Рішення № 42898759, 16.02.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/2544/13-ц Провадження № 22-ц/772/589/2015Головуючий в суді першої інстанції Зарічанський В. Г.Категорія 44 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2015 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Марчук В.С.

Суддів: Матківської М.В., Шемети Т.М.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИЛА:

12 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася у Крижопільський районний суд Вінницької області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивований тим, що 24 липня 1996 року ОСОБА_8, відповідно з нотаріально оформленим договором купівлі-продажу, придбав у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, яку в подальшому продав позивачеві. Договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_10, був визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року. 20 травня 2011 року ОСОБА_10 зареєстрував в Тульчинському МБТІ право власності на зазначену квартиру і є, на даний час, єдиним її власником. Оскільки відповідачі проживають в цьому помешканні, звільнити добровільно його не бажають, ОСОБА_10 змушений звернутися в суд з даним позовом ( а. с. 2-4 ).

Ухвалами Крижопільського районного суду Вінницької області від 26 грудня 2013 року до участі у справі за первісним позовом залучені в якості співвідповідача ОСОБА_7, як піклувальник неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - служба у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації Вінницької області ( а. с. 40, 41 ).

13 січня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_10 про визнання за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 права власності на квартиру АДРЕСА_1 ( а.с. 42-43 ), посилаючись на те, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 20 січня 1993 року між державним підприємством «Крижопільські електричні мережі» і ОСОБА_9, рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року визнаний недійсним. Це судове рішення набуло законної сили. Враховуючи наявність вказаного рішення суду, наступні правочини з відчуження квартири 24.07.1996 року ОСОБА_9 ОСОБА_8, у 2008 році ОСОБА_8 ОСОБА_10 - є нікчемними.

21 січня та 19 березня 2014 року ОСОБА_5, ОСОБА_7, які діють в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, подавали до суду заяви про збільшення позовних вимог, зазначивши відповідачами крім ОСОБА_10 також Крижопільську селищну раду, ПАТ «АК «Вінниця- обленерго». Відповідачі-позивачі посилалися на те, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 20 січня 1993 року між державним підприємством Крижопільські районні електричні мережі та ОСОБА_9 рішенням Крижопільського районного суду Віннницької області від 24 грудня 2010 року визнаний недійсним як такий, що не відповідав вимогам закону. Проте, ще 24 липня 1996 року ОСОБА_9 продав цю квартиру ОСОБА_8, чим були грубо порушені інтереси інших мешканців цього житла, в т.ч. неповнолітнього на той час ОСОБА_6, який разом з матір'ю зареєстрований був у помешканні з 16 лютого 1993 року. ОСОБА_8 продав квартиру ОСОБА_10, договір купівлі-продажу, укладений ними, визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року. ОСОБА_10 на даний час зареєстрований власником придбаної нерухомості. Стосовно кількох укладених в подальшому правочинів щодо спірної квартири, мають місце судові рішення, однак вони втрачають значення, оскільки всі зазначені правочини відносно помешкання є нікчемними. Зокрема, договір відчуження квартири ОСОБА_8 ОСОБА_10, укладний у 2008 році, є нікчемним. У приватизації квартири відповідачам-позивачам Крижопільська селищна рада у листопаді 2013 року відмовила, пославшись на те, що не є власником цього житла. (а.с. 52-54, 117-119).

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення та зустрічного позову ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру, відмовлено.

Підставами для відмови у задоволенні первісного позову стала недоведеність перешкод у користуванні квартирою та те, що суд зіславшись на норми Законів України «Про охорону дитинства» і «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ЖК України, дійшов висновку про неможливість виселення неповнолітнього ОСОБА_5 без надання іншого житла.

Щодо зустрічного позову, то суд відмовив у його задоволення через відсутність правових підстав для такого позову.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3, оскаржив дане рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову. Вважає, що рішення ухвалене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права; що висновки суду не відповідають обставинам справи, тому просить скасувати дане рішення в оскаржуваній частині та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

За касаційною скаргою ОСОБА_2, поданою його представником ОСОБА_3, на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ своєю ухвалою від 17 грудня 2014 року скасував ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 12 червня 2014 року та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення у зв`язку з наступним.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року визнано недійсною угоду від 20 січня 1993 року купівлі-продажу спірної квартири між Державним підприємством "Крижопільські районні електричні мережі" та ОСОБА_9, оскільки при її укладенні були порушені норми Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", права набуття власності на спірну квартиру інших осіб, які нею користувалися на законних підставах, як члени сім`ї ОСОБА_9, проживаючи разом з ним. Оспорений та визнаний недійсним договір відчуження квартири не відповідав вимогам закону, оскільки порушував права ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 на безоплатну приватизацію помешкання.

З таким висновком суду колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що між ОСОБА_9 та Державним підприємством "Крижопільські районні електричні мережі" договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 було укладено 20 січня 1993 року.

Відповідач ОСОБА_5 був зареєстрований у вищевказаній квартирі разом зі своєю матір`ю відповідачкою ОСОБА_4, яка рішенням Крижопільського районного суду від 5 червня 2008 року була позбавлена батьківських прав стосовно синів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ( а. с. 16 ), лише 16 лютого 1993 року, тобто після укладення зазначеного договору купівлі-продажу.

Відповідач ОСОБА_5 народився лише ІНФОРМАЦІЯ_1, тому вказаний договір на нього не мав ніякого впливу.

24 липня 1996 року ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1, а 18 серпня 2007 року між зазначеними особами було укладено договір купівлі-продажу вищеназваної квартири, який був визнаний дійсним рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року і який є чинним.

Відповідно до реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_2, на підставі рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 лютого 2008 року, зареєстрований власником зазначеної квартири.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 24 грудня 2010 року, яке набуло законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між Державним підприємством "Крижопільські електричні мережі" та ОСОБА_9, посвідчений державним нотаріусом Крижопільської державної нотаріальної контори 20 січня 1993 року за №129; сторони повернуто в той майновий стан, в якому вони перебували до його вчинення ( а. с. 57-58).

Проте, ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ( а. с. 62 ), право ж власності на квартиру зареєстровене за ОСОБА_2

Норма ст.16 ЦК України дає право звернутися до суду за захистом свого немайнового та майнового права чи інтересу кожній особі.

Статті 317, 319 ЦК України, вказують на належність власникові прав володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. Стаття 328 ЦК України говорить про те, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до норми ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Стаття 391 ЦК України дає власникові право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В ході судового засідання апеляційного суду Вінницької області представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_15 повідомив, що всі відповідачі по даній справі за первісним позовом проживають у АДРЕСА_6, тобто у спірній квартирі, що говорить про підставність первинного позову у даній справі.

Щодо твердження того самого представника - ОСОБА_15 про те, що судом прешої інстанції було залишено без розгляду вимоги ОСОБА_2 до відповідача ОСОБА_6, воно не відповідає дійсності тому, що судом ухвалене рішення щодо повних позовних вимог, а рішення суду про залишення без розгляду вказаних позовним вимог у матеріалах справи відсутнє.

Правові норми такі, як ст.156 ЖК України та 405 ЦК України, говорять, що право членів сім`ї власника будинку користуватись цим приміщенням може виникнути лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності втрачається і право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду України № 6-158 цс 14 від 5 листопада 2014 року, яка відповідно до норми ст.360-7 ЦПК України, є обов`язковою для всіх судів, проте, зазначене не було враховане судом першої інстанції при ухваленні рішення щодо первинного позову.

Висновок суду про відмову у задоволенні первинного позову щодо неповнолітнього ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що задоволення вимог суперечить Законам України «Про охорону дитинства», «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», нормам ЖК України, суперечить встановленим обставинам справи, оскільки суд не врахував, що ОСОБА_5 був зареєстрований у 1993 році у спірній квартирі з дозволу ОСОБА_9, який, як власник квартири, у 1996 році реалізував своє право та продав квартиру ОСОБА_8; не врахував суд, що права членів сім`ї власника квартири є похідними від права самого власника; що закон не передбачає переходу прав і обов`язків в частині збереження права користування житлом членів сім`ї колишнього власника у випадку зміни власника квартири; не застосував норми матеріального права, що регулюють правовідносини, які склались між сторонами, а саме ст. 391 ЦК України.

З огляду на викладене, рішення суду в оспорюваній частині слід скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову ОСОБА_2.

В іншій частині рішення суду не оскаржується і залишається без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316,317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 28 квітня 2014 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення без надання іншого житлового приміщення - скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити. Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути солідарно зі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 114,70 грн. судового збору за позовну заяву, 121,80 грн. судового збору за апеляційну скаргу та 173,52 грн. за касаційну скаргу.

Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення і з цього ж моменту може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

ГОЛОВУЮЧА :

СУДДІ :