Рішення № 42892713, 24.02.2015, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/527/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Комлач О. Ф.

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.02.2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Кодрула М.А., Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2014 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи, що не заявляють самостійних вимог Олександрівський районний сектор УДМС в Кіровоградській області та Служба у справах дітей Олександрівської райдержадміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації,-

встановила:

У вересні 2012 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, в обґрунтування якого зазначали, що 17 липня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір, за умавами якого відповідач отримала кредит в розмірі 75750 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 16,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 17 липня 2027 року.

В забезпечення виконання зобов'язання між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки, згідно якого відповідач надала в іпотеку нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 на праві власності, будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Внаслідок неналежного невиконання умов договору станом на 30.05.2012 року заборгованість по кредитному договору складала 159 274, 26 грн.

Посилаючись на вказані обставини просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу переданого в іпотеку майна, висилити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та проживають у будинку зі зняттям з реєстраційного обліку.

Ухвалами Олександрівського районного суду Кіровоградської області до участі у справі залучено в якості співвідповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на малолітнього ОСОБА_6, законним представником якого є його батька - відповідач ОСОБА_5, в якості третіх осіб - Олександрівський районний сектор УДМС в Кіровоградській області, Службу у справах дітей Олександрівської райдержадміністрації.

В ході розгляду справи представником позивача наданий уточнений розрахунок заборгованості, який станом на 18.11.2014 року становить 305 423, 41 грн., що складається з наступного:

- 61015 гривень 54 копійки - заборгованість за кредитом;

- 99940 гривень 87 копійок - заборгованість за відсотками;

- 2191 гривня 68 копійок - заборгованість по комісії;

- 127493 гривні 25 копійок - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;

- 250 гривень 00 копійок - штраф (фіксована частина);

- 14532 гривні 07 копійок - штраф (процентна складова) .

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2014 року позов задоволено частково.

Звернуто стягнення на будинок розташований за адресою: сел. Олександрівка Кіровоградської області, вул. Набережна, буд. 22, вартістю 75750 гривень 00 копійок шляхом продажу вказаного предмету іпотеки в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором від 17 липня 2007 року в сумі 305423, 41 грн.

Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В частині позову про зняття з реєстраційного обліку відмовлено.

Стягнуто судовий збір у розмірі 1 592, 74 грн.

Справа розглядалась неодноразово.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У суді апеляційної інстанції представник банку ОСОБА_7 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідачі та представники третіх осіб у судове засідання не з'явилися. Про місце та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм поштових відправлень із судовими повістками.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи ( ч.2 ст.305 ЦПК України).

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що сторони перебувають у договірних відносинах, що виникли з укладеного договору кредиту та договору іпотеки. З підстав невиконання договірних зобов'язань, а саме неповернення позичальником кредиту у визначені договором строки, виникла кредитна заборгованість, яка станом на 30.05.2012 року складала 159 274, 26грн., та під час розгляду справи збільшилася і станом на 18.11.2014 року становить 305 423, 41грн. Відповідачка є майновим поручителем, на підставі укладеного договору іпотеки передала в іпотеку належний їй на праві власності будинок АДРЕСА_1.

Задовольняючи позов, суд правильно встановив обставини справи, вірно керувався положеннями ст.ст.526, 1054,1049 ЦК України, ст.ст.35,39,40 Закону України «Про іпотеку», укладеними між сторонами договором кредиту та іпотеки і дійшов обґрунтованого висновку про те, що з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором кредиту позивач, як іпотекодержатель, набув право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців.

Доводи апеляційної скарги в частині неналежного розрахунку заборгованості є недоведеними і спростовуються наявними у справі доказами. Посилання відповідача на неправильність розрахунку з підстав неправомірного підвищення відсоткової ставки до 26-27% спростовується розрахунком заборгованості здійсненим позивачем не за підвищеною процентною ставкою, а за ставкою, обумовленою кредитним договором, тобто 16,08%. Зі сторони відповідача не надано іншого розрахунку заборгованості або доказів відсутності такої заборгованості. Наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам щодо належності та допустимості доказів(ст.57,58,59 ЦПК України).

Разом з тим убачається, що вирішуючи питання про визначення розміру заборгованості, суд прийняв до уваги наданий 25.11.2014року представником позивача розрахунок заборгованості за кредитним договором станом на 18.11.2014 року, який становить 305 423, 41 грн.

05.12.2014 року представником позивача надана остаточна уточнена позовна заява зі змінами, у якій позивач просить звернути стягнення на іпотечне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 159 274, 26 грн. та виселити всіх мешканців будинку. Тобто стороною позивача не заявлено про збільшення позовних вимог щодо розміру боргу зазначеного у розрахунку, що підтвердив у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення про визначення кредитної заборгованості у розмірі 305 423, 41грн., вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для зміни рішення в цій частині та визначення заборгованості за кредитом у розмірі 159 274, 26 грн., в рахунок погашення якої були заявлені вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно.

Спростовуються доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору іпотеки. Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 20.11.2012 року іпотечний договір від 17 липня 2007 року, укладений між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2, визнано недійсним в частині внесених змін до п.2 договору: дописка номеру договору, виправлення суми кредиту, виправлення розміру щомісячного платежу. По суті договір іпотеки залишився дійсним а тому вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки заявлені відповідно до укладеного договору.

Відповідно до п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Резолютивна частина оскаржуваного рішення суду відповідає вищезазначеним вимогам законодавства.

Згідно з ч.4 ст.9, ст.109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Матеріалами справи підтверджується, що право власності інших осіб на зазначений будинок, крім відповідачки ОСОБА_8, не зареєстровано. Відповідачі мають реєстрацію місця проживання за адресою вказаного будинку, яка була проведена без погодження банку, оскільки мала місце після укладення договорів.

Позивач неодноразово, надсилав відповідачеві письмові вимоги про усунення порушень, в яких вказував суму заборгованості за кредитним договором, попередивши про примусовий порядок виконання договору, а також попередив про намір звернення стягнення на предмет іпотеки та про звільнення житлового приміщення (том І а.с. 90,96, ,100, 104, 122). Проте, відповідач своїх зобов'язань не виконав.

На час укладення договору іпотеки будинок належав ОСОБА_2, тому права інших виселених мешканців, в тому числі малолітньої дитини, не порушені.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо визначеного судом розміру заборгованості за кредитом підлягають частковому задоволенню, рішення суду в цій частині, через невідповідність висновків суду обставинам справи, підлягає зміні відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах, висновків суду не спростовують, рішення суду ухвалене з додержанням вимог закону, по суті правильне.

Керуючись ст. 303, 307, 309, 313,314,316 ЦПК України, колегія суддів,

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2014 року змінити в частині визначеного розміру заборгованості і в цій частині ухвалили нове рішення, яким визначити розмір заборгованості за кредитним договором від 17 липня 2007 року №KGLWG101580014 в сумі 159 274, 26 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом - 59702,23грн., за відсотками - 53696,84 грн., комісії - 2384,74грн., з пені - 35670,87грн., штраф (фіксована частина) - 250 гривень 00 копійок, штраф (відсоток від суми заборгованості) - 7572,58грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: