Рішення № 42902942, 20.02.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/143/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2015 Справа № 908/5470/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, м. Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4)

до відповідача: Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вулиця Артема, 68, тел.: (062) 319-44-51, (062) 332-26-48).

про стягнення 6858,74 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 02.12.2014 року звернувся позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" з позовною заявою до відповідача - Управління механізації № 4 ДП "Донецька залізниця" про стягнення 6858,74 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу ВП 14 № 3242 від 03.09.2013 р. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст.ст. 526, 530, 534, 546, 549, 550, 551, 552, 610, 611, 612, 622, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 03.12.2014 року порушено провадження у справі № 908/5470/14, присвоєно справі номер провадження 18/143/14, судове засідання призначене на 15.01.2015 року. Розгляд справи відкладався на 22.01.2015 р. та 27.01.2015 р. Ухвалою суду від 27.01.2015 р. замінено первісного відповідача - Управління механізації № 4 "Державного підприємства "Донецька залізниця" належним відповідачем - Державним підприємством "Донецька залізниця", з підстав, зазначених в ухвалі. Розгляд справи розпочато заново, судове засідання призначено на 20.02.2015 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі документами та закінчений 20.02.2015 р., судом винесено рішення.

До господарського суду від представника позивача 19.02.2015 року надійшло клопотання № 18/02 від 18.02.2015 року з додатками про залучення до матеріалів справи витребуваних доказів та нормативне обґрунтування заявлених позовних вимог № 18/02-1 від 18.02.2015 р.

Клопотання про залучення документів до матеріалів справи задоволено; обґрунтування позовних вимог прийнято до уваги судом.

Представник позивача в судове засідання 20.02.2015 р. не з'явився.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.12.2014 р., 15.01.2015 р., 22.01.2015 р., 27.01.2015 не виконав, відзиву на позов не надав.

Вивчивши матеріали справи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (продавець, позивач у справі) та Управління механізації № 4 ДП «Донецька залізниця» (покупець) 03.09.2013 р. уклали договір купівлі-продажу № ВП 14 № 3242 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товари (запасні частини до транспортних засобів), а покупець зобов'язується прийняти і сплатити його на умовах даного договору. Тара (упаковка) входить у вартість товару. Підтвердженням факту узгодження сторонами найменування, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття покупцем товару по видатковій накладній, виданий продавцем, яка після її підписання сторонами має юридичну силу специфікації в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України. Товар прийнятий покупцем по видатковій накладній не підлягає поверненню за ініціативою покупця, окрім випадків його невідповідності якості.

Пунктом 2.1. договору обумовлено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010): склад продавця: вул. Калачеєвська, 2.

Відповідно до п. 2.2. договору датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової накладної на товар, що поставляється.

Пунктом 2.4. договору узгоджено, що ціни на товар, вказані в рахунку, дійсні до тих пір, поки дійсний рахунок.

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення наявних грошових коштів в касу продавця протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару (п. 4.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору датою і фактом оплати вважається дата надходження безготівкових грошових коштів на поточний рахунок продавця або дата внесення наявних грошових коштів в касу продавця.

В обґрунтування зобов'язань за договором позивач посилався на рахунок на оплату по замовленню № ДА000002810 від 25.09.2013 р.

З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткової накладної № 14611 від 25.09.2013 р. позивачем відпущено товари (автозапчастини) на загальну суму 2701,80 грн.

Про факт отримання уповноваженою особою відповідача товару свідчить довіреність № 738 від 03.09.2013 р. на ім'я Глубокого Юрія Миколайовича.

У зв'язку з несплатою відповідачем отриманого товару у визначені договором строки, наявністю заборгованості, позивач за захистом своїх порушених прав та законних інтересів звернувся з позовом до суду.

Оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 2701,80 грн. основного боргу підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 2701,80 грн. у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 2701,80 грн. основного боргу задовольняється судом.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач просив стягнути з відповідача 24 % річних у розмірі 642,51 грн. за період з 10.10.2013 р. по 08.10.2014 р. та інфляційні витрати в розмірі 354,44 грн. за період з липня 2014 р. по жовтень 2014 р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Пунктом 5.1 договору сторонами узгоджено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити продавцю відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 24% річних простроченої суми протягом всього часу прострочення, а потім сплатити суму основного боргу. При цьому, під час надходження грошових коштів від покупця за товар за даним договором, продавець спочатку зараховує нараховану суму пені і річних.

Виходячи з аналізу вказаного пункту, слідує що учасниками правочину встановлений інший розмір річних.

Наведені позивачем розрахунки 24% річних в сумі 642,51 грн. та інфляційних втрат в сумі 354,14 грн. є невірними (як в позові, так і нормативному обґрунтуванні), оскільки по-перше: позивачем допущені арифметичні помилки, а по-друге: в розрахунку інфляційних втрат зазначений період стягнення з липня 2014 р. по жовтень 2014 р., тоді як індекси інфляції наведені за значно більший період, але за незрозумілі місяці невизначеного року.

За вказаний позивачем період з 10.10.2013 р. по 08.10.2014 р. до стягнення належить 24% річних в сумі 644,88 грн.

Оскільки заявлена до стягнення сума 24% річних є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо стягнення 642,51 грн. 24% річних за період з 10.10.2013 р. по 08.10.2014 р. підлягають задоволенню.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, враховуючи лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р до стягнення належить 179,33 грн. інфляційних втрат за період з липня 2014 р. по жовтень 2014 р., в зв'язку із чим позов в цій частині задовольняється судом, в частині стягнення 174,81 грн. інфляційних втрат суд відмовляє в позові.

За порушення відповідачем строків оплати отриманого товару, позивач, враховуючи положення п. 5.1. договору, просив стягнути 458,19 грн. пені за період прострочення з 10.10.2013 р. по 08.10.2014 р. та враховуючи положення п. 5.2. договору суму штрафу в розмірі 100% - 2701,80 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Умовами п. 5.1. договору встановлено, що у разі порушення термінів оплати товару покупець, в першу чергу, зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний календарний день прострочення протягом всього часу прострочення.

Відповідно до п. 5.2. договору у випадку прострочення понад 15 календарних днів з дня отримання товару, покупець зобов'язаний на вимогу продавця сплатити штраф у розмірі 100% від простроченої суми.

Враховуючи наведене, перевіривши надані розрахунки, суд дійшов висновку, що розрахунок штрафу є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 2701,80 грн. судом задовольняється.

Згідно перерахунку суми пені, зробленого судом, за вказаний позивачем період з 10.10.2013 р. по 08.10.2014 р. до стягнення належить 465,23 грн. пені.

Оскільки заявлена до стягнення сума пені є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача щодо стягнення 458,19 грн. пені за період з 10.10.2013 р. по 08.10.2014 р. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, 24% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вулиця Артема, 68, ідентифікаційний код юридичної особи 01074957) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський автоцентр МАЗ" (49080, місто Дніпропетровськ, вул. Висоцького, 4, код ЄДРПОУ 33109363) 2701,80 грн. (дві тисячі сімсот одну грн. 80 коп.) основного боргу, 642,51 грн. (шістсот сорок дві грн. 51 коп.) 24% річних, 179,33 грн. (сто сімдесят дев'ять грн. 33 коп.) інфляційних втрат, 458,19 грн. (чотириста п'ятдесят вісім грн. 19 коп.) пені, 2701,80 грн. (дві тисячі сімсот одну грн. 80 коп.) штрафу, 1780,35 грн. (одну тисяча сімсот вісімдесят грн. 35 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позові - відмовити.

Суддя В.В. Носівець

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 27 лютого 2015 р.