/2-01 (далі - Договір), укладеного відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (найменування змінено на ПАТ «АК «Київводоканал») та КП «ЖЕО - 111»; 52 235, 03 грн. втрат від інфляції; 5 880, 55 грн. 3 % річних; 26 287, 62 грн. пені та 27 031, 26 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.2014 порушено провадження у справі.

02.02.2015 відповідач подав суду відзив, в якому просив у задоволенні позовних вимог частково відмовити, оскільки Товариство нарахувало заборгованість за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, безпідставно, зважаючи на те, що у сторін відсутні договірні відносини з приводу наведеного; крім того Організація просила суд врахувати, що кошти у сумі 173 901, 96 грн. позивач неправомірно зарахував як оплату за холодну воду, що йшла на підігрів, а тому вказану суму коштів слід врахувати у суму сплати боргу.

У судовому засіданні 23.02.2015 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.02.2006 Товариством (постачальник) та Організацією (абонент) укладено Договір за умовами якого:

- постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва (далі - Дозвіл), приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва (далі - місцеві правила приймання), а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила № 190), і Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції від 26.04.2002 за № 403/6691 (далі - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за Договором (пункт 1.1 Договору);

- за Договором встановлюється цілодобовий режим водопостачання та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг (встановлення графіків подачі води та /або приймання стоків тощо) (пункт 2.1 Договору);

- обсяг води, що підлягає постачанню та прийняттю в систему каналізації, надається абонентом у вигляді нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід'ємною частиною договору. Обсяг поставки води підлягає узгодженню з постачальником кожного наступного року з моменту укладення договору. Загальний обсяг поставлених за цим договором послуг визначається загальною кількістю наданих абоненту протягом дії договору кубічних метрів води та прийнятих у міську каналізацію стічних вод (пункт 1.3 Договору);

- постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 «Вода питна» (пункт 1.4 Договору);

- абонент забезпечує наявність та своєчасне подовження Дозволу на скид січних вод згідно із вимогами місцевих правил приймання, а також забезпечує скид стічних вод з дотриманням допустимих концентрацій забруднюючих речовин. Для житлового фонду, в якому немає підприємств-орендарів, які скидають стічні води технологічного походження, Дозвіл на скид стічних вод не потрібен (пункт 1.5 Договору);

- облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється:

за показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями лічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої для поливу води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих Абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Договору);

- зняття показань з лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням ) зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (підпункт 2.1.2 пункту 2.1 Договору);

- облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов'язковому звірянню у постачальника. Абонент щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт про обсяги наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння за проведеними розрахунками за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до позивача із необхідними обліковими та бухгалтерськими документами для проведення звіряння обсягів наданих послуг у відповідному звітному періоді та розрахунків. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту Договору облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведення абонентом розрахунків вважаються безумовно погодженими абонентом (підпункт 2.1.6 пункту 2.1 Договору);

- постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії Договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до Договору стосовно строків їх введення та розмірів (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Договору);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір чинних тарифів; оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до установи банку; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України; в разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від абонента, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору);

- у разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи із фактичної кількості спожитих послуг, чинного тарифу та фактичної кількості спожитої води (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Договору);

- у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента письмово повідомити про це постачальника та й цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною (підпункт 2.2.4 пункту 2.2 Договору).

- постачальник зобов'язується забезпечувати абоненту постачання питної води, якість якої відповідає ГОСТ 2874-82 «Вода питна» до його водопровідного вводу (підпункт 3.1.1 пункту 3.1 Договору);

- абонент зобов'язується сплачувати вартість наданих йому постачальником послуг на умовах Договору (підпункт 3.3.5 пункту 3.3 Договору);

- Договір набирає чинності з дня його підписання та діє один рік. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються Договором (пункт 7.1 Договору).

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов Договору Товариство надало Організації послуги з постачання питної води та водовідведення (за період з 01.10.2013 до 30.06.2014) вартістю 1 848 695, 55 грн., а відповідач зобов'язання з оплати послуг виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, сплативши 1 308 070, 27 грн., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача борг за надані послуги з постачання питної води та водовідведення у сумі 540 625, 28 грн.

Надання послуг з постачання питної води та водовідведення позивач підтверджує актами про зняття показань з приладів обліку, підписаними уповноваженими представниками сторін, розшифровками рахунків абонента, в яких зафіксовані об'єми спожитих відповідачем послуг та тарифи, застосовані при нарахуванні послуг, а також реєстрами дебетових повідомлень.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Таким чином, Правила № 190 є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання.

Відповідно до пункту 2.1 Правил № 190 договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання» та «Про житлово-комунальні послуги», яким, згідно пунктом 2.2 Правил № 190, визначаються істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Як вбачається з матеріалів справи (розгорнутий розрахунок позовних вимог) заявлена до стягнення сума основного боргу за період з 01.10.2013 до 30.06.2014 складається з:

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків (код-1-1381 та 1-1710) в сумі 268 727, 25 грн.;

- боргу за надання послуг з прийняття стоків гарячої води (код-1-51381) в сумі 114 342, 34 грн.;

- боргу за постачання холодної питної води на підігрів (код-1-51381) в сумі 157 555, 69 грн.

На підтвердження факту виконання договору за вказаний період позивачем було надано акти про зняття показників з приладів обліку з жовтня 2013 року до червня 2014 року.

Відповідач заперечив проти стягнення заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, посилаючись на відсутність договірних відносин з позивачем в цій частині.

В силу приписів статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Правилами № 190 врегульовано порядок проведення розрахунків за відпущену питну воду та приймання стічних вод.

Так, пунктом 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне відання, користування, концесію. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень) фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію.

Тобто, гаряча та перегріта вода є продукцією енергопостачальника та/або виробника. Споживачем холодної води як складової гарячого водопостачання є виробник та/або постачальник енергії.

Позивач не є особою, яка надає послуги з гарячого водопостачання як самостійного різновиду енергії (продукції).

Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності на балансі відповідача у спірному періоді теплових пунктів (бойлерів) суду надано не було.

Таким чином, з урахуванням змісту наведених актів законодавства, дослідивши фактичні обставини, пов'язані з виконанням сторонами взятих на себе за Договором зобов'язань, а також щодо постачання позивачем ПАТ «АК «Київенерго» питної води для її підігріву та постачання споживачам гарячої води, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача зобов'язань за Договором перед Товариством з оплати питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, а тому в стягненні боргу у сумі 157 555, 69 грн. слід відмовити, задовольнивши позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 383 069, 59 грн.

Щодо доводів позивача про визнання боргу за постачання холодної питної води на підігрів (код-1-51381) шляхом часткової оплати виставлених рахунків, слід зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що Організація за період з жовтня 2013 року до червня 2014 року перерахувало позивачу грошові кошти у сумі 1 308 070, 27 грн., частина з яких у сумі 173 901, 96 грн. була зарахована позивачем в рахунок сплати за холодну воду, яка йшла на виготовлення гарячої води.

Проте суд не має права зараховувати грошові кошти у сумі 173 901, 96 грн. в рахунок погашення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків, оскільки названа дія буде виходити за межі розгляду даного господарського спору.

Водночас, господарський суд міста Києва вбачає за можливе зазначити, що Організація може вирішити питання щодо повернення грошових коштів у вказаній сумі шляхом досудового врегулювання спору із ПАТ «АК «Київводоканал» або зверненням до суду із відповідним позовом.

Крім заявленої суми основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача: 52 235, 03 грн. втрат від інфляції; 5 880, 55 грн. 3 % річних; 26 287, 62 грн. пені та 27 031, 26 грн. штрафу.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши власний перерахунок суми втрат від інфляції та 3% річних, врахувавши при цьому часткове задоволення вимог щодо стягнення з Організації на користь Товариства основного боргу, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 33 005, 63 грн. та 3% річних у сумі 4 392, 32 грн.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

За безпідставну відмову оплатити направлений рахунок або вимогу щодо оплати абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 5 відсотків від суми, яку відмовився сплатити (пункт 4.6 Договору).

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, за шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня (за період з 19.10.2013 до 30.06.2014) у сумі 18 184, 43 грн. та штраф у сумі 19 153, 48 грн. (5 % від 383 069, 59 грн.)

У розподілі судових витрат господарським судом враховується, що за приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району» (03045, м. Київ, вул. Новопирогівська, 25/2; ідентифікаційний код 26385463) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664): 383 069 (триста вісімдесят три тисячі шістдесят дев'ять) грн. 59 коп. основного боргу; 37 481 (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят одну) грн. 68 коп. втрат від інфляції; 3% річних у сумі 4 392 (чотири тисячі триста дев'яносто дві) грн. 32 коп.; 18 184 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 43 коп. пені; штраф у сумі 19 153 (дев'ятнадцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 48 коп. та 9 246 (дев'ять тисяч двісті сорок шість) грн. 21 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2015.

Суддя О. Марченко