Ухвала суду № 42894672, 27.02.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2015 р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Марчак В. Я.

суддів Дембіцької О.О, Попова Г.Г.

при секретарі

судового засідання СабадашіЮ.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12014260150000192 щодо обвинуваченого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 ч. 2 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора Кукурудзяк В.С.

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2014 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначено покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Міру запобіжного заходу залишено попередню - тримання під вартою. Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів по справі.

Згідно з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого за наступних обставин. Так, 4 квітня 2014 року у вечірній час доби, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, ОСОБА_3 знаходячись в будинку гр. ОСОБА_5, який розташований в АДРЕСА_2, в ході конфлікту

Провадження №11-кп/794/51/15 Головуючий у І інстанції Казюк О.О.

Категорія ст.121 ч. 2 КК України Суддя-доповідач Марчак В.Я. з потерпілим ОСОБА_7, переслідуючи мету спричинення останньому тілесних ушкоджень з мотивів помсти за образливу на його думку поведінку ОСОБА_7, умисно наніс не менш як 28 травмуючих дій руками, ногами та металевою кружкою по різних частинах тіла та в область розташування життєво-важливого органу - голови спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді забійної рани в потиличній ділянці зліва, субдуральної гематоми в правій скроневій ділянці, забою речовини головного мозку в лобно-скроневій долі правої гемісфери, крововиливу в м'які тканини голови в потиличній ділянці, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та перебувають у прямому причинному зв'язку фактом настання смерті ОСОБА_7, а також інші тілесні ушкодження, які відносяться до легких і в будь-якому причинному зв'язку з фактом смерті не знаходяться. Після чого, ОСОБА_3, залишив ОСОБА_7 лежачого на підлозі в будинку за вищевказаною адресою, де і настала його смерть.

На вказаний вирок суду обвинувачений ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, оскаржуючи вирок в частині кваліфікації своїх дій, доведеності вини, призначеного покарання, просить суд апеляційної інстанції скасувати вирок районного суду та ухвалити новий, яким перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 КК України на ч. 1 ст. 119 КК України або ч. 1 ст. 125 КК України та застосувати положення ст. 69 КК України. Також, просить повернути йому його особисті речі.

Адвокат ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу та зміни до неї, в якій, оскаржуючи вирок в частині кваліфікації дій обвинуваченого, доведеності його вини, просить суд апеляційної інстанції скасувати вирок місцевого суду та ухвалити новий, яким перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 121 КК України на ст. 118 КК України, дослідивши ряд доказів.

Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого та захисника, котрі підтримали доводи своїх апеляцій та просили їх задовольнити, прокурора, котрий заперечив проти задоволення даних апеляцій та просив залишити вирок районного суду без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Перевіривши доводи апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 щодо невстановлення свідків побиття ОСОБА_7, його самотравмування внаслідок епілептичного приступу, можливого конфлікту із третьою особою в селі, та адвоката ОСОБА_4 щодо відсутності обґрунтування врахування судом одних доказів та ігнорування інших на фоні їх суперечливості, неврахування судом доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, неправильності встановлення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій ОСОБА_3, недоведеності його вини, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 121 КК України, умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, з об'єктивної сторони характеризується дією у вигляді протиправного посягання на здоров'я іншої людини та наслідками у виді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого. Крім того, повинен бути встановлений причинний зв'язок між зазначеними діянням та наслідками. З суб'єктивної сторони повинна бути встановлена умисна форма вини, коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю і бажає або свідомо припускає їх настання. Сукупність даних ознак присутня в діях ОСОБА_3, що підтверджується доказами, дослідженими районним судом, яким дана вірна юридична оцінка.

Так, у судовому засіданні суду першої інстанції та в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому визнав частково, пояснивши, що 4 квітня 2014 року він разом з ОСОБА_7 прийшов до свідка ОСОБА_5 для того, щоб допомогти останньому по господарству, оскільки ОСОБА_5 є хворою лежачою людиною. Доки ОСОБА_3 допомагав ОСОБА_5 по господарству, ОСОБА_7 пішов купити горілку. Після того вони сіли вечеряти і вживати спиртні напої. Потім ОСОБА_7 відмовився піти повторно купити горілку оскільки він обурився, що ОСОБА_3 ним завжди «командує». Через це між ними виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_3, захищаючись від душіння, наніс ОСОБА_7 два-три удари руками по голові та тілу. Металевою кружкою він не бив потерпілого і не мав наміру заподіювати останньому тілесних ушкоджень, які призведуть до смерті. Вважає, що ОСОБА_7 страждав епілептичними припадками і тілесні ушкодження у нього виникли від частих падінь на землю. Причину зміни своїх показань, які ОСОБА_3 давав у судовому засіданні суду першої інстанції, він пояснити не зміг.

Дослідженим в судовому засіданні апеляційного суду протоколом проведення слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_3 із застосуванням відеозапису від 25.07.2014р., диском відеозапису та стенограмою (т.2, а.с.99-110) встановлено, що ОСОБА_3 під час відтворення обстановки та обставин події 04.04.2014р. в помешканні ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4, статиста, спеціаліста НДЕКЦ та судово-медичного експерта і показав яким чином він оборонявся від ОСОБА_7 При цьому він відтворив на статисті механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 металевою кружкою - в область потиличної частини голови. Також він показав, що бачив мокре волосся голови у ОСОБА_7 від крові й реально усвідомлював, що крові ОСОБА_7 було більше ніж його власної. Крім того, він бачив кров на кружці та витирав її об себе. Коли побачив кров на кружці, то зрозумів, що він ударив нею ОСОБА_7 ОСОБА_3 спробував відтворити боротьбу між ним та ОСОБА_7, пояснивши, що вони під час бійки динамічно рухалися і ОСОБА_8 ударився в пічку при падінні потиличною частиною голови.

Проте, вина ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, підтверджується сукупністю доказів, досліджених в судах першої та апеляційної інстанцій.

Так, досліджуючи показання свідка ОСОБА_5, дані ним в суді першої інстанції (диск та стенограма допиту ОСОБА_5 від 29.07.2014р. т.1, а.с. 187-192), встановлено, що 4 квітня 2014р. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прийшли його провідати, оскільки він є хворою лежачою людиною. ОСОБА_7 пішов придбати горілку та цигарки за кошти, які йому дав ОСОБА_5 Потім вони розпивали горілку. ОСОБА_5 бачив, як ОСОБА_3 наніс ОСОБА_7 два ляпаси в обличчя. Між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 почалась бійка та обоє попадали на підлогу. Більше він нічого не бачив, оскільки випив приблизно 150 грам горілки і міцно заснув. Коли проснувся, то побачив, що ОСОБА_7 лежить біля дивана на підлозі а ОСОБА_3 збирався іти додому. На прохання ОСОБА_5 забрати ОСОБА_7 з собою ОСОБА_3 відмовився, сказавши, що ОСОБА_7 ногами іти не може. Вранці він зрозумів, що ОСОБА_7 помер.

Згідно протоколу слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 із постійним застосуванням відеозапису та стенограми від 22.07.2014р.(т.1, а.с.166-176) в ході якого свідок показав, що 04.04.2014р. ОСОБА_3 та ОСОБА_7 прийшли до нього допомогти по господарству за що він дав їм гроші на придбання 1 літра горілки. Під час розпивання спиртного ОСОБА_3 наніс приблизно три удари руками ОСОБА_7 в область голови та удар коліном ноги в живіт. Потерпілий ОСОБА_7 ударів ОСОБА_3 у відповідь не наносив. Потім ОСОБА_5 від випитого заснув і не бачив що далі відбувалося. Зранку він прокинувся і побачив, що ОСОБА_7 лежав на підлозі біля його ліжка без ознак життя. На підлозі лежала кружка на якій була кров.

Не дивлячись на те, що захисник у своїй апеляції стверджує, що докази, покладені судом першої інстанції в основу вироку, не підтверджують вини ОСОБА_3 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть потерпілого, колегія суддів, дослідивши та оцінивши їх, вважає, що у своїй сукупності вони викривають ОСОБА_3 у вчиненні цього злочину:

- так, протоколом огляду місця події з фото таблицею у житловому будинку ОСОБА_5 в АДРЕСА_2 виявлено труп потерпілого ОСОБА_7, тобто в місці, де напередодні ОСОБА_3 розпивав з ОСОБА_7 спиртні напої та між ними виникла бійка (т.1, а.с. 25-42);

- висновком експерта судово-медичної експертизи трупа № 250 від 21.05.2014р., згідно якого смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2. від закритої внутрішньочерепної травми з забоєм речовини головного мозку (т.1, а.с. 49-51), тобто встановлений причинно-наслідковий зв'язок, який підтверджує той факт, що внаслідок завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 настала смерть1;

- додатковим висновком експерта судово-медичної експертизи трупа № 250 від 19.06.2014р., згідно якого смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_2. між 07 та 10 годинами. Виявлені тілесні ушкодження наносились ударами з різних напрямків з достатньою силою для їх виникнення. За локалізацією та морфологічними характеристиками тілесних ушкоджень слід відкинути можливість їх отримання внаслідок самостійного заподіяння без сторонніх чинників. Найбільш ймовірно під час отримання тілесних ушкоджень нападник та потерпілий перебували в динамічному русі, а положення потерпілого неодноразово змінювалось і могло бути як вертикальним так і горизонтальним. Після отримання потерпілим тілесних ушкоджень останній міг виконувати цілеспрямовані рухи на протязі деякого проміжку часу, який може вираховуватися як десятками хвилин так і декількома годинами. Цей висновок підтверджує показання як самого ОСОБА_3, так і свідка ОСОБА_5 про бійку між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 та той факт, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 не міг отримати без сторонніх чинників, в тому числі й від самодовільного падіння на землю;

- додатковим висновком експерта судово-медичної експертизи трупа № 250 від 30.07.2014р., згідно якого тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_7, відповідають показанням підозрюваного ОСОБА_3, зокрема під час проведеного з ним слідчого експерименту від 25.07.2014р. в частині відтворення механізму виникнення тілесних ушкоджень у померлого ОСОБА_7, даним, отриманим під час експертизи. Під час слідчого експерименту від 25.07.2014р. (диск та стенограма т.2, а.с. 103-110) ОСОБА_3 при відтворенні обстановки та обставин бійки між ним та ОСОБА_7 показав, що наносив потерпілому удари металевою кружкою, ємністю 1 літр, в область потиличної частини голови ОСОБА_7, у якого все волосся на голові було мокре від крові;

- висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 123 від 29.08.2014р., згідно якого на тілі ОСОБА_7 виявлені ушкодження у вигляді забійної рани потиличної ділянки зліва, крововиливи у м'які покриви волосяної частини голови з внутрішньої поверхні, в потиличній ділянці зліва, крововиливи під мозкові оболонки, забій головного мозку правої гемісфери в лобово-скроневій ділянці відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою «небезпечні для життя під час утворення чи подальшому клінічному перебігові», перебувають у безпосередньому причинному зв'язку з фактом настання смерті. Зазначені ушкодження виникли внаслідок не менш як одноразової травмуючої дії твердого тупого предмета чи співударянні з таким, могли виникнути в терміни, зазначені в постанові про призначення експертизи. Розмежування цих ушкоджень за ступенями тяжкості не є ні можливим, ні доцільним з огляду на те, що всі вони є проявами одного травмопатологічного процесу. Смерть ОСОБА_7 настала внаслідок виникнення закритої внутрішньочерепної травми у вигляді крововиливів під оболонки головного мозку зі стисканням останнього, забою головного мозку. Загалом ушкоджень на тілі ОСОБА_7 виникли внаслідок не менш як від 28-ми травмуючи дій. Не є можливим встановити від дії якого саме предмета виникли ці ушкодження, що однак, не виключає можливості виникнення їх при травмуванні тіла підекспертного природними частинами тіла людини, що відповідають за напад та захист - рук, ніг. У ОСОБА_7 не виявлено патоморфологічних даних, які б беззастережно свідчили, що на момент отримання ушкоджень ОСОБА_7 перебував у стані епілептичного нападу. Водночас комісія експертів виключає можливість виникнення всіх виявлених на тілі ОСОБА_7 ушкоджень в процесі гіпотетичного епілептичного нападу, при якому підекспертний гіпотетично міг бути травмований при співударянні зі сторонніми предметами. Характеристики, особливості, топічне взаєморозташування ушкоджень на тілі ОСОБА_7 дозволяють прийти до висновку, що вони могли виникнути і за запропонованим постановою механізмом, а саме, при падінні підекспертного з положення навстоячки горілиць на площину, з подальшим співударянням з останньою потиличною ділянкою зліва, незалежно від того чи тілу було надане попереднє прискорення шляхом спричинення удару, поштовху, чи падіння відбувалося самопризвільно, зі статичного стану. З 14.02.2013р. по 12.03.2013р. ОСОБА_7 перебував на стаціонарному лікуванні в ЛШМД м. Чернівців з діагнозом «Підгостра субдуральна гематома правої гемісфери головного мозку. Судомний синдром» Виписаний з покращенням, під час перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_7 була проведена операція - трепанація черепа, видалення субдуральної гематоми. При аутопсії тіла ОСОБА_7 будь-яких патологічних змін в головному мозку та мозкових оболонках виявлено не було. Таким чином, наявні у 2013 році ушкодження головного мозку та мозкових оболонок завершили свій розвиток шляхом «розсмоктування» та не могли мати будь-якого впливу на процес виникнення патоморфологічних змін в головному мозкові внаслідок травмування 04.04.2014р. (т.1, а.с. 66-76). Висновок цієї експертизи спростовує всі апеляційні доводи захисника та обвинуваченого;

- висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 134-д від 16.09.2014р., згідно якого за характеристиками, локалізацією та особливостями комплексу ушкодження голови ОСОБА_7 є характерними для попереднього падіння його тіла з вертикального положення (навстоячки). Наявність багаточисельних нашкірних та підшкірних ушкоджень ділянки обличчя дозволяє вважати, що в момент, що передував моменту початку падіння, тілу було придане прискорення шляхом нанесення удару. Не виявлено будь-яких морфологічних ознак, які б свідчили, що потерпілий безпосередньо перед настанням смерті перебував у стані епілептичного нападу (т. 1, а.с. 122-132). Цей висновок спростовує твердження апелянтів про отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень під час епілептичного нападу, або шляхом багаточисельних самостійних падінь з висоти свого зросту;

- висновками дактилоскопічної експертизи № 1180 від 03.06.2014р. (т.1, а.с.222-231), згідно якої сліди пальців рук, вилучені при огляді місця події, залишені ОСОБА_3 та комплексної судової імунологічно-дактилоскопічної експертизи, згідно з яким на наданій для дослідження кружці виявлено кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_7 (т.1, а.с.239-243). Твердження захисника, що виявлення слідів пальців рук невідомої особи в помешканні ОСОБА_5 може свідчити про те, що ОСОБА_7 міг хтось інший нанести тілесні ушкодження та беззаперечно не встановлено, що кров на кружці належить саме ОСОБА_7 спростовується показаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про те, що при розпиванні ними спиртного та під час бійки сторонніх осіб дома в ОСОБА_5 не було;

- висновком судово-медичної криміналістичної експертизи від 22.07.2014р. (т.1, а.с.246-249), згідно якого не виключається можливість виникнення тілесних ушкоджень у вигляді множинних синців та саден, а також рани у потиличній ділянці зліва у потерпілого ОСОБА_7 від наданої на дослідження кружки, рівно як і від будь-якого іншого тупого предмета зі схожими конструктивними особливостями. Твердження захисника про те, що висновок не є категоричним і місцевий суд допустив припущення про заподіяння тілесних ушкоджень кружкою, спростовується попередньою експертизою, згідно якої на цій кружці виявлено кров людини, походження якої не виключається від ОСОБА_7;

- висновками експерта імунологічних експертиз №784 від 27.05.2014р. (т.2, а.с2-6), №782 від 27.05.2014р. (т.2, а.с.8-12), № 1090 від 16.07.2014р. (т.2, а.с.16-19), згідно яких кров ОСОБА_3 та ОСОБА_7 належать до групи А з ізогемаглютиніном анти-В. У плямах бурого кольору на 5 фрагментах килиму, марлевого тампону, куртці та штанах, на чоловічій футболці та батнику виявлено кров людини та знайдено антиген А, що не виключає походження крові від особи(осіб) з групою крові А, в даному випадку від ОСОБА_3, ОСОБА_7, або цих осіб одночасно. Це підтверджується показаннями ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_5, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 відбулася бійка, в ході якої кров обох могла попасти на ці речі;

- висновком експерта судово-цитологічних експертиз № 86 від 20.05.2014р., згідно якого кров трупа ОСОБА_7 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. Кров ОСОБА_3 відноситься до групи А(ІІ) з ізогемаглютиніном анти-В ізосерологічної системи АВО. На зрізах нігтьових пластин обох рук трупа ОСОБА_7 виявлено сліди крові людини. При визначенні групової характеристики крові виявлено антигени А та Н. Антиген А властивий як ОСОБА_7 так і ОСОБА_3, а антиген Н знаходиться в їхній крові в якості супутнього фактору, тому неможливо виключити можливість домішку крові від ОСОБА_3, однак враховуючи малу кількість знайденої крові, вірогідніше всього, дана кров походить від самого ОСОБА_7 При дослідженні групової належності клітин в піднігтьовому вмісті обох рук виявлено всі основні антигени ізосерологічної системи АВО, тому неможливо виключити наявності домішка клітин в піднігтьовому вмісті ОСОБА_7 від ОСОБА_3, для якого антиген А є характерним. Твердження захисту, що в піднігтьовому вмісті ОСОБА_7 виявлено також антиген В, який є чужерідним для ОСОБА_7 та ОСОБА_3 і тому до його побиття міг бути причетним ОСОБА_5 або інша особа спростовується показаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що крім них ніхто по сторонній в помешкання ОСОБА_5 04.04.2014р. не заходили. Крім того, згідно висновку експерта № 87 від 04.06.2014р. судово-цитологічної експертизи на зрізах нігтьових пластин з рук ОСОБА_5 слідів крові не виявлено. В піднігтьовому вмісті ОСОБА_5 епітеліальних клітин травматичного походження не виявлено (т.2, а.с.30-31);

- висновком експерта судово-цитологічних експертиз № 85 від 19.05.2014р. (т.2, а.с.33-34), згідно якого в піднігтьовому вмісті правої руки ОСОБА_3 знайдено невелику кількість клітин травматичного походження. При визначенні групової належності клітин в піднігтьовому вмісті як правої так і лівої руки виявлено антиген А, який є характерним і для ОСОБА_3 і для ОСОБА_9 Тому присутність домішка клітин від ОСОБА_9 в піднігтьовому вмісті ОСОБА_3 не виключається;

- висновком експерта судової молекулярно-генетичної експертизи № 294 від 21.08.2014р. (т.2, а.с. 53-60), згідно якого генетичні ознаки слідів крові на вирізках і змивах з одягу ОСОБА_3: куртки, брюк та туфлі збігаються між собою і з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_7 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 Генетичні ознаки слідів крові на вирізці з кофти ОСОБА_3 збігаються з генетичними ознаками зразка крові ОСОБА_3 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_7;

- іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, які достатньою мірою підтверджують вину ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Щодо апеляційних доводів захисника про те, що судом не було взято до уваги виписку з історії хвороби та історію хвороби ОСОБА_7, витяг з бази даних «Армор» щодо нього спростовуються висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 123 від 29.08.2014р. та висновком експерта комісійної судово-медичної експертизи № 134-д від 16.09.2014р., які описані вище.

Колегія суддів вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_3 є вірною і не поділяє думку обвинуваченого та його захисника про кваліфікацію дій ОСОБА_3 за статтями 125, 119 чи 118 КК України. Спрямованість умислу на заподіяння тілесних ушкоджень свідчить характер та локалізація, множинність тілесних ушкоджень, в тому числі й на життєво важливому органі - голові. Об'єктивно не підтверджуються показання обвинуваченого щодо нападу на нього ОСОБА_7, оскільки згідно висновків судово-медичних експертиз № 393екс від 28.04.2014р. та № 1036д від 27.08.2014р. у ОСОБА_3 виявлено тільки садно в потиличній ділянці голови, слідів душіння не виявлено. Переломи ребер виникли не менш як за 21 день до моменту рентгенологічного обстеження (07.04.2014р.) тобто не могли виникнути в строк вказаної події (04.04.2014р.) і не пов'язані з даною подією.

Також, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 26.11.2014р. прокуратурою Чернівецької області не встановлено в діях службових осіб Сторожинецького РВУМВС України в Чернівецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365 КК України. Зазначена постанова не оскаржувалась обвинуваченим та його захистом.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Тому, районний суд дослідивши наявні в кримінальному провадженні докази в їх сукупності прийшов до обґрунтованого висновку про винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Із обставин вчиненого кримінального правопорушення, які встановив суд першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_3 діяв у межах одного злочинного умислу на спричинення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості - легких та тяжких, тобто діяв з неконкретизованим умислом і за таких обставин відповідальність настає за фактично спричинену шкоду, у даному випадку - за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, передбачену ч. 2 ст. 121 КК України. Обставин, які б згідно ст. 66 КК України пом'якшували покарання ОСОБА_3 з подальшим застосуванням щодо нього при призначенні покарання ст. 69 КК України колегією суддів не встановлено.

Крім того, місцевий суд прийняв рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції обвинуваченого ОСОБА_3 та в його інтересах адвоката ОСОБА_4 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2014 року - залишити без задоволення, а вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 27 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту

її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий В.Я. Марчак

Судді О.О. Дембіцька

Г.Г. Попов