Ухвала суду № 42903930, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/58160/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р.

у справі № 813/878/14

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій»

до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з додатковою відповідальністю «Червоноградський завод металоконструкцій» (далі - позивач, ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Червонограді) про скасування податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 27.12.2011 р. №0001132301 та №0001142301.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у м. Червонограді, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у м. Червонограді проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок у банку за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395.

В акті перевірки зазначено порушення п.198.3, 198.6 ст. 198, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суму податкового кредиту на загальну суму 109312,17 грн., та порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року на 436125 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0001132301, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 436125,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2180630 грн.; податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 року № 0001142301, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 109312 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між постачальником - ТОВ ТБК «Металбудсервіс» та покупцем - ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» укладено договір поставки від 08.08.2011 року №1773, додаткова угода від 17.08.2011 року. На виконання своїх зобов'язань за договором ТОВ ТБК «Металбудсервіс» поставило ТДВ «Червоноградський завод металоконструкцій» металопрокат у вересні 2011 року.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками - фактури, платіжними дорученнями тощо.

Реалізацію товару (металевих конструкцій) підтверджено договорами, видатковими накладними, згідно з якими товар реалізовувався контрагентам - ТзДВ «Трансмост», ТОВ «Транс-Сервіс-1», МНВАП «Авіокон проект».

Крім того, позивачем було також укладено договір поставки металопрокату з ТзОВ «Транс Агентство Сервіс» (постачальник) від 01.10.2010 року №011305.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковою накладною, видатковою накладною, банківською випискою тощо.

В подальшому придбаний металопрокат був використаний у власній господарській діяльності для виготовлення металевих конструкцій, які надалі були реалізовані контрагентам - «REX-BUD» Sр. z.о.о, Роlimex-Моstostal S.А. (Польща), ООО «Белл Групп» (РФ), ООО «УниверсалСистем» (Білорусь).

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Також суди попередніх інстанцій правильного висновку, що відповідно до норм ст. 56 ПК України станом на дату проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 20.12.2011 року № 1598/2301/01267395 та прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення № 0001132301 від 27.12.2011р., контролюючий орган був обізнаний про те, що сума податкового зобов'язання (436125 грн.), яка визначена позивачу згідно з висновками попереднього акту №1283/2301/01267395, є неузгодженою. Відтак, позивач мав право відображати у податковій звітності суму залишку від'ємного значення у наступних податкових періодах у період оскарження ним рішення контролюючого органу про зменшення суми залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.04.2014 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов