Рішення № 42893238, 10.02.2015, Зміївський районний суд Харківської області

Справа № 621/3441/14-ц

Провадження № 2/621/207/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10.02.2015 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Бережної Н.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кошевої А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Змієві в заочному порядку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів,

встановив:

03.12.2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Гранфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів, в якому вказав, що 12.09.2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Гранфінресурс» було укладено Договір № 231840, метою якого було отримання позики у розмірі 250000 грн. для придбання автомобіля. Позивач звернувся до відповідача з метою швидкого отримання кредиту. Перед підписанням позивач читав договір, але мало що зрозумів з його положень. Оскільки довірена особа відповідача запевнила, що Договір не порушує жодних прав позивача та розроблений в складений відповідно до вимог законодавства, ОСОБА_1 його підписав. За даним Договором Адміністратор, за згодою Учасника, зобов'язувався вчинити від імені та за рахунок Учасника певні юридичні дії, спрямовані на придбання Товару, зазначеного у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності Програми «Альянс Україна» (далі - Програма), що міститься в Додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього Договору, в т.ч.: - сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адміністрування; - організовувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату Товару на користь Учасника або надати Учаснику відповідну суму у позику; - надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами, у порядку та у строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Таким чином, предметом оскаржуваного договору є надання особі послуг з адміністрування програми, що умовно називається «Альянс Україна» та базується на створенні реєстрів Учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу або отримання позики. Відповідно до Додатку № 4 до Договору метою укладення оспорюваного Договору є придбання позики на суму 250000 грн. Отже, з метою її отримання позивач здійснив оплату на загальну суму 11188 грн. 89 коп. ОСОБА_1 вважає, що укладений 12.09.2014 року Договір № 231840 був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, вважає, що він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного Договору, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів». ОСОБА_1 стверджував, що при умові належного роз'яснення йому всіх умов та наслідків даного Договору, позивач не погодився б на його укладення. Позивач вважав укладений Договір таким, що не відповідає чинному законодавству України, грубо порушує його права як споживача послуг та громадянина України, Договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та не відповідає внутрішній волі позивача на момент його укладення та на даний час, а тому підлягає визнанню судом недійсним з наступних підстав. По-перше, здійснена позивачем оплата не створює для відповідача будь-яких обов'язків, а останній покладає на учасників програми придбання товарів в групах їх витрати, не вкладаючи при цьому власних коштів, що робить таку діяльність пірамідальної схемою, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів такої системи, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Даний вид нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, включено в умови самої угоди. Законодавством встановлена недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. По-друге, послуги, які по Договору пропонує ТОВ «Гранфінресурс» підпадають під категорію фінансових послуг, тобто відповідач здійснював свою діяльність як фінансова установа, а тому повинен був отримати відповідний дозвіл (ліцензію), однак, вона була відсутня. По-третє, оспорюваний правочин не відповідає чинному законодавству України, внутрішній волі ОСОБА_1 та не спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним, вчинений з введенням в оману позивача щодо істотних його умов, що дає законні підстави для визнання Договору від 12.09.2014 року недійсним.

На підставі викладеного, ОСОБА_1 просив визнати недійсним з моменту вчинення договір від 12.09.2014 року № 231840, укладений між позивачем та ТОВ «Гранфінресурс»; стягнути з відповідача на свою користь кошти у розмірі 11188 грн. 89 коп. як незаконно отримані за наслідками укладення Договору від 12.09.2014 року № 231840; судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору покласти на ТОВ «Гранфінресурс».

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі, у зв'язку з неявкою представника відповідача, повідомленого належним чином, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник ТОВ «Гранфінресурс» у судове засідання не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання судової кореспонденції, причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надавав, тому зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, на підставі наявних у ній даних і доказів.

Оскільки розгляд справи проводиться без участі сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 12.09.2014 року ОСОБА_1 (по тексту договору - Учасник) з метою отримання грошових коштів у позику у розмірі 250000 грн. для придбання автомобіля, уклав договір № 231840 з ТОВ «Гранфінресурс» (по тексту договору - Адміністратор), відповідно до умов якого Адміністратор, за згодою Учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок Учасника певні дії, спрямовані на отримання Учасником грошової суми, зазначеної у Додатку № 1 до даного Договору, на умовах діяльності програми «Альянс Україна», у порядку та строки, що містить Додаток № 2, який є невід'ємною частиною цього Договору, у тому числі: - сформувати Реєстр Учасників, забезпечити його адміністрування; - організовувати та проводити Захід по розподілу грошового фонду, надати Учаснику відповідну суму, заявлену для отримання на умовах діяльності «Програми»; - надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені Сторонами, у порядку та у строки, передбачені цим Договором та Додатками до нього. Учасник доручив Адміністратору використовувати суми Чистих внесків для власних потреб /а.с. 8-14/.

Пунктом 1.3 Додатку № 2 до Договору від 12.09.2014 року № 231840 передбачено, що Послуги, які є предметом Договору, надаються шляхом формування реєстрів Учасників Програми «Альянс Україна», метою яких є отримання відповідної грошової суми, зазначеної у Додатку № 1 до Договору. Учаснику присвоюється номер реєстру. Відповідно до п. 3.1. Додатку № 2 Учасник зобов'язується щомісяця сплачувати Загальний або Мінімальний платіж на зазначений Адміністратором поточний рахунок. Статтею 4 Додатку № 2 визначено, що коли Фонд реєстру є достатнім, у відповідності до ст. 1 Договору, Адміністратор організовує комітет по розподілу грошового фонду. Тобто після сплати ОСОБА_1 визначеної суми він набуває право на отримання грошових кошті у позику /а.с. 9-12/.

ОСОБА_1 12.09.2014 року, 16.09.2014 року, 13.10.2014 року було сплачено на користь ТОВ «Гранфінресурс» грошові кошти на загальну суму 11188 грн. 89 коп. одноразового комісійного внеску та адміністративних витрат по Договору від 12.09.2014 року /а.с. 15-17/.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 мав намір отримати швидкий кредит у розмірі 250000 грн. для придбання автомобіля, він звернувся до ТОВ «Гранфінресурс», яке запевняло позивача, що він отримає позику одразу після того як внесе грошові кошти на рахунок підприємства, однак, відповідачем не було роз'яснено ОСОБА_1 сам механізм «придбання» позики, тобто, не роз'яснено, що за змістом та умовами укладений між сторонами договір є договором про надання послуги на придбання певного виду товару шляхом формування груп учасників програми «Альянс Україна», метою яких є придбання товару на умовах цієї програми.

Згідно зі ст. ст. 901-905 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом.

Проте, ні вид послуги, ні строки її виконання в договорі між сторонами не визначені.

Фактично, відповідач виступив посередником у наданні позивачу позики за рахунок третіх осіб, коло та згода яких не були визначені на день укладання договору.

Згідно з положеннями ЗУ «Про захист прав споживачів» поняття «послуга» визначена як діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст.ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» виконавці послуг не повинні включати у договори із споживачем умови, що суперечать принципу добросовісності, наслідком яких є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, та спонукати споживача на укладання правочину, на який в іншому випадку він не погодився б. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Споживач має право вимагати визнання недійсними окремих умов договору або визнання договору недійсним у цілому.

Положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, вказаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

За змістом укладений між сторонами 12.09.2014 року Договір не містить конкретного визначення предмету товару, на набуття у власність якого укладено договір, та умови його набуття.

Договором визначені чіткі обов'язки позивача, як споживача послуги, тоді як надання самої послуги про товар вартістю 250000 грн. обумовлене лише власним розсудом відповідача, як виконавця послуги, про що до відома замовника послуги не доведено ні до укладання договору, ні при його підписанні. Фактично за умовами договору передбачено щомісячну сплату споживачем платежів за можливість одержання в майбутньому компенсації у виді оплати за товар чи надання грошової позики, яка надається відповідачем за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу товару або споживання продукції.

Зазначені обставини підтверджуються змістом укладеного договору з позивачем з додатками № 1 та № 2.

Частиною першою ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, які стосуються змісту, форми правочину, особи, яка вчиняє правочин, її волевиявлення, а також спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у п. 20 роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Правочин має бути реально спрямований на виникнення обумовлених ним правових наслідків, тобто необхідною умовою є єдність волі і волевиявлення. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону правочину стосовно природи правочину, прав та обов'язків. Крім того, обман має місце тоді, коли сторона правочину заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або замовчує їх існування, бо знання яких може перешкодити здійсненню правочину.

Оцінюючи встановлені у справі обставини, надані сторонами докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що ТОВ «Гранфінресурс» запропонував ОСОБА_1 за договором від 12.09.2014 року № 231840 на майбутнє надання послуги на придбання конкретно не визначеного товару, на умовах, викладених у нечіткий та незрозумілий спосіб, без надання доступної для розуміння інформації, необхідної для здійснення замовником (споживачем) свідомого вибору при укладанні договору.

Не повідомлення позивачу до укладання договору всіх істотних умов договору та негативних наслідків, пов'язаних із залученням відповідачем до виконання договору інших осіб, суд визнає обставинами, які мають істотне значення при укладанні між сторонами 12.09.2014 року договору № 231840, та за відсутності яких можна вважати, що правочин позивачем не був би укладеним.

Встановлені у справі обставини, надані ОСОБА_1 докази на підтвердження своїх доводів, доводять укладання між сторонами 12.09.2014 року договору внаслідок обману з боку відповідача.

Як зазначалося вище недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Законом України «Про захист прав споживачів» встановлена недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним Договір від 12.09.2014 року № 231840, укладений між позивачем та ТОВ «Гранфінресурс», не підлягають задоволенню, оскільки його недійсність встановлена законом.

Статтею 216 ЦК України передбачені правові наслідки недійсності правочину, а саме недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Отже, основним майновим наслідком визнання правочину недійсним є двостороння реституція, тобто повернення сторін у становище, яке існувало до укладення правочину, про застосування якої, на підставі ст. 216 ЦК України, просить позивач, а саме про повернення йому 11188,89 грн., сплачених на підставі договору від 12.09.2014 року № 231840.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та можливість його задовольнити в частині повернення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених ним на користь ТОВ «Гранфінресурс», відповідно до Договору від 12.09.2014 року № 231840.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 1, 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст. ст. 202, 203, 204, 213, 215, 216, 230, 901-905 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 197, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс», код ЄДРПОУ 38947319, на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені позивачем на користь підприємства, відповідно до Договору від 12 вересня 2014 року № 231840, укладеного між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс», у розмірі 11188 (одинадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 89 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс», код ЄДРПОУ 38947319, на користь держави судові витрати у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., які перерахувати на р/р 31212206700227, одержувач УДКСУ у Зміївському районі Харківської області, код ЄДРПОУ 37754227, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області, код банку отримувача 851011.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії відповідачем.

Головуючий: