Ухвала суду № 42892035, 23.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2268/15 Справа № 184/2193/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Горбенко Н. В. Доповідач - Черненкова Л.А.

Категорія 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Черненкової Л.А.

суддів - Пономарь З.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Яловій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ спільного майна подружжя, -

В С Т А Н О В И Л А:

18 липня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним позовом та з урахуванням уточнень позову просила суд розірвати шлюб, укладений між нею і відповідачем, який був зареєстрований 24.11.2012 року в Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 545; здійснити розподіл спільно нажитого майна подружжя між нею та відповідачем, визнавши за нею право власності на 1/2 частину грошових вкладів на ім'я ОСОБА_2 на депозитних вкладах ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Дніпропетровськ, а саме: на 1/2 частку банківського вкладу «Стандарт 12 мес.» оформленого за заявою ОСОБА_2 № SAMD № 25000732189538 від 14.01.2013 року на підставі якої був укладений договір про депозитний вклад № НОМЕР_4 на 30 тисяч гривен та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1/2 частину зазначеного вкладу у сумі 15 тисяч гривен, а також на 1/2 частку банківського валютного вкладу «Стандарт 12 мес.» оформленого за заявою ОСОБА_2 № SAMD №25000732189277 від 14.01.2013 року на підставі якої був укладений договір про депозитний вклад НОМЕР_1 на 1320 доларів США та стягнути з нього на її користь 1/2 частину вказаних грошових коштів у сумі 660 доларів США, що еквівалентно 8927,23 грн. по курсу Національного банку України станом на 22.09.2014 року (840 USD) 1 долар США=13,5261 грн.); стягнути з відповідача витрати по справі, а саме судовий збір та витрати на оголошення в газеті. В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що з ОСОБА_2 вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 24.11.2012 року. Шлюб зареєстрований в Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 545. Дітей від шлюбу у них немає. Шлюб виявися невдалим та нетривалим. З червня 2013 року вони не підтримують сімейних та подружніх відносин, а 05.07.2013 року вона пішла від чоловіка. Після припинення їхнього сумісного життя вони не підтримують ніяких відносин. На час припинення сумісного життя усе спільно нажите ними майно залишилося у відповідача. Так їм на весілля було подаровано грошові кошти на суму більше 30 000 грн., які є спільним майном подружжя, оскільки були подаровані їм обом. Вказані грошові кошти вони вирішили покласти в банк на депозитний вклад. Відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» із заявою №SAMD №25000732189538 від 14.01.2013 року про оформлення вкладу «Стандарт 12 мес.». На підставі його заяви був укладений договір, яким передбачено, що вклад відкритий на 366 днів, по 14.01.2014 року під 18% річних. Вказані грошові кошти, а саме 30 тис. грн., вони 14.01.2013 року внесли на депозитний вклад на ім'я відповідача в одному з відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» в м. Дніпропетровську. Окрім вказаного депозитного вкладу в національній валюті, вона з відповідачем внесли на його валютний рахунок також в одному з відділень КБ «ПриватБанк» м. Дніпропетровська в той же період 1320 доларів США. Вона передала відповідачу 1300 доларів США, щоб він поклав під відсотки грошові кошти на свій рахунок. 14.01.2013 року на підставі заяви відповідача №SAMD №25000732189277 від 14.01.2013 року на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк» був оформлений договір на валютний вклад «Стандарт 12 мес» НОМЕР_1. Відповідно до вказаного договору валютний вклад на суму 1320 доларів США відкритий на 366 днів по 14.01.2014 року під 10% річних. Після припинення сумісного проживання усі грошові кошти залишилися тільки в користуванні відповідача. Він та батьки відповідача заявили їй, що вона не має жодних прав на вказані грошові кошти, оскільки вони знаходяться на рахунках відповідача і є його приватною власністю. Після того, як вона пішла від відповідача, він достроково розірвав банківські договори та зняв усі грошові кошти. Той факт, що вона з відповідачем останній раз бачилась 05.07.2013 року можуть підтвердити свідки, оскільки того дня вона перевезла свої особисті речі з будинку у м. Дніпропетровську де проживали у батьків відповідача до м. Орджонікідзе за місцем своєї реєстрації і її батьків, де проживала до 31.08.2013 року, після чого поїхала на роботу в м. Київ. Ніяких грошових коштів, отриманих з банку відповідач їй не надавав і не мав наміру надавати. Банківські договори він розірвав саме для того, щоб у судовому порядку вона не здійснила поділ сумісно нажитого майна.

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року, з урахуванням внесених виправлень ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2014 року, ухвалено: шлюб, зареєстрований 24.11.2012 року в Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області за актовим записом № 545 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, від якого дітей немає, розірвати; прізвище позивачці присвоїти її дошлюбне «Захарова»; здійснити розподіл спільного майна подружжя між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину грошових вкладів на ім'я ОСОБА_2 на депозитних вкладах в ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Дніпропетровськ, а саме: на 1/2 частку банківського вкладу «Стандарт 12 мес.», оформленого за заявою ОСОБА_2 №SAMD №25000732189538 від 14.01.2013 року, на підставі якої був укладений договір про депозитний вклад №0601070200362657857 на 30 000 гривен та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1\2 частину зазначеного вкладу у сумі 15 000 грн.; визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку банківського валютного вкладу «Стандарт 12 мес.», оформленого за заявою ОСОБА_2 №SAMD 25000732189277 від 14.01.2013 року, на підставі якої був укладений договір про депозитний вклад НОМЕР_1 на 1320 доларів США та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1\2 частину зазначеного вкладу у сумі 8 927,23 грн.; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору та витрат на оголошення в сумі 664,70 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що рішення суду в частині розподілу майна подружжя не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичних обставинам справи.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на відповідність рішення суду вимогам закону, та безпідставність апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах та межах позовних вимог, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 24 листопада 2012 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, від якого дітей немає. Шлюб сторін носить формальний характер, сторони з липня 2013 року шлюбних відносин не підтримують і спільно не проживають. Позов про розподіл спільного майна подружжя на підставі ст.ст.60, 63, 68-70 Сімейного Кодексу України також підлягає задоволенню, так як в ході судового засідання встановлено, що на час припинення сумісного життя 05.07.2013 року усе спільно нажите подружжям майно залишилося у відповідача. Грошові кошти на суму більш 30 тис. грн. є спільним майном подружжя, постільки тому що були подаровані їм обом на весіллі. Вказані грошові кошти вони покласти в банк на депозитний вклад. Відповідач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з заявою № SAMD №25000732189538 від 14.01.2013 року про оформлення вкладу «Стандарт 12 мес.». На підставі його заяви був укладений договір, яким передбачено, що вклад відкритий на 366 днів, по 14.01.2014 року під 18% річних. Вказані грошові кошти (30 тис. грн.) в період сумісного проживання подружжя були внесені 14.01.2013 року на депозитний вклад № НОМЕР_4 на ім'я відповідача в одному з відділень ПАТ КБ «Приватбанк» в м. Дніпропетровську, що підтверджується документально. Відповідно до укладеного договору банком на ім'я відповідача був відкритий особистий рахунок на вклад №26354617001981, а також рахунок - карта для нарахування процентів по вкладу №26354617001389. Окрім вказаного депозитною вкладу в національній валюті, позивачка з відповідачем внесли на його валютний рахунок також в одному з відділень КБ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ в той же період 1320 доларів США. Позивачка особисто передала відповідачу 1300 доларів США для того, щоб він під проценти поклав на валютний рахунок в ПАТ КБ «Приватбанк». 14.01.2013 року на підставі заяви відповідача № SAMD №25000732189277 від 14.01.2013 року на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ КБ «Приватбанк» був оформлений договір на валютний вклад «Стандарт 12 мес.» НОМЕР_1. Відповідно до зазначеного договору валютний вклад на суму 1320 доларів США відкритий на 366 днів, по 14.01.2014 року під 10% річних. Відповідно до укладеного договору банком на ім'я відповідача був відкритий особистий рахунок на вклад № НОМЕР_2, а також рахунок - карта для нарахування процентів по вкладу № НОМЕР_3. Після припинення сумісного життя усі ці грошові кошти залишилися тільки в користуванні відповідача. Пояснення відповідача, що його дружина нібито не має ніяких прав на вказані грошові кошти і тому є тільки його приватною власністю, не мають ніякого підґрунтя і нічим не підтверджуються, оскільки відповідач не надав доказів про це. Однак в матеріалах справи є довідка про те, що вказані договори були розірвані достроково відповідачем 08.07.2013 року, тобто після того, як позивачка пішла від відповідача, що підтверджено свідками в судовому засіданні. Пояснення відповідача про те, що він вважає всі грошові кошти своїм особистим майном, спростовуються документами, наданими Приватбанком, з яких вбачається, що всі грошові кошти були внесені на рахунки відповідача після реєстрації шлюбу під час сумісного проживання сторін. Посилання відповідача на те, що він у досудовому порядку віддав другу частину коштів 08.07.2013 у розмірі 15 000грн та 650 доларів США позивачу, знявши з особистих рахунків в розрахунок того, що позивачка надала згоду на розірвання шлюбу через відділ ДРАЦС м. Дніпропетровська, у суду викликає сумніви і не може бути підставою для відмови у позові позивачці, постільки відповідач не надав суду щодо цього ніяких доказів. Тому суд вважає, що позивачка має право на 1/2 частину зазначених грошових коштів, які є спільним майном подружжя. Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що для збереження сім'ї між сторонами немає підстав, шлюб необхідно розірвати.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно вирішив спір.

Спірні правовідносини в межах апеляційного перегляду справи стосуються поділу спільного майна подружжя.

Згідно ст. 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У відповідності до ст.70 Сімейного кодексу України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Відповідно до статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. При цьому статтею 71 СК України визначено, що майно, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Судова колегія встановила, та це підтверджується матеріалами справи, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 листопада 2012 року. Спільних дітей вони не мають. В період шлюбу, а саме: 14 січня 2013 року на ім'я відповідача були відкриті депозитні рахунки в ПАТ КБ «ПриватБанк», а саме: банківського вкладу «Стандарт 12 міс.» № SAMD №25000732189538 від 14.01.2013 року на суму 30 000 грн. та банківського валютного вкладу «Стандарт 12 міс.» № SAMD №25000732189277 від 14.01.2013 року на суму 1320 доларів США. Фактично шлюбні відносини між сторонами у справі припинені з 05 липня 2013 року, що встановлено рішенням суду стосовно розірвання шлюбу сторін та не заперечується сторонами у справі. Матеріалами справи встановлено і не заперечується відповідачем, що 08 липня 2013 року ним були закриті вказані депозитні рахунки зі зняттям депозитних коштів з нарахованими процентами в сумах відповідно депозитних вкладів в розмірі 30 496,43 грн. та в розмірі 1320,83 доларів США (а.с.79-82).

Судова колегія вважає, що вказані грошові кошти є спільним сумісним майном подружжя.

Той факт, що відповідач зазначив в своїй заяві до суду про досудовий розподіл вкладу між ним та позивачем, свідчить про визнання ним вкладу спільним майном подружжя.

Однак доказів отримання у відповідача позивачем частини грошових коштів в рахунок поділу вкладу, відповідачем не надано суду та позивачем заперечується.

Посилання відповідача на те, що більша частина вкладу - це гроші, які він мав до шлюбу, є недоведеними, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами у справі.

Не підтверджено доказами у справі, що відкривались зазначені депозитні рахунки внаслідок пролонгації інших договорів.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на наведені положення закону діє презумпція виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, якщо воно набуте ними за час шлюбу, визнання ж такого майна особистою приватною власністю дружини, чоловіка потребує доведення.

Аналізуючи докази у справі, судова колегія дійшла висновку про те, що вони не підтверджують особисту приватну власність відповідача на спірне майно, у зв'язку з тим, що не спростовано доводи позивача про те, що депозитні договори укладались за час шлюбу і в інтересах сім`ї.

Згідно ч.3 ст. 10, ст.ст. 57-60 ЦПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази повинні бути належними і допустимими.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Судова колегія дійшла висновку і це підтверджується доказами у справі, що спірні грошові кошти - є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а не особистою приватною власністю відповідача тому, що ці кошти покладені на депозитні рахунки банку за час зареєстрованого шлюбу подружжя і в інтересах сім`ї, та отримані відповідачем після припинення сімейних стосунків, і протилежного суду не доведено.

Суд першої інстанції врахував, що після припинення сімейних відносин сторін, відповідач розпорядився депозитними вкладами на свій розсуд.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1\2 частина грошових коштів, отриманих відповідачем 08 липня 2013 року при закритті депозитних рахунків в межах заявлених позовних вимог та відповідно до рішення суду першої інстанції в межах апеляційного перегляду справи.

З огляду на встановлені обставини у справі та зазначені положення чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно визначив частки у спільному сумісному майні подружжя, правильно визначив розмір грошової компенсації, виходячи із встановлених обставин та доказів у справі.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду та стосуються переоцінки доказів у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду постановлено у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст.303,304, п.1 ч.1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314, 317,319, ч.1 ст.218 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 01 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя Л.А. Черненкова

Судді М.Ю. Петешенкова

З.М. Пономарь