Ухвала суду № 42891981, 26.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/397/15 Справа № 180/2312/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тананайська Ю. А. Доповідач - Єлізаренко І.А.

Категорія 46

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Єлізаренко І.А.

суддів - Гайдук В.І., Калиновського А.Б.

за участі секретаря - Сінченко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_2, Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що йому на праві власності належить будинок АДРЕСА_1 в м.Марганець, в якому зареєстровані він, його дружина ОСОБА_2, син ОСОБА_4, колишня невістка ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_5, ОСОБА_5 ОСОБА_2 з чоловіком - його сином, та дітьми в зазначеному будинку не проживала, а постійно проживала в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 із сім'єю добровільно виїхали з будинку з особистими речами та речами, які вважали за необхідне забрати. Тривалий час будинком не цікавилася, не несе зобов'язань по утриманню будинку, не приймає участі в поточних ремонтах, добровільно знятися з реєстрації не бажає, тому просив суд визнати ОСОБА_2, такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби Дніпропетровської області зняти відповідача з реєстраційного обліку у АДРЕСА_1.

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування виконавчого комітету Марганецької міської ради про усунення перешкод у користуванні житлом шляхом вселення.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що у 1997 році вона уклала шлюб з ОСОБА_4 - сином ОСОБА_3 В період шлюбу народилося двоє дітей. Із 2004 року вона зареєстрована в будинку, що належить ОСОБА_3 та проживала там із сім'єю. У 2005 році вони тимчасово виїхали з будинку, оскільки в будинку збиралися робити ремонт та проживали в сусідньому будинку АДРЕСА_1 в м.Марганець. Ремонт у будинку ОСОБА_3 тривав до 2013 року. В 2014 році шлюб між нею та сином ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було розірвано. Іншого житла вона не має, тому просила суд вселили її та дітей до будинку АДРЕСА_1 в м.Марганці Дніпропетровської області та надати їй дублікат ключів від спірного будинку.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право користування будинком АДРЕСА_1 в м.Марганець, Дніпропетровської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, її зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1 в м. Марганець Дніпропетровської області на підставі договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 15 березня 1974 року (а.с.6, 7).

Згідно довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 12 серпня 2014 року у зазначеному будинку зареєстровані ОСОБА_3, його дружина - ОСОБА_2, його син - ОСОБА_6, невістка ОСОБА_2 та онуки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 24 липня 2014 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 розірвано (а.с.8).

ОСОБА_3, звернувшись до суду зі вказаними вище позовними вимогами, посилався на те, що ОСОБА_2- його колишня невістка, у належному йому будинку АДРЕСА_1 в м. Марганці Дніпропетровської області тривалий час не проживає, а постійно проживає у АДРЕСА_1 і вона із сім'єю добровільно виїхали з його будинку з особистими речами та речами, які вважали за необхідне забрати, будинком не цікавилася, не несе зобов'язань по утриманню будинку, не приймає участі в поточних ремонтах (а.с. 2, 3).

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він здійснює на власний розсуд.

За змістом ст.383 ЦК України, ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно положень ст.ст.64, 156 ЖК України, ч. 1ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Як було встановлено судом та не заперечувалося сторонами ОСОБА_2 з 2005 року не користується та не проживає у належному ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 а із вказаного часу проживає у АДРЕСА_1

Будинок 35 по вул. Кірова в м.Марганець, в якому з 2005 року і до теперішнього часу проживає ОСОБА_2, не належить її колишньому свекру ОСОБА_3, а власником цього будинку, згідно довідки Дніпропетровського обласного комунального підприємства "Марганецьке БТІ", є ОСОБА_7 (а.с. 146).

В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження того, що власник будинку АДРЕСА_1 в м.Марганці Дніпропетровської області ОСОБА_3 чинить перешкоди у проживанні ОСОБА_2 у цьому будинку.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене суд правильно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_3, а у задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовив.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що ОСОБА_3 чинить перешкоди ОСОБА_2 та її дітям у проживанні в спірному будинку, виселив їх із будинку обманом жодними належними доказами по справі не підтверджуються.

Приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду апелянтом не наведено, тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Судді