Ухвала суду № 42902646, 24.02.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 лютого 2015 року Справа № 910/18154/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Демидової А.М. - головуючого, Козир Т.П., Татькова В.І. (доповідача),

розглянувши касаційну скаргуФонду гарантування вкладів фізичних осібна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 27.10.2014 р.у справі№ 910/18154/14 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ясинуватський машинобудівний завод"доПублічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осібтреті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1) Борт Ольга Анатоліївна; 2) Трандафілова Ганна Іванівназа участю Прокуратури міста Києвапровизнання зобов'язань припиненимиВСТАНОВИВ :

Подана Фондом гарантування вкладів фізичних осіб касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 ГПК України з таких підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір", пунктом 22 частини 1 статті 5 якого передбачено, що від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Відповідно до пунктів 6, 16 ч.1 ст.2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства; тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звільняється від сплати судового збору у справах, що безпосередньо пов'язані з процедурою виведення банку з ринку та припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

В пункті 3.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. зазначено про те, що статтею 5 Закону визначено, зокрема, випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати судового збору як позивачі. У вирішенні питання про те, чи здійснюють відповідні органи у спірних правовідносинах свої повноваження, господарському суду слід виходити з норм законів та інших актів законодавства України, якими передбачено такі повноваження. Зокрема, наведене стосується здійснення Національним банком України та його органами функцій кредитора останньої інстанції для банків і організації системи рефінансування (пункт 3 статті 7 Закону України "Про Національний банк України") з наданням відповідних кредитів та здійсненням інших операцій, зазначених у статті 42 згаданого Закону, оскільки у пов'язаних з цим правовідносинах Національний банк України реалізує надані йому законом повноваження. Якщо ж згадані органи звертаються до господарського суду не у зв'язку з виконанням своїх повноважень, або з вимогами, не пов'язаними з тими, за подання позовів щодо яких їх звільнено від сплати судового збору, або коли їх звільнено від такої сплати лише як позивачів, а вони беруть участь у справі не як позивачі, то вони зобов'язані сплачувати судовий збір у загальному порядку.

Предметом спору в даній справі є визнання припиненими зобов'язань між позивачем та відповідачем на підставі кредитного договору, договорів поруки, застави та банківського вкладу, вкладених між ними.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що дана справа не пов'язана зі здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Скаржником взагалі не додано до касаційної скарги доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Водночас, у відповідності зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що заявлене скаржником клопотання не підлягає задоволенню, оскільки ним взагалі не зазначено обставин, які могли би бути підставами для звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати у розумінні статті 8 Закону України "Про судовий збір".

Крім того, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо вона подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з моменту набрання оскаржуваним судовим рішенням законної сили.

Касаційну скаргу Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано з пропуском процесуального строку, встановленого для оскарження постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.10.2014 р.

Водночас, оскаржувач просить суд касаційної інстанції відновити пропущений строк для оскарження вказаних постанови та ухвали.

Згідно зі ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами його пропуску визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником.

За таких обставин у Вищого господарського суду України відсутні правові підстави для висновку про наявність у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб поважних причин пропуску строку подання касаційної скарги, а тому й згадане клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання або таке клопотання відхилено про відновлення цього строку.

За таких обставин, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України і підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у задоволенні клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження.

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та додані до неї документи повернути заявнику.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Суддя Т.П. Козир

Суддя (доповідач) В.І. Татьков