Постанова № 42902834, 23.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2015 року 08:04 № 826/19874/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія»доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» (надалі - Позивач/ТОВ «МТК») до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві №101626552208 від 23.07.2014 р.

Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.01.2015 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання представник Позивача не з'явився, про час та місце був повідомлений належним чином, між тим, подав клопотання (вх. №01-5/6579/15 від 02.02.2015 р.), в якому просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час проведення перевірки, що призвело до помилкових висновків, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про час та місце був належним чином повідомлений в порядку, передбаченому положеннями ст.33 та ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), про причини неявки у судове засідання інформації не подавав, клопотання про перенесення дати судового розгляду не надходило. Водночас, подав письмове заперечення, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом правомірно, оскільки Позивачем документально не підтверджено правомірність формування показників податкового кредиту та податкових зобов'язань у перевіряємий період.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі ст.122 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «МТК» (код ЄДРОПУ 37701112) зареєстроване 26.04.2011 р. Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, з 28.04.2011 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача згідно із витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.01.2015 р. є діяльність посередників у торгівлі меблями, господарськими товарами, залізними та іншими металевими виробами.

Поряд із цим, у період з 12.06.2014 р. по 20.06.2014 р. на підставі направлення №1208/26-55-22-08 від 12.06.2014 р. та наказу №1791 від 12.06.2014 р., виданих ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, у зв'язку із надходженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаївського Д.А. від 26.04.2014 р., відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України, Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МТК» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. (включно), за результатами якої складений акт №577/26-55-22-08/37701112 від 27.06.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «МТК» (код ЄДРОПУ 37701112) з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. (включно)» (надалі - Акт перевірки №577), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь ст.185, п.198.1, п.198.2, п.198.3 та п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання на загальну суму 4 138 770,00 грн. за період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р., т.ч.: за лютий 2014 р. - на суму 1 859 248,00 грн.; за березень 2014 р. - на суму 1 542 714,00 грн.; за квітень 2014 р. - на суму 736 798,00 грн.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №577 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було прийняте податкове повідомлення-рішення за формою «Р» №101626552208 від 23.07.2014 р., яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 6 208 155,00 грн. (з яких 4 138 770,00 грн. - за основним платежем та 2 069 385,00 грн. - за штрафними санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження, рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві №16156/7/26-15-10-04-04 від 01.10.2014 р. «Про результати розгляду первинної скарги» та ДФС України №7777/6/99-99-10-01-25 від 01.12.2014 р. «Про результати розгляду скарги» було залишене без змін прийняте ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №101626552208 від 23.07.2014 р., а скарги Позивача - без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «МТК» під час проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При цьому, згідно із пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, а саме: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Так, у зв'язку із надходженням постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаївського Д.А. від 26.04.2014 р. Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «МТК» з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) за період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. (включно).

Разом із тим, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «МТК» з ПДВ встановлено, що за період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р. Позивачем задекларовано податковий кредит у розмірі 1 143 262,00 грн., а також податкові зобов'язання на суму 4 138 770,00 грн., однак у зв'язку із ненаданням останнім до перевірки первинних документів щодо формування даних показників Відповідач був позбавлений можливості визначити правильність формування податкових зобов'язань з ПДВ.

Крім того, як вбачається з Акту перевірки №577, відповідно до поданої ТОВ «МТК» до податкового органу звітності з ПДВ за період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р. Позивачем у ряд.18 задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 996 162,00 грн., а також у ряд.22 задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (значення ряд.24 (сума розміром 3 542 450,00 грн.)), за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 546 989,00 грн.

Проте, за висновком Відповідача щодо повноти декларування та своєчасності сплати ТОВ «МТК» ПДВ та правомірності декларування сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, Позивачем занижено визначення податкових зобов'язань за період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р. на суму 4 138 770,00 грн. у зв'язку із ненаданням Позивачем первинних документів щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий періоді, а також неправомірним використанням значення ряд.24 (сума розміром 3 542 450,00 грн.) поданої останнім податкової звітності за жовтень 2013 р.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції. Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 13.01.2015 р. судом витребовувались від Позивача всі документи по справі, які мають значення для вирішення справи по суті та які підтверджують реальність господарських операцій за перевіряємий період (листопад 2013 р. - квітень 2014 р.).

Так, на виконання вимог ухвали суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують правомірність формування ТОВ «МТК» податкових зобов'язань та податного кредиту з ПДВ у перевіряємому періоді, з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається з наданих документів, ТОВ «МТК» у період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р. здійснено формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого митним органам при розмитнені імпортованих товарів господарського та побутового призначення (меблі, автомобільні деталі тощо) на підставі укладених із постачальниками-нерезидентами (Постачальники) тотожних контрактів поставки (наділі - Контракти), згідно із якими Постачальники постачають товари, а Покупець приймає та здійснює оплату за поставлений товар на умовах, викладених у цих Контрактах, а саме, із наступними компаніями: Infurnex Resources SDN BHD (Малазія) - Контракт №MTK-2013/IRSB1 від 01.07.2013 р.; PT Maiora Kriya Abadi (Індонезія) - Контракт №MTK-2013/PT-01 від 01.07.2013 р.; Altaflex S.R.L. (Італія) - Контракт №MTK-2013/ALT від 01.07.2013 р.; Maktek Kazan Radyator Klima San Tic.A.S. (Туреччина) - Контракт №MTK/MKR-1 від 01.07.2013 р.; Transportide Industrial Limited (Китай) - Контракт №MTK-2013/TIL від 01.07.2013 р.; Yongkang Sanghe Radiator Co. LTD (Китай) - Контракт №MTK-2013/YSR-03 від 01.07.2013 р.; Guangzhou Rixin Import & Export Co. LTD (Китай) - Контракт №MTK-2013/GRIE від 01.07.2013 р.; Qishenglong Hong Kong Limited (Китай) - Контракт №MTK-2013/QHK від 01.07.2013 р.; Zhejiang Mintai Industrial Co. LTD (Китай) - Контракт №EX-JF07/1 від 01.02.2014 р.

Разом із тим, на виконання узгоджених Контрактами умов, згідно із якими товари, кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії та одиниці поставленого товару визначається в інвойсах, що є невід'ємними частинами вказаних вище Контрактів, суду надані відповідні інвойси, зокрема: від компанії Infurnex Resources SDN BHD інвойс №IRSB-0003 від 24.09.2013 р. - столи обідні на загальну суму 25 724,03 дол. США; від компанії PT Maiora Kriya Abadi за інвойсом №Р-/003 від 18.09.2013 р. - меблі та устаткування на загальну суму 15 573,06 дол. США; від компанії Altaflex S.R.L. за інвойсом №А-/656 від 18.09.2013 р. - каркаси для дивану на загальну суму 36 384,96 дол. США; від компанії Maktek Kazan Radyator Klima San Tic.A.S. за інвойсами №MKR-0003 від 02.10.2013 р. - радіатори на загальну суму 36 344,28 дол. США, №MKR-0004 від 07.10.2013 р. - радіатори на загальну суму 36 091,20 дол. США; від компанії Transportide Industrial Limited за інвойсами №TIL-0009 від 02.08.2013 р. - шайби плоскі на загальну суму 163 639,04 дол. США, №TIL-0010 від 23.09.2013 р. - будівельні матеріали на загальну суму 48 175,33 дол. США; від компанії Yongkang Sanghe Radiator Co. LTD за інвойсом №YSR-0002 від 08.08.2013 р. - радіатори на загальну суму 22 144,00 дол. США; від Guangzhou Rixin Import & Export Co. LTD за інвойсами №GRIE-0007 від 07.08.2013 р. - дивани та крісла на загальну суму 9 049,44 дол. США, №GRIE-0017 від 23.09.2013 р. - меблі та устаткування на загальну суму 20 856,59 дол. США.

Крім того, на підтвердження реальності здійснення імпортних операцій за вказаними вище господарськими взаємовідносинами ТОВ «МТК» надано суду такі докази, як: ВМД; укладені договори із перевізниками ТОВ «Масс-Логістик» (договір №20/09/2013-LM-1 від 20.09.2013 р.), ТОВ «Симпл» (договір №2014-02/03 від 02.03.2014 р.); укладений із ТОВ «Масс-Логістик» договір №20/09/2013-LM-2 від 20.09.2013 р. на надання послуг митного брокера.

В той же час, відповідно до поданих до податкового органу реєстрів отриманих податкових накладних до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р. Позивач до складу податкового кредиту відніс суми ПДВ, сплачені митним органам (ряд.12.1 Декларацій за період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р.) за вантажно-митними деклараціями (надалі - ВМД) на ввезений на територію України товар, придбаний Позивачем у зазначених вище Постачальників-нерезидентів, на загальну суму 1 142 580,00 грн.

При цьому, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Так, правові засади організації та здійснення митної справи в Україні визначено Митним кодексом України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - МК України), в ч.2 ст.1 якого передбачено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, ПК України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.20 ч.1 ст.4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Між тим, до митних платежів належать: мито; акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції) (п.27 ч.1 ст.4 МК України).

Водночас, згідно із ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених ст.257 і ст.335 цього Кодексу.

Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (ч.5 ст.255 МК України).

Разом із тим, відповідно до ст.278 МК України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

При цьому, у ч.6 та ч.6 ст.264 МК України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Поряд із цим, ст.291 МК України передбачено, що обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими): у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів; у разі сплати коштів безпосередньо до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту: а) списання коштів з рахунку платника податків у банку; б) внесення готівкових коштів у касу банку; з моменту сплати банком, іншою організацією відповідно до наданої гарантії (забезпечення сплати митних платежів) коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів; з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці при перерахуванні цих коштів до державного бюджету в рахунок сплати митних платежів; з моменту настання інших обставин, визначених Податковим кодексом України.

Крім того, митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов'язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов'язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів (ст.295 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.297 МК України у разі ввезення товарів на митну територію України суми митних платежів, нараховані органом доходів і зборів, підлягають сплаті до Державного бюджету України платником податків до або на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення, крім випадків, якщо відповідно до цього Кодексу товари ввозяться на митну територію України із звільненням від оподаткування митними платежами.

Водночас, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п.187.8 ст.187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

При цьому, п.187.8 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Водночас, відповідно до положень п.201.12 ст.201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Отже, що зазначені норми встановлюють момент виникнення у платника податків права на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, який пов'язується зі сплатою цим платником митному органу ПДВ внаслідок подання митної декларації, яка, у свою чергу, являється документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту. При цьому, податкове законодавство не передбачає обов'язку платника податків задекларувати обсяг придбання імпортованого товару у складі податкового кредиту саме у тому звітному періоді, в якому виникло відповідне податкове зобов'язання. Більш того, віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту, виходячи із приведених норм, є правом платника податків.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Крім того, відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Водночас, пп.14.1.179 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання для цілей р.V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

При цьому, згідно із п.200.1, п.200.2 та п.200.3 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, у п.200.4 ст.200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 200.6 ст.200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених п.200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Отже, право на отримання бюджетного відшкодування виникає не раніше виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. Відтак, формування бюджетного відшкодування залежить від розрахунку податкового кредиту. При цьому, будь-яких обмежень щодо строків відображення податкового кредиту та перенесення залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду, ПК України не містить.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20.11.2014 р. №К/800/28424/14.

Крім того, суд вважає за належне зазначити, що відповідно до викладених у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613 вказівок для вирішення питання щодо наявності підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства оспорюваної суми бюджетного відшкодування з ПДВ судам слід безпосередньо дослідити усі обставини щодо виникнення у платника від'ємного значення ПДВ у відповідних сумах, встановивши, за якими саме операціями позивачем було сформовано податковий кредит, перевіривши дотримання Товариством законодавчо встановлених умов формування податкового кредиту, правильність здійсненого Позивачем розрахунку від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування у поданих деклараціях.

При цьому, судам слід взяти до уваги, що за правилами ст.198 ПК України обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (у тому числі податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Таким чином, із системного аналізу норм чинного законодавства України вбачається, що достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із ПДВ при імпорті товарів, придбаних у нерезидента, є належним чином оформлена ВМД і використання придбаних товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В той же час, аналіз вищезазначених норм дозволяє визначити сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування при ввезенні товарів на митну територію України, до яких відносяться: зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного періоду; фактична оплата податку, яка, у разі ввезення товарів на митну територію України, підтверджується виключно митною декларацією, оформленою відповідно до вимог законодавства. При цьому, проведення оплати за товар, в даному випадку, не є обов'язковою умовою для отримання бюджетного відшкодування.

Таким чином, у разі ввезення товарів на митну територію України підтвердженням сплати податку є митна декларація, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства, а платник податку має право на бюджетне відшкодування ПДВ незалежно від проведення оплати за поставлений товар.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №577, за період з 01.11.2013 р. по 01.05.2014 р. ТОВ «МТК» у ряд.18 задекларовано позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 2 996 162,00 грн., а також у ряд.22 задекларовано залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (значення ряд.24 (сума розміром 3 542 450,00 грн.)), за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 546 989,00 грн.

Проте, за висновком податкового органу, у зв'язку із ненаданням Позивачем первинних документів щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий періоді, а також неправомірним використанням значення ряд.24 (сума розміром 3 542 450,00 грн.) поданої останнім податкової звітності за жовтень 2013 р., Позивачем занижено визначення податкових зобов'язань за вказаний період на суму 4 138 770,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 4 138 770,00 грн.

В той же час, суд приймає до уваги посилання представника Позивача на наявні в матеріалах справи ВМД, на підставі яких ТОВ «МТК» був сформований податковий кредит за сумою сплати ПДВ митним органом (ряд.12.1 Декларацій) за товар, що ввезений на митну територію України у перевіряємий період, розміром 1 143 262,00 грн. по Постачальникам-нерезидентам Infurnex Resources SDN BHD, PT Maiora Kriya Abadi, Altaflex S.R.L., Maktek Kazan Radyator Klima San Tic.A.S., Transportide Industrial Limited, Yongkang Sanghe Radiator Co. LTD, Guangzhou Rixin Import & Export Co. LTD, Qishenglong Hong Kong Limited та Zhejiang Mintai Industrial Co. LTD, з огляду на графу 8 яких судом встановлено, що одержувачем товарів значиться ТОВ «МТК», всі вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що не спростовується податковим органом.

Таким чином, зазначені вище ВМД підтверджують здійснення митного контролю Київською митницею Міндоходів, сплату ТОВ «МТК» митних зборів та інших платежів при митному оформленні товарів господарського та побутового призначення на користь митного органу, а тому є дійсними документами, які підтверджують право Позивача на віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту у розмірі 1 143 262,00 грн.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 03.07.2012 р. №21-126а12, в якій вказано, що ВМД є допустимим доказом, зокрема сплати ПДВ, що дає право на податковий кредит. Вимогу про оформлення ВМД відповідно до вимог законодавства не можна тлумачити інакше, як так, що для одержання права на податковий кредит така особа має значитись у ВМД як одержувач товару.

Суд вважає за належне зазначити, що відповідно до положень ст.2442 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Більше того, як вбачається з наданих Позивачем документів, придбані (імпортовані) ТОВ «МТК» товари за такими ВМД використано в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, що, в свою чергу, вплинуло на формування показника податкових зобов'язань у розмірі 4 138 770,00 грн. за перевіряємий період, а саме, надані укладені договори із наступними контрагентами-покупцями: ТОВ «Пак Плюс 2012» - Договір №МТК2014-02-05/1 від 05.02.2014 р.; ТОВ «АРК-Профі» - Договір №МТК2014-02-10/1 від 10.02.2014 р.; ТОВ «Бізнес-Інтегратор» - Договір №МТК2014-02-24/1 від 24.02.2014 р.; ТОВ «Ластмікс» - Договір №МТК2014-02-26/1 від 26.02.2014 р.; ТОВ «Полісістемс» - Договір №МТК2014-03-03/1 від 03.03.2014 р.

При цьому, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з продажу імпортованих Позивачем товарів суду надані також акти приймання-передачі товарів та видаткові накладні.

Враховуючи вищевикладене, під час судового розгляду справи Позивачем підтверджено належними та допустимими доказами (ВМД, Контрактами, договорами та іншими первинними документами) наявність правових підстав для віднесення сум ПДВ, фактично сплачених у період з листопада 2013 р. по квітень 2014 р. при ввезені товарів на митну територію України за ВМД, до податкового кредиту за перевіряємий період, а також підтверджено задекларований ТОВ «МТК» показник податкових зобов'язань за результатом їх продажу контрагентам-покупцям, що спростовує викладені в Акті перевірки №577 висновки податкового органу про заниження ТОВ «МТК» податкових зобов'язань з ПДВ на суму 4 138 770,00 грн., як наслідок, суд вважає неправомірним збільшення Відповідачем

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Відповідачем не доведено в порядку, передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №101626552208 від 23.07.2014 р., в той час, як Позивачем в повному обсязі документально підтверджено правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ із додержанням норм законодавства.

В той же час, суд звертає увагу на те, що податкове повідомлення-рішення №101626552208 від 23.07.2014 р. прийняте податковим органом за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаївського Д.А. від 26.04.2014 р. в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32013110060000247 від 05.07.2013 р.

При цьому, відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку.

Таким чином, положення вказаної норми можуть поширюватись на тих платників податків (юридичну особу) або фізичну особу - підприємця, що перевіряються податковим органом в межах кримінального провадження, якщо кримінальне провадження ведеться стосовно посадової особи (посадових осіб) таких платників.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України К/800/12534/14 від 15.12.2014 р.

Разом із тим, як вбачається зі змісту постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаївського Д.А. від 26.04.2014 р. про призначення податкової перевірки, кримінальне провадження ведеться саме стосовно посадових (службових) осіб ТОВ «МТК», що свідчить про поширення положення норми п.86.9 ст.86 ПК України на Позивача, відтак, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки могло бути прийняте лише у разі отримання податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами) в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32013110060000247 від 05.07.2013 р., що набрало законної сили.

Проте, на обґрунтування правомірності прийнття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Відповідачем не було надано суду доказів наявності прийнятого судового рішення, що набрало законної сили, за результатами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №32013110060000247 від 05.07.2013 р., щодо посадових (службових) осіб ТОВ «МТК».

Згідно із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення №101626552208 від 23.07.2014 р. прийняте за результатами перевірки, проведеної на підставі постанови старшого слідчого СУ ФР ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві капітана податкової міліції Миколаївського Д.А. від 26.04.2014 р. про призначення податкової перевірки в межах вказаного кримінального провадження, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Позивача. Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу в розмірі 487,20 грн.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №101626552208 від 23.07.2014 р., прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві.

3. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжгалузева торгівельна компанія» понесені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп. із Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін