Постанова № 42902962, 27.02.2015, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2015 року справа № 823/3960/14

16 год. 25 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Демченко Н.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 (особисто),

представника відповідача - Авраменко Є.В. (згідно з довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління юстиції у Черкаській області про стягнення заборгованості із заробітної плати та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі-позивач), в якому з урахуванням доповнень просив стягнути з Головного управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач) на користь позивача недоплачену заборгованість із заробітної плати за вимушений прогул з урахуванням її коригування у сумі 115342 грн. 91 коп., а також зобов'язати відповідача відобразити відповідні суми заробітної плати у Єдиному реєстрі застрахованих осіб і сплатити єдиний соціальний внесок із загальної суми заборгованості за вимушений прогул: 267727,04грн. + 115342,91грн.=383069,95грн.

Позов мотивовано тим, що в результаті судового вирішення спору позивача щодо його поновлення на посаді та виплати середньої заробітної плати за вимушений прогул судовими рішеннями було присуджено суми коштів згідно з довідками, що складені без коригування сум на коефіцієнт підвищення посадового окладу. Позивач вважає, що йому із-за протиправних дій службових осіб відповідача не доплачено вказану суму коштів. Друга позовна вимога ґрунтується на тому, що із сум, що підлягали сплаті за судовими рішеннями, та яку просить стягнути із відповідача, має бути сплачений єдиний соціальний внесок, а самі суми мають бути відображені відповідачем в Єдиному реєстрі застрахованих осіб.

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи, що спір щодо стягнення сум середньої заробітної плати за вимушений прогул вже вирішено судами, а довідка, на підставі якої відповідні суми розраховувалися, надавалося виключно в тій формі, що зобов'язував суд. Крім того, відповідач стверджує, що зі вказаної позивачем суми коштів не може сплачуватися єдиний соціальний внесок, оскільки вона не включає в собі суми податків та зборів, та просив врахувати, що позивач вже не працює на посаді, на якій його поновлено. Тому просив відмовити у задоволенні повністю.

Заслухавши пояснення та доводи осіб, що брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Суд з'ясував, судами розглядався позов ОСОБА_1 з приводу поновлення його на посаді начальника Головного управління юстиції в Черкаській області, за результатами чого постановами Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/2370/2500/2012 від 28.03.2013 та від 07.10.2014 позовні вимоги задоволено та присуджено на його користь за час вимушеного прогулу з 25.04.2007 до 27.07.2012 суму коштів у розмірі 2677270,04грн.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що спір вже вирішено, суд акцентує.

Ухвала про закриття провадження (судді Каліновської А.В.), що прийнята у цій справі з підстав вирішеного спору постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/2370/2500/2012 від 07.10.2014 про стягнення коштів за час вимушеного прогулу з 25.04.2007 до 27.07.2012, скасована ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, а справу направлено для продовження судового розгляду. У ній зауважено, що вказана сума коштів розраховувалася з середньоденної заробітної плати 203,44грн., в той час, як предметом спору у цій справі є інша сума - з розрахунку середньоденної заробітної плати 304,24грн., тобто ознаки тотожності спору відсутні.

Зважаючи, що вказана ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, суд вищезазначені доводи відповідача не врахував.

Щодо суми коштів, яку позивач просить стягнути, суд встановив таке.

З постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі №2а/2370/2500/2012 від 07.10.2014 вбачається, що для розрахунку суми коштів за вимушений прогул, яка склала 267727,04грн., колегія суддів керувалася довідкою відповідача від 04.09.2007 б/н про доходи позивача з 24.02.2007 до 24.04.2007. При цьому взято до уваги середньоденну заробітну плату 203,44грн. Суд звернув увагу, що в цій довідці дані сформовано за періоди: з 24.02.2007 до 28.02.2007 за 3 відпрацьовані дні, з 01.03.2007 до 31.03.2007 за 21 робочий день, з 01.04.2007 до 24.04.2007 16 робочих дні. З довідок відповідача від 27.02.2015 №7-19/592 за підписом Кравченка О.В. та Пріхно Л.А. вбачається, що у лютому 2007 році кількість відпрацьованих позивачем днів була 22, що визнається сторонами. Водночас, останні довідки містять відмінності щодо середньоденного розміру заробітної плати.

Вказана суперечність виникла з огляду на те, що довідкою за підписом в.о. начальника Головного управління юстиції Пріхно Л.А. взято до уваги коригування середньоденної заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу начальника Головного управління юстиції у Черкаській області (45%) з 01.02.2008 до рівня 2638грн., у зв'язку з чим середньоденна заробітна плата становить 339,87грн., а в довідці від 27.02.2015 №7-19/592 - з 01.05.2007 до рівня 1819,00грн., у зв'язку з чим середньоденна заробітна плата на 01.05.2008 складає 234,82грн., та з 01.02.2008 до рівня 2638,00грн., у зв'язку з чим середньоденна заробітна плата на 01.02.2008 складає 340,49грн.

Отже сторони не заперечують, що розрахунок середньої заробітної плати судом апеляційної інстанції здійснено без урахування коригування середньоденної заробітної плати на коефіцієнт підвищення посадового окладу.

Обчислення середньої заробітної плати, зокрема для вимушеного прогулу, врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100).

З аналізу п.2 розділу ІІ цього Порядку в контексті спірних позовних вимог вбачається, що середня заробітна плата позивача мала обчислюватися виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Отже довідка, відповідно до якого суд апеляційної інстанції присудив кошти за вимушений прогул, не мала необхідних даних щодо розрахункового періоду.

Оскільки судом апеляційної інстанції взято до уваги три, замість двадцяти двох робочих днів лютого 2007року, суд погоджується з доводами позивача про недоплату йому сум, що підлягають стягненню на його користь за вимушений прогул.

Відповідно до п.5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу ІV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). (абзаци 1-2 п.10 Порядку №100)

Зважаючи на викладене, дотримуючись обов'язку, передбаченого ч.2 ст.11 КАС України, розглядати позов виключно в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 115342,91грн., що не були присуджені в процесі судового оскарження незаконного звільнення позивача із-за не включення у довідку про середню заробітну плату (дохід) позивача коригування сум середньоденної заробітної плати позивача на коефіцієнт підвищення посадового окладу. Водночас така сума коштів не є заборгованістю, оскільки не була нарахована.

Позовні вимоги сплатити від зазначених позивачем сум єдиний соціальний внесок та відобразити суми заробітної плати у Єдиному реєстрі застрахованих осіб суд вважає такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI (далі - ЗУ №2464) платниками єдиного внеску є: роботодавці, працівники - громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб, зазначених в абзаці другому пункту 1 цієї частини, чи у фізичних осіб - підприємців або осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб - підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності; громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України); громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України; особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді; працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі; військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу; батьки - вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства; особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами і отримують допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту; особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини; один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом I групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Ч.4 ст.5 ЗУ №2464 передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають: у осіб, зазначених в абзацах другому, третьому, п'ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня їх державної реєстрації відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців"; у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності; у осіб, зазначених у пунктах 2, 3, 6, 7 та 8 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня укладення трудового договору (контракту) чи цивільно-правового договору; у осіб, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - з дня реєстрації як платника податку за угодою про розподіл продукції.

Суд встановив, що станом на час подачі позову та здійснення розрахунку з позивачем за вищевказаним рішенням суду він не перебував у трудових відносинах із відповідачем.

Стягнуті кошти за рішенням суду на користь працівника згідно з виконавчим листом належать до фонду оплати праці у частині додаткової заробітної плати як оплата за невідпрацьований час (підпункт 2.2.12 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713 №5 (далі - Інструкція №5) і відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому було здійснено зазначене нарахування або виплата.

Внески підприємств на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі п.3.1 розділу 3 Інструкції №5 входять до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Отже вказані позивачем суми є тими, що у повному обсязі підлягають стягненню на його користь, і не включають на підставі зазначених норм законодавства податки та збори, які додатково мають нараховуватися та сплачуватися роботодавцем. Тому суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зобов'язання відповідача сплатити з 383069,95грн. суми єдиного податку та відобразити у реєстрі застрахованих осіб суми внесків на виплачені кошти.

Посилання позивача на наказ Міністерства юстиції України від 22.01.2015 №100/к, яким його поновлено на роботі у Головному управлінні юстиції у Черкаській області, суд не взяв до уваги, оскільки він виданий після часу звернення до суду з цим позовом, а отже таких підстав спору на час звернення в суд не існувало.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 160-165, 254-256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління юстиції у Черкаській області (18000, Черкаська область, м.Черкаси, бульв.Шевченка, буд.185; код ЄДРПОУ 34924330) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_2, виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 05.02.1997, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) кошти за вимушений прогул в сумі 115342 грн. 91 коп. (сто п'ятнадцять тисяч триста сорок дві гривні 91 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 27.02.2015