Рішення № 42895816, 24.02.2015, Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа № 301/1478/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" лютого 2015 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області в складі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Халак Л.Ю., з участю представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3, Греблянської сільської ради Іршавського району та Управління Держземагенства в Іршавському районі про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у відновленні меж земельної ділянки та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_7 звернулася до Іршавського районного суду з позовом до ОСОБА_3, Греблянської сільської ради Іршавського району та Управління Держземагенства в Іршавському районі про визнання незаконним та скасування рішення Греблянської сільради №01-02/47 від 29.11.2012 року, зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_2.

Позовні вимоги мотивовано тим, що земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також для особистого селянського господарства загальною площею 0,39 га, що розташовані в АДРЕСА_2, належать на праві власності ОСОБА_7 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЗК №005-14027 від 16.10.1997 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2008 року. Під час переоформлення права власності на землю та виготовлення технічної документації на землю встановлено, що земельні ділянки позивача використовуються у встановлених межах. Однак, при визначенні кадастрового номера на вказану земельну ділянку було встановлено, що на неї накладається земельна ділянка, що належить ОСОБА_3 та розташована в АДРЕСА_1. Дана обставина є наслідком того, що ОСОБА_3 самовільно перенесла свою огорожу на земельну ділянку ОСОБА_7, розширивши свою земельну ділянку, тому під час виготовлення ОСОБА_3 технічної документації на землю неправильно були визначені межі її земельної ділянки, без погодження з суміжним власником ОСОБА_7 Внаслідок цього ОСОБА_7 фактично позбавлено права власності на частину належної їй земельної ділянки. Незважаючи на непогодження позивачем меж земельної ділянки, Греблянська сільрада такі погодила та рішенням 10 сесії Греблянської сільради 6 скликання від 29.11.2012 року №01-02/47 затвердила ОСОБА_3 також і технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі площею 0,1477 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Просила визнати незаконним та скасувати рішення Греблянської сільради №01-02/47 від 29.11.2012 року «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка належить ОСОБА_3»; зобов'язати Управління Держземагенства в Іршавському районі виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2121982400:03:001:0002 та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_7; зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_2.

10.07.2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у відновленні меж земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1, та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, шляхом демонтування фундаменту з огорожею, бруківки, будки для собаки та зелених насаджень.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЗК №005-14026 від 16.10.1997 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.12.2012 року. При переоформленні права власності на земельну ділянку, суміжний землевласник ОСОБА_7 відмовилася погоджувати межу між земельними ділянками, однак, така погоджена 29.11.2012 року рішенням Греблянської сільради, яким також затверджено технічну документацію із землеустрою. Державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку за ОСОБА_3 проведена 28.01.2013 року. Відповідачкою на частині земельної ділянки, що належить ОСОБА_3, викладено бруківку, посаджено три кущі винограду, поставлено огорожу на фундаменті, встановлено будку для собаки, з якої дощові води стікають на кочегарку, підтоплюючи її. Просила зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкоди у відновленні межі між земельними ділянками, що розташовані в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, та звільнити належну ОСОБА_3 земельну ділянку: викопати три кущі винограду, демонтувати фундамент з огорожею та бруківку, забрати будку для собаки.

Ухвалою Іршавського райсуду від 10.07.2013 року зустрічний позов ОСОБА_3 об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 основний позов підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити, зустрічний позов вважала безпідставним і просила відмовити в його задоволенні. Пояснила, що позивачка відмовилася погоджувати межу суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, оскільки згідно нової технічної документації відбувалося часткове захоплення земельної ділянки ОСОБА_7 Фактично межа земельної ділянки ОСОБА_3 переносилася на земельну ділянку позивача, звужуючи її подвір'я. Крім того, фактично пересувалася і межа земельної ділянки ОСОБА_3 в бік її розширення за рахунок ділянки ОСОБА_7 і вглибині земельних ділянок в районі господарських будівель. Не дивлячись на заперечення позивача, земельна комісія погодила межі земельних ділянок та технічну документацію на земельну ділянку ОСОБА_3 Після цього відповідачка в районі господарських будівель самовільно перенесла межу земельної ділянки, що склалася історично, встановивши огорожу впритул стіни будівлі позивачки без якого-небудь відступу, тим самим захопивши частину її земельної ділянки. Ця обставина підтвердилася і при виготовленні ОСОБА_7 технічної документації на власну земельну ділянку. Виявилося, що виготовити таку відповідно до державного акту неможливо, оскільки має місце накладення земельних ділянок з суміжним землевласником ОСОБА_3 Щодо зустрічного позову вважала такий безпідставним, оскільки огорожа з шиферу, яка розташована з боку вулиці, розділяє земельні ділянки сторін і яку відповідачка просить знести, знаходилася на тому ж місці вже під час виготовлення технічного паспорту на домоволодіння АДРЕСА_2 в кінці 80-х років. Була вона там і під час виготовлення державних актів на земельні ділянки сторін, коли визначалися межі земельних ділянок, які попередні власники землі не оспорювали. З тих пір спірна огорожа не переносилася, тому вона не може знаходитися на земельній ділянці ОСОБА_3. Щодо кущів винограду, такі ростуть перед спірною огорожею на подвір'ї ОСОБА_7. Будка для собаки також розташована на подвір'ї ОСОБА_7 біля стіни її будинку, на певній відстані від стіни будинку ОСОБА_3 і не може створювати для відповідачки перешкоди.

Представник позивача ОСОБА_1 основний позов підтримав та пояснив, що у 1997 році попередньому власнику земельної ділянки АДРЕСА_2 ОСОБА_10 - матері позивача - був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку. Одночасно державний акт на землю був виданий і попередньому власнику суміжної земельної ділянки АДРЕСА_1 - ОСОБА_11 - матері відповідачки. Згідно Інструкції про видачу державних актів, що діяла на той час, технічна документація на земельну ділянку складалася з плану земельної ділянки та абрисів польових обмірів, що містили, у тому числі, відомості про ширину та довжину ділянки, а також відстань між існуючими будівлями та межами земельної ділянки. Заміри земельних ділянок проводилися по існуючим межам, до яких у сторін ніяких претензій не було. Не було межового спору і у нових власників спірних земельних ділянок ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до 2012 року, коли ОСОБА_3 почала виготовлення технічної документації. Причиною відмови позивачки погодити межі земельної ділянки АДРЕСА_1 було те, що згідно виготовленої для відповідача нової технічної документації межі земельної ділянки ОСОБА_3 проходили на подвір'ї позивача на відстані 60 см. від будинку ОСОБА_3, а не 20 см., як зазначено в абрисах, звужуючи і без того мале подвір'я. Тобто, земельна ділянка ОСОБА_3 розширялася за рахунок земельної ділянки ОСОБА_7, а позивачка позбавлялася права власності на частину належної їй земельної ділянки. При цьому, при погодженні меж земельної ділянки та складенні акту передачі межових знаків суміжного землевласника ОСОБА_7 не повідомляли про день та час проведення вказаних робіт. Незважаючи на спір, який виник між сторонами щодо погодження меж земельної ділянки, Греблянська сільрада рішенням від 29.11.2012 року погодила межі земельної ділянки ОСОБА_3 і затвердила технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку в АДРЕСА_1. При цьому, всупереч вимогам закону на засідання земельної комісії власник суміжної ділянки ОСОБА_7 не викликалася. На підставі технічної документації з землеустрою до державного кадастру були внесені відомості про земельну ділянку АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та земельній ділянці присвоєно кадастровий номер. Коли позивачка звернулася до землевпорядної організації за виготовленням технічної документації на власну земельну ділянку, виявилося, що присвоїти кадастровий номер та виготовити технічну документацію згідно державного акту на право власності на землю неможливо, оскільки обмінний файл земельної ділянки ОСОБА_3 накладається на обмінний файл земельної ділянки ОСОБА_7. Просив визнати незаконним та скасувати рішення Греблянської сільради №01-02/47 від 29.11.2012 року, зобов'язати управління Держземагенства виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку в АДРЕСА_1, та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки, що належить ОСОБА_7 та не чинити перешкоди ОСОБА_7 у користуванні земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_2. Зустрічний позов вважав безпідставним і не доведеним, оскільки, на його думку, відбулося самовільне захоплення частини земельної ділянки АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7, а сталося це внаслідок як самовільного перенесення відповідачкою огорожі на земельну ділянку позивачки, так і внаслідок затвердження технічної документації, яка не відповідає вимогам закону. Вважав вимогу відповідачки про демонтування шиферної огорожі безпідставною, оскільки така розташована не на земельній ділянці ОСОБА_3, а на межі земельних ділянок сторін і є твердим межовим знаком, який враховувався при визначенні меж земельних ділянок при виготовленні державних актів на землю. Щодо демонтування будки для собаки, бруківки та кущів винограду, такі розташовані на земельній ділянці позивачки ОСОБА_7, а відповідачка не надала доказів про порушення її прав власника. Просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відповідачка ОСОБА_3 просила у задоволенні основного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити. Пояснила, що вона не захоплювала земельну ділянку у ОСОБА_7, навпаки, позивачка поставила огорожу з шиферу на земельну ділянку відповідачки. Ця огорожа була поставлена позивачкою самовільно після виготовлення державних актів. Тоді позивачка не заперечувала проти розширення подвір'я позивача шляхом перенесення огорожі ближче до будинку ОСОБА_3, оскільки сторони були в хороших відносинах і відповідачка не хотіла їх псувати. Ні у попередніх власників ділянки, ні у сторін не було межового спору до 2012 року, коли позивачка відмовилася погоджувати межі земельної ділянки при виготовленні відповідачкою технічної документації на землю. Вважала, що технічна документація виготовлена відповідно до закону, межа земельної ділянки відповідача проходить на подвір'ї ОСОБА_7 на відстані 60 см. від будинку ОСОБА_3, а не 20 см. як вказано в абрисах, хоча такий і підписаний попереднім власником ОСОБА_12 Просила зобов'язати позивачку знести огорожу з шиферу, яка відділяє подвір'я сторін, три кущі винограду, що ростуть біля вказаної огорожі, будку для собаки та бруківку, оскільки такі розміщені на земельній ділянці ОСОБА_3 та перешкоджають їй у догляді за власним будинком. Крім того, з будки, бруківки та винограду вода стікає під будинок відповідача, підмочуючи стіну.

Представник відповідача ОСОБА_4 основний позов не визнав, зустрічний позов підтримав і просив його задовольнити. Пояснив, що державні акти на право власності на земельні ділянки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, були видані батькам сторін в один день. Перед видачею державних актів проводилися всі заміри, погоджувалися межі, попередні власники земельних ділянок спору щодо меж не мали. Не було спору щодо меж до 2013 року. Греблянська сільрада погодила межі земельної ділянки ОСОБА_3 та затвердила технічну документацію, яка у повному обсязі відповідає вимогам закону та державному акту. У той же час технічна документація, що виготовлялася на замовлення ОСОБА_7, виготовлена неправильно, оскільки межа земельної ділянки переміщена приблизно на 40 см. в бік будинку ОСОБА_3, що стало причиною накладки земельних ділянок. Спірну огорожу з шиферу ОСОБА_7 поставила у 2008 році на відстані 20 см. від будинку відповідача, замість 60 см., де має проходити справжня межа, тобто на земельній ділянці ОСОБА_3. Оскільки у ОСОБА_7 немає технічної документації на власну земельну ділянку, не могло бути і ніяких порушень з боку відповідача, що говорить про відсутність предмету позову і спору взагалі. У той же час ОСОБА_7 перешкоджає ОСОБА_3 у встановленні огорожі по межі земельних ділянок відповідно до технічної документації ОСОБА_3. Просив зобов'язати ОСОБА_7 знести огорожу з шиферу, що розділяє подвір'я сторін, оскільки така розташована на земельній ділянці відповідача; демонтувати бруківку, будку для собаки та виноград, оскільки з них вода тече під будинок ОСОБА_3, підмочуючи стіни. Просив також зобов'язати ОСОБА_7 не перешкоджати ОСОБА_3 у встановленні огорожі уздовж будинку на відстані 60 см., як передбачено технічною документацією.

Представник відповідача ОСОБА_5 основний позов не визнала і просила в його задоволенні відмовити, зустрічний позов підтримала і просила його задовольнити. Пояснила, що технічна документація щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 у повному обсязі відповідає державному акту. У попередніх власників не було спору щодо межі, державні акти ніким не оскаржувалися. Не виникало спору відносно межі до 2013 року і у сторін. На даний час між сторонами існує межовий спір в районах від 1 до 11 межових знаків, оскільки позивачка не бажає переносити огорожу в бік свого подвір'я. У свій час відповідачка дозволила позивачу поставити огорожу з шиферу, що відділяє подвір'я сторін, на відстані біля 20 см. від будинку ОСОБА_3, щоб ОСОБА_7 на власному подвір'ї мала більше місця для заїзду транспорту. Однак, насправді межа земельної ділянки має проходити на відстані біля 60 см. від будинку ОСОБА_3, як і встановлено в технічній документації щодо відновлення меж земельної ділянки. Посилання позивачки на розміри земельної ділянки та відстані від будинку до межі ділянки, що містяться в абрисах польових обмірів, безпідставні, оскільки такі складені ОСОБА_6, який не займався виготовленням державних актів і не мав складати ні абриси, ні плани земельної ділянки. Крім того, вказані абриси не підписані особою, яка проводила дані заміри, та користувачами земельних ділянок. Підстав для скасування рішення сільради від 29.11.2012 року не має, оскільки таке прийнято відповідно до закону, земельна комісія керувалася державним актом та технічною документацією. Комісією були проведені всі заміри, які сходилися з державним актом, тому земельна комісія підтвердила, що межа земельної ділянки проходить відповідно до державного акту. ОСОБА_7 не погоджувалася з визначеними межами, тому і відмовилася підписувати акт. У позивачки ОСОБА_7 відсутня належним чином погоджена технічна документація, тому не має підстав говорити про яке-небудь накладення меж земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_3. Саме ОСОБА_7 захопила частину земельної ділянки ОСОБА_3, поставила на неї огорожу з шиферу, бруківку та будку для собаки, посадила три кущі винограду, у зв'язку з чим ОСОБА_3 позбавлена можливості облаштувати біля свого будинку стік для води. Стіна будинку ОСОБА_3 у плісняві, оскільки дощова вода стікає з винограду, будки для собаки та бруківки на стіну будинку відповідачки. Позивачка чинить ОСОБА_3 перешкоди у відновленні межі, про що є відповідний акт. Просила зобов'язати позивачку не чинити перешкоди у відновлені межі земельної ділянки та зобов'язати позивачку демонтувати огорожу з шиферу, будку для собаки, бруківку та викопати три кущі винограду.

Представник Греблянської сільради Василинець М.І. залишила вирішення позову ОСОБА_7 на розсуд суду та пояснила, що їй нічого не відомо про обставини даної справи.

Представник управління Держземагенства ОСОБА_6 основний позов визнав та пояснив, що у 1995 році він, працюючи землевпорядником Греблянської сільради, проводив заміри земельних ділянок з метою передачі їх у власність користувачам і виготовлення державних актів на право власності на землю. До складу технічної документації для видачі державного акту входили також плани передачі земель у приватну власність та абриси польових обмірів присадибної ділянки. Вказані документи виготовлялися та обміри зовнішніх меж проводилися в присутності землекористувачів з прив'язкою до існуючих будинків та меж. Після цього виготовлялися державні акти на право власності на землю. Всі заміри відповідали дійсності, поворотні точки розставлені в місцях згину межі, цифри у державному акті - це відстань довжини ліній. Сторонам по справі державні акти на землю видані у 1997 році. При виготовленні технічної документації повинен братися за основу старий державний акт. Земельна комісія сільради погодила межі земельної ділянки ОСОБА_3. Держкомзем затвердив ОСОБА_3 нову технічну документацію на земельну ділянку, оскільки згідно цієї документації межі земельної ділянки співпадали з межами та поворотними точками, вказаними в державному акті. Однак, при виготовленні технічної документації для ОСОБА_7 з'ясувалося, що має місце накладення меж двох земельних ділянок. Державні акти старого взірця виготовлялися метричним методом, а нова технічна документація - за допомогою комп'ютерної техніки, тому є певні розбіжності, у тому числі, в площі земельної ділянки. Під час проведення у 1995 році замірів земельних ділянок для виготовлення державних актів спірна огорожа з шиферу вже стояла і заперечень у сторін щодо межі не було. Згідно виготовлених у 1995 році абрисів, відстань від будинку ОСОБА_3 до межі була 20 см. На такій же відстані знаходиться огорожа з шиферу і в даний час вона закінчується на початку будинку ОСОБА_3 і розділяє дві земельні ділянки. Далі межа земельної ділянки ОСОБА_3 - ОСОБА_7 має проходити уздовж будинку ОСОБА_3 по умовній лінії на такій самій відстані. Згідно ж технічної документації виготовленої для ОСОБА_3, вказана межа проходить на відстані 68 см. від будинку ОСОБА_3, чого насправді ніколи не було. Вважав, що вирішення даного спору сторін можливе тільки у разі скасування технічної документації ОСОБА_3 і виготовлення обома сторонами нових технічних документацій, в яких будуть враховані межі земельних ділянок по їх фактичному використанню.

Свідок ОСОБА_15 суду показав, що будучи головою земельної комісії Греблянської сільради за заявою ОСОБА_3 у 2012 році проводив заміри її земельної ділянки. Заміри проводили лінійним методом за допомогою рулетки, використовуючи державний акт на землю та старі будівельні паспорти, надані ОСОБА_3 Заміри меж проводили по існуючим твердим межам. На початку земельної ділянки з боку вулиці стояла огорожа з шиферу, яка слугувала твердим межовим знаком. Всередині земельної ділянки в районі господарських будівель огорожі не було, там були лише металеві кілки, від яких проводили заміри. Проти таких замірів сторони не заперечували, ніхто з них не казав, що межа має проходити в іншому місці. Про те, що ОСОБА_3 вважає за необхідне перенести огорожу з шиферу далі від свого будинку на подвір'я ОСОБА_7, вона комісію не повідомляла. ОСОБА_7 під час замірів знаходилася на власній ділянці та заперечувала проти погодження меж, показуючи інші заміри. Оскільки всі проведені комісією заміри співпадали з замірами, вказаними в державному акті, комісія вирішила погодити межі ділянки. Проведені комісією заміри з технічною документацією на земельну ділянку ОСОБА_3 не співставлялися. Підтвердив, що під час проведення вказаних замірів земельної ділянки у 2012 році, будка для собаки стояла на подвір'ї ОСОБА_7 біля будинку ОСОБА_3.

Свідок ОСОБА_16 суду показала, що як член земельної комісії Греблянської сільради була присутня на земельній ділянці ОСОБА_3 під час проведення замірів у 2012 році. Обміри за допомогою рулетки проводили ОСОБА_15 та голова сільської ради, всі цифри співпадали з цифрами, зазначеними у старому державному акті. Заміри проводилися по існуючим межам. Огорожа з шиферу стояла спереду будинку і заміри проводилися по ній. При цьому ОСОБА_3 не казала, що вказана огорожа має бути в іншому місці. Огорожі між будинками сторін вглибині ділянки не було, обміри робили по стовпам. Під час проведення замірів свідок стояла збоку, вглибину ділянки не заходила. Чи фіксувалися десь отримані заміри свідок не знає. Чому ОСОБА_7 не погодила межі ОСОБА_3 вона не знає. Їй також не відомо, яке рішення прийняла земельна комісія, оскільки не була присутня 29.11.2012 року ні на засіданні земельної комісії, ні за засіданні сільради. Підтвердила, що на подвір'ї ОСОБА_7 біля її літньої кухні та поруч з будинком ОСОБА_3 бачила будку для собаки.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що є членом земельної комісії і була присутня при проведенні замірів земельної ділянки ОСОБА_3 у 2012 році. Яка причина виходу комісії на місце вона не знає. Заміри робив ОСОБА_15 за допомогою рулетки на підставі старого державного акту по існуючим межам. Зауважень у ОСОБА_3 не було, вона не казала, що огорожа з шиферу розташована на її земельній ділянці, а не на межі і що межа ділянки має проходити в іншому місці. Всередині земельної ділянки між господарськими будівлями сторін огорожі не було, заміри робили по іншим межовим знакам - стовпам. Документ, в якому зазначали результати замірів, земельна комісія не складала. Отримані заміри з відомостями, що зазначені в технічній документації ОСОБА_3, не звіряли. На засідання земельної комісії ОСОБА_7 не запрошували, чому вона відмовилася погоджувати межі ділянки не виясняли. На засіданні земельної комісії було вирішено дати ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації без погодження меж з ОСОБА_7. Також пояснила, що 15.01.2015 року комісія сільради за результатами огляду будинку ОСОБА_3 склала акт про те, що замокає стіна та передній кут будинку з боку сусіда ОСОБА_7, піднявся ламінат. На думку свідка, стіна замокає через відсутність стоку для води.

Допитаний в суді експерт ОСОБА_18 висновок експертизи підтримав у повному обсязі та пояснив, що через відсутність в натурі всіх поворотних точок, вказаних у державному акті, при визначенні меж земельних ділянок керувався геодезичною зйомкою та документами, що містяться в матеріалах справи ,та були надані для проведення експертизи, у тому числі, плани земельних ділянок, абриси, будівельні паспорти. В результаті проведеної експертизи встановлено, що має місце як накладення земельних ділянок в передній частині, так і розходження земельних ділянок в задній частині. Площа земельної ділянки ОСОБА_3 більша, ніж зазначено в технічній документації та державному акті, а площа земельної ділянки ОСОБА_7, навпаки, менша.

Допитаний в якості спеціаліста ОСОБА_19 суду пояснив, що будучи ліцензованим геодезистом проводив геодезичну зйомку при проведенні судової експертизи експертом ОСОБА_18 та засвідчив фактичне землекористування станом на травень 2014 року, яке не збігається з державним актом. Заміри для виготовлення старих державних актів проводилися лінійним методом мірними стрічками, опиралися від існуючих твердих меж. Під час виготовлення у 1995 році абрисів польових обмірів земельних ділянок, які використовувалися при виготовленні держактів, існували вже всі будинки і огорожі. На даний час ці відстані від будівель не співпадають з визначеними у документації межами, що стало причиною виникнення накладки земельних ділянок.

Спеціаліст ОСОБА_20 пояснив, що займався виготовленням технічної документації з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 Геодезичну зйомку робили по наявним твердим межовим знакам і межі земельної ділянки ОСОБА_3 та поворотні точки повністю відповідали державному акту. Розміри земельних ділянок визначали від огорожі до огорожі, або іншого твердого межового знаку. Використовували також старий державний акт. Доступу до документів, що входили до складу технічної документації по виготовленню державних актів, у них не було. Чи стояла на час проведення замірів у 2012 році спірна огорожа з шиферу він не пам'ятає. Виготовлені обміри меж земельної ділянки давали на підпис суміжним землевласникам, однак, ОСОБА_7 відмовилася підписувати акт. Після погодження меж земельної ділянки сільською радою та затвердження технічної документації ОСОБА_3, матеріали були передані для проведення державної реєстрації земельної ділянки. Технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_7 виготовлялася іншою землевпорядною організацією і як з'ясувалося, геодезична зйомка не відповідає державному акту.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, експерта, спеціалістів, покази свідків, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає основний позов задовольнити, у задоволенні зустрічного позову відмовити, виходячи з наступного.

Згідно п.п. 1.7, 1.10, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (далі Інструкція-1), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 №28 (діяла на час видачі державних актів):

-на земельні ділянки, якими користуються громадяни, державні акти виготовляються після визначення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) і складання плану земельної ділянки;

-технічна документація при складанні державних актів включає, у томі числі, абриси обміру земельної ділянки та план земельної ділянки, складений за результатами обміру; матеріали погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами;

- складається план земельної ділянки з визначенням на ньому її меж і розмірів, описом меж суміжних власників землі і землекористувачів. На плані показуються межі всіх черезсмужних ділянок, що передаються (надаються) у власність; лінійні проміри по межі земельної ділянки; всі поворотні точки меж земельної ділянки; всі точки, закріплені в натурі (на місцевості) довгостроковими межовими знаками.

На виконання вимог Інструкції-1 при виготовленні державних актів на право власності на земельні ділянки, розташовані в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, були складені плани передачі земель у приватну власність та абриси польових обмірів земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (спадкоємцями яких є сторони). Вказані обміри проводилися та плани ділянок складалися уповноваженою особою - землевпорядником сільради, в присутності землекористувачів ОСОБА_10 та ОСОБА_12 (том 3 а.с.41-44).

Заперечення представника відповідача ОСОБА_5 щодо складених у 1995 році планів земельних ділянок та абрисів, а також посилання на неможливість їх врахування при розгляді справи суд вважає безпідставним, оскільки згідно п.1.10 Інструкції-1, абриси обміру земельної ділянки та план земельної ділянки, складений за результатами обміру, входили до складу технічної документації при виготовленні державних актів на право власності на землю. При цьому закон не містить яких-небудь вказівок щодо форми вказаних документів.

Абрис земельної ділянки в АДРЕСА_1, підписаний землекористувачем ОСОБА_12 (спадкоємцем якої є ОСОБА_3). Абрис земельної ділянки в АДРЕСА_2, підписаний землекористувачем ОСОБА_10 (спадкоємцем якої є ОСОБА_7).

Дану обставину підтвердили в судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3

Представник Держкомзему ОСОБА_6, який на день проведення обмірів та складення планів був землевпорядником сільради, в судовому засіданні підтвердив достовірність даних, зазначених у планах та абрисах. Відсутність на абрисі ОСОБА_10 свого підпису, а на плані земельної ділянки ОСОБА_10 підпису ОСОБА_21, який проводив обміри, пояснив технічною помилкою, що виникла через великий обсяг роботи - державні акти одночасно виготовлялися всім мешканцям села.

Ніяких заперечень з приводу проведених обмірів, складених планів земельних ділянок та їх меж у колишніх власників земельних ділянок ОСОБА_10 та ОСОБА_12 не було, оскільки всі обміри проводилися та плани складалися по факту реального землекористування. Всі об'єкти нерухомості, які зазначені в плані земельної ділянки та абрисі і з прив'язкою до яких визначалися розміри земельних ділянок та відстані до їх меж, на день проведення замірів, тобто у 1995 році, вже існували. Дана обставина підтверджена в судовому засіданні поясненнями самих сторін, представника Держземагенства ОСОБА_6, матеріалами інвентарних справ на домоволодіння сторін.

Не виникало межових спорів у колишніх власників суміжних земельних ділянок і після видачі 16.10.1997 року державних актів на земельні ділянки.

Так, згідно плану земельної ділянки в АДРЕСА_1 та абрису, будинок ОСОБА_11 (ОСОБА_3) та господарські споруди знаходяться на відстані 0,2 м. від межі земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_10 (ОСОБА_7). Ширина земельної ділянки в передній частині, з приводу якої виник спір, 6.0 м+9.3м (том 3 а.с. 41-42).

Згідно плану земельної ділянки в АДРЕСА_2 та абрису, передній кут будинку ОСОБА_10 (ОСОБА_7) знаходиться на відстані 3.4 м. від межі земельної ділянки з боку суміжного землекористувача ОСОБА_11 (ОСОБА_3), задній кут будинку - 3.0 м., а господарська споруда на відстані 0.3 м. на початку будівлі та 0.4 м. в кінці будівлі. Ширина земельної ділянки в передній частині, з приводу якої виник спір, 13.7 м. (том 3 а.с. 43-44).

16.10.1997 року ОСОБА_10 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №005-14027 на земельну ділянку, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,20 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,19 га, що розташована в АДРЕСА_2 (том 1 а.с.15).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2008 року все належне їй майно, у тому числі, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_2, площею 0,20 га, успадкувала позивачка ОСОБА_7 (том 1 а.с. 19).

16.10.1997 року ОСОБА_12 був виданий державний акт на право приватної власності на землю серії ЗК №005-14026 на земельну ділянку, що призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,15 га та для ведення особистого підсобного господарства площею 0,22 га, що розташована в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.69).

ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12.09.2008 року все належне їй майно, у тому числі, земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,1477 га, успадкувала відповідачка ОСОБА_3 (том 1 а.с. 73).

У судовому засіданні встановлено, що у 2012 році відповідачем ОСОБА_3 була виготовлена технічна документація з землеустрою щодо відновлення в натурі меж земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,1477 га (том 1 а.с.55-74).

За змістом п. 4.1 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 18 травня 2010 року за №376 (далі Інструкція-2), відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі раніше розробленої та затвердженої відповідно до статті 186 Земельного кодексу України документації із землеустрою. У разі відсутності такої документації розробляється технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Незважаючи на ту обставину, що державний акт на земельну ділянку АДРЕСА_1, що належить відповідачу, виданий у 1997 році, а отже технічна документація на вказану земельну ділянку розроблялася та затверджувалася не у відповідності до ст. 186 ЗК України, відповідачу була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо відновлення, а не щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Згідно з п. п. 2.1, 2.3, 2.8 вищевказаної Інструкції-2,межі земельних ділянок, що передаються або надаються у власність, відновлюються або переносяться в натуру (на місцевість) за наявними планово-картографічними матеріалами. Комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками. Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, у тому числі, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно з п. 3.12 Інструкції-2, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника земельної ділянки та власників суміжних земельних ділянок. Акт прийомки-передачі межових знаків складається в присутності суміжних землевласників та підписується ними.

З акту прийому-передачі межових знаків від 12.11.2012 року вбачається, що межі земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, площею 0,1477 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, закріплені в натурі в присутності власника ділянки ОСОБА_3 та власника суміжної земельної ділянки ОСОБА_7, які претензій до існуючих меж не мають, про що свідчать їх підписи на вказаному акті (том 1 а.с. 65).

Аналогічне твердження про відсутність заперечень з боку суміжних землевласників щодо меж земельної ділянки ОСОБА_3 міститься і в акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками від 12.11.2012 року (том 1 а.с. 66).

Вказані акти в графі підпис суміжного землекористувача ОСОБА_7 містять підписи проставлені від імені ОСОБА_7

У той же час, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 ні акт погодження меж, ні акт прийому-передачі межових знаків не підписувала. Дану обставину підтвердили у судовому засіданні відповідачка та її представники.

Акт прийому-передачі межових знаків на зберігання ОСОБА_3 був складений в порушення вимог п.3.12 Інструкції-2, згідно якого повідомлення власників суміжних земельних ділянок про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем завчасно, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за допомогою засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників суміжних земельних ділянок у випадку їх нез'явлення, якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Доказів повідомлення суміжного землевласника ОСОБА_7 про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі відповідно п.3.12 Інструкції-2 суду не надано.

Акт погодження меж земельної ділянки в АДРЕСА_1 позивачка ОСОБА_7 не підписала, оскільки заперечувала проти встановлення меж, які не відповідали фактичному землекористуванню, що склалося історично. З пояснення представника позивача ОСОБА_2 вбачається, що згідно розробленої для ОСОБА_3 технічної документації межі її земельної ділянки переносилися на земельну ділянку ОСОБА_7, тобто передбачалося часткове захоплення земельної ділянки позивача.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_7 погодити межі земельної ділянки, ОСОБА_3 звернулася до земельної комісії Греблянської сільради про затвердження технічної документації без згоди суміжного землевласника.

З протоколу земельної комісії від 29.11.2012 року вбачається, що суміжний землевласник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 відмовилася погоджувати межі земельної ділянки, не пояснюючи причину такої відмови. При обстеженні комісією земельної ділянки з виїздом на місце порушень меж між суміжними землекористувачами не виявлено (том 1 а.с. 21).

Згідно цього ж протоколу вбачається, що на засіданні комісії були присутні голова ОСОБА_15, секретар ОСОБА_8, члени комісії ОСОБА_16 та ОСОБА_17; що член комісії ОСОБА_16 внесла пропозицію погодити межі земельної ділянки між ОСОБА_3 та ОСОБА_7, у зв'язку з відсутністю порушень землекористування; рішення «За» прийнято одноголосно.

Однак, допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показала, що не була присутня на засіданні земельної комісії 29.11.2012 року та їй не відомо про прийняте комісією рішення.

Крім того, допитані в судовому засіданні в якості свідків члени земельної комісії Греблянської сільради ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 показали, що заміри земельної ділянки ОСОБА_3 проводилися по існуючим твердим межовим знакам (огорожам та стовпам), у тому числі, в якості межового знаку використовувалася спірна огорожа з шиферу, що розділяє подвір'я сторін. Від першого межового знаку до одинадцятого межового знаку була протягнута мотузка уздовж вказаної спірної огорожі, після чого були проведені заміри, які повністю відповідали замірам, зазначеним у державному акті. При цьому, ОСОБА_3 не зауважувала, що межа земельної ділянки, на її думку, має проходити не по цій огорожі з шиферу (фото таблиця том 2 а.с. 122, 123), а на відстані ще 40 см. в бік подвір'я ОСОБА_7 Також підтвердили, що в середній частині ділянки між господарськими будівлями сторін наявної на даний час огорожі, яка зображена на фото (том 2 а.с.126, 127, 168), не було, а межі вимірювали від наявних там стовпів. Члени комісії також підтвердили, що результати проведених замірів ніде не фіксувалися. Отримані заміри з технічною документацією, що підлягала погодженню, не звіряли. Причини відмови ОСОБА_7 погоджувати межі ділянки у неї не з'ясовувалися. На засідання комісії суміжного землевласника ОСОБА_7 не викликали.

Отже, засідання земельної комісії, яке відбулося 29.11.2012 року було проведено формально, всупереч вимогам ст. ст. 159 та 160 ЗК України, оскільки суміжного землекористувача ОСОБА_7 не повідомляли про день та час його проведення, провели засідання в її відсутності, чим порушили право ОСОБА_7 знайомитися з матеріалами щодо цього спору, з результатами проведених замірів, брати участь у розгляді земельного спору, подавати документи та інші докази, заявляти клопотання, давати пояснення, заперечувати проти доказів іншої сторони, одержувати копію рішення щодо земельного спору.

Крім того, в протоколі засідання земельної комісії зазначені відомості, які не відповідають дійсності.

На засіданні земельної комісії Греблянської сільради, що відбулося 29.11.2012 року з приводу не погодження ОСОБА_7 межі, сільському голові було рекомендовано погодити акт прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Рішенням 10 сесії шостого скликання Греблянської сільради від 29.11.2012 року №01-02/47, сільському голові доручено погодити акт погодження меж суміжних земельних ділянок ОСОБА_3-ОСОБА_7 та погоджено технічну документацію із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки ОСОБА_3 (том 1 а.с. 22).

Вказане рішення прийнято, у тому числі, на підставі протоколу засідання земельної комісії від 29.11.2012 року.

Отже, рішення Греблянської сільради від 29.11.2012 року №01-02/47 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка належить ОСОБА_3, мешканці АДРЕСА_1», незважаючи на існування межового спору, було прийняте без всебічного та повного з'ясування обставин виниклого між суміжними землевласниками межового спору, що привело до порушення права ОСОБА_7 на володіння і користування належною їй земельною ділянкою.

Враховуючи наведене, відповідно до вимог ст. 21 ЦК України та ст. 155 ЗК України, суд вважає визнати рішення Греблянської сільради від 29.11.2012 року №01-02/47 незаконним та скасувати його.

Копію рішення органу місцевого самоврядування щодо вирішення земельного спору всупереч вимог ч.5 ст. 159 ЗК України не було вручено ОСОБА_7 у триденний строк з дня його прийняття, тому вона не оскаржила його до суду одразу ж, що могло б відповідно до ч.1 ст. 161 ЗК України призупинити його виконання.

Все це привело до того, що 30.01.2013 року на підставі спірної технічної документації з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі була проведена державна реєстрація земельної ділянки в АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 на підставі нової технічної документації (том 1 а.с. 74).

Згідно ст. 24 та 25 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книгина таку ділянку та внесення відповідних відомостей, у тому числі, про опис меж, площу та інформацію про документацію із землеустрою.

Враховуючи наведене, суд вважає, що для відновлення порушеного права позивачки, відповідно до вимог п. п. 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051, слід зобов'язати Управління Держземагенства в Іршавському районі скасувати державну реєстрацію земельної ділянки в АДРЕСА_1, та виключити з Державного земельного кадастру відомості про вказану ділянку, шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі, що були внесені відповідно до технічної документації з землеустрою.

При виготовленні ОСОБА_7 технічної документації із землеустрою, оформлення кадастрової справи на земельну ділянку АДРЕСА_2 відповідно до державного акту та в межах фактичного землекористування стало неможливим через накладення на вказану земельну ділянку суміжної ділянки АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3

Дана обставина в судовому засіданні підтверджена висновком проведеної експертизи.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи №04-07/14 від 07.07.2014 року, має місце часткове накладення меж земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3, на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, що розташована в АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_7 (том 2 а.с. 7-21).

Таке часткове накладення виявлено в передній частині спільної межі суміжних ділянок (починається практично від вулиці (Н-1) та закінчується аж за господарськими будівлями (Н-2). Сумарна площа часткового накладення земельних ділянок - 6,81 кв.м. Фактичні межі земельних ділянок не відповідають межам, вказаним у державних актах на земельні ділянки та в технічній документації з землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки, виготовленої ОСОБА_3 Розміри площі та периметр земельної ділянки ОСОБА_3 згідно державного акту становить відповідно 0,15 га та 318,50 м., а фактичні розміри даної ділянки згідно кадастрової зйомки становлять: площі - 0,1486 га, а периметр - 321,76 м. Розміри площі та периметр земельної ділянки ОСОБА_7 згідно державного акту становить відповідно 0,20 га та 332,40 м., а фактичні розміри даної ділянки згідно кадастрової зйомки становлять: площі - 0,1942 га, а периметр - 334,10 м.

Тобто ОСОБА_3, будучи власником земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,1477 га (згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 05.12.2012 року), фактично використовує земельну ділянку площею 0,1486 га.

Розмір земельної ділянки ОСОБА_7 для обслуговування жилого будинку згідно свідоцтва про право на спадщину від 12.08.2008 року становить 0,20 га (0,39 га загальної площі - 0,19 га для підсобного господарства), а фактично площа її земельної ділянки становить тільки 0,1942 га.

З пояснення представників позивача вбачається, що фундамент з огорожею, який просять демонтувати відповідачі і який відокремлює подвір'я сторін (фототаблиця на том 2 а.с. 122), знаходився на тому самому місці як у 1997 році при виготовленні первинних державних актів колишніми власниками, так і у 2012 році при виготовленні ОСОБА_3 нової технічної документації на земельну ділянку.

Дана обставина підтверджується матеріалами інвентаризаційної справи №4/23022662 на домоволодіння АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_7, зокрема, в оціночному акті та схематичному плані земельної ділянки за 21.06.1989 року зазначено про наявність огорожі з шиферного листа на бетонній основі довжиною 6 метрів (огорожа АДРЕСА_1). Про наявність вказаної огорожі йдеться і у зведеному оціночному акті будівель і споруд від 21.08.2008 року за адресою АДРЕСА_2, і у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 21.09.1989 року, виданого на підставі рішення райвиконкому №133 від 14.06.1989 року (інвентаризаційна справа №4/23022662 - аркуші 5,6,17,20,30). Саме така довжина межі земельної ділянки (6,1 м.) від початку огорожі з боку вулиці і до будинку ОСОБА_11 (ОСОБА_3) зазначена в плані земельної ділянки та абрисі (том 1 а.с. 92,93). Саме ця огорожа є межею між земельними ділянками сторін, що розділяє їх подвір'я в передній частині (з вулиці до будинку ОСОБА_3).

Судовий експерт, представник відповідача ОСОБА_5, представник Держземагенства ОСОБА_6, які оглядали подвір'я ОСОБА_7, в судовому засіданні підтвердили, що у випадку проведення від спірної огорожі з шиферу умовної прямої лінії уздовж будинку ОСОБА_3 - така буде проходити на відстані приблизно 20 см. від будинку ОСОБА_3 (фото таблиця том 2 а.с. 123, 124). Саме така відстань від житлового будинку ОСОБА_3 до межі земельної ділянки з ОСОБА_10 (ОСОБА_7) вказана в плані передачі земель у приватну власність та абрисі польових обмірів присадибної ділянки ОСОБА_12 (колишній власник земельної ділянки АДРЕСА_2) (том 1 а.с. 92, 93).

За таких обставин, суд критично оцінює твердження відповідача ОСОБА_3 про те, що вказана огорожа з шиферу облаштована позивачкою на земельній ділянці, що належить відповідачу, вже після виготовлення державних актів на землю у 2008 році, тобто із захопленням земельної ділянки ОСОБА_3 Дану обставину спростував в судовому засіданні і колишній землевпорядник сільради ОСОБА_6

Не надано суду доказів і того, що межа земельної ділянки в передній частині має проходити по подвір'ю ОСОБА_7 не на 20 см. від будинку ОСОБА_3, а на 60 см., як зазначено на схемі забудови ділянки, що міститься в будівельному паспорті на реконструкцію літньої кухні ОСОБА_3 №01-12/24, виданого 20.03.2013 року на підставі нової технічної документації з землеустрою (знаходиться при матеріалах справи). Не вказувала ОСОБА_3 на іншу, ніж є в натурі, межу і членам земельної комісії, які проводили заміри саме по спірній огорожі з шиферу, відштовхуючись від неї, як твердого межового знаку.

В судовому засіданні спеціаліст землевпорядної організації «Мерідіан Ір» ОСОБА_20 підтвердив, що межі ним визначалися по твердим межовим знакам або з прив'язкою до них. За таких обставин не зрозуміло, яким чином спеціалісти «Мерідіан Ір», які виготовляли технічну документацію для ОСОБА_3 і проводили заміри земельної ділянки по існуючим твердим межам, перебуваючи на земельній ділянці ОСОБА_3, могли визначити, що межа проходить по подвір'ю ОСОБА_7 на відстані не 20 см по лінії огорожі, а на відстані 60 см. від будинку ОСОБА_3, де не має жодного межового знаку.

З пояснень представників позивача вбачається, що після виготовлення ОСОБА_3 технічної документації із землеустрою, відповідачка встановила в районі господарських споруд нову огорожу впритул до стіни будівлі, що належить ОСОБА_7, таким чином, переставивши межу земельних ділянок і захопивши частину земельної ділянки позивача (том 2 а.с. 168).

Дана обставина в судовому засіданні підтверджується як висновком експертизи №04-07/14 від 07.07.2014 року (том 2 а.с. 8, 15), так і планами земельних ділянок та абрисами польових обмірів присадибних ділянок сторін, які виготовлялися під час видачі державних актів, та містять як розміри самих земельних ділянок, розміри збудованих споруд, так і відстані між наявними будинками та межею земельних ділянок (том 1 а.с. 13, 14, 92, 93).

Так, з плану передачі земель та абрису польових обмірів ділянки ОСОБА_10 (ОСОБА_7) вбачається, що відстань між літньою кухнею (літ. Б) та межею земельної ділянки з боку ОСОБА_3 становила на початку будівлі 0,3 метри, а в кінці - 0,4 метри. В цій же частині земельних ділянок відстань між будівлею ОСОБА_12 (ОСОБА_3) та межею земельної ділянки з боку ОСОБА_7 становила 0,2 м.

У той же час, з наданих суду фотознімків (том 2 а.с.125-127, 168) вбачається, що огорожа з сітки між земельними ділянками сторін розташована уздовж стіни літньої кухні ОСОБА_7 без будь-якого відступу.

Суд критично оцінює пояснення представників відповідача про те, що ОСОБА_7 побудувала літню кухню на межі під давно існуючою огорожею, оскільки під час виготовлення державних актів та проведення відповідних обмірів у 1995 році вказана літня кухня вже існувала. Крім того, з цих же фотознімків видно, що попередньо між будівлями сторін межа проходила по металевим стовпам, які залишилися після встановлення відповідачем нової огорожі, тобто фактичного перенесення межі земельної ділянки.

Допитані в суді в якості свідків члени земельної комісії також підтвердили, що у 2012 році під час вирішення межового спору між сторонами вказаної огорожі не було.

Як вбачається з висновку експертизи, зокрема додатку №2.4 (том 2 а.с.15), накладка земельних ділянок має місце, у тому числі, і в цій частині земельної ділянки.

Заперечуючи проти висновку проведеної судової експертизи та на спростування позовних вимог ОСОБА_7, відповідачка надала суду кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_3 від 17.12.2013 року, виготовлений на замовлення адвоката ОСОБА_5 (том 1 а.с. 151). Відповідачка в судовому засіданні стверджувала, що технічна документація із землеустрою, що була виготовлена для неї у 2012 році, повністю відповідає не тільки раніше виданому у 1997 році державному акту, але і фактичному використанню земельної ділянки, а також, що межі земельної ділянки не змінювалися. Однак, таке твердження спростовується, у тому числі, як вказаним кадастровим планом від 17.12.2013 року, з якого вбачається, що межі земельної ділянки ОСОБА_3 зміщені як на земельну ділянку ОСОБА_7 (всередині між 10 та 11 межовими знаками), так і в бік інших суміжних ділянок, так і схемою до висновку експертного дослідження №14, що надано відповідачами (том 3 а.с.31).

Як зазначає Пленум ВС України у постанові №5 від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду", висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Клопотань про призначення по справі повторної експертизи відповідачка та її представники в судовому засіданні не заявляли, хоча таке право їм роз'яснювалося. Висновок інженерно-технічного експертного дослідження №14 від 28.11.2014 року наданий відповідачем і таке дослідження проведено на замовлення представника відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що факт захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_7 (в районі господарських будівель та 11 межового знаку) відповідачкою ОСОБА_3 шляхом встановлення огорожі впритул до будівлі ОСОБА_7 доведено, тому вимога позивача ОСОБА_7 про зобов'язання відповідача повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2, та не чинити ОСОБА_7 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, є підставною і такою, що підлягає задоволенню.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що для зручності в користуванні земельними ділянками та обслуговування будівель, на деяких ділянках не встановлювали огорожу, а межу визначали по наявним межовим знакам. Межового спору раніше не виникало. За таких обставин, подальше вирішення межового спору, визначення спільних меж та встановлення твердих межових знаків земельних ділянок має відбуватися в порядку, передбаченому ст. ст. 106, 107, 158 ЗК України.

Що стосується вимоги ОСОБА_3 за зустрічним позовом про усунення перешкод у відновленні меж між земельними ділянками та зобов'язання ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, така, на думку суду, не знайшла в судовому засіданні свого підтвердження з зазначених вище підстав.

ОСОБА_3 просила суд зобов'язати ОСОБА_7 звільнити належну відповідачу земельну ділянку шляхом демонтування фундаменту з огорожею, бруківки та будки для собаки, а також перенесення трьох кущів винограду, оскільки такі розміщені та земельній ділянці ОСОБА_3 та чинять їй перешкоди в користуванні власним майном, а також приводять до руйнування її майна.

Суд критично оцінює твердження відповідача про посадку позивачем кущів винограду та розташування будки для собаки на земельній ділянці ОСОБА_3, враховуючи, що виноград росте перед спірною огорожею з шиферу на стороні подвір'я ОСОБА_7, а будка для собаки розташована біля будинку ОСОБА_7 на відстані більшій ніж 20 см. від будинку ОСОБА_3 (відстань від будинку ОСОБА_3 до межі її ділянки). Дані обставини підтверджуються фото ілюстраціями, що додані до справи (том 2 а.с. 122, 123-124).

Відповідно до статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦК України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Виходячи з підстав і предмету зустрічного позову, відповідно до ст. 179 ч. 1 ЦПК України предметом доказування є передусім факти, які повинні підтверджувати доводи ОСОБА_3 про те, що розміщені на земельній ділянці ОСОБА_7 кущі винограду, будка для собаки та бруківка порушують права ОСОБА_3 на користування належними їй земельною ділянкою та будинком, створюють незручності, призводять до руйнації майна.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підтвердження своїх позовних вимог щодо порушення прав власника відповідачкою ОСОБА_3 надано акт обстеження, складений комісією сільради 21.01.2015 року про те, що «жила кімната східної сторони низом висотою 1 м і передній угол повністю мокрі. Ця стіна знаходиться від сусіда ОСОБА_7», а також фотознімки, на яких відображена стіна жилої кімнати (том 3 а.с. 34, 35).

При цьому, суду не було надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що спірні споруди чи бруківка, яка викладена на подвір'ї ОСОБА_7 впритул до будинку відповідача (том 2 а.с.123), яким-небудь чином порушують права відповідача, як власника суміжної земельної ділянки та розташованого на ній житлового будинку, а замокання стіни будинку є наслідком порушення з боку позивачки - неправильного розміщення на земельній ділянці ОСОБА_7 огорожі, будки, кущів винограду та бруківки.

Крім того, в акті обстеження йдеться про замокання однієї стіни, а спірні об'єкти (виноград та будка) знаходяться в різних кінця подвір'я ОСОБА_7 (фото том 2 а.с.122, 123, 124).

На підтвердження вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_7 не чинити перешкоди у відновленні меж земельної ділянки, подано акт від 15.05.2013 року, що складений сільським головою та інспектором Держсільгоспінспекції. З даного акту вбачається, що 15.05.2013 року ОСОБА_7 перешкоджала ОСОБА_3 встановлювати огорожу на межі своєї ділянки. Суд критично оцінює цей акт, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що відповідачем була встановлена огорожа впритул до стіни господарської будівлі ОСОБА_7 без урахування межових знаків, тобто відбулося самовільне захоплення частини земельної ділянки ОСОБА_7

Враховуючи вищенаведені обставини суд вважає, що основний позов ОСОБА_7 є підставним і таким, що підлягає задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, суд вважає стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати, які підтверджено належними доказами, а саме: 114,70 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду (том 1 а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 15, 16, 21, 391 ЦК України, ст. ст. 5, 12, 126, 152-155, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 1, 5, 15, 21, 24 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», п. п. 1.7, 1.10, 2.2, 2.3 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 15.04.1993 №28, п. п. 2.1, 2.3, 2.8, 3.12, 4.1, 4.4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах 18 травня 2010 року за №376,п. п. 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17 жовтня 2012 р. №1051, ст. ст. 11, 15, 57-60, 88 ч.1, 208, 209, 212-215, 218, 292, 294 ЦПК України,

р і ш и в :

Позов ОСОБА_7 задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення десятої сесії Греблянської сільської ради Іршавського району шостого скликання від 29 листопада 2012 року №01-02/47 «Про погодження технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі, яка належить ОСОБА_3, мешканці АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд».

Зобов'язати Управління Держземагенства в Іршавському районі скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1, кадастровий номер 2121982400:03:001:0002, та виключити з державного земельного кадастру відомості про вказану земельну ділянку, внесені на підставі технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), шляхом скасування відповідних записів у Поземельній книзі.

Зобов'язати ОСОБА_3 повернути самовільно зайняту частину земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_7.

Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_7 перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що знаходиться в АДРЕСА_2, та належить на праві власності ОСОБА_7.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у відновленні меж між земельними ділянками, що розташовані в АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, та зобов'язання звільнити земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, та належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом демонтування фундаменту з огорожею, бруківки та будки для собаки, а також перенесення трьох кущів винограду - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 судові витрати у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії до апеляційного суду Закарпатської області через цей районний суд.

Головуюча: М. О. Пітерських