Вирок № 42894695, 26.02.2015, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/393/15-к 1-кп/219/145/2015

В И РО К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2015 Артемівський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючої судді Шевченко Л.В.,

при секретарі Бурикіній Я.Д.,

з участю: прокурора Овчаренка О.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Артемівську кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Артемівська Донецької області, українця, громадянина України, освіта середня спеціальна, працюючого слюсарем в ПФ «ВІТАР», раніше не судимого, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1, 17.12.2014 року, приблизно о 17 годині 10 хвилин, у темний час доби, керуючи автомобілем марки «М 21406» реєстраційний номер НОМЕР_3, маючи посвідчення на право керування транспортними засобами категорії «В», рухався по вул. Артема в с. Покровське Артемівського району, Донецької області, з боку м. Попасна Луганської області у напрямку автодороги сполученням Київ - Харків - Довжанський, зі швидкістю приблизно 20 км/год., освітлюючи свій шлях ближнім світлом фар, та, побачивши попереду пішохода ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 р. н., який вийшовши з правого узбіччя на проїжджу частину, став її перетинати справа наліво відносно напрямку його руху, водій під час руху, не виконавши вимоги пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, згідно якому: «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди», діючи необережно, із злочинною самовпевненістю, передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків в результаті своїх дій та бездіяльності, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, негайно не вжив заходи для зменшення швидкості свого руху, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду даного пішохода, в наслідок чого, поблизу будинку № 17 скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3, в результаті чого останній отримав наступні тілесні ушкодження: «забиті рани голови, забій головного мозку, перелом правої гілки нижньої щелепи, перелом правої скроневої кістки, відкритий перелом лівого стегна», які як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Тобто порушення правил дорожнього руху ОСОБА_1 знаходилися в причинному зв'язку з подією, що сталася.

Допитаний обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, зокрема, про те, що дійсно в той день 17.12.2014 року він керував автомобілем та рухався по вул. Артема в с. Покровське Артемівського району Донецької області, з боку м. Попасна Луганської області у напрямку автодороги сполученням Київ - Харків - Довжанський. Було темно і він не одразу побачив потерпілого, який перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, став перетинати проїжджу частину, а він не зміг своєчасно відреагувати та скоїв наїзд на людину, яким виявився потерпілий ОСОБА_3 Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненному правопорушенні. Цивільний позов прокурора визнав повністю. В судовому засіданні пояснив, що не мав жодного умислу на вчинення злочину, подія сталася з необережності та з тієї причини, що потерпілий був у стані алкогольного сп'яніння, хоч це і не повинно впливати на дотримання ним Правил дорожнього руху, на даний час матеріально допомагає потерпілому на придбання ліків, відвозить його до лікарні в м. Артемівськ на прийом до лікаря.

Відповідно до ст.349 КК України суд визнав недоцільним дослідження доказів та допит свідків стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд при встановлені фактичних обставин справи обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Вислухавши обвинуваченого, проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що подія злочину мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 доведена повністю та його дії суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки обвинувачений як особа, яка керує транспортним засобом, своїми необережними діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що заподіяв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 які як небезпечні для життя, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації та проживання характеризується позитивно, працює у приватній фірмі «Вітар», на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має малолітню дитину 2013 року народження, відсутність претензій з боку потерпілого.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає його щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, що відповідно до статті 12 КК України злочин відноситься до категорії тяжких, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі.

Розглядаючи питання про призначення додаткового покарання у виді позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, та враховуючи положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (зі змінами), де йдеться про те, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Тому суд, враховуючи щире каяття обвинуваченого, скоєння правопорушення з необережності, те, що під час скоєння ДТП ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння (арк.к.п.25), за показаннями свідка ОСОБА_4 обвинувачений викликав швидку допомогу та міліцію (арк.к.п.27), перебування самого потерпілого ОСОБА_3 у стані алкогольного сп'яніння, що встановлено згідно протоколу медичного огляду від 17.12.2014 року (арк. к.п.51), що знижує його увагу як учасника дорожнього руху, у тому числі і вечірній час доби, приходить до висновку про можливість не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, тим більш що згідно ст. 55 КК України, таке покарання є факультативним додатковим покаранням і питання про його призначення є правом суду, а не обов'язком.

Сама по собі тяжкість інкримінованого злочину, при відсутності інших об'єктивних та суб'єктивних обставин, які в сукупності не створюють обґрунтованої впевненості судді в обовязковій ізоляції обвинуваченого від суспільства, необхідності обрання обвинуваченому більш тяжкого виду покарання, не може свідчити про його беззастережне обрання, оскільки покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005р.) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (пункт 38 рішення від 16.10.2008р.) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

З урахуванням наведених вище аргументів, обставин вчиненого діяння та практики Європейського суду з прав людини щодо призначення покарання, враховуючи дані про особу ОСОБА_1 і те, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, суд приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування основного покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України з покладенням на нього обов'язків, передбачених статтею 76 КК України.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій злочином заподіяно майнову чи моральну шкоду, має право під час досудового слідства звернутися з цивільним позовом як до підозрюваного чи обвинуваченого так і до юридичної особи, яка по закону несе цивільну відповідальність за шкоду заподіяну діями підозрюваного.

Артемівським міжрайонним прокурором в інтересах Артемівської центральної районної лікарні заявлений цивільний позов до ОСОБА_1 на суму 3417,18 грн. щодо відшкодування витрат, понесених на лікування та утримання потерпілого ОСОБА_3 в період з 17.12.2014 року по 12.01.2015 року.

Розмір витрат на лікування потерпілого від ДТП підтверджується довідкою за підписом головного лікаря ЦРЛ, про те, що вартість витрат на лікування хворого у травматологічному відділенні, у якому знаходився в період з 17.12.2014 року по 12.01.2015 року ОСОБА_3 становить 131,43 грн., достовірність якої ніким не оспорюється.

Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Розглядаючи позов Артемівського міжрайонного прокурора в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення цивільного позову Артемівського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Центральної районної лікарні м. Артемівська, стягнувши з ОСОБА_1 3417,18 грн., витрачених на лікування та утримання потерпілого ОСОБА_3 (к. п. арк. 100).

Потерпілий ОСОБА_3 цивільний позов не заявляв, не має претензій до обвинуваченого, оскільки останній йому допомагає в даний час як з поїздками до лікарів, так і придбанням ліків.

Запобіжний захід на досудовому слідстві обвинуваченому не обирався. Суд вважає, що немає підстав для обрання обвинуваченому будь - якого запобіжного заходу.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.

Доказів понесених витрат на залучення експертів матеріали кримінального провадження не містять.

Керуючись ст. ст. 368, 373-376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у пред'явленному обвинуваченні за частиною 2 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст.75 КК України засудженого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням зі встановленням двох років іспитового строку.

Відповідно до п. 2,3 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Цивільний позов Артемівського міжрайонного прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Центральної районної лікарні м. Артемівська до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Артемівським МВ УМВС України в Донецькій області 03.02.1998 року, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою м. АДРЕСА_1, на користь Артемівської ЦРЛ (р/р 35412031002151 в ГУДКУ в Донецькій області УДК м. Артемівська МФО 834016, ЄДРПОУ 01990217 на КЕКВ 1132) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 в сумі 3417,18 грн.

Речові докази у справі: автомобіль марки «М 21406» реєстраційний номер НОМЕР_3, визнаний речовим доказом за матеріалами кримінального провадження постановою слідчого від 17.12.2014 року, залишити ОСОБА_1 за належністю (арк. к. п. 17, 56).

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом 30 днів з дня його проголошення, оскільки відповідно до розпорядження Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 27/10/38-14 від 02.09.2014 року провадження в суді апеляційної інстанції за територіальною підсудністю здійснює Апеляційний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Вирок складений та надрукований в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий суддя Л. В.Шевченко