Вирок № 42897359, 27.02.2015, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 443/332/14-к

Провадження № 1-кп/456/5/2015

ВИРОК

іменем України

"27" лютого 2015 р. колегія суддів Стрийського міськрайонного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Шрамка Р. Т.

суддів: Бораковського В.М.,

Бучківської В.Л.,

з участю секретаря: Дяк О.М.,

прокурора: Копинець М.А.,

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілої: ОСОБА_4,

представника потерпілої: ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрию кримінальне провадження №12013150200001242 відносно:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, уродженки та жительки АДРЕСА_1, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не працюючої, інваліда 2 групи, має на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимої, обвинуваченої в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

встановив:

ОСОБА_6 вчинила умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі - ОСОБА_7 при наступних обставинах.

18 грудня 2013 року о 19 год. 30 хв. у приміщенні житлового будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_6 під час конфлікту на побутовому ґрунті із своїм чоловіком ОСОБА_7, який будучи в стані алкогольного сп'яніння висловлював невдоволення її ставленням до нього, та взявши ніж у ліву руку, зловив її правою рукою за шию та словесно погрожував, ОСОБА_6 штовхнула потерпілого на м'яке крісло і, коли він знаходився в кріслі в сидячому положенні, умисно, з метою вбивства та з мотивів помсти, вихопивши із його руки ніж, нанесла ножем ОСОБА_7 кілька ударів в ділянку живота, грудей та спини, і коли ОСОБА_7 впав на підлогу, продовжуючи свої злочинні дії, нанесла йому ножем два удари в ділянку живота та чисельні удари в ділянку спини, чим заподіяла чотирнадцять ножових поранень, від яких настала смерть потерпілого у лікарні о 01 год. 40 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України визнала частково та пояснила, що вона проживає в АДРЕСА_1. З дитинства є інвалідом 2 групи із діагнозом - дитячий церебральний параліч. 18.12.2013 року вона перебувала із дочкою вдома. Ввечері, сидячи на дивані та дивлячись телевізор із дочкою, до кімнати зайшов її чоловік та сказав їй, щоб вона передзвонила до кума, щоб той віддав гроші, на що ОСОБА_6 відмовилась, забравши телефон із столу та поклала собі до кишені. Чоловік присів на куток і вони почали розмовляти. В ході розмови, чоловік сказав ОСОБА_6, щоб вона приготувала йому їсти та дала чаю, однак вона відмовилась, після чого ОСОБА_7, почав дзвонити до своїх батьків та скаржитись на неї, що вона не дає йому їсти, побути з дитиною та за ним належно не доглядає, що образило ОСОБА_6 і в цей момент між ними виникла сімейна сварка, під час якої вона вибила із його рук телефон, він впав на землю та "розлетівся", ОСОБА_7 хотів взяти її телефон, а вона йому не давала, також хотів взяти дитину на руки, проте вона йому перешкодила, оскільки він був п'яний. Потім він пішов на кухню і коли повернувся, то вона побачила в його руках ніж, ОСОБА_7, зайшовши до кімнати нецензурно висловився та додав "ти мені не хочеш дати дитину, я тебе вб'ю". В подальшому схопив її рукою за горло спереду та приставив до нього ніж, почав знову її ображати, і вона відштовхнула чоловіка та він, зачепивши вазон, впав на м'яке крісло. В подальшому ОСОБА_7 намагався встати, а вона лівою стороною свого тіла, притискаючи його до крісла, не давала йому це зробити, правою рукою вихопила з його руки ніж та будучи дуже нервовою за даних обставин конфлікту, нанесла ножем, який тримала в лівій руці близько 2-3 ударів чоловіку в живіт. Після чого ОСОБА_7 правою стороною тіла впав на підлогу та тримався за живіт, з якого текла кров, а вона нанесла йому ще удари в живіт та чисельні удари в ділянку спини. При цьому додала, що точної кількості та куди саме наносила удари не пам'ятає, оскільки була дуже знервована та пояснила, що "просто била". Даний конфлікт відбувся у вітальні, де в той час більше нікого не було. Ніж після цього вона викинула на підлогу у цій же кімнаті. Потім, почувши крик дитини вона взяла доньку на руки і побігла в іншу кімнату. Опісля, близько за 5-10 хв. почала дзвонити родичам, а саме, спробувала дозвонитись татовій сестрі ОСОБА_8, але не дозвонилась, потім маминій сестрі ОСОБА_9, якій вдалось дозвонитись. Остання прийшла до будинку першою близько за 10-15 хв. та подзвонила ОСОБА_8, яка також невдовзі прийшла зі своїм чоловіком ОСОБА_10. Мамі та сестрі не дзвонила, бо вони знаходились далеко, а саме в місті Жидачеві, наскільки їй відомо мамі подзвонила ОСОБА_11 і та також невдовзі приїхала. Хто викликав швидку допомогу їй невідомо. В кімнату, де лежав потерпілий вона більше не заходила, а була з дитиною в іншій кімнаті. Крім цього, додала, що її чоловік ОСОБА_7 часто дорікав їй, що вона не готує йому їсти, не дає змоги спілкуватися з дитиною, особливо в моменти коли перебував в стані алкогольного спяніння, що із її слів бувало часто та коли її батьків не було вдома. При цьому ображав її і навіть інколи бив. В частині часткового визнання своєї вини пояснила, що вона не заперечує, що наносила удари ножем своєму чоловіку, кількість яких точно сказати не може, оскільки не пригадує, однак зазначила, що чоловік сам винний в тому, що сталося, оскільки першим її спровокував, що і стало причиною конфлікту, він першим взяв ніж і почав їй погрожувати, а вона, переживаючи за своє життя та життя дитини, почала оборонятися і наносила удари, вбила за образи, які він їй спричиняв та за те, що "підняв" на неї руку, вибачення не просила на досудовому слідстві і просити не збирається. Під час судових дебатів обвинувачена звернулася до батьків потерпілого зі словами вибачення та зазначила, що не мала права позбавляти життя їхнього сина. Цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди визнала на суму 50000 грн., матеріальну шкоду та судові витрати її батьки відшкодували в повному обсязі. У випадку визнання її судом винною, готова понести покарання, однак просить суд врахувати, що в неї на утриманні знаходиться маленька донечка, якою вона опікується, і яка фактично залишиться одна, без батьківської турботи.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченою своєї вини, винність ОСОБА_6, в злочині, вчиненому при викладених вище обставинах, підтверджується наступними, дослідженими в судовому засіданні доказами у справі:

Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, її син ОСОБА_7 знайомий із обвинуваченою приблизно з 2008 року. З цього часу і по 2013 рік її син періодично зустрічався із ОСОБА_6, тобто їздив до неї в с. Буянів Жидачівського району. В 2013 році її син ОСОБА_7 повідомив, що в нього народиться від ОСОБА_6 дитина, і в лютому вони одружилися і проживали спільно, донька народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Впродовж літа - осені 2013 року, а саме по 9 вересня, ОСОБА_7 був у Білорусії на заробітках, а з жовтня цього ж року почав працювати в м. Калуш на заводі "Бом-бік". 18.12.2013 року їй на мобільний телефон біля 08.00 год. ранку подзвонив син ОСОБА_7 і сказав, що зранку він вдома нічого не їв, на роботу пішов голодний. Біля 09.00 год. ранку він знову зателефонував їй на мобільний телефон та сказав, що написав заяву про відпустку на один день за власний рахунок, в цей час він снідав. Перед 19.00 год. на її мобільний телефон подзвонила ОСОБА_6, але говорив із нею її чоловік, бо вона в той час вийшла на двір, останній повідомив їй, що говорив із ОСОБА_6 та вони домовились, що завтра поїдуть до них у с.Буянів та повезуть подарунок онуці. Орієнтовно о 03 год. ночі 19.12.2013р. подзвонила мама ОСОБА_6 - "сваха" та повідомила, що вони з ОСОБА_6 приготували їм "подарунок", та сказала, що її син помер. Вона не повірила, оскільки ввечері її чоловік розмовляв по телефону з сином і все було нормально. Її чоловік відразу ж передзвонив до "свахи" з метою з'ясування обставин смерті сина і йому було повідомлено, що ОСОБА_7 помер на операційному столі, стікши кров'ю. Почавши з'ясовувати, що сталось, "сваха" повідомила їм, що ОСОБА_7 "зарізала" ОСОБА_6. Алкоголем її син не зловживав, випивав так як і всі, при святі. Старався заробити для сім'ї гроші. Жалівся їй, що немає, що їсти, і що його вдома не годують. Вважає, що її сина ОСОБА_7 ОСОБА_6 не вбивала, оскільки вона не могла мати такої сили. Також повідомила, що раніше конфліктів між обвинуваченою та її сином не виникало, її син алкогольними напоями не зловживав, а зароблені гроші використовував на потреби сім'ї. Із ОСОБА_6 в неї були нормальні відносини. Вважає, що суд повинен позбавити обвинувачену волі строком на десять років, так як про це просить її представник, окрім цього просить цивільний позов задоволити в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки матеріальна шкода та судові витрати повністю відшкодовані батьками обвинуваченої.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що ОСОБА_6 - це її племінниця. Біля 19 год. 18.12.2013р., до неї подзвонила ОСОБА_6, з проханням, щоб вона терміново прийшла до неї. Зайшовши до кімнати, запитала, що сталось і ОСОБА_6 їй відповіла, що "подивись, що я наробила, порізала ОСОБА_7". Подивилась в кімнату з порога, побачила ОСОБА_7, який лежав на підлозі та почала дзвонити до сестри - мами ОСОБА_6. Після чого до будинку прибіг ОСОБА_10, який зайшов в кімнату, де лежав ОСОБА_7 і сказав, що він живий, дальше почав викликати швидку допомогу, а ОСОБА_6 в цей час плакала. ОСОБА_6 говорила їй, що ОСОБА_7 її ображав та був добре випивший. Вона в хаті була цілу ніч разом із своїм чоловіком ОСОБА_8. Швидка допомога приїхала десь біля 20.00 год. Після цього приїхала ОСОБА_13 із молодшою дочкою. Потім приїхала міліція. Коли вона була в будинку, то чула, як ОСОБА_7 стогнав, як рухався не бачила. Зауважила, що у кімнаті, де лежав ОСОБА_7, був перевернутий вазон між кріслом і диваном. Прибирала в хаті після злочину ОСОБА_13. Чи хтось надавав потерпілому медичну допомогу, їй невідомо. Слідів крові на ОСОБА_6 вона не бачила. ОСОБА_7 лежачи на підлозі нецензурно лаявся та стогнав. Ножа вона до рук не брала, чи брала мама ОСОБА_6 ніж до рук - не бачила. ОСОБА_7 постійно випивав та перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння виражався нецензурними словами. Знає зі слів сестри, що стосунки в їхній сім'ї були напружені.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що обвинувачена є її дочкою. 18.12.2013р., зранку до неї подзвонила дочка та повідомила, що ОСОБА_7 розрахувався з роботи та їде додому. Біля обіду, він вже був вдома, випивший. В ОСОБА_7 ніколи грошей не було, оскільки їй було відомо, що гроші в нього забирала його мама. 18.12.2013р., вона з дочкою біля 16 год. поїхала на концерт в м. Жидачів. Коли вона перебувала в м. Жидачів та збиралась їхати додому, їй подзвонила сестра ОСОБА_9, та сказала, що в них біда та щоб вони терміново їхали додому. Їдучи додому вона ще раз подзвонила сестрі і та їй повідомила, що ОСОБА_6 порізала ОСОБА_7. Приїхавши до хати, ОСОБА_7 вже не було, оскільки його забрала швидка допомога, вона побачила, що все в крові, в домі знаходилась ОСОБА_9 та ОСОБА_8. Побачивши, що все в крові вона почала прибирати. Килим, крісло та куток були в крові. Ніж не пам'ятає, де знаходився, однак вона віднесла його на кухню та помила. Килим відмити не могла, тому скрутила його та винесла з кімнати до комори разом із курткою. Хто куртку зняв з потерпілого, вона не знає. Тряпки, якими витирала кров, спалила. Залишилась вдома та чекала міліцію. Конфлікти між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були. Випивши, ОСОБА_7 ставав агресивним. У ОСОБА_6 були можливі нервові зриви, оскільки в дитинстві вона часто хворіла. Батькам ОСОБА_7 вона подзвонила близько 03.00 год. 19.12.2014 і сказала що ОСОБА_6 зарізала ОСОБА_7 і він помер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що ОСОБА_14 це її рідна сестра. ОСОБА_7 коли тверезий, то був спокійним, а коли випивав, то ставав агресивним. Того дня, в обід ОСОБА_7 прийшов додому п'яний та ліг спати. Концерт був на 18 год. Після концерту мамі подзвонили, що вдома сталась біда. В котрій годині вони їхали додому вона не пам'ятає. Коли повернулись до хати, то там були: ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_15 та інші. ОСОБА_7 вже не було. ОСОБА_6 плакала. В паніці мама почала прибирати в кімнаті. Вона поїхала з братом в м. Жидачів в лікарню. Вони чекали біля лікарні і згодом їм повідомили, що ОСОБА_7 помер. Конфлікти між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 бували часто.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що 18.12.2013р., прийшов з роботи та дивився телевізор. Ввечері до нього прибіг ОСОБА_16 та повідомив, що в сім'ї ОСОБА_14 щось сталось. Прийшовши до них, він побачив ОСОБА_9, ОСОБА_6 та її дочку. Що сталось він дізнатись не зміг. Зайшовши в іншу кімнату, він побачив ОСОБА_7, який лежав на підлозі на боці. Він його перевернув на спину та найшовши рушники почав закривати рани, які кровоточили. Потім вибіг на дорогу зустріти швидку. Коли машина приїхала, він зайшовши до хати, побачив що ОСОБА_7 був вже на ліжку. Коли приїхала швидка, вони разом з фельшером поклали ОСОБА_7 на ноші і винесли на вулицю в автомобіль швидкої і він супроводжував його в м. Жидачів в лікарню. Чи були конфлікти між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 не знає, проте зазначає, що ОСОБА_7 любив випити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що ОСОБА_14 це його невістка. Близько 19 год. 18.12.2013р., до нього подзвонила невістка із запитанням, чи вони приїдуть до неї та повідомила, що збирає речі ОСОБА_7, оскільки він ніде не працює та не забезпечує сім'ю і він їй не потрібен. О 19 год. 05 хв., він передзвонив до ОСОБА_7, з'ясувати, що сталось, однак телефонна трубка впала. В цей час йому було чути розмову між ними, а саме те, що ОСОБА_7 просив дати йому їсти, однак йому відповіли - "ах ти алкоголіку, ще хочеш їсти", і після того розмова була завершена. Чи це говорила ОСОБА_14, йому важко сказати. Син йому не скаржився на відносини в сім'ї. Його син перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не був агресивним. Невістка йому ніколи не скаржилася на сина.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_18, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що 18.12.2013р. був концерт до дня ОСОБА_19, який розпочався о 18 год., а закінчився біля 20 год. ОСОБА_14 виступала на початку концерту, всередині та в кінці. Після концерту ОСОБА_14 та ОСОБА_13 запросили відсвяткувати виступ. Вони довго не були, оскільки до ОСОБА_14 подзвонив телефон, що потрібно везти дитину до лікарні і вони поїхали. На наступний день їй стало відомо, про події, що відбулися.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що ОСОБА_14 її племінниця. 19.12.2013р., до неї прийшло СМС-повідомлення на телефон. Чоловік взяв телефон та пішов до іншої кімнати. Повернувшись сказав їй, щоб вона терміново збиралась та йшла до сім'ї ОСОБА_14. Чоловік побіг наперед. Зайшовши до хати, вона побачила, що дитина плаче, ОСОБА_14 вся тремтіла, в кімнаті, де лежав на підлозі ОСОБА_7, було багато крові на килимі. Ножа вона не бачила. ОСОБА_7 був притомний та виражався нецензурними словами. В будинку була ОСОБА_9 та ОСОБА_6. ЇЇ чоловік чекав на швидку на вулиці. Карета швидкої допомоги забрала ОСОБА_7 в лікарню. Після того, як приїхала ОСОБА_13, вона побула в хаті близько 10 хв. та пішла додому. Відносини між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були не дуже добрі, бо ОСОБА_7 любив добряче випити.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_20, будучи приведений до присяги, суду дав показання про те, що ОСОБА_6 це його двоюрідна сестра. 18.12.2013р. він перебував на роботі в м. Калуш. Цього дня ОСОБА_7 був на роботі близько 1 години, а потім кудись пішов, куди не знає. Близько 22 год. до нього подзвонила його мама та попросила, щоб він прийшов до ОСОБА_13 та поїхав в лікарню. Прийшовши до будинку, він разом із сестрою ОСОБА_14, поїхали на автомобілі в лікарню в м. Жидачів. За кермом їхала ОСОБА_14 Біля лікарні він, ОСОБА_14 та ОСОБА_10 чекали близько до 4 години ночі. Вночі їм повідомили, що ОСОБА_7 помер. Назад за кермом їхав він. З ОСОБА_7 знайомий з часу, коли його сестра ОСОБА_14 з ним одружилась. Вони працювали разом в м. Калуш та їздили разом на роботу. Повертались додому також разом і ОСОБА_7 постійно заходив в магазин щось купувати, що саме йому невідомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16, будучи приведений до присяги, суду дав показання про те, що ОСОБА_14 є його троюрідною племінницею. 18.12.2013р., він відвіз батька до м. Жидачева. Близько 17 год. 00 хв. він із жінкою вернулись в село до своєї мами. Повернувшись додому, в котрій годині не пам'ятає, до його жінки подзвонили. Вона сказала йому, щоб він збирався, бо в ОСОБА_14 щось сталось. Коли йшли до них, то по дорозі закликали ОСОБА_10. Потім він зі ОСОБА_10 чекали на дворі швидку. Зайшовши всередину, він побачив ОСОБА_7, який вже лежав на ношах та йому робили перев'язки, ОСОБА_14 була в іншій кімнаті, плакала, а його жінка була з дитиною. Він допомагав виносити ОСОБА_7 до швидкої. До будинку потім він вже не заходив.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_21, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що працює лікарем в Жидачівській ЦРЛ. Того дня він чергував по реанімації в лікарні. Ввечері з карети швидкої допомоги, їм повідомили, що везуть пораненого чоловіка у важкому стані. На потерпілого вже очікували і коли його було доставлено до лікарні в очі кинулось те, що в потерпілого були множинні поранення. Зразу ж після прибуття, потерпілого було доставлено в реанімаційне відділення та було проведено операцію. Смерть потерпілого настала внаслідок втрати крові, що спричинило те, що серцево-судина система не циркулювала. Потерпілий після нанесення йому поранень міг деякий час пересуватись.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_22, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що працює хірургом в Жидачівській ЦРЛ. Того дня їм з диспетчерської швидкої допомоги було повідомлено, що доставляють потерпілого з ножовими пораненнями. Його очікували на першому поверсі. Зразу після прибуття, потерпілого транспортували в операційну. Хворий поступив у термінальному стані, тобто у дуже важкому стані. Під час огляду було виявлено ножові поранення зі сторони живота та спини. Потерпілий міг пересуватись близько 10-15 хв. після отримання поранень. Хворий помер від крововтрати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_23, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що працює фельдшером швидкої допомоги в м. Журавно. О 19 год. 55 хв. їм передали виклик. В 19 год. 57 хв. вони виїхали на виклик. На місце прибули за 15 хв. На дорозі його зустрів ОСОБА_10 Зайшовши до хати, він побачив ОСОБА_7, який лежав на дивані на лівому боці. Він був в куртці, в штанах та у взутті. Попередньо оглянувши, побачив множині рани грудної клітки, черевної порожнини та спини. Кров вже не текла. Куртку зняв він. Підключили систему у вену, положили на ноші та повезли потерпілого до лікарні. ОСОБА_7 був без свідомості. В лікарні його передали лікарям реанімації. Кров була на килимі та на потерпілому. В будинку були ОСОБА_10, якийсь чоловік та жінка. Чи ще хтось був не пам'ятає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що працює водієм швидкої допомоги. 18.12.2013р. вони приїхали на виклик та побачили мужчину, який лежав на ліжку головою до вікна, без свідомості. На килимі була пляма крові. Зняли куртку та побачили проколи на тілі. Забрали його на ноші та повезли в лікарню. Дорога до будинку зайняла приблизно 10-15 хв.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_25, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що 18.12.2013р., біля 13 год. 00 хв. зайшов до ОСОБА_6 для огляду дитини. В будинку була ОСОБА_6, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 Потім прийшов ОСОБА_7, він був випивший. Після огляду дитини, він в будинку більше не був. Ввечері до нього подзвонила ОСОБА_13 та попросила швидко прийти до неї, оскільки порізали ОСОБА_7. Оскільки він не міг завести двигун автомобіля, тому передзвонив на швидку і йому повідомили, що бригада вже виїхала. Це було приблизно о 20 год. 20 хв.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_26, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що 18.12.2013р. вона приступила до роботи на нічне чергування в пункті швидкої допомоги в м. Журавно. О 19:55 подзвонила жінка та просила прийняти виклик в с. Буянів, ножове поранення, деталі вона не пояснювала, оскільки сказала, що їде з м. Жидачів. Виклик передала фельдшеру.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що є батьком обвинуваченої - ОСОБА_14. З 21 листопада 2013 року по липень 2014 року він перебував в Росії. Конфліктів між ним та ОСОБА_7 не було. Чи були конфлікти між ОСОБА_7 та його дочкою йому невідомо. ОСОБА_6 від маленького віку була нервовою, часто агресивною. В неї були стреси, вона могла кричати, не любила, коли їй робили зауваження.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_27, будучи приведеною до присяги, суду дала показання про те, що чоловік ОСОБА_14 приблизно 1 раз в два дні приходив до неї в магазин та купував спиртні напої. В основному 250 гр. горілки та одну пляшку міцного пива. 18.12.2013р., ОСОБА_7 також був в магазині та купляв алкогольні напої. Деколи, коли ОСОБА_7 був дуже п'яний, вона йому алкоголю не продавала.

Згідно рапорту о/ч Жидачівського РВ ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_28 від 18.12.2013 р. (Т.1 а.с.6), о 21.30 18.12.2013 р. по телефону поступило повідомлення від чергового лікаря Жидачівської ЦРЛ ОСОБА_29 про те, що каретою швидкої медичної допомоги Журавнівської МЛ в Жидачівську ЦРЛ доставлено з т/у проникаюче ножове поранення живота жителя с. Буянів Жидачівського р-ну ОСОБА_7

Згідно карти виїзду швидкої медичної допомоги за №1904 від 18.12.2013 р. та копії журналу реєстрації звернень про невідкладну медичну допомогу від 18.12.2013 р. КЗ ЛОР ЛОЦ ЕМД МК (Т.2, а.с.150-155), потерпілий ОСОБА_7 доставлений каретою швидкої медичної допомоги в Жидачівську ЦРЛ з ножовим пораненням, повідомлення прийнято о 19.55 год., в лікарню доставлено о 21.35 год.

Згідно медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 №5561 (Т.2 а.с.161-186), яка заведена Жидачівською ЦРЛ 18.12.2013 р., потерпілий поступив в лікарню в реанімаційне відділення о 21.20 год., помер - о 01.40 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 р., причиною смерті ОСОБА_7 є гостра крововтрата, поранення органів грудної та черевної порожнини, ушкодження внаслідок контакту з гострим предметом.

Згідно протоколу огляду місця події від 18.12.2013р. (Т-1 а.с. 8-23), місцем вчинення кримінального правопорушення - є будинок родини ОСОБА_14, що в АДРЕСА_2, з місця події вилучено два кухонні ножі, чоловіча шкіряна куртка, килим, два паспорти гр. ОСОБА_7 серії АДРЕСА_2 та ОСОБА_6 серії НОМЕР_3, мобільний телефон марки "САМСУНГ".

Згідно протоколу огляду трупа ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 народження, жителя с. Буянів, Жидачівського району Львівської області, від 19.12.2013р. ( Т-1 а.с.35-40), під час огляду трупа виявлено, що останньому було заподіяно численні колото-ріжучі рани.

Згідно висновку експерта №112/13 від 19.12.13р. (Т-1, а.с.96-99) дослідженого в судовому засіданні, смерть потерпілого ОСОБА_7 настала внаслідок проникаючих поранень грудної та черевної порожнини з пошкодженням серця та судин, легень, печінки, селезінки, 12-и палої кишки, підшлункової залози, котрі супроводжувались гострою масивною крововтратою, що підтверджується виявленими вищеописаними травматичними змінами, даними судово-медичного дослідження та даними додаткового судово-гістологічного дослідження (крововиливи в епікарді, легенях, печінці, жировій клітковині та навколо підшлункової залози в вираженими запальними змінами). А саме ОСОБА_7, заподіяно травматичні ушкодження: одне садно на чолі; два садна на передній поверхні грудної клітки; рана на передній поверхні грудної клітки справа, проникаюча в праву плевральну порожнину з пошкодженням перикарду, правого передсердя та порожнистої вени (умовно позначена рана № 1); дві рани на передній поверхні грудної клітки справа з пошкодженням діафрагми та тканини печінки (умовно позначені рани № 2 та № 3); дві рани на передній черевній стінці, котрі проникають в черевну порожнину з пошкодженням 12-и палої кишки, малого сальника, підшлункової залози, селезінки (умовно позначені рани № 4 та № 5); п'ять ран на спині зліва (умовно позначені як рани № 6, № 7, № 8, № 9 та № 12); дві рани на спині зліва та одна рана на спині справа, котрі проникають в плевральні порожнини з пошкодженням легеневої тканини (умовно позначені рани № 10, № 11, № 13); рана на спині справа з пошкодженням м'яких тканин заочеревинного простору та утворенням позаочеревинної гематоми справа. Проникаючі поранення грудної та черевної порожнин з пошкодженням внутрішніх органів могли утворитися від гострого колюче-ріжучого предмету, або схожого до такого та у живих осіб відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя на момент спричинення. Виявлені рани на спині (умовно позначені рани як № 6, № 7, № 8, № 9, № 12 та № 14) могли утворитись від дії гострого колюче-ріжучого предмету, або схожого до такого та у живих осіб можуть відноситись до категорії легких тілесних ушкоджень. Садна виявлені на тілі могли утворитися від дії тупих предметів, дотичної дії тупих предметів з обмеженою поверхнею, та у живих осіб відносяться до легкого тілесного ушкодження. Всі ушкодження виявлені на тілі трупа ОСОБА_7 є прижиттєвими та спричинені в один період часу, могли виникнути 18 грудня 2013 року. Гостре малокрів'я органів. Ознак гострих або хронічних захворювань, які могли перебувати у причинному зв'язку із смертю при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_7 не виявлено. При судово-токсилогічній експертизі речового доказу крові з трупа ОСОБА_7, виявлено етиловий спирт в кількості 1,24% (проміле), що у живих осіб могло б викликати легкий ступінь алкогольного сп'яніння.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_30, будучи приведеним до присяги, суду дав показання про те, що повністю підтверджує наданий ним висновок та показав, що характер і локалізація тілесних ушкоджень на тілі потерпілого ним детально описана у висновку. Крім того, ним було оглянуто ОСОБА_6, але тілесних ушкоджень на її тілі не було виявлено жодного. ОСОБА_7 було заподіяно 14 ножових поранень, після нанесення поранень потерпілий міг вчиняти активні дії, зокрема пересуватися по кімнаті.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №122/13 від 19.12.2013 р. (Т.1 а.с.109), причиною смерті ОСОБА_7 є гостра крововтрата, поранення органів грудної та черевної порожнини, ушкодження внаслідок контакту з гострим предметом.

Згідно висновку експерта №4248/2013-Т від 19.12.2013р., дослідженого в судовому засіданні (Т.1 а.с.100), при судово-токсилогічній експертизі крові та сечі потерпілого ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт в кількості в крові 1,24% (проміле).

Згідно висновку експерта №301/2013-мк від 19.12.2013р., дослідженого в судовому засіданні (Т.1 а.с.104-107), при проведенні судово-медичної експертизи, клаптів шкіри зі спини та з передньої поверхні грудної клітки від трупа ОСОБА_7, було виявлено по одному наскрізному колото-різаному ушкодженні, які утворились від дії гострого плоского колючо-ріжучого знаряддя, типу клинка ножа, який мав одне вістря та обух П-подібної форми.

Згідно висновку експерта №10/2014-мк від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.1 а.с.182-186), при судово-медичній експертизі у відділенні судово-медичної криміналістики одягу та клаптів шкіри від трупа ОСОБА_7, було виявлено на правій полі куртки два наскрізних колото-різаних пошкодження, на спинці куртки в середній частині 9-ть наскрізних колото-різаних пошкоджень, на клапті шкіри зі спини одне наскрізне колото-різане ушкодження, на клапті шкіри з передньої поверхні грудної клітки одне наскрізне колото-різане ушкодження, які утворились від дії гострого плоского колюче-ріжучого знаряддя, типу клинка ножа, який мав одне лезо та обух П-подібної форми з вираженими ребрами. Враховуючи результати експериментів можна вважати, що колото-різані пошкодження на куртці та на клаптях шкіри могли утворитись від дії клинка ножа наданого на експертизу. Беручи до уваги Висновок експерта №122/13 судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 від 27.01.2014 року можна вважати, що при умові, коли куртка в момент нанесення пошкоджень була дещо зміщена на тілі, колото-різані пошкодження на спинці куртки відповідають ушкодженням на спині ОСОБА_7, а два колото-різаних пошкодження на правій полі куртки відповідають ушкодженням №3 та №4 виявленими на його тілі. Інші колото-різані ушкодження виявлені на тілі пошкодженнями на куртці не супроводжувались, у зв'язку з тим, що в момент нанесення пошкоджень куртка могла бути розстібнута і не прикривала дані ділянки тіла.

Згідно висновку експерта №1 від 11.01.2014р. дактилоскопічної експертизи, дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.8-10), на поверхнях двох ножів довжинами №1 - 325 мм та №2 - 237 мм, вилучених 18.12.2013р. із помешкання ОСОБА_7 в с. Буянів Жидачівського району, слідів рук не виявлено.

Згідно висновку експерта №40/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.1, а.с.196-198), слідів на гольфі, на спортивній куртці, на спортивних штанах - речах гр. ОСОБА_6, крові не виявлено.

Згідно висновку експерта №39/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.1, а.с.201-204), у слідах на куртці, на штанах, речах ОСОБА_7, виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО, яка може походити від трупа ОСОБА_7, так і від будь-якої особи з такою ж груповою характеристикою крові за ізосерологічною системою АВО, і не може походити від ОСОБА_6

Згідно висновку експерта №41/2014-ім від 10.01.2014р., (Т.2, а.с.14-17), дослідженого в судовому засіданні, кров від трупа ОСОБА_7, відноситься до групи В ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВО. Кров від гр. ОСОБА_6, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти - В за ізосерологічною системою АВО. У слідах на килимі (об'єкти №№1,2,3,5), на марлевому тампоні зі змивом РБК (об'єкт №6) вилучених при ОМП - виявлена кров людини та антиген В ізосерологічної системи АВО, що може водити від будь-якої особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А в тому числі і від ОСОБА_7 У слідах на килимі вилученому при ОМП (об'єкт №4), виявлена кров людини. Антигени А, та ізогемаглютиніни анти-А, анти-В, ізосерологічної системи АВО не виявлені через вплив предмету носія усунути який не в вдалося і тому висловитись про групову приналежність крові неможливо.

Згідно висновку експерта №36/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.20-21), кров громадянки ОСОБА_6, відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0.

Згідно висновку експерта №38/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.24-26), у слідах на двох марлевих тампонах зі змивами з правої і лівої руки ОСОБА_6, крові не виявлено.

Згідно висновку експерта №44/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.29-32), кров від трупа ОСОБА_7, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічної системи АВО. Кров гр.. ОСОБА_6, відноситься до групи А з ігемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВО. У слідах на двох марлевих тампонах зі змивами з правої і лівої руки гр. ОСОБА_7, виявлена кров людини групи В з ізогемаглютиніном анти-А, яка може походити як від самого потерпілого ОСОБА_7, так від будь якої особи з кою ж груповою характеристикою крові за ізосерологічною системою АВО.

Згідно висновку експерта №13/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.38-39), при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластин з правої руки підозрюваної ОСОБА_6, встановлено, що в накладеннях речовини світло-сірого кольору в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок з правої руки виявлено білок людини та зроговілі клітини плоского епітелію. Крові та її форменних елементів в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок з правої руки підозрюваної ОСОБА_6 не виявлено.

Згідно висновку експерта №15/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.42-45), кров трупа ОСОБА_7, відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А ізосерологічної системи АВО. Кров підозрюваної ОСОБА_6 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. При судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту зрізів нігтьових пластинок з обох рук трупа ОСОБА_7 встановлено, що в накладеннях речовини бурого кольору в піднігтьовому вмісті зрізів нігтьових пластинок обох рук виявлено кров людини, клітини плоского епітелію та антиген В ізосерологічної системи АВО. Статева належність крові не встановлена через відсутність її форменних елементів. Статева належність клітин не встановлена через відсутність ядер. Виявлена кров походить від особи /осіб/ в крові якої міститься антиген В в тому числі може походити і від трупа ОСОБА_7 Походження крові від підозрюваної ОСОБА_6, виключається.

Згідно висновку експерта №14/2014-ім від 10.01.2014р., дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.48-49), при судово-медичній експертизі двох кухонних ножів, вилучених з помешкання ОСОБА_7, в накладеннях речовини світло-сірого кольору на лезах клинків ножів, виявлено клітини зроговілого плоского епітелію. Крові та білка не виявлено.

Згідно висновку експерта №203/13 від 19.12.2013р. (Т-1 а.с.115) при судово-медичному огляді гр. ОСОБА_6, 1990р. народження тілесних ушкоджень у неї не виявлено.

Згідно акту судово-психіатричного експерта №7 від 05.02.2014р., проведеної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи дослідженого в судовому засіданні (Т.2, а.с.67-70), встановлено, що ОСОБА_6 в даний час хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. В період інкримінованих їй дій вона також хронічним психічним захворюванням, недоумством, тимчасовим або іншим хворобливим розладом психічної діяльності не страждала, могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Під час інкримінованих їй дій, ОСОБА_6, не перебувала у стані фізіологічного афекту та не перебувала у будь-якому іншому емоційному стані, як психологічній підставі для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання. ОСОБА_6 притаманні так звані педантичні (психастенічні) індивідуально-психологічні особливості із невпевненістю в собі, але із схильністю до невиважених псевдо рішучих дій у конфліктних ситуаціях.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_31 повідомив, що повністю підтверджує наданий ним висновок, під час інкримінованих ОСОБА_6 дій, вона не перебувала у стані фізіологічного афекту та не перебувала у будь-якому іншому емоційному стані, як психологічній підставі для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання та додав, що він є експертом-психологом і під час проведення експертизи ним вивчалися всі наявні медичні документи щодо обвинуваченої ОСОБА_6, декілька разів проводив з нею бесіди, після чого проводилося розширене засідання комісії. Тест "Леонгарда" дозволяє встановити психологічний стан пацієнта без медичної документації. Стан ОСОБА_6 характеризується педантичним психозом, який виражається підвищеною боязкістю, помисливістю, її нерішучість призводить до неправильних рішучих дій і її риси сприяли вчиненню злочину. Вважає, що саме вона спровокувала конфлікт вихопивши телефон у потерпілого і кинувши його на землю. Зазначив, що обвинувачена діяла в два етапи: спочатку наносила удари безпорадно сидячому на кріслі потерпілому, а потім, коли той сповз на землю, наносила йому удари ножем в спину, що повністю виключає стан раптового емоційного прояву та короткочасність емоції, які характерні для фізіологічного афекту, оскільки потерпілий, на час нанесення йому тілесних ушкоджень фактично перебував в безпорадному стані.

Згідно протоколу проведеного слідчого експерименту від 24.12.2013р., дослідженого в судовому засіданні (Т1.а.с.146-164), ОСОБА_6, показала, що коли потерпілий зайшов в кімнату та сів на м'який куток, він хотів взяти малолітню доньку на руки, однак вона йому не дозволила, і відштовхнула його лівою рукою в груди, йому це не сподобалося і він почав телефонувати до своїх батьків і скаржитися, що йому погано з нею жити. Він ображав її, потім вийшов з кімнати, і повернувся з ножем в лівій руці, підійшов до неї і вхопив правою рукою за шию, а в опущеній лівій руці він тримав ніж, вона почала його відштовхувати та просити, щоб він ніж не піднімав. В ході конфлікту, коли потерпілий розвернувся, вона схопила його рукою в ділянці грудей за куртку і лівою рукою штовхнула так, що він впав на м'яке крісло, яке розташоване біля вікна, на протилежній стороні від входу. Коли ОСОБА_7 намагався підвестися, вона всім своїм тілом притиснула його до крісла і перешкоджала встати. За даних обставин своєю лівою рукою вона вихопила з його лівої руки ніж і нанесла декілька ударів в живіт. Потім коли потерпілий впав на підлогу і знаходився обличчям до землі, вона нанесла, здається ще два удари, а саме точно сказати кількість не може, оскільки не пригадує. Потім вона кинула ніж на землю і побігла з донькою в іншу кімнату, оскільки та плакала. Коли вона вибігала, то побачила, як потерпілий розвернувся на спину і стиснув ноги в колінах та стогнав. Будучи в шоковому стані вона почала телефонувати до сестри матері та розповіла про те, що накоїла.

Згідно постанови слідчого СВ Жидачівського РВ УМВСУ від 11.02.2014 р. (Т.2 а.с.197) визнано речовими доказами по справі чорну шкіряну, чоловічі чорні штани, змиви крові, що були виявлені на поверхні ламінату в вітальні, два ножі із ручками синьо-жовтого кольору, зрізи нігтьових пластин із трупа ОСОБА_7, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_6, змиви із рук ОСОБА_6, змиви із рук трупа ОСОБА_7, спортивну куртку світло рожевого кольору, спортивні штани темно-рожевого кольору, чорний гольф, килим зелено-білого кольору із слідами крові.

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Зазначені докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі та сумніву у своїй належності та допустимості, не викликають.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

В силу ст. 370 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного доведена.

Проаналізувавши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_6, правильно кваліфіковано органом досудового слідства за ч.1 ст.115 КК України, оскільки ОСОБА_6, вчинила умисне вбивство потерпілого ОСОБА_7, (умисне протиправне заподіяння смерті потерпілому) за обставин, викладених у вироку.

Суд не бере до уваги твердження захисту про те, що органом досудового слідства не доведено умислу обвинуваченої на вбивство потерпілого, вважає такі непереконливими, виходячи з наступного.

Відповідно до закону (ст.ст.24, 115 КК України) для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду №2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи" передбачено, що суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченої про те, що умислу на вбивство потерпілого у неї не було, вважає такі показання суперечливими та непереконливими, в судовому засіданні обвинувачена неодноразово змінювала свої показання, однак послідовно стверджувала, що дійсно вона нанесла удари ножем в область живота та спини потерпілого, вихопивши в того ніж, однак кількість таких ударів вона не пригадує, однак чітко може зазначити, що удари наносила потерпілому в живіт, коли той знаходився в напівлежачому положенні на м'якому кріслі, а потім в спину, коли потерпілий вже лежав на підлозі.

Є такими, що спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами по справі показання обвинуваченої про те, що потерпілий напав на неї, приставивши ножа до горла та погрожував їй вбивством. В ході з'ясування обставин справи судом було встановлено, що потерпілий, зайшовши в кімнату, тримав ніж в опущеній лівій руці, і коли вхопив обвинувачену за шию правою рукою, ніж до горла не представляв і жодних погроз на адресу обвинуваченої про вбивство не висловлював. Наведеного не заперечила і сама обвинувачена, після перегляду відеозйомки слідчого експерименту.

Суд вважає, що умисел на вчинення вбивства потерпілого у обвинуваченої виник під час конфлікту з потерпілим, коли останній ображав її, чинив на неї моральний та психологічний тиск. Той факт, що потерпілий часто зловживав спиртним і перебував в стані алкогольного сп'яніння в цей вечір, не заробляв достатньо коштів та звільнився з роботи в цей день, скаржився на неї своїм батькам, посилив злість та лють обвинуваченої і вона почала завдавати йому удари ножем по тілу спочатку в область живота та грудної клітки, а згодом, коли останній впав з крісла на підлогу, продовжуючи свій злочинний умисел, завдавала йому чисельні удари ножем в область спини. Згодом, почувши крик дитини і розуміючи суспільну небезпечність свого діяння, вона побігла в сусідню кімнату, де почала шукати порятунку, телефонуючи до родичів, незважаючи на те, що вчинила, карету швидкої медичної допомоги остання не викликала і жодної допомоги потерпілому не надала, залишивши його фактично без допомоги.

Про наявність у обвинуваченої ОСОБА_6, прямого умислу на вбивство потерпілого свідчать зокрема, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень, кількість, характер та локалізація тілесних ушкоджень, а також поведінка обвинуваченої, яка виконавши усі дії, які вважала за необхідне для доведення злочину до кінця, після вчинення злочину з метою приховати сліди вчиненого злочину, звернулась за допомогою до своїх родичів, зокрема матері - ОСОБА_13, яка в подальшому намагалася приховати сліди вчинення злочину, а саме згорнула килим, заховала куртку, яка була на потерпілому ОСОБА_7, та вимила ніж, яким було завдано тілесні ушкодження. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 не змогла пояснити суду, чому вчинила такі дії, однак наведеного не заперечила.

Доводи сторони потерпілої про те, що органи досудового слідства не вжили заходів для повного та всебічного встановлення обставин смерті ОСОБА_7, та не перевірили інших осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину є непереконливими, оскільки дослідженими в судовому засіданні доказами встановлено, що саме обвинувачена ОСОБА_6 вчинила вбивство потерпілого ОСОБА_7, всі суперечності, які були висловлені стороною потерпілої були усунуті в ході з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, а тому відсутні підстави вважати, що до вчинення злочину причетні сторонні особи.

Окрім цього, не заслуговують на увагу доводи представника потерпілої ОСОБА_5 про те, що ОСОБА_6 не могла нанести таку кількість ножових поранень і в такий спосіб, як це описує орган обвинувачення, зважаючи на її фізичні дані та стан здоров'я, оскільки такі спростовуються висновком експерта №112/13 від 19.12.13р. (Т-1, а.с.96-99) дослідженого в судовому засіданні, згідно якого смерть потерпілого ОСОБА_7 настала внаслідок проникаючих поранень грудної та черевної порожнини з пошкодженням серця та судин, легень, печінки, селезінки, 12-и палої кишки, підшлункової залози, котрі супроводжувались гострою масивною крововтратою, і смерть потерпілого настала о 01.40 год. ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Показання свідка ОСОБА_10 про те, що потерпілий лежав на ліжку у кімнаті, коли він прийшов до будинку не суперечать показанням в судовому засіданні судово медичного експерта ОСОБА_30, який пояснив суду, що після нанесення тілесних ушкоджень потерпілий міг вчиняти окремі дії, зокрема переміщатися по кімнаті.

Поведінка потерпілого в житті, небажання працювати, його докори в сторону обвинуваченої ОСОБА_6, про те, що остання погана мати, не вміє готувати та зловживання спиртним, про що в судовому засіданні дали показання обвинувачена та свідки, дає суду підстави вважати, що саме така поведінка потерпілого спровокувала конфлікт та слугувала мотивом для вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 умисного вбивства.

Дослідженими в судовому засіданні доказами по справі, зокрема показаннями обвинуваченої, свідків встановлено, що через зловживання потерпілим спиртними напоями, між ним та обвинуваченою не раз виникали конфлікти, а тому відсутні підстави вважати, що між ними були хороші родинні відносини, сама обвинувачена в судовому засіданні пояснила, що коли потерпілий прийшов і вона побачила, що той перебуває в стані алкогольного сп'яніння, вона розлютилась та почала сваритися з ним, докоряючи відсутністю заробітків та систематичним зловживанням алкогольними напоями. В подальшому вона відмовилася приготувати йому поїсти, і коли він почав телефонувати батькам та скаржитися на неї, це розлютило її ще більше, оскільки вона вважала такі докори на свою адресу несправедливими, тому вона вихопила телефон і кинула його об землю.

Підстав для визнання протоколу проведення слідчого експерименту від 24.12.2013 р. неналежним доказом по справі суд не вбачає та вважає, що слідча дія проведена з дотриманням вимог КПК України, оскільки слідчий який проводив вказану слідчу дію за наявних для цього об'єктивних підстав вжив всіх необхідних заходів для з'ясування та встановлення істини у кримінальній справі, здобувши усі можливі докази та давши правильну оцінку показанням підозрюваної, під час слідчої дії ставив лише уточнюючі запитання, оскільки підозрювана не могла чітко вказати послідовність подій, які мали місце, однак перед проведенням слідчого експерименту під час допиту її як підозрюваної 19.12.2013 р. чітко розповіла про обставини події, а тому такі були відомі органу досудового слідства на момент проведення слідчого експерименту. В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 підтримала показання, дані нею під час проведення слідчого експерименту, однак не змогла пояснити суду, чому вони різняться з тими, які вона неодноразово змінювала під час судового засідання, припустила, що з плином часу могла призабути певні обставини події.

Суд не бере до уваги показання обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисників про те, що обвинувачена захищалася від нападу потерпілого і діяла в стані необхідної оборони, зважаючи на наступне.

Право захищати своє життя й здоров'я, а також життя й здоров'я інших осіб від протиправних посягань є невід'ємним правом кожної людини й гарантовано ст. 27 Конституції України.

Згідно з положеннями статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Позбавлення життя не розглядається як таке, що вчинене на порушення цієї статті, якщо воно є наслідком виключно необхідного застосування сили для захисту будь-якої особи від незаконного насильства (с. 2, ч. 2, п. А Конвенції).

Необхідною обороною згідно з ч.1 ст.36 КК України та згідно з роз'ясненнями, наведеними в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року №1 "Про судову практику у справах про необхідну оборону" (далі - Постанова) визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Для з'ясування наявності загрози, внаслідок чого виникає стан, необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність та характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну необхідної оборони.

При цьому, мають бути враховані характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час його нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані, тощо.

Отже, вказаним законом передбачається, що стану необхідної оборони обов'язково має передувати суспільно небезпечне посягання на охоронювані законом права та інтереси, зокрема, громадян, яке потребує свого негайного відвернення чи припинення і це посягання має бути: по-перше, раптовим для особи, яка захищається, по-друге, особа, яка захищається, є неготовою для його відбиття.

Посилання обвинуваченої у своїх показаннях та її захисників на те, що обвинувачена захищалася і діяла у стані необхідної оборони не ґрунтується на матеріалах справи і доказах, які досліджено судом.

Як встановлено в судовому засіданні, фактичні обставини, за яких обвинуваченою ОСОБА_6 під час конфлікту на побутовому ґрунті із своїм чоловіком ОСОБА_7, який будучи в стані алкогольного сп'яніння висловлював невдоволення її ставленням до нього, та взявши ніж у ліву руку, зловив її правою рукою за шию та словесно погрожував, ОСОБА_6 штовхнула потерпілого на м'яке крісло і, коли він знаходився в кріслі в сидячому положенні, умисно, з метою вбивства та з мотивів помсти, вихопивши із його руки ніж, нанесла ножем ОСОБА_7 кілька ударів в ділянку живота, грудей та спини, і коли ОСОБА_7 впав на підлогу, продовжуючи свої злочинні дії, нанесла йому ножем два удари в ділянку живота та чисельні удари в ділянку спини, чим заподіяла чотирнадцять ножових поранень, від яких настала смерть потерпілого у лікарні о 01 год. 40 хв. ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З обставин справи вбачається, та підтверджується відеозаписом слідчого експерименту, що потерпілий ОСОБА_7, зайшовши в кімнату постійно тримав ніж в опущеній лівій руці і лише правою рукою схопив обвинувачену за шию, однак ножа до лиця обвинуваченої чи інших частин тіла не підносив, і обвинуваченій словесно не погрожував, а лише нецензурно лаявся, і коли обвинувачена його розвернула, схопивши за поли куртки і штовхнула на м'яке крісло, то вихопила з його руки ніж, та коли потерпілий, перебуваючи фактично в безпорадному стані на кріслі намагався підвестися, вона спочатку придавила його всією масою свого тіла, а потім раптово, вихопивши ножа, за відсутності будь-якого посягання зі сторони потерпілого, почала наносити йому удари ножем в груди, а потім, коли потерпілий впав на землю - удари ножем в спину.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 ствердила суду, що небезпечного посягання зі сторони потерпілого, після того, як вона вихопила в нього ножа на її життя не було, вона мала можливість покинути кімнату разом з дитиною.

При наведених обставинах ОСОБА_6 не перебувала у стані необхідної оборони, про що свідчить як відсутність знарядь нападу в руках останньої, так і відсутність тілесних ушкоджень на тілі обвинуваченої, а характер і засоби, які вона застосувала в даній ситуації не відповідали характерові і небезпечності посягання, а такі її дії були зумовлені сваркою з потерпілим.

Приведені дані також свідчать, що ОСОБА_6 не перебувала в стані необхідної оборони і не перевищувала її меж, оскільки в цей момент з боку потерпілого не було реальної загрози і не існувало суспільно небезпечного посягання на життя і здоров'я обвинуваченої. Суд також враховує характер небезпеки, що загрожувала обвинуваченій, обставини, що впливали на реальне співвідношення сил, зокрема, те, що на час заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому для обвинуваченої вже припинилася раптовість посягання, обвинувачена, яка згідно експертизи не мала жодних тілесних ушкоджень, вже відібрала знаряддя посягання, і потерпілий, який знаходився в сидячому положенні фактично не мав змоги захищатися, коли обвинувачена почала наносити йому удари.

На переконання колегії суддів, характер та послідовність дій, вчинених обвинуваченою, у своїй сукупності свідчать про те, що вона мала прямий умисел на позбавлення життя потерпілого, використавши знаряддя злочину, застосування якого призводить до смерті та про відсутність у даній ситуації як суспільно небезпечного посягання, яке вимагало свого негайного відвернення чи припинення, так і обов'язкових його ознак - раптовості та неготовності для його відбиття, у зв'язку з чим правова оцінка скоєного обвинуваченою правопорушення відповідає встановленим фактичним обставинам його вчинення.

Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що потерпілий, в той момент, коли обвинувачена наносила йому удари не посягав на життя обвинуваченої і не вчиняв щодо неї діянь, які б підпадали під дію КК України, а тому перебування обвинуваченої у стані необхідної оборони або у стані перевищення меж необхідної оборони виключається.

Натомість в судовому засіданні встановлено, що мотивом для позбавлення життя потерпілого слугувала сварка, яка виникла між подружжям, обвинувачена в судовому засіданні ствердила, що її дратував той факт, що потерпілий постійно приходить додому випивший і вона неодноразово на це скаржилася його батькам, цим та відсутністю заробітків вона не раз докоряла потерпілому, який й в той день повідомив, що покинув роботу, і це її також обурило. Крім того, в той день потерпілий, на її відмову зготувати їсти, почав телефонувати до своїх батьків, що сильно її розлютило, і вона вихопивши телефон, кинула його об землю.

Обставини конфлікту між обвинуваченою та потерпілим свідчать про те, що ОСОБА_6 позбавила життя потерпілого саме на ґрунті особистих неприязних стосунків, які раптово виникли під час сварки. Згідно з показаннями свідків між ними часто виникали конфлікти та сварки.

Обвинувачена ОСОБА_6 усвідомлювала характер своїх дій, можливі наслідки в результаті таких дій та свідомо бажала їх настання, що вказує на те, що обвинувачена мала умисел на позбавлення життя потерпілого та не діяла в межах необхідної оборони.

Знаряддя злочину - ніж в руках у обвинуваченої опинився невипадково, удари були не одиничними та саме в життєво важливі органи і носили характер небезпечний для життя.

Одразу після травмування потерпілого, обвинувачена не вживала жодних дій для надання останньому допомоги, а навпаки пішла з місця злочину .

Обвинувачена не заперечувала, що удари ножем, від яких настала смерть потерпілого нанесла вона. Кількість ножових ударів, значна сила, з якою вони були нанесені та локалізація тілесних ушкоджень свідчать про те, що обвинувачена діяла з умислом спричинення смерті потерпілому і досягла своєї мети. За таких обставин дії обвинуваченої орган досудового слідства вірно кваліфікував за ч.1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Безпідставними, на думку колегії суддів, є і твердження сторони захисту щодо перебування обвинуваченої ОСОБА_6 в стані сильного душевного хвилювання, зважаючи на наступне.

Стан сильного душевного хвилювання, про який йдеться в ст. 116 КК України - це стан фізіологічного афекту, що являє собою короткочасну інтенсивну емоцію, яка домінує в свідомості людини, котра значною мірою втрачає контроль над своїми діями і здатністю керувати ними.

Афект, в стані якого скоюється даний злочин, безпосередньо зв'язується з певною неправомірною або аморальною поведінкою потерпілого: насильством, знущанням або тяжкою образою або іншими протиправними або аморальними діями (бездіяльністю).

Показання обвинуваченої про протиправне насильство стосовно неї, яке викликало у неї сильне душевне хвилювання, суд визнає неправдивими, і такими, що спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, оскільки дані показання спростовуються висновком судово-медичної експертизи №203/13 від 20.12.2013 р. про відсутність тілесних ушкоджень у ОСОБА_6; даними з протоколу огляду місця події, відповідно до якого загальна обстановка в кімнатах не порушена; окрім перевернутого вазону, також даними у висновку судово-медичної експертизи №112/13 від ІНФОРМАЦІЯ_2 р. про локалізацію та характер ушкоджень на тілі потерпілого і про причини смерті.

Посилання захисників на те, що обвинувачена вчинила злочин у стані сильного душевного хвилювання, не можна визнати переконливими. Вони спростовуються актом комісійної судово-психіатрично-психологічної експертизи №7 від 05.02.2014р., дослідженої в судовому засіданні (Т.2, а.с.67-70), згідно якої під час інкримінованих ОСОБА_6 дій, остання не перебувала у стані фізіологічного афекту та не перебувала у будь-якому іншому емоційному стані, як психологічній підставі для юридичного висновку про стан сильного душевного хвилювання, в період вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Наведений акт комісійної судово-психіатрично-психологічної експертизи проведеної висококваліфікованими експертами, роз'яснений в судовому засіданні, належним чином аргументований, ґрунтується на ретельному дослідженні матеріалів кримінальної справи, зроблений на підставі діючого законодавства, містить відповідь на усі поставлені питання, висновки обґрунтовані дослідницькою частиною, фактичні дані викладені у висновку відносяться до справи і мають доказове значення. Тому даний висновок можливо покласти в основу прийнятого рішення. Підстав недовіряти висновку комплексної психолого-психіатричної експертизи в суду немає.

Всі мотиви, наведені захисником в обґрунтування позиції про стан сильного душевного хвилювання обвинуваченої були предметом дослідження експертів, які врахували стан здоров'я обвинуваченої з моменту народження і до вчинення злочину, як і обстановку та обставини події, які мали місце 18 грудня 2013 року. Наведене стверджується дослідницькою частиною акту та не спростовано в судовому засіданні стороною захисту, акт експертизи сумнівів в суду не викликає, підстави для призначення іншої експертизи в суду відсутні, підстави наведені захисниками в клопотаннях про призначення експертизи були визнані судом необґрунтованими.

Крім того, колегія суддів бере до уваги показання в судовому засіданні експерта-психолога ОСОБА_31, який вказаний акт підтвердив, вказавши, що для обвинуваченої ОСОБА_6 характерні психастенічні індивідуально-психологічні особливості із підвищеною боязкістю, нерішучістю, невпевненістю, яка в критичних ситуаціях веде до того, що особа може вдатися до псевдо рішучих дій, які є неадекватними, в ході проведення дослідження він оцінював можливість вчинення злочину обвинуваченою в стані афекту, однак завдяки тесту Леонгарда виключено повністю таку можливість. Афект - це дуже сильна, але короткотривала емоція, стан афекту не може розвиватися поетапно, в даному випадку, з огляду на обставини справи, кількість та послідовність нанесення тілесних ушкоджень, вбачається, що такі були нанесені поетапно, що виключає стан афекту. Саме обвинувачена спровокувала загострення конфлікту, коли кинула на землю мобільний телефон потерпілого.

З досліджених в судовому засіданні доказів по справі, колегією суддів не встановлено жодної підстави, яка б давала можливість стверджувати і прийти до висновку, що умисне вбивство ОСОБА_7 обвинувачена ОСОБА_6 вчинила у стані сильного душевного хвилювання.

Аналізом зібраних і досліджених в судовому засіданні доказів достовірно встановлено, що конфлікт між потерпілим та обвинуваченою виник через неприязні відносини, які вже тривалий час існували між подружжям, в судовому засіданні обвинувачена ствердила, що її дратувало, що потерпілий не заробляє достатньо коштів і випиває часто, і цей день не був винятком, оскільки потерпілий зателефонував і повідомив, що звільнився з роботи, а додому прийшов напідпитку. Під час розмови просив поїсти та хотів взяти доньку на руки, вона йому відмовила, і тоді він почав телефонувати своїм батькам, що обурило обвинувачену і вона, вхопивши телефон з його рук, кинула його об землю. Згодом, коли обвинувачений зайшов в кімнату з ножем в опущеній руці та вхопив її за шию, вона відштовхнула його на м'яке крісло, і коли він знаходився в сидячому положенні, вихопила з його руки ніж та нанесла чисельні удари ножем в груди, а згодом, коли потерпілий впав на підлогу - удари ножем в спину.

Зазначені обставини об'єктивно підтверджуються висновком експерта №112/13 від 19.12.13р. (Т-1, а.с.96-99).

Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів не находить підстав для висновку, що в момент нанесення ударів ножем в груди, живіт та спину, обвинувачена ОСОБА_6 перебувала в стані сильного душевного хвилювання, оскільки на цей момент, протизаконне насильство з боку потерпілого до неї вже було припинено. У обвинуваченої не було жодної підстави побоюватися за своє життя та життя доньки, коли вона вихопила ніж і фактично мала змогу покинути кімнату, та у випадку, якщо вважала, що така загроза для її життя існує, покликати на допомогу, оскільки потерпілий в той час знаходився в сидячому положенні на кріслі, і в руках останнього не було жодного предмету, яким би він міг заподіяти шкоду обвинуваченій, і окрім цього зі слів обвинуваченої перебував в стані сильного алкогольного сп'яніння. Однак, незважаючи на викладене, обвинувачена ОСОБА_6 раптово почала наносити удари ножем потерпілому спочатку в груди, а потім в спину, нанісши потерпілому 14 ножових поранень.

Аналізуючи безпосередньо досліджені судом докази, суд вважає, що вина обвинуваченої повністю доведена зібраними у справі та безпосередньо дослідженими доказами у справі, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6, вчинила умисне вбивство потерпілого, тобто умисно, протиправно заподіяла смерть потерпілому ОСОБА_7, тобто вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.115 КК України.

Всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, вищезазначені безпосередньо досліджені докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

У зв'язку з викладеним, не підлягає задоволенню клопотання захисника ОСОБА_2 про закриття провадження в справі на підставі ст.ст.284, 350 КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, окрім цього таке клопотання суперечить правовим приписам ч.2 ст.373 КПК України. Аналогічно немає підстав для виправдання обвинуваченої ОСОБА_6, як про це просить захисник ОСОБА_2

При призначенні покарання обвинуваченій по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує, що життя людини, відповідно до ст. 3 Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошується, що кожна людина має невід'ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити людину життя.

Дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на те, що головною метою покарання є виховання та соціальна реабілітація винної, та обираючи покарання обвинуваченій ОСОБА_6, суд враховує характер та тяжкість вчиненого нею злочину, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків, спосіб вчинення злочину і його мотиви, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, є інвалідом дитинства ІІ - групи, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_3, 11.02.2013р. народження, вину у вчиненні злочину визнала частково, частково відшкодувала заподіяну потерпілій шкоду, пом'якшуючими обставинами суд визнає інвалідність обвинуваченої та наявність на утриманні малолітньої дитини, обтяжуючих обставин судом не встановлено, і вважає за необхідне призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст. 115 КК України.

З врахуванням наведеного, особи обвинуваченої ОСОБА_6 та тяжкості вчиненого нею злочину, зважаючи на призначене покарання, враховуючи вік та стан її здоров`я, відношення обвинуваченої до скоєного та його наслідки, з метою належного виконання вироку, суд вважає за необхідне змінити запобіжний захід у виді домашнього арешту на тримання під вартою, так як злочин спричинив позбавлення життя іншої людини.

Суд вважає безпідставними доводи сторони представника потерпілої про наявність в діях обвинуваченої обтяжуючої обставини - особлива жорстокість та звертає увагу, що за змістом закону вчинення злочину з особливою жорстокістю передбачає прояв під час вчинення злочину безжалісності, безсердечності до потерпілого, що свідчить про підвищену небезпеку вчиненого та особи злочинця. Це також входить до числа оціночних понять. Діяння, які є проявом особливої жорстокості, вчиняються лише з прямим умислом, маючи на меті завдання потерпілому значних моральних і фізичних страждань. Сама по собі множинність поранень при вбивстві не в усіх випадках свідчить про наявність такої кваліфікуючої ознаки, оскільки закон пов'язує останню не тільки зі способом вбивства, а й з іншими обставинами, які підтверджують, що винний діяв з умислом, спрямованим на вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Колегія суддів вважає, що кількість ножових поранень нанесених обвинуваченою ОСОБА_6 не свідчить про той факт, що остання мала намір завдати потерпілому значних моральних і фізичних страждань, а тому відсутні підстави для визнання такою, що обтяжує покарання обставини - вчинення злочину з особливою жорстокістю.

Суд вважає доведеним факт вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, судом достовірно встановлено, що саме обвинуваченою заподіяно моральну шкоду потерпілій, а тому цивільний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За змістом п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожен при вирішенні суперечок про його цивільні права і обов'язки має право на справедливий і відкритий розгляд в перебігу розумного терміну судом, встановленим законом. При цьому застосовується практика Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструмент функціонування Конвенції, яка є частиною національного законодавства. Виходячи з матеріалів справи "Бурдов проти Росії" Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими тільки завдяки визнанню судом наявності правопорушення заявник отримав певну моральну шкоду. Враховуючи що потерпілі - цивільні позивачі до теперішнього часу отримують моральні страждання, тому суд повинен керуватися при визначенні суми відшкодування моральної шкоди принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню з обвинуваченої ОСОБА_6, суд виходить із вимог ст.ст. 23,1187 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду №4 від 31 березня 1995 року N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду потерпілому - цивільному позивачу, ступінь вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань цивільного позивача та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, непоправність втрати і неможливість поновити попереднє становище, істотність вимушених змін у життєвих стосунках потерпілої, і наслідків, що наступили, той факт що потерпіла безповоротно втратила сина, перенесла страждання пов'язані зі смертю сина, з його похованням і продовжують нести ці душевні страждання, та зважаючи на обставини при яких було заподіяно моральну шкоду, а також враховуючи дані про особу обвинуваченої та її майновий стан, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_6, на користь потерпілої - цивільного позивача ОСОБА_4, моральну шкоду в сумі 100000 грн. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченої і характер її дій, на думку суду відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Керуючись ст.ст. 370, 371, 374 КПК України суд, -

засудив:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у виді домашнього арешту змінити на тримання під вартою в залі суду негайно.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту взяття під варту, з 10.30 год. 27 лютого 2015 року.

Речові докази:

● DVD диск "DATEX" №16080221801550757 із відеозаписом слідчої дії - слідчий експеримент за участю підозрюваної ОСОБА_6, диск із роздруківками телефонних дзвінків по кримінальному провадженні, диск із відеозаписом слідчого експерименту від 24.12.2013р., які долучені до матеріалів кримінального провадження - залишити при справі.

● мобільний телефон марки "Самсунг S3600i", рожевого кольору, із карткою оператора мобільного зв'язку "Київстар" - повернути ОСОБА_6, мобільний телефон марки "Самсунг GT - C3782", чорного кольору із картками операторів мобільного зв'язку "Київстар" та "Лайф" - повернути ОСОБА_4

● чорну шкіряну, чоловічі чорні штани, змиви крові, що були виявлені на поверхні ламінату в вітальні, два ножі із ручками синьо-жовтого кольору, зрізи нігтьових пластин із трупа ОСОБА_7, зрізи нігтьових пластин ОСОБА_6, змиви із рук ОСОБА_6, змиви із рук трупа ОСОБА_7, спортивну куртку світло рожевого кольору, спортивні штани темно-рожевого кольору, чорний гольф, килим зелено-білого кольору із слідами крові - знищити.

● паспорт громадянина України ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 народження, серії НОМЕР_3, виданий 23.03.2013 Жидачівським РС РУДМС України у Львівській області та іпн НОМЕР_5, що знаходиться при матеріалах справи - після вступу вироку в законну силу надіслати до ЛСІ УДДУ з ПВП у Львівській області.

● паспорт громадянина України ОСОБА_7, серії НОМЕР_4 - повернути ОСОБА_4

Стягнути з ОСОБА_6, судові витрати за проведення дактилоскопічної експертизи в сумі 391 (триста дев'яносто одна) грн. 20 коп. в користь держави.

Цивільний позов задоволити.

Стягнути із ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп.

Провадження в справі в частині відшкодування матеріальної шкоди та судових витрат закрити, у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 30 діб, шляхом подання апеляційної скарги через Стрийський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Р. Т. Шрамко

Судді Бораковський В.М.

Бучківська В.Л.