Ухвала суду № 42903532, 12.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ К/800/64552/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеxанізація" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївбудмеxанізація" (далі - ТДВ "Миколаївбудмеxанізація") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - ДПІ у Ленінському районі) в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року позов ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Ленінському районі залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Ленінському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" у задоволенні позову.

ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" подало письмові заперечення на касаційну скаргу ДПІ у Ленінському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Ленінському районі проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат, а також доходів та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП "ЗЕНКО", ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ СЕРВІС", ТОВ "ФІНВЕСТБУД", ТОВ "РТС - СТАЛЬ", ТОВ "АКСА", МПП "ДАО", ТОВ "ВІКО - МИКОЛАЇВ", ТОВ "ТПК МОНОЛІТ", ПП ВКФ "УНІВЕРСАЛ - ЦЕНТР" за період з 01 липня 2010 року по 30 березня 2011 року. За результатами перевірки складено акт №596/22-200/01273125 від 12 березня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" вимог п. 5.1, ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 517195, 00 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ у сумі 413756, 40 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Ленінському районі прийнято податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2013 року: №0000412202, яким ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 413756, 00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у сумі 102973, 00 грн.; №0000422202, яким ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 517195, 00 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями у сумі 128716, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Миколаївській області податкове повідомлення-рішення №0000412202 від 27 березня 2013 року скасовано в частині накладення штрафу у сумі 132, 10 грн., внаслідок чого ДПІ у Ленінському районі замість частково скасованого податкового повідомлення-рішення №0000412202 від 27 березня 2013 року винесено рішення №0002792202 від 05 червня 2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" здійснювало будівельні субпідрядні земляні роботи, надавало послуги силових машин та механізмів, вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин та механізмів, здійснювало ремонт машин та механізмів, здійснювало оптову торгівлю будівельними матеріалами з контрагентами ПП "ЗЕНКО", ТОВ "ТРАНС ГАРАНТ СЕРВІС", ТОВ "ФІНВЕСТБУД", ТОВ "РТС - СТАЛЬ", ТОВ "АКСА", МПП "ДАО", ТОВ "ВІКО - МИКОЛАЇВ", ТОВ "ТПК МОНОЛІТ", ПП ВКФ "УНІВЕРСАЛ - ЦЕНТР". Реальність здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами: договорами купівлі-продажу, договорами поставки, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі наданих послуг, товаротранспортними накладними, банківськими виписками. Загальна сума ПДВ за господарськими операціями склала 413792, 20 грн. ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" віднесено суми ПДВ до податкового кредиту, а суми вартості придбаного товару до валових витрат.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону; протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою і подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями(іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що надані ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" документи відповідають встановленим законодавством вимогам та підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами. ДПІ у Ленінському районі не доведено, що укладені між сторонами угоди порушують публічний порядок та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що ТДВ "Миколаївбудмеxанізація" не порушено вимог законодавства, так як суми віднесені до валових витрат та податкового кредиту на підставі належних первинних документів, складених за наслідками реальних господарських операцій, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТДВ "Миколаївбудмеxанізація".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров