Постанова № 42902987, 15.01.2015, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2015 р. Справа № 809/1093/14

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Гринчишин Х.І.,

представника третьої особи - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс»

до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: громадянина ОСОБА_2, гаражного кооперативу «Соколи»

про визнання недійсним та скасування рішення від 30.05.2013 року за №2738049 про державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) права приватної власності на гараж АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про скасування державної реєстрації речового права на цей гараж,-

ВСТАНОВИВ:

09.04.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції (надалі - відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: громадянина ОСОБА_2 (надалі - третя особа-1), гаражного кооперативу «Соколи» (надалі - третя особа-2) про визнання недійсним та скасування рішення від 30.05.2013 року за №2738049 про державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) права приватної власності на гараж АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про скасування державної реєстрації речового права на цей гараж.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами. Відповідачем, на думку позивача, усупереч вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за №703 проведено державну реєстрацію права власності на гараж АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2 без відповідної на те дозвільної документації, за відсутності документа про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію, за відсутності речового права заявника на земельну ділянку та витягу з Держаного земельного кадастру про земельну ділянку, за відсутності документа, що підтверджує викуп членом кооперативу гаража. Оскільки, гараж АДРЕСА_1, реєстрація якого є предметом оскарження, розташований на земельній ділянці, загальною площею 6,2207 га, що належить позивачу на праві приватної власності, згідно з Державним актом серії ЯМ №657804, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №261010002000107 від 25.10.2012 року, таке рішення підлягає визнанню недійсним, а державна реєстрація скасуванню шляхом внесення відповідних записів про це до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Представник позивача вимоги, викладені в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях підтримав в повному обсязі. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях (а.с. 105-108 т.1). При цьому, він обґрунтовував правомірність оскаржуваних реєстраційних дій, посилаючись на лист Державної реєстраційної служби України від 15.04.2013 року за №165/06-15-13 «Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку із набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна», а також необхідністю врахування при проведенні реєстраційних дій законодавства, що діяло на час будівництва об'єкта нерухомого майна. Крім того, зазначив, що повноважень щодо внесення відомостей про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у відповідача немає. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи-1 проти позову заперечив з мотивів, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 1-2 т.2). При цьому, він зазначив, що проведення реєстрації гаража АДРЕСА_1, який належить йому на праві власності ні в якій мірі не порушує права позивача на володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій гараж розташований, так як цільове призначення землі - для обслуговування автомобільної стоянки. Також зазначив, що належний йому гараж збудований у 2006 році на земельній ділянці кооперативу та внесений до його пайового фонду відповідно до пункту 5.3 Статуту ГК «Соколи». Фактично, гараж створено в процесі діяльності кооперативу. Тому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно, яке член гаражного кооперативу вніс в якості свого пайового внеску при вступі до кооперативу є правомірною і не порушує прав інших осіб. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи-2 проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях (а.с. 65-71 т.1). Заперечення обґрунтовані тим, що гаражний кооператив «Соколи» функціонує з 2004 року за рахунок пайового фонду, який сформовано з гаражів, що внесені в якості пайового внеску членами кооперативу. Сам кооператив розташований на земельній ділянці щодо якої між позивачем та третьою особою-2 існує судовий спір, оскільки, на переконання останнього, позивачем протиправно оформлено право власності на спірну земельну ділянку. Реєстрацією гаража АДРЕСА_1 за третьою особою-1 прав будь-кого, у тому числі позивача, не порушено, так як цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування стоянки автомобілів не змінилося наявністю на ній гаражів гаражного кооперативу «Соколи». Крім того, зазначив, що спірний гараж був збудований у 2006 році на земельній ділянці, яка правомірно орендувалася гаражним кооперативом. У той час, коли позивач набув права власності на земельну ділянку, на ній вже були розміщені гаражі з дозволу попереднього землекористувача - акціонерного товариства відкритого типу «Родон». Просив відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третіх осіб, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом установлено наступне.

Згідно інформаційної довідки №10597512 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об'єкта нерухомого майна від 10.10.2013 року, 28.05.2013 року державним реєстратором Соловій Володимиром Володимировичем проведено державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна: гараж; адреса: АДРЕСА_1, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1, власник: ОСОБА_2 (а.с. 8-9 т.1).

В судовому засіданні встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що реєстраційні дії проводилися на підставі наступних документів: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №3905 від 29.05.2013 року, реєстраційний №1344897; двох квитанцій про оплату державного мита від 22.05.2013 року; копій паспорта та картки платника податків ОСОБА_2; копії паспорта представника ОСОБА_4; витягу з угоди про надання послуг адвокатом від 10.04.2013 року; довідки №60/01-04 від 17.04.2013 року, виданої гаражним кооперативом «Соколи» про право власності на гараж АДРЕСА_1; витягу із протоколу №7 від 31.03.2013 року про затвердження списку членів/асоційованих членів гаражного кооперативу «Соколи»; копії договору оренди землі від 16.03.2006 року; технічного паспорта від 11.04.2013 року на гараж АДРЕСА_1 (а.с. 109-142 т.1).

Вищенаведені обставини додатково підтверджуються карткою прийому зави №2661529 від 29.05.2013 року (а.с. 131-132 т.1).

30.05.2013 року, за результатами розгляду заяви та доданих документів відповідачем прийнято рішення №2738049 про державну реєстрацію права власності форма власності: приватна, розмір частки: 1/1 на гараж, що розташований: АДРЕСА_1 за суб'єктом: ОСОБА_2, податковий номер НОМЕР_1, на підставі якого видано Свідоцтво про право власності №4189891 від 30.05.2013 року та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №4190050 від 30.05.2013 року (а.с. 138-141 т.1).

Ураховуючи зазначені вище, установлені в судовому засіданні фактичні обставини справи щодо реєстрації права власності на гараж АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_2, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, виходячи з наступного.

Правові, економічні та організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року за №1952-ІV, із змінами та доповненнями (надалі - Закон №1952-ІV). Також, при розгляді та вирішенні даної адміністративної справи до спірних правовідносин суд застосував Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року за №703, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Порядок).

Згідно статті 2 Закону №1952-ІV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до частини 5 статті 3 даного Закону державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону (частина 2 статті 9 Закону №1952-ІV).

У відповідності до частини 1 статті 15 Закону №1952-ІV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у наступному порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Згідно абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону №1952-ІV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми закону, Кабміном прийнято постанову від 22.06.2011 року за №703, якою затверджені Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядок надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною третьою статті 17 Закону №1952-ІV передбачено, що документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами

Відповідно до пункту 26 Порядку для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком.

Пунктом 27 Порядку передбачений загальний перелік документів, що можуть підтверджувати виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 46 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 28, 29 і 31 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав, зокрема, документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку (крім випадків реконструкції квартири, житлового або нежитлового приміщення); витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер); документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 19-1 Закону України «Про кооперацію» у разі викупу квартири, дачі гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу стає власником цього майна.

При цьому, на практиці можуть бути випадки, коли будівництво об'єкта містобудування та прийняття його в експлуатацію здійснено на земельній ділянці, наданій в користування на праві оренди, однак, на момент проведення державної реєстрації права власності на завершений будівництвом об'єкт нерухомого майна або його частини строк дії відповідного договору оренди земельної ділянки закінчився.

Як зазначалося вище, адреса спірної реєстрації об'єкта нерухомого майна - гаража АДРЕСА_1.

У судовому засіданні встановлено, що фактично гаражний кооператив «Соколи» знаходиться за адресою АДРЕСА_1

Згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №657804, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі за №261010002000107 від 25.10.2012 року за вищенаведеною адресою, а саме: АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка площею 6,2207 га, яка належить позивачу на праві приватної власності (а.с 15-176, 20-21 т.1). Цільове призначення даної земельної ділянки - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.

Судом установлено, що на момент придбання позивачем вказаної вище земельної ділянки у березні 2008 року, гараж за АДРЕСА_1 щодо реєстрації якого виник спір, уже був збудований та знаходився на цій земельній ділянці. Однак, з цього часу власник земельної ділянки та, у подальшому, ТОВ «Х-Адванс» не вживали будь-яких заходів щодо усунення перешкод в користуванні нею та не зверталося до суду за захистом своїх прав власності на цю ділянку. При цьому, у пункті 1.6 Договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008 року, укладеного між Вовчинецькою сільською радою та акціонерним товариством відкритого типу «Родон» вказано, що вона вільна від претензій третіх осіб. Однак, зазначене не відповідає дійсності, оскільки з 2006 року на цій землі уже були розташовані гаражі гаражного кооперативу «Соколи», у тому числі гараж за АДРЕСА_1. Цей факт визнав у судовому засіданні представник позивача.

У відповідності до статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Одним з шляхів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування у відповідності до статті 393 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, вказаною статтею передбачене право оскаржити рішення щодо реєстрації земельної ділянки та це не стосується реєстрації нерухомого майна, збудованого на ній. Стосовно права оскаржити реєстрацію нерухомого майна законом передбачені інші норми.

За таких обставин, на переконання суду, договір оренди землі від 16.03.2006 року, укладений між Івано-Франківською міською радою та гаражним кооперативом «Соколи» з цільовим призначенням - для обслуговування гаражів є належним документом для проведення державної реєстрації гаража громадянином ОСОБА_2 (а.с. 70-75 т.1).

При цьому, суд приймає до уваги той факт, що гараж АДРЕСА_1 щодо якого було проведено спірну реєстрацію відповідачем, був збудований у 2006 році. Тобто, у той час, коли гаражний кооператив «Соколи» правомірно користувався земельною ділянкою згідно договору оренди від 16.03.2006 року, укладеного між гаражним кооперативом та Івано-Франківською міською радою.

Посилання позивача на норми Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суд не бере до уваги, оскільки вказаний Закон набрав чинності 12.03.2011 року. Між тим, відповідно до технічного паспорта гаража за АДРЕСА_1 його будівництво завершене у 2006 році (а.с. 126-128 т.1).

Крім того, згідно пункту 3.1 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна» від 24.05.2001 року за №127, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 року за №582/5773, із змінами та доповненнями (надалі - Інструкція №127 від 24.05.2001 року) технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.

Пунктом 3.2 Інструкції №127 від 24.05.2001 року передбачено, що виявлені в установленому порядку самочинно збудовані будинки або прибудови до будинків, господарські будівлі (прибудови), торгівельні, господарські кіоски та павільйони, металеві гаражі підлягають технічні інвентаризації з включенням їх у планові та інші матеріали. У разі самочинного будівництва на оригіналах інвентаризаційної справи, технічного паспорта і копіях планових матеріалі, що їх видають власникам, на вільному від записів місці, з лицьового боку проставляють штампи встановленого зразка.

Відповідно до оглянутих в судовому засіданні матеріалів інвентаризаційної справи на гараж АДРЕСА_1, у них відсутній штамп про самочинне будівництво. Такий штамп встановленого зразка відсутній також і на технічному паспорті гаража (а.с. 74-87 т.2, 126-128 т.1).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка інженер обласного комунального підприємства «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_5 показала суду, що відсутність на матеріалах інвентаризаційної справи штампа про самочинне будівництво пояснюється тим, що заявником - громадянином ОСОБА_2 подана довідка гаражного кооперативу «Соколи» про право власності на гараж. У довідці також вказано дату його побудови - 2006 рік.

Окрім вказаного, при вирішенні даного спору, суд приймає до уваги доводи відповідача та третіх осіб про те, що гараж АДРЕСА_1 був збудований членом гаражного кооперативу «Соколи» громадянином ОСОБА_2 та внесений до його пайового фонду. Оскільки останній був членом цього кооперативу з моменту його засування. Тому, при реєстрації гаража правомірно застосований «спрощений порядок», зазначений в листі Державної реєстраційної служби України «Щодо видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно у зв'язку з набуттям права власності на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна» від 15.04.2013 року за №165/06-15-13.

При цьому, державна реєстрація прав з видачею свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, збудовані до 01.01.2013 року в результаті діяльності гаражного кооперативу, проводиться на підставі заяви члена цього кооперативу, до якої додається довідка кооперативу про членство в ньому та повне внесення таким членом пайового внеску (лист Державної реєстраційної служби від 15.04.2013 року за №165/06-15-13).

Щодо вимоги позивача про внесення до Державного реєстру запису про скасування права власності громадянина ОСОБА_2 на гараж АДРЕСА_1, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог пункту 2.6 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 12.12.2011року за № 3502/5 державний реєстратор, який провів державну реєстрацію прав, на підставі рішення суду про скасування державної реєстрації прав, що набрало законної сили, приймає рішення щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вказана вимога заявлена передчасно, так як обов'язковою умовою для прийняття реєстратором рішення про внесення до Державного реєстру прав на нерухоме майно запису про скасування державної реєстрації, є наявність судового рішення про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили та звернення особи із таким рішенням. Оскільки, на час розгляду даної справи рішення суду, яке б надавало підстав позивачу на звернення із відповідною вимогою до відповідача, відсутнє, то суд вважає, що і в цій частині позову слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) 1 завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 цієї статті КАС України встановлено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, судом установлено, що при реєстрації за громадянином ОСОБА_2 права власності на гараж АДРЕСА_1, відповідач діяв правомірно, на підставі, у межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законом, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно. При цьому, суд зазначає, що внаслідок проведеної державної реєстрації права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, права позивача жодним чином порушені не були. Навіть у разі порушення, на думку позивача, його права володіння, користування та розпоряджання земельною ділянкою площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, він має право звернутися до суду про з позовними вимогами про усунення перешкод в її користуванні, спонукання осіб, чиї гаражі розташовані на ній, до укладання договорів оренди тощо.

Таким чином, ураховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної адміністративної справи та норми закону, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що даний позов безпідставний та необґрунтований, тому в його задоволенні слід відмовити.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Х-Адванс» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ - 37944390) до реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: громадянина ОСОБА_2, гаражного кооперативу «Соколи» про визнання недійсним та скасування рішення від 30.05.2013 року за №2738049 про державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 (номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) права приватної власності на гараж АДРЕСА_1, та зобов'язання внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень запис про скасування державної реєстрації речового права на цей гараж - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, установлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 20.01.2015 року.