Ухвала суду № 42903977, 17.02.2015, Вищий адміністративний суд України

Дата ухвалення
17.02.2015
Номер справи
826/2169/14
Номер документу
42903977
Форма судочинства
Адміністративне

Отримати професійний переклад цього документа на англійську мову

Державний герб України

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2015 року м. Київ К/800/54590/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., секретар судового засідання - Іванов Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014у справі №826/2169/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.02.2014 №0000074050.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014, задоволено позовні вимоги повністю, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.02.2014 №0000074050.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Також відповідач в судовому засіданні просив в силу положень ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустити заміну відповідача у справі на його правонаступника - Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрпромспецкомплект-3», ТОВ «Агропер-спектива», ФГ «Себек-2007», ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ТОВ «В.С.В. - Агро», ПП «Тімурагро», ОСОБА_2, ОСОБА_3 за період з 01.04.2010 по 31.12.2012, за наслідками якої відповідачем складено акт від 13.11.2013 №1362/40-50/30307207 про порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток на суму 1789268,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0000564050, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2683376,00 грн. у тому числі: 1789268,00 грн. - основний платіж, 894108,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатом оскарження прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 29.11.2013 №0000564050 в адміністративному порядку, винесено нове податкове повідомлення-рішення від 12.02.2014 №0000074050, яким позивачеві зменшено штрафні санкції на суму 30 039,00 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем не доведено безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами та відповідно наявність порушень ним податкового законодавства, а тому відсутні законні підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем та/або порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються лише на результатах актів перевірок контрагентів позивача та на акт міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів у місті Києві - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 16.01.2013 №20/40-50/23-20/30307207 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» з питань правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за 2010-2011-2012 роки», а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді. Разом з цим, обставини, встановлені в актах перевірок, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з його контрагентами (постачальниками): ПП «Павлоград-Інвест-Агро», ПП «Тімурагро», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ФГ «Себек-2007», ТОВ «Агроперспектива», ПП «Укрпромспецкомплект-3», ТОВ «В.С.В. - Агро» за договорами поставки, предметом яких є постачання сільськогосподарської продукції (вид продукції в кожному з договорів різний: горох, пшениця, ячмінь, кукурудза, насіння соняшника) насипом відповідно до умов договорів, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України. При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Судами були досліджені усі первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, складські квитанції на зерно, квитанції про приймання вантажу, товарно-транспортні накладні, витяги з реєстру складських документів на зерно), складені на реалізацію укладених з постачальниками договорів, та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до витрат, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.

Оскільки позивач надав всі первинні документи, що стосуються господарської операції за участю контрагентів, які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку та реальне використання товару в господарській діяльності, відтак суди дійшли правильного висновку про правомірність формування позивачем витрат на підставі розрахунків, проведених за наслідками господарських операцій з контрагентами.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що не ґрунтується на нормах закону, а тому воно підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують, а зводяться до переоцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, що у відповідності до ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

З огляду на реорганізацію відповідача у справі Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне замінити Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 55, 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Допустити заміну відповідача (Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників) його правонаступником - Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників.

2. Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників залишити без задоволення.

3. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош

Часті запитання

Який тип судового документу № 42903977 ?

Документ № 42903977 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 42903977 ?

Дата ухвалення - 17.02.2015

Яка форма судочинства по судовому документу № 42903977 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 42903977 ?

В Вищий адміністративний суд України
Попередній документ : 42903975
Наступний документ : 42903979