Рішення № 42899244, 23.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/8065/14-ц 23.02.2015 23.02.2015 23.02.2015

Провадження №22-ц/784/396/15

Провадження №22-ц/784/396/15 Суддя суду першої інстанції Павлова Ж.П.

Категорія 27 Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Рішення

Іменем України

23 лютого 2015 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лисенка П.П., Галущенка О.І.,

із секретарем судового засідання Орельською Н.М.,

за участі: представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2014 року, ухваленого за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки припиненим,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання договору іпотеки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27 червня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ЗАТ КБ «ПриватБанк»), правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_6 був укладений кредитний договір за №NKIPGA00000014, за яким банк надав позичальнику кредит у сумі 61 600 доларів США строком до 26 червня 2017 року включно, а останній, в свою чергу, зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за управління кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_6 перед кредитором між ОСОБА_3 та банком, 27 червня 2007 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_6 помер.

Позивач вважала, що у зв'язку зі смертю боржника припиняється дія кредитного договору, а відповідно, і дія договору іпотеки.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просила визнати припиненим договір іпотеки від 27 червня 2007 року, що укладений між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3027.

Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2014 року позовні вимоги задоволено. Визнано припиненим договір іпотеки від 27 червня 2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за №3027. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, банк подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» від 05 червня 2003 року іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч.5 ст.3 цього Закону іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства

У випадку смерті боржника цивільне законодавство передбачає спеціальний порядок задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями такого боржника.

За положеннями ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав припинення іпотеки, зокрема однією з підстав є припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України у п.32 постанови «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року №5, роз'яснив, що з урахуванням положення ст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Відповідно до ст.523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником, а згідно зі ст.607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає.

Згідно ст.575 ЦК України, іпотека є одним із видів застави, а саме заставою нерухомого майна, а відтак положення ст.523 ЦК України стосується також і іпотеки. Таким чином іпотекодавець приймає на себе зобов'язання відповідати за виконання кредитного договору за боржника, а також за будь-якого боржника в разі переводу боргу чи смерті боржника, якщо таке зазначено у договорі іпотеки.

На іпотекодавця може бути покладено відповідальність за порушення боржником обов'язку щодо виконання зобов'язання за кредитним договором у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину, та згоди іпотекодавця відповідати за будь-якого нового боржника, зафіксоване в тому числі у договорі іпотеки.

Відповідно до ст.608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

У випадку смерті боржника за кредитним договором його права і обов'язки за цим договором переходять до спадкоємців, які зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі (п.5 ст.1219, ст.1282 ЦК України).

Результат аналізу вищенаведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що 27 червня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_6 був укладений у простій письмовій формі кредитний договір №NKIPGA00000014, відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти (кредит) в розмірі 61 600 доларів США, строком до 26 червня 2017 року включно, зі сплатою 11.04% річних за користування кредитом.

В цей же день, з метою забезпечення виконання основного зобов'язання ОСОБА_6 перед банком за вказаним кредитним договором, між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір щодо квартири АДРЕСА_1.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у зв'язку з посвідченням іпотечного договору було накладено заборону відчуження зазначеної у договорі квартири.

Надалі, позичальник зобов'язання за кредитним договором не виконав належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 04 липня 2014 року, в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №NKIPGA00000014 від 27 червня 2007 року у розмірі 666 371 грн. 23 коп., з яких 382 614 грн. 24 коп. - заборгованість за кредитом, 148 483 грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 18 798 грн. 35 коп. - заборгованість по комісії, 84 505 грн. 41 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань, 250 грн. 01 коп. - штраф (фіксована частина), 31 720 грн. 08 коп. - штраф (процентна складова), звернуто стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені власника квартири договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою покупцем за початковою вартістю не нижче 353 500 грн. 00 коп.

Згідно свідоцтва про смерть, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер.

Відповідно довідки Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори від 21 листопада 2014 року за №2427/01-16 спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не заводилась.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначав, що у зв'язку зі смертю позичальника ОСОБА_6 зобов'язання за кредитним договором були припинені, що є підставою і для припинення дії договору іпотеки.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками, з огляду на таке.

Так, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що на час звернення позивача до суду з позовом, набрало законної сили рішення Центрального районного суду міста Миколаєва від 25 березня 2013 року про звернення стягнення на вищевказаний предмет іпотеки за яким банк скористався своїм правом задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням та цивільно - правові відносини між сторонами на той час перейшли в сферу виконавчого провадження.

Тобто, судове рішення фактично підлягає реалізації та при цьому йому притаманна така ознака, як загальнообов'язковість, яка закріплена у ст.14 ЦПК України.

Крім того, ч.2 ст.223 ЦПК України передбачено, що не можна оспорювати правовідносини, які вже встановлені, тобто те, що іпотека була чинною.

За такого, оскільки банк, як іпотекодержатель, самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №NKIPGA00000014 від 27 червня 2007 року ще до смерті боржника ОСОБА_6 та скористався таким правом, а цивільно - правові відносини між сторонами перешли в сферу виконавчого провадження, то в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на викладене уваги не звернув і помилково задовольнив позовні вимоги.

Оскільки суд першої інстанції був іншої думки і задовольнив позовні вимоги, то допущену ним помилку слід виправити рішенням апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого суду від 19 грудня 2014 року на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про відмову у задоволенні позову, оскільки судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права.

Також, відповідно до ст.88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст.303,309,316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 19 грудня 2014 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання договору іпотеки припиненим - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 121 (сто двадцять одна) грн. 80 коп. на відшкодування судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий