Ухвала суду № 42903911, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/59234/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Ланченко Л.В. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р.

у справі № 826/14030/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зара Україна»

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Зара Україна» (далі - позивач, ТОВ «Зара Україна») звернулось до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Центральний офіс) про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000293930.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.10.2013 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.04.2014 р. скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинним податкового повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17 червня 2013 року №0000283930.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Центральний офіс, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Зара Україна», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Центральним офісом проведено фактичну перевірку ТОВ «Зара Україна», за результатами якої складено акт перевірки № 0024/28/10/39/35534116 від 05 червня 2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та пункту 2.6. постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. №637, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за №40/10320 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення №637).

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року № 0000293930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 382160 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17 червня 2013 року № 0000283930, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 806414,75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2.1. Положення №637 підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в банках і зберігають на цих рахунках свої кошти, здійснюють розрахунки за своїми грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, пріоритетно в безготівковій формі, а також у готівковій формі (з дотриманням чинних обмежень) у порядку, установленому законодавством України.

Підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Пунктом 2.6. Положення №637 також закріплено, що уся готівка, що надходить до касі, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Таким чином, пунктом 2.6 Положення №637 передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Відтак, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення №637, оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Як вбачається з матеріалів справи, у господарській одиниці позивача у період, що перевірявся працівниками податкового органу, використовувалось два РРО: фіскальний №26650096691 та фіскальний №26650096690.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні записи на підставі Z-звіту №1005, №941 та №1064 зроблені послідовно в календарній черговості. Необхідність викреслювання записів за 22 травня та 18 березня 2011 року зумовлена нечіткістю записів у стовпці 8 та стовпці 6, що підтверджено ідентичністю даних, першочергово занесених у КОРО і зазначених після проведення викреслення.

Порівнюючи записи, внесені у КОРО №26650096690/1 26 квітня 2011 року на підставі Z-звіту №1064, зумовлені помилкою у віднесенні даних, зазначених у Z-звіті, до відповідного стовпчика КОРО.

Також судами встановлено, що в КОРО №26650096690/1 та №26650096691/1 всі Z-звіти підклеєні послідовно в хронологічному порядку і так само записи щодо оприбуткування готівки внесені у хронологічному порядку та фіксують суми, вказані в таких звітах.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відображення позивачем повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО, що свідчить про дотримання порядку оприбуткування готівки.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.08.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Л.В. Ланченко

О.В. Муравйов