Ухвала суду № 42904010, 04.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2015 року м. Київ К/800/52485/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до відділу Державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 26 травня 2014 року № ВП 43466742 про відкриття виконавчого провадження.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та своєчасно, підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції, як таких, що постановлені із порушенням норм матеріального і процесуального права, ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що у виконавчому листі, на підставі якого відкрито виконавче провадження, відсутній код ЄДРПОУ стягувача, що є порушенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у відповідача були відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження та оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві від 26 травня 2014 року № ВП 43466742 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 6а-13/2010 виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області 09.04.2014 року.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження, зокрема, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.

Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що у виконавчому листі зазначається ідентифікаційний код стягувача лише у разі наявності в матеріалах адміністративної справи такої інформації, або якщо вона відома суду.

Дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність помилок у виконавчому листі № 6а-13/2010 виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області 09.04.2014 року. Крім того, у виконавчому листі 6а-13/2010 наявно достатньо інформації, за допомогою якої можна ідентифікувати як боржника так і стягувача у виконавчому провадженні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Тобто, відсутність даних про ідентифікаційний код стягувача може бути усунута в процесі виконавчого провадження.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане, обґрунтовано та своєчасно, підстави для скасування вказаної постанови відсутні.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в

адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2014 року у справі № 826/8902/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді: І.Я. Олендер

С.Є. Амєлін

М.Г. Кобилянський