Постанова № 42893627, 26.02.2015, Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

Справа№ 628/3977/14-а

Провадження №.2-а/628/3/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Куп'янський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді - Шиховцової А.О.,

за участю секретаря - Шевченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп'янську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання незаконними дії та зобов»язання вчинити певні дії, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, згодом уточнивши його, до Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області, про визнання незаконними дії та зобов»язання вчинити певні дії, зазначивши, що він перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та був визнаний інвалідом ІІІ групи. В результаті повторного огляду визнаний інвалідом ІІ групи безстроково, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 681457, виданої 05 грудня 2013 року. Після отримання другої групи інвалідності 05.12.2013 року, він звернувся до відповідача з заявою про нарахування одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров»ю вже як інваліду ІІ групи. Відповідачем, по даній справі, Управлінням праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області йому була нарахована та виплачена сума соціальної допомоги -94,80 грн., як різниця між вже виплаченою сумою одноразової компенсації як інваліду ІІІ групи 189,60 грн. та 284,40 грн., встановлених інваліду ІІ групи. З таким розміром виплаченої одноразової допомоги він не згоден, так як відповідно до ст. 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», одноразова компенсація учасникам ліквідації внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС ,які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім»ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов»язана с Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах, зокрема, інвалідам ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях, яка виплачується громадянам за місцем їх проживання органом соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності ,розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Отже, позивач вважає, що він має право на отримання різниці компенсації, визначену статтею 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з чим звернувся за захистом свого порушеного права до суду з даним позовом .

В судове засідання на 26 .02.2015 року позивач не з»явився надав до суду заяву, в якій зазначив, що уточнений адміністративний позов від 11.02.2015 року підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області надали до суду заперечення, згідно яких просили відмовити в позові позивачу, зазначивши, що згідно редакції ст. 48 Закону України Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, якою передбачена виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що стали інвалідами, в порядку та розмірах , встановлених Кабінетом Міністрів України , Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області у відповідності до постанови КМУ від 26 липня 1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,встановлені розміри одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які вперше стали інвалідами ІІІ групи у розмірі 189,60 грн., інвалідам ІІ групи розмір компенсації - 284,40 грн. У разі зміни групи інвалідності ( встановлення вищої групи), інвалідам виплачується різниця у компенсаціях та виплата здійснюється ,виходячи з розмірів компенсацій, які склалися на момент встановлення інвалідності. ОСОБА_1, у зв»язку із зміною реєстрації місця проживання,05.12.2013 року звернувся до відповідача з заявою для постановки на облік, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та заявою про виплату одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв»язку із встановленням інвалідності вищої ІІ групи. Враховуючи те, що у 2007 році ОСОБА_1 вперше була встановлена ІІІ група інвалідності, йому була виплачена різниця між компенсаціями у розмірі 94,80 грн. Таким чином, Управління вважає, що виплативши ОСОБА_1 у січні 2014 року різницю між компенсаціями як інваліду, який перейшов з третьої на другу групу інвалідності, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.07. 1996 року за № 836 ( зі змінами), діяло в межах норм, визначених чинним законодавством та в межах бюджетних асигнувань і просить в задоволенні позову відмовити. В судове засідання на 26.02.2015року представник відповідача не з»явився, просив розглянути справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області за дорученням, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, про що свідчить посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 26 січня 2007 року ( а. с. 4-5, 8).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААБ № 681457 при повторному огляді з 05.12.2013 року йому було встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, у зв»язку з захворюванням, пов»язаним з виконананням службових обов»язків в ліквідації наслідків аварії ЧАЕС . До цієї дати була визначена ІІІ група інвалідності. 17 грудня 2013 року на ім»я ОСОБА_1 видано посвідчення УФРЕ УМВСУ в Харківській області серії НОМЕР_2, пред»явник цього посвідчення є інвалідом ІІ групи безстроково і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни ( а. с. 6-7, 63) .

Управлінням праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області згідно постанови КМУ від 26 липня 1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв»язку з встановленням ОСОБА_1 з 05.12.2013 року ІІ групи інвалідності учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, у грудні 2013 року була нарахована, а у січні 2014 року виплачена одноразова компенсація в розмірі 94,80 грн., різниця у компенсації при встановленні вищої ІІ групи інвалідності ( а. с. 9, 40).

Не погодившись з виплаченою сумою різниці між групами інвалідності у розмірі 94,80 грн., позивач звернувся до відповідача із зверненням щодо перерахунку та виплати компенсації відповідно до ст. 48 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,однак листом 23 .05.2014 року в перерахуванні виплаченої різниці позивачу було відмовлено з посиланням на те, що при виплаті різниці в розмірі 94,80 грн. відповідач керувався розмірами компенсаційних виплат громадянам, які визначені постановою КМУ від 26 липня 1996 року № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 48 ч. 1 Закону України № 796 -Х11 від 28 лютого 1991 року « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції Закону України № 230 96 -ВР від 6 червня 1996 року, передбачена одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, інвалідам 2 групи - 45 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Розмір заробітної плати визначається на момент виплати.

Підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 48 Закону № 796-Х11 було викладено в редакції:одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, які стали інвалідами внаслідок катастрофи, та сім»ям , які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та смерть яких пов»язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни , внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу 2 Закону України « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Так як відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, розмір одноразової компенсації інвалідам становить відповідно до ст. 48 Закону в попередній редакції, а саме інваліду ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати, інвалідам ІІІ групи - 30 мінімальних заробітних плат. У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Одноразова компенсація виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» в п. 4 Прикінцевих положень визначено, що у 2013 році норми і положення, зокрема, ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявності фінансових ресурсів Державного бюджету.

Між тим, у 2013 році Кабінетом Міністрів України такий порядок і розміри не встановлювались.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач має право на отримання різниці компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами, визначену статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Компенсаціями за шкоду, заподіяну здоров'ю, є одноразова компенсація та щорічна допомога на оздоровлення. Вихідним критерієм нарахування цих компенсацій є мінімальна заробітна плата, розмір якої визначається на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника. При визначенні розміру належної позивачу різниці компенсації, виплачуючи її у січні 2014 року, відповідач виходив з розмірів встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою встановлено розмір компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю, в абсолютних сумах.

Проте, статтею 22 Конституції України, передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Так, відповідно до п.1 ст. 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина.

Відповідно до ч. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов»язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачено, що дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Виходячи із засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, суд вважає, що при вирішенні даного спору необхідно застосувати саме положення ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положення законів України про бюджет на відповідний рік для встановлення розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням їх дії у часі, а не зазначену постанову Кабінету Міністрів України, яка суперечить вказаним законам.

Оскільки за приписом ст. 48 Закону компенсація інваліду ЧАЕС є одноразовою, то слід вважати, в разі зміни інвалідності на вищу групу, виплаті підлягає різниця в компенсації.

За змістом статті 63 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виплати, передбачені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).

Таким чином, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст. 95 Конституції України.

Так, з 01.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.

Проте, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», не передбачено інших умов для реалізації положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до ст.48 цього Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.

Отже, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем у січні 2014 році на час виплати позивачу різниці одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в зв'язку зі становлення інвалідності ІІ групи відповідно до положень зазначеної в запереченнях постанови Кабінету Міністрів України суперечить положенням Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та не може бути віднесено до реалізації права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, як таке, що передбачено законом.

Таким чином, враховуючи, що станом на час виникненні спірних правовідносин, а саме січень 2014 року, дія ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не призупинялась та жодним нормативно-правовим актом не було встановлено інших розмірів виплат одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ніж ті, що визначені ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд вважає, що у січні 2014 році нарахування та виплата в зв'язку зі зміною групи інвалідності різниці одноразової компенсації позивачу, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС повинна була здійснюватися у відповідності до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, відсутність грошових коштів на виплату різниці компенсації не позбавляє позивача, як особу, що має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання цієї різниці компенсації, так як Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не обмежує таке право наявністю фінансування. Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати різниці одноразової компенсації в зв'язку зі зміною групи інвалідності та поклала виконання цього обов'язку на органи соціального захисту населення за місцем проживання позивача.

Отже, дії відповідача щодо виплати позивачу компенсації як інваліду ЧАЕС у меншому розмірі, ніж визначено ст. 48 Закону і відмова здійснити виплату у вказаному розмірі є незаконними.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб»єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.1 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову по суті суд може прийняти постанову:1) визнання протиправними рішення суб»єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, а про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;2) зобов»язання відповідача вчинити певні дії.

Аналізуючи докази у справі у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем порушено право позивача на виплату різниці компенсації при зміні інвалідності на вищу групу як інваліду ІІ групи ЧАЕС за приписами ст. 48 Закону, відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому порушене право підлягає захисту шляхом задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі і суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є саме зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу різницю компенсації відповідно до положень ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.

Щодо строку звернення до адміністративного суду необхідно зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України. Частинами 1, 2 ст. 8 КАС України, встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує верховенство права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. В пункті 34 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у праві « Інтерсплав проти України» зазначено, що поняття « майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві. Питання, яке має бути розглянуто, стосується того, наскільки обставини справи, що розглядається в цілому, давали заявникові право на майновий інтерес, захищений статтею 1 Першого протоколу.

Тобто, майно у визначенні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції охоплює як власне майно, так і майнові права-належні до виплати кошти, відповідно до національного законодавства.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з січня 2014 року та триває по теперішній час, та з огляду на те, що позивачу, ОСОБА_1, учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії одноразова компенсація за зміну групу інвалідності була виплачена у січні 2014 року. Не погодившись з виплаченою сумою різниці між групами інвалідності у розмірі 94,80 грн., позивач звертався до відповідача із зверненням щодо перерахунку та виплати компенсації відповідно до ст. 48 « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і листом 23.05.2014 року в перерахуванні виплаченої різниці йому було відмовлено. Позивач за захистом своїх прав вперше звертався з адміністративним позовом в межах строків, передбачених ч. 2 ст. 99 КАС України. 23.07.2014 року ухвалою суду провадження по справі було відкрито та призначено адміністративний позов до розгляду, але 07 листопада 2014 року ухвалою Куп»янського міськрайонного суду Харківської області вказаний адміністративний позов був залишений без розгляду з підстав ст.155 КАС України (а.с.64).З даним адміністративним позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 24.11.2014 року, тобто, суд вважає, що вимоги ч. 2 ст. 99 КАС України позивачем не були порушені.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 92 Конституції України, ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,ст.ст. 2, 6, 90, 94,158,159 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районої державної адміністрації Харківської області, про визнання незаконними дії та зобов»язання вчинити певні дії- задовольнити .

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області, щодо нарахування та виплати ОСОБА_1, різниці одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в зв'язку зі становлення інвалідності ІІ групи в розмірі меншому, ніж встановлено ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - незаконними.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Куп»янської районної державної адміністрації Харківської області провести ОСОБА_1, перерахунок та виплату різниці одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи в зв'язку зі становлення інвалідності ІІ групи, відповідно до положень ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням виплачених сум різниці компенсації.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Суддя А.О.Шиховцова