Ухвала суду № 42903902, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Київ К/800/45443/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Муравйова ОВ..

за участю секретаря: Іванова Д.О.

представників:

позивача: Мазурик Х.І.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року

у справі № 2а-10060/12/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак»

до Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №0000182301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 83 423,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чумак» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Чумак») звернулось до суду з позовом до Старосамбірської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №0000182301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 83 423,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року адміністративний позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.02.2013 року. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чумак» відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу МДПІ, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ТОВ «Чумак» залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що МДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Чумак» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року за результатами якої складено акт від 05.11.2012 року №1148/220/20796478.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14, пп. 135.1 п. 135.2 ст. 135, п. 137.1 ст. 137, п. 138.2., ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме: занижено податок на прибуток у ІІ кварталі 2011 року на суму 83423 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 року №0000182301, яким ТОВ «Чумак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 111475,00 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Чумак» щодо скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що висновки податкового органу є необґрунтованими.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Чумак», виходив з того, що позовні вимоги є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Колегія суду не може погодитись з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважаючи його передчасним та таким, що винесений з неповним з'ясуванням всіх обставин справи, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп. 14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Чумак» у ІІ кварталі 2011 року (квітень-червень) придбавало товари продовольчої, промислової груп, а також алкогольні напої та тютюнові вироби, які передавало на реалізацію у роздрібну торгівлю через власну мережу магазинів.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, ТОВ «Чумак» виходив з того, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у ІІ кварталі 2011 року. Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що на момент проведення перевірки у позивача були в наявності всі первинні документи по факту придбання товарів, проте у зв'язку з проведенням під час планової виїзної перевірки інвентаризації на ТОВ «Чумак», до перевірки були надані копії цих первинних документів, що не заперечувалось відповідачем.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «Чумак» виходив з того, що позивачем не було надано первинних документів до моменту прийняття рішення відповідачем, та застосував до спірних правовідносин пункт 44.6 ст. 44 ПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 207 КАС України в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються встановлені судом апеляційної інстанції обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Однак, судом апеляційної інстанції, не зазначено обставин, якими спростовується висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу витрат вартості замовлених товарів.

Крім того, судом апеляційної інстанції не було з'ясовано належним чином обставини справи, не було встановлено причини не надання ТОВ «Чумак» первинних документів, не витребувано належних доказів та фактично не перевірено обставини використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, наявності у позивача ділової мети при здійсненні вказаних господарських операцій.

Отже, колегія суду приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції не розглянув належним чином докази, що містяться в матеріалах справи, не надав належну оцінку обставинам справи, порушив та невірно застосував норми матеріального права, та, як наслідок, прийняв незаконне рішення.

Викладене свідчить про порушення судом вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 4 ст. 227 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на підставі ч. 2 ст. 227 КАС України ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене, дослідити на підставі належних доказів питання реальності господарських операцій, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чумак» задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2014 року - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.В. Ланченко О.В. Муравйов