Ухвала суду № 42904039, 09.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/41850/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Кошіля В.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Коваль І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2-а-8923/09/2270/4

за позовом Публічного акціонерного товариства «Модуль»

до Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області від 13.07.2009 № 0000082343/0 та № 0000092343/0, від 06.11.2009 № 0000082343/1 та № 0000092343/1.

Кам'янець-Подільська об'єднана державна податкова інспекція Хмельницької області Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну відповідача у справі - Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби її правонаступником - Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 13.07.2009 № 0000082343/0 та складеним за результатами його оскарження податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2009 № 0000082343/1 бюджетного відшкодування в загальній сумі 2175377,00 грн., в т.ч. за липень 2008 року в сумі 1545377,00 грн. та за лютий 2009 року в сумі 630000,00 грн., слугували висновки перевірки, викладені в акті планової виїзної перевірки від 03.07.2009 № 1491/234/21338358 за період з 01.04.2008 по 31.04.2009, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2009 № 0000092343/0 та складеним за результатами його оскарження податковим повідомленням-рішенням від 06.11.2009 № 0000092343/1 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 2956082 грн., в т.ч. 1970721 грн. основного платежу (за квітень 2008 р. в сумі 12385 грн., за грудень 2008 року в сумі 1570383 грн., за січень 2009 року в сумі 387953 грн.) та в сумі 985361 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені у вказаному акті, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Порушення наведених норм пов'язано з формуванням позивачем податкового кредиту та заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

1.За висновками перевірки, викладеними в акті від 03.07.2009 № 1491/234/21338358 за період з 01.04.2008 по 31.04.2009, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість на підставі податкових накладних на загальну суму ПДВ - 20749534 грн., виписаних ПП «Алантан Індастрі» у квітні, травні, червні, серпні, вересні, жовтні 2008 року за операціями з поставки сталі холоднокатаної за договором від 10.01.2008 № 1801/08, здійсненими з метою отримання незаконної податкової вигоди (стор.23-38 акту перевірки), а також податок на додану вартість на підставі податкових накладних на загальну суму ПДВ - 180953,35 грн., виписаних ТОВ «Торгресурс» у червні 2008 року за операціями з поставки цинку металевого марки ЦВ за договором від 15.07.2007 № 15/07/07-1ТР, здійсненими з метою отримання незаконної податкової вигоди (стор.38-45 акту перевірки.

З акту перевірки вбачається, що податковий орган ставить під сумнів здійснення позивачем операцій з ПП «Алантан Індастрі» з огляду на те, що надані залізничні накладні, перелік яких міститься в акті перевірки, не містять інформації, яка б засвідчувала поставку товару ПП «Алантан Індастрі», вантажовідправниками у накладних значаться - ТОВ «Валентин» та ПП «Аммра Трейд», а також посилаючись на відсутність сертифікатів походження сировини та доказів транспортування товару.

Реальне здійснення господарських операцій з ТОВ «Торгресурс» поставлено податковим органом під сумнів з огляду на те, що у товарно-транспортній накладній без номера та дати фактичним постачальником товару є ТОВ «Арсенал», в накладній відсутня назва товару. Крім того, до перевірки не надано сертифікатів якості на поставлений цинк. При цьому податковий орган вказує на те, що надані до перевірки залізничні накладні та товарно-транспортні накладні не містять інформації, яка б вказувала на операції з ТОВ «Торгресурс», а також на відсутність сертифіката на сировину, який, за позицією податкового органу, є доказом придбання товару з метою використання в господарській діяльності, а також на ненадання доказів транспортування товару.

2. За висновками перевірки позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за квітень, травень, серпень, вересень, жовтень 2008 року частину суми податку на додану вартість, що складає 220281 грн., сплаченого при придбанні товарів, що не використовуються в оподатковуваних операціях (стор.41-42 акту перевірки).

При цьому податковий орган виходив з того, що позивач здійснює господарську діяльність із виготовлення продукції, у зв'язку з чим ним придбавалась металопродукція та сплачувався податок на додану вартість за 20% ставкою. В ході виробничого процесу з виготовлення продукції на підприємстві виникли відходи виробництва, які оприбутковані як металобрухт та в подальшому реалізовані позивачем як товар, що звільнений від оподаткування відповідно до вимог п. 11.44 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». Враховуючи вимоги п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач повинен був зменшити податковий кредит за тими товарами, які раніше придбавались для застосування в оподатковуваних операціях, а потім фактично використані в операціях, звільнених від оподаткування.

3. За висновками перевірки позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за періоди: квітень-листопад 2008 року податок на додану вартість в загальній сумі 6134,83 грн. на підставі чеків, підтверджуючих факт заправки автомобільного транспорту на АЗС, проживання в готелях осіб у відрядженнях тощо, в яких вказано індивідуальні податкові номера контрагентів, які не є платниками податку на додану вартість (стор.47-49 акту перевірки).

4. За висновками акту перевірки позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за листопад, грудень 2008 року та січень, лютий 2009 року

податок на додану вартість в сумі 501329,96 грн. від вартості сталі тонколистової оцинкованої за операціями з повернення від ТОВ «Євро-Профіль» раніше поставленого позивачем товару та за січень 2009 року - податок на додану вартість в сумі 459941 грн. від вартості зазначеного товару за операціями з повернення від ТОВ «Євро-Модуль» поставленого позивачем грудні 2008 року товару (стор.49-50 акту перевірки).

Податковий орган виходить з того, що позивач не мав права формувати податковий кредит, а повинен був, у зв'язку з поверненням раніше поставленого товару, відкоригувати раніше сформовані податкові зобов'язання за операціями з поставки такого товару.

5. За висновками перевірки позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за січень, лютий, березень 2009 року податок на додану вартість в сумі 1320000 грн. від вартості послуг оренди, наданих ТОВ ПзІІ «Едпол», самостійно відкоригував дане відхилення згідно з розрахунками коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних за березень та квітень 2009 року у зв'язку зі зміною орендної плати, однак декларації за березень 2009 року не надав (декларація за березень 2009 року не визнана як податкова звітність) (стор.51 акту перевірки).

Обґрунтовуючи свою позицію про протиправне зменшення бюджетного відшкодування за податковим повідомленням-рішенням від 13.07.2009 № 0000082343/0 та складеним за результатами оскарження податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2009 № 0000082343/1 бюджетного відшкодування в загальній сумі 2175377,00 грн., в т.ч. за липень 2008 року в сумі 1545377,00 грн. та за лютий 2009 року в сумі 630000,00 грн., позивач в позові посилався на те, що податковий орган раніше здійснював позапланову перевірку з питань достовірного нарахування бюджетного відшкодування, в т.ч. за липень 2008 року та лютий 2009 року.

Результати попередньої перевірки за період, до якого увійшов липень 2008 року, оформлені актом перевірки від 25.09.2008 № 2130/234/21338358, яким зафіксовано завищення позивачем бюджетного відшкодування за липень 2008 року в сумі 2723066 грн. (у зв'язку з чим складено податкове повідомлення-рішення від 02.10.2008 № 0000402343/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 2723066 грн.) та підтверджено правомірність решти заявленого позивачем за цей період бюджетного відшкодування в сумі 5482563 грн. Однак податковий орган протиправно, без наведення обґрунтованих розрахунків, в акті перевірки від 03.07.2009 № 1491/234/21338358 зазначив про заниження позивачем бюджетного відшкодування за липень 2008 року в сумі 1543377 грн., що включається до раніше підтвердженого податковим органом бюджетного відшкодування в сумі 5482563 грн.

Такі самі обґрунтування позивачем наведено і щодо протиправності зменшення бюджетного відшкодування за лютий 2009 року в сумі 630000 грн. Позивач посилається на те, що бюджетне відшкодування в сумі 630000 грн. за лютий 2009 року було раніше підтверджено податковим органом в акті виїзної планової перевірки від 19.05.2009 № 1116/234/21338358.

Однак суди попередніх інстанцій такі обставини ретельно не дослідили, у разі їх підтвердження, не надали оцінки правомірності таким діям відповідача.

При вирішенні справи в частині, що стосується висновків про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту частини суми податку, сплаченого при придбанні металопродукції, що не використовуються в оподатковуваних операціях, слід виходити з такого.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закон) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, які призначаються для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 та п. 11.44 ст. 11 цього Закону, то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

У разі якщо якщо металосировина, у зв'язку із придбанням якої сплачені позивачем суми податку на додану вартість віднесені до податкового кредиту, повністю залучена до виробничого процесу із виготовлення продукції позивача з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності, технологічний процес такого виробництва неможливий без одержання відходів у вигляді металобрухту, а брухт чорних металів, який поставлявся позивачем, не придбавався з метою його використання у неоподатковуваних операціях, то зазначені відходи власного виробництва не можуть кваліфікуватись як наведений у підпункті 7.4.3 цієї статті товар, який був придбаний чи виготовлений платником і частково використовувався ним у неоподатковуваних операціях.

На користь наведеної позиції свідчить і подальше вдосконалення законодавцем правового регулювання питань щодо формування податкового кредиту та закріплення у Податковому кодексі України норми, за змістом якої правила щодо пропорційного віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не застосовуються і податковий кредит не зменшується у разі постачання платником податку відходів і брухту чорних металів, які утворилися в такого платника внаслідок переробки, обробки сировини чи матеріалів на виробництві (п. 199.6 ст. 199).

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05.03.2013 у справі № 21-45а13, а відповідно до вимог ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України є обов'язковими для всіх судів України, які, своєю чергою, зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

При вирішенні справи в частині, що стосується формування позивачем податкового кредиту за січень, лютий, березень 2009 року з податку на додану вартість в сумі 1320000 грн. від вартості послуг оренди, наданих ТОВ ПзІІ «Едпол», суди повинні були надати оцінку доводам позивача про те, що ним було здійснено коригування на підставі п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв'язку із зміною суми компенсації вартості орендних послуг через наступний за поставкою перегляд цін, а не на підставі п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - через самостійне виявлення помилок у показниках раніше поданої податкової декларації.

Такої оцінки судами надано не було, натомість було застосовано положення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що, у разі підтвердження обставини щодо здійснення коригування позивачем на підставі п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», не може бути визнано правильним.

За наведених судом касаційної інстанції недоліків оскаржувані судові рішення у вказаних частинах не можуть бути визнані законними і обґрунтованими. При цьому суд касаційної інстанції вважає за правильне скасувати оскаржувані судові рішення повністю, а справу направити на новий розгляд, оскільки не може встановити конкретні визначені податковим органом позивачу суми податку на додану вартість з основного платежу та штрафних санкцій та зменшені позивачу суми бюджетного відшкодування за кожним з епізодів.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кам'янець-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді В.В. Кошіль

Ю.І. Цвіркун